Постанова № 28454803, 05.11.2012, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

05.11.2012 р. справа № 2а-8038/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в порядку письмового провадження розглянув адміністративну справу

за позовомпублічного акціонерного товариства "Чорноморський суднобудівний завод", вул. Індустріальна, 1, м. Миколаїв, 54011

доСДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві ДПС, вул. Чкалова, 20, м. Миколаїв, 54017

третя особаДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, вул. Г. Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029 провизнання дій неправомірними, визнання нечинним податкового повідомлення-рішення 19.05.11 р. № 0000633600 В С Т А Н О В И В:

До суду з адміністративним позовом звернулось публічне акціонерне товариство "Чорноморський суднобудівний завод" (далі - позивач, Товариство) до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великим платниками податків у м. Миколаєві, правонаступником якої є спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великим платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби (далі - відповідач, СДПІ) (т. 1 а. с. 220-221). Під час розгляду адміністративної справи, судом в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено державну податкову інспекцію в Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (т. 1 а. с. 232-233).

Позивач просить суд визнати неправомірними дії відповідача щодо призначення і проведення документальної невиїзної перевірки з питань взаємовідносин із ТОВ "Ликиф-агрострой", ТОВ "Юні Трейд Компані", ТОВ "Международный труд", ПП "Светолюкс-Николаев", а також визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 19 травня 2011 р. № 0000633600.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач порушив процедуру проведення перевірки, не надіславши на його адресу обов'язковий письмовий запит щодо надання пояснень та їх документального підтвердження з приводу господарських взаємовідносин із вищепереліченими контрагентами, як це передбачено ст. 78 п. 78.1. пп. 78.1.1. Податкового кодексу України (далі - ПК України). По суті виявлених порушень позивач навів такі доводи. Ним були укладені договори із ТОВ "Ликиф-агрострой", ТОВ "Юні Трейд Компані", ТОВ "Международный труд", ПП "Светолюкс-Николаев", умови яких сторонами виконані. В ціні товарів і послуг сплачено податок на додану вартість (далі - ПДВ), отримані податкові накладні, на підставі яких сформовано податковий кредит. Висновок СДПІ про "безтоварність" договорів не відповідає фактичним обставинам, адже ґрунтується тільки на припущенні порушень з боку контрагентів, за дії яких позивач відповідальності не несе.

Відповідач позов не визнав, подав письмові заперечення (т. 1 а. с. 61-67), які по своїй суті повторюють акт перевірки позивача. Посилається на те, що інспектором зроблено обґрунтований висновок про відсутність поставок товару і послуг до позивача з боку ТОВ "Ликиф-агрострой", ТОВ "Юні Трейд Компані", ТОВ "Международный труд" і ПП "Светолюкс-Николаев", що призвело до заниження податкових зобов'язань із ПДВ. З приводу вимоги позивача про визнання неправомірними дій СДПІ щодо призначення і проведення перевірки, відповідач заперечень не надав.

В судове засідання призначене на 5 листопада 2012 р. представники сторін і третьої особи не прибули, але подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження (т. 2 а. с. 95-97).

Відповідно до ст. 122 ч. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Враховуючи те, що сторони і третя особа скористались своїм правом на розгляд справи за їх відсутності, в порядку письмового провадження, а також враховуючи те, що їх доводи викладені в позові і запереченнях, суд вважає, що маються підстави, передбачені вищенаведеною статтею, для розгляду справи в письмовому провадженні.

Вирішуючи спір між сторонами, суд виходить з наступного.

В квітні-травні 2011 р. СДПІ проведена документальна невиїзна перевірка позивача з питань правильності обчислення ПДВ при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ "Ликиф-агрострой" за грудень 2010 р., ТОВ "Юні Трейд Компані" за грудень 2010 р., ТОВ "Международный труд" за січень 2011 р., ПП "Светолюкс-Николаев" за грудень 2010 р., результати якої оформлені актом від 5 травня 2011 р. № 546/36/14312980 (т. 1 а. с. 18-53).

У висновку акту перевірки зазначено про порушення позивачем:

- ст. 7 п. 7.4. пп. 7.4.1., 7.4.5., п. 7.5. пп. 7.5.1. Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого Товариством занижено ПДВ на суму 37005,0 грн.;

- ст. 185 п. 185.1., ст. 198 п. 198.3., п. 198.6. ПК України, в результаті чого занижено ПДВ за січень 2011 р. на суму 6284,0 грн.

