Постанова № 28454788, 19.11.2012, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

вступна та резолютивна частини

м. Миколаїв.

12:20 год.

19.11.2012 р. справа № 2а-3135/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,

представника позивача: Медвінського Т.А.,

представника відповідача: Гузенка А.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДП "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП", вул. Знаменська, 4, м. Миколаїв, 54037

доспеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві ДПС, вул. Чкалова, 20, м. Миколаїв, 54017

провизнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 17.03.11 р. № 0000283600 керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Податкове повідомлення-рішення № 0000283600, прийняте 17 березня 2011 р. спеціалізованою ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві, визнати протиправним і скасувати.

3. Вішкодувати ДП "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" судовий збір в сумі 3,40 грн. з Державного бюджету України, шляхом його безспірного списання з рахунку спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві ДПС.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя А. О. Мороз

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

12:20 год.

19.11.2012 р. справа № 2а-3135/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,

представника позивача: Медвінського Т.А.,

представника відповідача: Гузенка А.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДП "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП", вул. Знаменська, 4, м. Миколаїв, 54037

доспеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві ДПС, вул. Чкалова, 20, м. Миколаїв, 54017

провизнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 17.03.11 р. № 0000283600В С Т А Н О В И В:

До суду з адміністративним позовом звернулось державне підприємство "Миколаївський авіаремонтний завод "Нарп" (далі - позивач, Підприємство) до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великим платниками податків у м. Миколаєві, правонаступником якої є спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великим платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби (далі - відповідач, СДПІ), в якому просить суд визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 17 березня 2011 р. № 0000283600, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ) на суму 304507,35 грн.

Як зазначає позивач, Закон України "Про податок на додану вартість" не пов'язує право Підприємства на бюджетне відшкодування ПДВ із фактом сплати цього податку контрагентами в ланцюгу постачальників. Наголошує на тому, що він не несе відповідальності за дії або бездіяльність інших платників податків, які не сплатили ПДВ до бюджету, в той час як ним виконані всі встановлені законодавством передумови для отримання бюджетного відшкодування: придбано товар і послуги, в ціні яких сплачено ПДВ, від постачальників отримані податкові накладні, які відповідають вимогам законодавства і є підставою для нарахування податкового кредиту та бюджетного відшкодування.

Відповідач позов не визнав, його представник в судовому засіданні пояснив, що перевіркою позивача встановлено факт несплати ПДВ до бюджету з боку суб'єктів господарювання в ланцюгу постачальників, а така обставина, на його думку, є підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування позивачу.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами письмові докази, судом встановлені наступні обставини, яким він надає таку правову оцінку.

В березні 2011 р. СДПІ проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ під час відображення операцій з ТОВ "Авіасервіс-Київ", ТОВ "СпецАвіаКомплект", ТОВ ВКФ "Промзварка", ПП "ТехПромМаш" за періоди січень, березень, квітень, травень, червень, липень 2010 р. Результати перевірки оформлені актом від 9 березня 2011 р. № 236/36/09794409 (далі - акт перевірки) (а. с. 48-61).

Як зазначено у висновку акту перевірки, позивачем порушено ст. 1 п. 1.8., ст. 7 п. 7.2. пп. 7.2.1., п. 7.4. пп. 7.4.1., 7.4.5., п. 7.5. пп. 7.5.1., п. 7.7. пп. 7.7.1. Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого Підприємством завищено бюджетне відшкодування ПДВ в загальній сумі 304507,35 грн.

На підставі акту перевірки 17 березня 2011 р. СДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000283600, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування ПДВ на суму 304507,35 грн. (а. с. 38-39).

