Постанова № 28452749, 03.01.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" січня 2013 р.Справа № 5016/3453/2011(12/179)Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шевченко В.В.

суддів: Мирошниченко М.А., Головея В.М.

при секретарі судового засідання: Мікула К.В.

за участю представників сторін:

від ТОВ "Новотрейд ЛТД": Шамрай В.Я. -за дорученням

від ДП "Миколаївський облавтодор": не з'явився

від ВДВС: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Новотрейд ЛТД"

на ухвалу господарського суду Миколаївської області

від 03 грудня 2012 року

у справі № 5016/3453/2011(12/179)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новотрейд ЛТД"

до Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

про стягнення 33.093 грн. 17 коп.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 04.04.2012 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Новотрейд ЛТД" (далі позивач, ТОВ, стягувач) задоволений повністю та з Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі відповідач, Підприємство, боржник) на користь ТОВ стягнуто: 26.649 грн. 14 коп. - боргу, 1.620 грн. 60 коп. -3 % річних, 4.823 грн. 43 коп. -збитків від інфляції, а також понесені судові витрати по справі: 330 грн. 93 коп. -на сплату держмита та 236 грн. -на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.06.2012 р. зазначене рішення місцевого суду змінено та з Підприємства на користь ТОВ стягнуто: 26649 грн. 14 коп. -боргу, 4370 грн. 45 коп. -збитків від знецінювання грошових коштів (індекс інфляції), 1620 грн. 60 коп. -3% річних, 326 грн. 39 коп. -понесених витрат на сплату держмита та 232 грн. 76 коп. -понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а в решті частині позову -відмовлено.

Зазначене судове рішення набрало законної сили та 05.06.2012 р. місцевим судом виданий наказ № 5016/3453/2011(12/179) на його виконання, який пред'явлений стягувачем для його примусового виконання до Ленінського відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції (далі ВДВС).

16.07.2012 р. ВДВС відкрито виконавче провадження з виконання вищезазначеного наказу суду.

Постановами ВДВС від 24.07.2012 р. та від 30.07.2012 р. накладено арешт на всі рахунки боржника в усіх установах банків.

19.09.2012 р. Підприємство, в порядку ст. 121-2 ГПК України, звернулось до господарського суду Миколаївської області зі скаргою на дії ВДВС в якій просило:

- поновити строк для подачі скарги,

- визнати незаконними дії ВДВС щодо винесення постанови „Про арешт коштів боржника" від 24.07.2012 р. та скасувати останню у повному обсязі,

- скасувати постанову „Про арешт коштів боржника" від 30.07.2012 р. в частині накладення арешту по примусовому виконанню наказу № 5016/3453/2011(12/179),

- зобов'язати ВДВС зняти арешт зі спеціальних рахунків боржника, а саме: з р/р 26001059041001 та 26045059041001 в МФ АТ „Брокбізнесбанк".

Скарга мотивована тим, що боржник неодноразово звертався до ВДВС із заявами, в яких просив скасувати постанови про накладення арешту на рахунки боржника, оскільки ці арешти накладені всупереч вимог ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", однак, ВДВС у листі від 03.09.2012 р. повідомило боржника, що питання, з яким він звернувся до них, може бути вирішено виключно в судовому порядку, а тому Підприємство просить поновити пропущений процесуальний строк для оскарження постанови ВДВС про арешт на кошти боржника від 24.07.2012 р., оскільки він пропущений з поважних причин. Так як, при прийнятті зазначених постанов ВДВС були порушені вимоги Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» та неправомірно накладено арешт на усі рахунки боржника в усіх установах банків, так як кошти, які знаходяться на окремих рахунках зі спеціальним режимом не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, по яким відкрито виконавче провадження, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону, то оскаржена постанова є неправомірною та незаконною, а тому скарга підлягає задоволенню.

Заявник неодноразово уточнював вимоги поданої скарги та в остаточній заяві від 28.11.2012 р. просив суд:

- визнати причини пропущення процесуальних строків оскарження постанови поважними та поновити цей строк,

- визнати дії ВДВС щодо арешту коштів, що містяться на спец-рахунках неправомірними та скасувати повністю постанову „Про арешт коштів боржника" від 24.07.2012 р.,

- зобов'язати ВДВС зняти арешт зі спеціальних рахунків боржника, а саме: з р/р 26045059041001 в МФ АТ „Брокбізнесбанк, ДП "Миколаївський облавтодор" (код ЄДРПОУ 31159920).