На підставі акту перевірки, 19 травня 2011 р. СДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000633600, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з ПДВ на суму 43289,0 грн. і застосовано 9252,25 грн. штрафної (фінансової) санкції (т. 1 а. с. 57).

Вирішуючи вимогу позивача про визнання неправомірними дій СДПІ щодо призначення і проведення перевірки, суд виходить з наступного.

Як слідує із вступної частини акту перевірки і не заперечується відповідачем, підставою для призначення і проведення перевірки СДПІ визначено ст. 78 п. 78.1. пп. 78.1.1. ПК України. Відповідно до цієї норми, перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Отже, в разі отримання відповідачем інформації про можливі порушення позивачем вимог податкового законодавства, яка може міститись в акті перевірки контрагента Товариства, СДПІ повинна була надіслати на адресу останнього письмовий запит щодо надання пояснень та їх документального підтвердження і тільки в разі ненадання відповіді на цей запит протягом 10 днів, у відповідача виникає право на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки на підставі ст. 78 п. 78.1. пп. 78.1.1. ПК України.

Відповідно до ст. 71 ч. 1 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

На вимогу суду надати копію запиту, який надсилався до Товариства, із доказами його відправлення або вручення позивачу, відповідач такий запит не надав, а тому суд виходить з того, що запит позивачу не надсилався.

Стаття 19 ч. 2 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначена норма дає підстави для висновку про те, що діяльність державних органів, які здійснюють владні управлінські функції, має здійснюватись виключно в межах їх законодавчо визначених повноважень і реалізація таких повноважень повинна відповідати способу, встановленому законодавством. Таким чином, порушення з боку владних органів можуть виражатись як в діях поза межами повноважень, так і в порушенні способу реалізації цих повноважень.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про порушення відповідачем порядку проведення перевірки позивача, що виявилось в тому, що відповідач приступив до проведення перевірки без попереднього надіслання позивачу обов'язкового письмового запиту.

За правилами ст. 2 ч. 3 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки СДПІ порушено порядок проведення перевірки, тобто відповідач діяв не у спосіб, визначений ПК України для проведення перевірки, така вимога позивача, як визнання протиправними дій відповідача щодо призначення і проведення перевірки, підлягає задоволенню.

Вирішуючи вимогу про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, суд враховує наступне.

В перевіряємому періоді позивач уклав договори з такими контрагентами, як ТОВ "Ликиф-агрострой", ТОВ "Юні Трейд Компані", ТОВ "Международный труд" і ПП "Светолюкс-Николаев".

Предметом договору позивача із ТОВ "Ликиф-агрострой" було придбання бактерицидної установки та клапанів для судна. Із цим контрагентом окремого договору не укладалось, письмова форма була додержана шляхом обміну листами і накладними (т. 1 а. с. 91 і зворот, 94 і зворот), що відповідає вимогам до письмової форми правочинів, передбачених ст. 207 ч. 1 Цивільного кодексу України.

Заперечення СДПІ в частині заниження позивачем ПДВ по господарській операції із цим контрагентом зводяться тільки до обставин, викладених в акті перевірки ТОВ "Ликиф-агрострой" (т. 2 а. с. 36-42). Суд не приймає до уваги такі заперечення відповідача, оскільки актом перевірки ТОВ "Ликиф-агрострой" зафіксовано тільки неможливість проведення перевірки цього товариства, у зв'язку із його відсутністю за зареєстрованим місцезнаходженням, але незнаходження суб'єкта господарювання за своєю адресою не може бути доказом, який свідчить про порушення ним податкового законодавства. Аналіз цього акту перевірки дозволяє стверджувати, що єдиною підставою для висновку податкового органу про порушення ТОВ "Ликиф-агрострой" податкового законодавства, є наявність серед його контрагентів підприємств, які, на думку податкового органу, мають ознаки фіктивності, але сам по собі факт наявності в ланцюгах постачальників контрагента позивача підприємств з ознаками фіктивності, не може беззаперечно доводити "безтоварність" господарських операцій позивача. Крім того, щоб стверджувати про відсутність поставок товару до позивача від ТОВ "Ликиф-агрострой", який придбавався останнім у своїх контрагентів, СДПІ повинна була встановити тотожність товару, який був предметом правочинів між позивачем і ТОВ "Ликиф-агрострой", а перед цим між ТОВ "Ликиф-агрострой" і його контрагентами. В той же час такі дані в актах перевірки відсутні. Отже, в цій частині заперечення СДПІ носять характер припущень, які не підтверджені жодними доказами.