Як встановлено судом, позивачем було укладено низку договорів з таким контрагентами, як ТОВ "Авіасервіс-Київ", ТОВ "СпецАвіаКомплект", ТОВ ВКФ "Промзварка" і ПП "ТехПромМаш", зокрема:

- 4 березня 2009 р. з ТОВ "Авіасервіс-Київ", за умовами якого товариство надало позивачу послуги з модернізації літака Іл-78 (а. с. 67-71);

- 10 лютого 2010 р. з ТОВ "СпецАвіаКомплект", згідно якого позивач придбав запчастини до літака Іл-78 (а. с. 83-85);

- 22 лютого 2007 р. з ТОВ ВКФ "Промзварка", відповідно до умов якого останнє продало позивачу авіаційне обладнання і запчастини (а. с. 161-165);

і з ПП "ТехПромМаш", у якого придбало сантехнічне обладнання (з цим підприємством окремого договору не укладалось, письмова форма договору була додержана шляхом обміну накладними, рахунками і платіжним дорученням, що відповідає вимогам до письмової форми правочинів, передбаченої ст. 207 ч. 1 Цивільного кодексу України).

Як пояснив представник позивача, товар і послуги за цими договорами використані Підприємством під час виконання ремонтних робіт на літаку Іл-78. Суд також має відзначити, що характер товарів і послуг, які отримані позивачем від вищенаведених контрагентів, цілком узгоджується із його діяльністю з ремонту і обслуговування літаків та авіаційного обладнання. Суд враховує і належну обачність з боку позивача, який на час укладення договорів, отримав від ТОВ "Авіасервіс-Київ", ТОВ "СпецАвіаКомплект", ТОВ ВКФ "Промзварка" і ПП "ТехПромМаш" копії свідоцтв про державну реєстрацію цих суб'єктів, довідок з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, свідоцтв про реєстрацію платника ПДВ і статутів (а. с. 62-66, 79-82, 157-159, 192-194).

Належне виконання договірних зобов'язань сторонами правочинів підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами, як то: актом здачі-прийняття робіт, рахунками-фактурами, накладними, видатковими накладними, лімітними відомостями на відпуск матеріалів, рахунками (а. с. 75-78, 88-92, 95-97, 100-103, 106-108, 112-118, 122-125, 128-131, 135-139, 142-143, 147-150, 153-156, 167, 170-174, 177-179, 182-186, 189-191, 197-198).

Як свідчать платіжні доручення (а. с. 73, 87, 84, 99, 105, 111, 120-121, 127, 134, 141, 145-146, 152, 168-169, 176, 181, 188, 196), позивач в договірній ціні сплатив ПДВ.

Слід відмітити, що акт перевірки не містить доводів відповідача щодо "безтоварності" господарських операцій Підприємства, адже в акті перевірки відсутнє навіть посилання на вищеперелічені договори, відповідач не аналізує їх предмет та умови виконання. Крім того, слід врахувати і те, що СДПІ провела невиїзну перевірку, яка тривала протягом 1 дня - з 3 до 4 березня 2011 р., що об'єктивно унеможливлює дослідження питання про отримання товару (послуг), їх використання в господарській діяльності Підприємства. Як слідує з аналізу акту перевірки, висновок СДПІ про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтується виключно на тому, що відповідач, щонайменш в 3 ланцюгу постачальників позивача, не має змоги встановити сплату ПДВ до бюджету, тобто ненадходження ПДВ до бюджету встановлено не у позивача і навіть не у його безпосередніх контрагентів - ТОВ "Авіасервіс-Київ", ТОВ "СпецАвіаКомплект", ТОВ ВКФ "Промзварка" і ПП "ТехПромМаш", з якими позивач пов'язаний договірними відносинами, і які, як зафіксовано актом перевірки, свої податкові зобов'язання з ПДВ із позивачем задекларували, а з боку постачальників останніх.

Суд вважає, що така підстава для висновку ДПІ про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування, як не встановлення сплати ПДВ постачальниками контрагентів позивача, суперечить приписам Закону України "Про податок на додану вартість", нормами якого регулювались спірні правовідносини на час їх виникнення.

Так, відповідно до ст. 7 п. 7.2. пп. 7.2.6. Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Стаття ст. 7 п. 7.2. пп. 7.2.1. Закону України "Про податок на додану вартість" і ст. 9 ч. 1, 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлюють вимоги до реквізитів податкової накладної (первинного документа).

На час перевірки, позивач мав всі податкові накладні, які повною мірою відповідають вимогам законодавства і ця обставина відповідачем не заперечується (а. с. 72, 86, 93, 98, 104, 109-110, 119, 126, 132-133, 140, 144, 151, 166, 175, 180, 187, 195).