У відзиві ТОВ заперечувало щодо задоволення скарги Підприємства, посилаючись на те, що постановою ВДВС накладено арешт не на рахунки боржника, а на кошти, які містяться на всіх рахунках боржника у відповідних банках, а тому вимога про зняття арешту з рахунків є безпідставною, внаслідок чого підстави для задоволення скарги відсутні та просило суд припинити провадження у справі, так як ухвалою господарського суду Миколаївської області від 28.09.2012 р. визнано неправомірною постанову ВДВС щодо арешту спец рахунків боржника.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 03.12.2012 р. (суддя Семенов А.К.) скарга Підприємства задоволена частково та визнана недійсною постанова ВДВС про арешт коштів боржника від 24.07.2012 р. ВП 33363848 по справі № 5016/3453/2011 (12/179), а в решті частині скарга залишена без задоволення.

Ухвала мотивована тим, що постанова ВДВС суперечить вимогам законодавства, зокрема, ст. 1 Закону України „Про виконавче провадження", ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", внаслідок чого постанова ВДВС про арешт коштів боржника від 24.07.2012 р. є недійсною.

Доводи скаржника на обґрунтування вимоги визнання дій ВДВС щодо арешту спец-рахунків визнані місцевим судом неправомірними, оскільки матеріали справи свідчать про те, що арешт саме на спец рахунки боржника ВДВС не накладався, а останнім був накладений арешт на кошти, що належать боржнику та містяться на його рахунках в установах банку. Накладення судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством взагалі не передбачено.

Відмовляючи в задоволенні скарги в частині зобов'язання ВДВС зняти арешт із коштів, що містяться на спеціальному рахунку боржника, накладений постановою ВДВС, а саме з: с/р 26045059041001 в МФ АТ "Брокбізнесбанк", ДП "Миколаївський облавтодор" (код ЄДРПОУ 31159920) місцевий суд виходив з того, що скаржником не надано доказів його звернення до ВДВС з питання зняття арешту з коштів, що містяться на спеціальному рахунку боржника та ухилення ВДВС від задоволення такого звернення. Крім того, боржником ані в скарзі, ані в уточненнях до неї не зазначено, якою саме постановою був накладений арешт на с/р 26045059041001 в МФ АТ "Брокбізнесбанк", ДП "Миколаївський облавтодор" (Код ЄДРПОУ 31159920).

Клопотання ТОВ про припинення провадження у справі відхилено місцевим судом з огляду на те, що предмет скарги на дії ВДВС при примусовому виконанні постанови Одеського апеляційного господарського суду від 05.06.2012 р. у справі № 5016/3453/2011(12/179) іншій ніж предмет скарги на дії ВДВС по примусовому виконанню рішення господарського суду Миколаївської області від 01.03.2012 р. по справі № 5016/2496/2011(13/163), а тому підстави для задоволення клопотання -відсутні.

В апеляційній скарзі ТОВ просить ухвалу місцевого суду скасувати, оскільки вона не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалена з порушеннями норм матеріального і процесуального права та постановити нове рішення, яким скаргу підприємства на дії ВДВС залишити без задоволення. В судовому засіданні представник скаржника доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Представники ВДВС і Підприємства в судове засідання не з'явились та не скористались своїм правом на участь в розгляді справи апеляційним судом, хоча повідомлявся належним чином про день, час і місце розгляду справи, що підтверджується штампом канцелярії на зворотній стороні ухвали про призначення справи до розгляду, відправленої їм рекомендаційною кореспонденцією та випискою з реєстру поштових про це відправлень.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. У разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Так як, ухвала про порушення провадження у справі та призначення її до розгляду на 03.01.2013 р. о 10:00 направлена апеляційним судом кожному із учасників судового процесу за адресою зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та ця ухвала не повернута підприємством зв'язку до суду, то колегія суддів вважає, що Підприємство повідомлено про час і місце розгляду справи, а тому визнає за можливе розглянути справу за відсутністю представника останнього.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника ТОВ перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обґрунтована та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції рішенням господарського суду Миколаївської області від 04.04.2012 року позов ТОВ до Підприємства задоволений повністю та з останнього на користь першого стягнуто: 26.649 грн. 14 коп. - боргу, 1.620 грн. 60 коп. -3 % річних, 4.823 грн. 43 коп. -збитків від інфляції, а також понесені судові витрати по справі: 330 грн. 93 коп. -на сплату держмита та 236 грн. -на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.06.2012 р. зазначене рішення місцевого суду змінено та з Підприємства на користь ТОВ стягнуто: 26649 грн. 14 коп. -боргу, 4370 грн. 45 коп. -збитків від знецінювання грошових коштів (індекс інфляції), 1620 грн. 60 коп. -3% річних, 326 грн. 39 коп. -понесених витрат на сплату держмита та 232 грн. 76 коп. -понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а в решті частині позову -відмовлено.