У ТОВ "Юні Трейд Компані" позивач придбав штормтрап, гідроциліндр, колонку та замок. Як і у випадку із попереднім контрагентом, окремого договору не укладалось, сторони правочину обмінялись листами та видатковими накладними (т. 1 а. с. 137, 139 і зворот, 142 і зворот, 144 і зворот, 147 і зворот).

Як свідчить акт перевірки ТОВ "Юні Трейд Компані" (т. 2 а. с. 69-81), основним видом діяльності цього постачальника є неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами.

У суду викликає сумнів, що підприємство, яке займається оптовою торгівлею продуктами харчування може поставити позивачу специфічне обладнання, яке використовується при будуванні суден, а тому в цій частині доводи відповідача про відсутність поставок товару до позивача від ТОВ "Юні Трейд Компані" слід визнати обґрунтованими.

На підставі договору від 19 листопада 2010 р., укладеного позивачем із ТОВ "Международный труд", останнє надавало позивачу послуги із порізки баржи на металобрухт власними силами (т. 1 а. с. 150-151).

Відповідно до акту перевірки ТОВ "Международный труд", основним видом діяльності цього товариства є діяльність їдалень, кількість працюючих - 3 особи (т. 2 а. с. 82-94).

На переконання суду, характер послуг, які були предметом договору позивача із ТОВ "Международный труд", не дозволяють здійснити їх підприємству громадського харчування, адже навіть у випадку залучення сторонніх працівників і ресурсів для виконання такої роботи, ТОВ "Международный труд" все одно повинно мати фахівців, які будуть здійснювати якнайменш організаційне супроводження робіт.

Крім того, як свідчить поданий позивачем договір від 19 листопада 2010 р., тобто укладений в той же час, що і договір з ТОВ "Международный труд", до виконання робіт з порізки баржи на металобрухт залучалось ще одне підприємство - ДП "Цветмет" ЗАТ "Кольормет" (т. 1 а. с. 155-159). Викликає сумнів економічна доцільність укладення двох договорів на виконання одних і тих самих робіт двома підрядниками, адже це тягне за собою штучне подорожчання робіт.

Стосовно договору позивача із ПП "Светолюкс-Николаев", суд зазначає таке. Товариство придбало у цього постачальника світлове обладнання (ліхтарі, телефонний дріт, розетки, вилки, штепселі, вимикачі, лампи, подовжувач (т. 1 а. с. 98 і зворот, 101 зворот, 103 зворот, 108 зворот, 112 зворот, 114 зворот, 117, 120 зворот, 122 зворот, 126 зворот, 130 зворот, 132 зворот, 135).

Проданий ПП "Светолюкс-Николаев" товар узгоджується із даними щодо видів діяльності суб'єкта господарювання, зафіксованих актом перевірки (електромонтажні роботи, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля електропобутовими приладами) (т. 2 а. с. 43-68).

Єдиним доводом СДПІ на підтвердження відсутності постачання ПП "Светолюкс-Николаев" товару є те, що контрагентом ПП "Светолюкс-Николаев" є ТОВ "1-ша Компанія", серед постачальників якої маються підприємства з ознаками фіктивності. Суд не може врахувати такі доводи відповідача, оскільки безпосереднє відношення до предмету доказування в даній справі мають тільки правовідносини між позивачем і ПП "Светолюкс-Николаев", а не між останнім і його постачальниками. До того ж, як і у випадку із ТОВ "Ликиф-агрострой", відповідач не надав суду доказів тотожності товару, який переміщувався по ланцюгу від постачальників до ТОВ "1-ша Компанія", потім до ПП "Светолюкс-Николаев" і до позивача.