За правилами ст. 7 п. 7.5. пп. 7.5.1. Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналогічні за своїм змістом норми містить ст. 198 п. 198.1. пп. "а", п. 198.2. Податкового кодексу України (далі - ПК України), який визначає підстави бюджетного відшкодування ПДВ на теперішній час.

За замістом як Закону України "Про податок на додану вартість", так і ПК України, єдиною умовою бюджетного відшкодування ПДВ, є сплата саме позивачем ПДВ і наявність у нього податкової накладної. Названими нормативними актами таке відшкодування не ставиться в залежність від сплати цього податку контрагентами позивача або постачальниками цих контрагентів.

Статтею 61 ч. 2 Конституції України закріплено принцип індивідуальної відповідальності. Якщо СДПІ встановила факти порушення податкового законодавства з боку контрагентів у ланцюгу, негативні наслідки у вигляді визначення СДПІ податкових зобов'язань повинні наставити саме для порушників, а не для позивача, який свої податкові зобов'язання виконав належним чином, а тому СДПІ не може пов'язувати право позивача на податковий кредит і бюджетне відшкодування з виконанням або невиконанням іншими платниками податків своїх зобов'язань перед бюджетом. Також, суд вважає за необхідне зазначити, що навіть у випадку обізнаності позивача про факт ненадходження до бюджету ПДВ від своїх контрагентів або постачальників у ланцюгу, він не має встановлених законодавством повноважень для того щоб впливати на сплату податків такими суб'єктами господарювання.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як визначено ст. 8 ч. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

22 січня 2009 р. Європейським Судом з прав людини була розглянута справа "Булвес" АД проти Болгарії".

У п. п. 69-71 рішення в цій справі зазначено: "Суд окремо зазначає, що компанія заявник не мала абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ. Отже, Суд вважає, що незважаючи на повне виконання своїх зобов'язань, компанія-заявник була поставлена у несприятливі умови, так як було незрозуміло чи може вона віднести до податкового кредиту суму ПДВ сплачену постачальнику у складі придбаних товарів, оскільки визнання чи невизнання права на податковий кредит також залежало від висновків податкових органів, чи своєчасно виконав свої зобов'язання з подання звітності з ПДВ постачальник.

І, нарешті, що стосується зусиль для попередження обманних зловживань системою оподаткування ПДВ, Суд визнає, що коли Держави-члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної чи юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватись між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Аналогічні висновки Європейський Суд з прав людини виклав у справі "Бізнес Супорт Центр проти Болгарії".

У справі "Інтерсплав проти України", Суд, в п. 38 рішення зазначив: "На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.".

З наведених прикладів рішень Європейського Суду з прав людини вбачається, що при розгляді даної категорії справ Суд виходить з того, що держава в особі податкових органів може і повинна вживати заходів для недопущення та/або зупинення зловживань у сфері сплати ПДВ та бюджетного відшкодування, але відмова у бюджетному відшкодуванні платнику податків, який добросовісно виконав свої зобов'язання перед бюджетом і виконав всі передбачені національним законодавством умови для отримання такого відшкодування, тільки на тій підставі, що податковий орган не встановив сплати ПДВ з боку постачальника та/або його контрагентів у ланцюгу, за умови відсутності шахрайських дій з боку отримувача відшкодування, на думку Суду, порушує права такого платника податків.

Відповідно до ст. 71 ч. 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про те, що заперечення СДПІ не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 94 ч. 1 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивач, надавши платіжне доручення № 708 від 25 березня 2011 р. (а. с. 31), документально підтвердив судові витрати у виді судового збору в розмірі 3,40 грн., який підлягає відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України шляхом його безспірного списання з рахунку відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Податкове повідомлення-рішення № 0000283600, прийняте 17 березня 2011 р. спеціалізованою ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві, визнати протиправним і скасувати.

3. Відшкодувати ДП "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" судовий збір в сумі 3,40 грн. з Державного бюджету України, шляхом його безспірного списання з рахунку спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві ДПС.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Постанова у повному обсязі складена

22 листопада 2012 р.

Суддя А. О. Мороз