Зазначене судове рішення набрало законної сили та 05.06.2012 р. місцевим судом виданий наказ № 5016/3453/2011(12/179) на його виконання, який пред'явлений стягувачем до ВДВС.

16.07.2012 р. ВДВС відкрито виконавче провадження по виконанню вищезазначеного наказу.

Постановою ВДВС від 24.07.2012 р. накладено арешт на всі рахунки боржника в усіх установах банків.

Скарга на дії ВДВС щодо ухвалення постанови від 24.07.2012 р. подана боржником 19.09.2012 р., тобто з пропуском 10-денного процесуального строку, встановленого ст. 121-2 ГПК України.

Встановлений ст. 121-2 ГПК України 10-ти денний строк є процесуальним і відповідно до вимог ст. 53 ГПК України може бути відновлений за наявності поважних причин.

Відповідно до вимог ст. 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Як свідчать матеріали справи боржник звернувся з клопотанням про поновлення процесуального строку на оскарження дій ВДВС, посилаючись на те, що про накладення арешту на кошти, що належать боржнику та містяться на всіх його рахунках в банківських установах, а також, накладення арешту і на належні йому страхові кошти, які обліковуються на відкритих йому окремих поточних спец рахунках в установах банку, стало відомо 30.07.2012 р., що не спростовується матеріалами справи з яких також вбачається, що починаючи з цього строку боржник неодноразово звертався до ВДВС із заявами, в яких просив скасувати постанови про накладення арешту на рахунки боржника, оскільки ці арешти накладені всупереч вимог ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", Проте, останній лише листом, який отриманий боржником 14.09.2012 р., повідомив Підприємство, що питання, з яким він звернувся до ВДВС, може бути вирішено виключно в судовому порядку.

19.09.2012 р. боржник звернувся до місцевого суду з відповідною скаргою на дії ВДВС в порядку ст. 121-2 ГПК України.

При викладених обставинах, колегія суддів вважає, що місцевий суд ретельно дослідивши матеріали справи в їх сукупності дійшов до обґрунтованого висновку про те, що боржником процесуальний строк пропущений з поважних причин, а тому він підлягає відновленню про що правильно зазначив в оскарженій ухвалі.

Як вбачається з постанови від 24.07.2012 р. ВДВС накладено арешт на кошти, що містяться на всіх рахунках боржника наступних установах банку:

- філія АТ „Брокбізнесбанк", МФО 326922,

- Миколаївська ФПАТ „Укрінбанк", МФО 326580,

- ГУ ДКСУ у Миколаївської області, розрахункові рахунки № 37122004002075, № 35246001002075, МФО 826013, тобто цією постановою накладений арешт на кошти боржника, що знаходяться на всіх його рахунках у банківських установах.

Доводам Підприємства щодо визнання дій ВДВС по арешту його спец-рахунків місцевим судом надана правильна оцінка щодо їх безпідставності, оскільки матеріали справи свідчать про те, що арешт саме на спец рахунки боржника ВДВС не накладався, а останнім був накладений арешт на всі кошти, що належать боржнику та містяться на його рахунках в установах банку, а накладення судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачено та такі дії ВДВС взагалі не вчинялися.