З огляду на встановлені судом обставини справи, суд вважає, що податкове зобов'язання із сплати ПДВ і штрафної (фінансової) санкції, визначені на підставі правочинів позивача із ТОВ "Ликиф-агрострой" і ПП "Светолюкс-Николаев" підлягає скасуванню, в той час як визначені щодо ТОВ "Юні Трейд Компані" і ТОВ "Международный труд" скасуванню не підлягають.

Як слідує з акту перевірки та заперечень СДПІ, загальна сума податкового зобов'язання - 43289,0 грн. і штрафу - 9252,25 грн. в розрізі контрагентів складає: ТОВ "Ликиф-агрострой" ПДВ - 23701,33 грн., штраф - 5925,33 грн.; ТОВ "Юні Трейд Компані" ПДВ - 10094,04 грн., штраф - 2523,51 грн.; ТОВ "Международный труд" ПДВ - 6284,25 грн., штраф - 1,0 грн.; ПП "Светолюкс-Николаев" ПДВ - 3209,66 грн., штраф - 802,41 грн.

Оскільки визначення ПДВ і штрафу щодо ТОВ "Ликиф-агрострой" і ПП "Светолюкс-Николаев" визнано судом протиправним, податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню в частині ПДВ на суму 26910,99 грн. (23701,33+3209,66=26910,99) і штрафу в розмірі 6727,74 грн. (5925,33+802,41=6727,74). Решта податкового повідомлення-рішення на суму ПДВ 16378,01 грн. і штрафу в розмірі 2524,51 грн. скасуванню не підлягають.

Суд вважає за необхідне зауважити наступне. Судом дії відповідача щодо призначення і проведення перевірки визнані протиправними, в той же час, податкове повідомлення-рішення, прийняте в результаті цієї перевірки, скасовується частково. Між цими висновками суду протиріччя відсутнє, оскільки визнання порядку проведення перевірки незаконним, не позбавляє правового значення результати перевірки, тобто суб'єкт владних повноважень може порушити процедуру проведення перевірки, але за її наслідками зробити вірні висновки. Адміністративне судочинство не передбачає, що в результаті порушення процедури збирання доказів, вони втрачають силу і суд не може на них посилатись - таке правило діє виключно в кримінальному судочинстві. До того ж, адміністративний суд діє з урахуванням принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбаченого ст. 11 КАС України, а тому не позбавлений права надати окрему правову оцінку процедурі проведення перевірки і її висновкам.

Спосіб захисту, обраний позивачем, а саме визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, не є належним. Так, вимога про визнання нечинним може стосуватись лише нормативно-правового акту, який поширює свою дію на невизначене коло осіб і який стає нечинним з моменту його прийняття. Оскільки оскаржене позивачем податкове повідомлення-рішення є індивідуальним актом, до нього може бути застосована лише вимога про визнання протиправним й скасування. В такому разі протиправність і скасування індивідуального акту виникає в момент набрання рішенням суду законної сили.

Згідно ст. 163 ч. 2 КАС України, cуд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Використовуючи право надане суду зазначеною статтею КАС України, податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню частково протиправним і таким, що підлягає частковому скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 94 ч. 3 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивач, надавши платіжне доручення № 5218 від 28 жовтня 2011 р. (т. 1 а. с. 3), документально підтвердив судові витрати у виді судового збору в розмірі 3,40 грн. У зв'язку із тим, що адміністративний позов задоволено частково, судовий збір підлягає відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України в розмірі 1,70 грн., шляхом його безспірного списання з рахунку відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Дії спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великим платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби, які полягають в призначенні і проведенні документальної невиїзної перевірки публічного акціонерного товариства "Чорноморський суднобудівний завод", оформлені актом від 5 травня 2011 р. № 546/36/14312980, визнати протиправними.

3. Податкове повідомлення-рішення № 0000633600, прийняте 19 травня 2011 р. спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великим платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби, в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 26910,99 грн. і застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 6727,74 грн., визнати протиправним і скасувати.

4. В решті адміністративного позову відмовити.

5. Відшкодувати публічному акціонерному товариству "Чорноморський суднобудівний завод" судовий збір в сумі 1,70 грн. з Державного бюджету України, шляхом його безспірного списання з рахунку спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великим платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя А. О. Мороз