Відмовляючи в задоволенні скарги в частині зобов'язання ВДВС зняти арешт із коштів, що містяться на спеціальних рахунках боржника місцевий суд правомірно виходив з того, що Підприємством взагалі не зазначено та не доведено належними і допустимими доказами, якою саме постановою був накладений арешт на ці конкретно визначені спец рахунки боржника.

Клопотання ТОВ про припинення провадження у справі обґрунтовано відхилено місцевим судом, так як предмет скарги на дії ВДВС при примусовому виконанню постанови Одеського апеляційного господарського суду від 05.06.2012 р. у справі № 5016/3453/2011(12/179) є іншим ніж предмет скарги на дії ВДВС по примусовому виконанню рішення господарського суду Миколаївської області від 01.03.2012 р. у справі № 5016/2496/2011(13/163).

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, тому саме Підприємство повинно довести належними та допустимими доказами той факт, що ВДВС оскарженою постановою був накладений арешт саме на спец рахунки боржника.

В обґрунтування скарги на дії ВДВС Підприємство посилається лише на довідку Миколаївської філії АТ „Брокбізнесбанк" № 704/051-09 від 06.08.2012 р.

Але, в матеріалах справи відсутні докази, що однозначно свідчили про те, що ВДВС був накладений арешт на рахунки боржника на які надходять виключно кошти зі спеціальним режимом використання, оскільки вищеназвана довідка філії банку не містить в собі даних про те, що на цей рахунок не надходить інших грошових коштів, а крім того, Підприємством не надано договорів, що укладені між ним та відповідними банківськими установами на відкриття банківських рахунків для надходження коштів виключено зі спеціальним режимом використання, внаслідок чого протилежні доводи боржника до уваги прийнятими бути не можуть.

Абз. 2 ч. 2 ст. 57 Закону України „Про виконавче провадження" передбачено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, винесенням постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах.

Відповідно до ч. 4 ст. 65 Закону України „Про виконавче провадження" державний виконавець може звернути стягнення на кошти боржника -юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також на рахунках, відкритих боржником -юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Згідно абз. 5 ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону, а тому колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов до помилкового висновку щодо неправомірності дій ВДВС по накладенню арешту на кошти боржника, посилаючись на положення ч. 2 ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", оскільки цією нормою права передбачено порядок фінансування фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності страхувальників та інших отримувачів страхових коштів та яка ніяким чином не забороняє державному виконавцеві вчинення відповідних дій, а лише вказує про те, що застраховані страхові кошти не можуть бути спрямовані на стягнення згідно виконавчих та інших документів.

При викладених обставинах протилежні висновки місцевого суду є помилковими, оскільки не ґрунтуються на матеріалах справи, нормах чинного вищенаведеного законодавства України та сформованій судовій практиці, зокрема, постанові Вищого господарського суду України від 25.12.2012 р. у справі № 5016/2496/2011(13/163), внаслідок чого підстави для задоволення скарги Підприємства на дії ВДВС, і в цій частині, -відсутні, так як визнавши дії ВДВС неправомірними, в цій частині, місцевий суд не вказав в оскаржуваній ухвалі, які є норми Закону України „Про виконавче провадження" було порушено державним виконавцем ВДВС при примусовому виконанні наказу господарського суду Миколаївської області від 05.06.2012 р., внаслідок чого скарга Підприємства на дії ВДВС щодо ухвалення постанови від 24.07.2012 р. не може бути задоволена в цілому, у зв'язку з її недоведеністю та безпідставністю.

Оскільки, при прийнятті оскаржуваної ухвали місцевий суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, то колегія суддів вважає за необхідне цю ухвалу скасувати, а скаргу Підприємства на дії ВДВС залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101-106 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Новотрейд ЛТД" -задовольнити.

Ухвалу господарського суду Миколаївської області від 03.12.2012 року у справі № 5016/3453/2011(12/179) -скасувати, а скаргу Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на дії Ленінського відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції щодо ухвалення постанови від 24.07.2012 року -залишити без задоволення.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новотрейд ЛТД": 536 грн. 50 коп. судового збору за подану апеляційну скаргу.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 04.01.2013 року.

Головуючий суддя: Шевченко В.В.

Судді: Мирошниченко М.А.

Головей В.М.