Ухвала суду № 28452414, 03.01.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

У Х В А Л А

про припинення провадження

"03" січня 2013 р. Справа № 5017/1746/2012

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лашина В.В.

Суддів: Воронюка О.Л.

Мирошниченко М.А.

При секретарі Гавричкові С.В.

Склад колегії суддів змінено розпорядженням в.о. голови суду №1 від 02.01.2013р.

Усі представники учасників процесу в судове засідання не з 'явились. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 26.11.2012р.

у справі № 5017/1746/2012

за заявою боржника Товариства з обмеженою відповідальністю „Рекламна агенція „Клондайк Плюс"

про визнання банкрутом

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13 червня 2012 р. за заявою боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламна агенція «Клондайк Плюс»(далі -ТОВ «РА «Клондайк Плюс») було порушено провадження у справі про банкрутство останнього за спрощеною процедурою, передбаченою ст. 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(надалі за текстом -Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Одеської області від 22.08.2012 р. ТОВ «РА «Клондайк Плюс»визнане банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру та ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії ТОВ «РА «Клондайк Плюс»Кисельова С.Й.; повноваження органів управління та власників його майна -припинені; ліквідатора зобов'язано в 10-денний строк подати до офіційного друкованого органу оголошення про визнання ТОВ «РА «Клондайк Плюс»банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури та провести інші ліквідаційні заходи, визначені Законом про банкрутство тощо.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.11.2012 р. (суддя Найфлейш В.Д.) затверджено звіт та ліквідаційний баланс банкрута; ТОВ «РА «Клондайк Плюс»вирішено ліквідувати та припинити дану юридичну особу з виключенням її з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України; вимоги, які не задоволені за недостатністю майна, визнані погашеними; повноваження ліквідатора банкрута та провадження у справ -припинені.

Не погоджуючись з цією ухвалою, Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси в апеляційній скарзі просить її скасувати та припинити провадження у справі, посилаючись на порушення норм матеріального права, оскільки ТОВ «РА «Клондайк Плюс» порушено вимоги ч. 5 ст. 60 ГК України щодо повідомлення органу податкової служби та надання для перевірки ліквідаційного балансу, а також порушено ч. 1 ст. 111 ЦК України -не складено проміжний ліквідаційний баланс.

Усі учасники цього процесу були належним чином повідомлені про час, дату і місце судового розгляду, однак останні своїми процесуальними правами не скористалися, своїх представників у судове засідання апеляційної інстанції не направили

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 21.12.2012 р. апеляційна скарга ДПІ у Приморському районі м. Одеси прийнята до провадження.

Однак судова колегія вважає, що апеляційне провадження по цій справі було порушено помилково з огляду на наступне.

В силу ст. 41 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство в порядку провадження, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», які превалюють, як спеціальні норми права, у застосуванні над загальними нормами ГПК України.

У відповідності до п. 1, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство» № 15 від 18.12.2009 р., провадження у справах про банкрутство регулюється Законом про банкрутство, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України. При цьому, Закон містить спеціальні норми, які мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України. Провадження у справах про банкрутство регулюється ГПК у випадках, коли його норми безпосередньо визначають правила даного провадження (статті 2, 4-1, 12 та 15) або мають універсальний характер для будь-якої стадії судового процесу або процесуальної дії (статті, вміщені в розділах І, V, VI, VІІ, ХІІ, ХІІІ), з урахуванням встановлених Законом особливостей.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 5 Закону про банкрутство, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Пункт 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Названа конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, а також на перегляд справи Верховним Судом України.

Таким чином, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, у відповідності до вказаного Закону, ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Господарський процесуальний кодекс України містить імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити прийняті господарським судом рішення в апеляційному чи касаційному порядку.

Частиною 1 ст. 91 ГПК України встановлено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1 Закону про банкрутство, сторонами у справі про банкрутство є кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут); учасники провадження у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

За визначенням ст. 210 ГК України, кредиторами неплатоспроможних боржників є суб'єкти, зазначені в ч. 1 ст. 209 цього Кодексу, які мають підтверджені відповідно до законодавства вимоги до боржника щодо грошових зобов'язань, включаючи кредиторів, вимоги яких повністю або частково забезпечені заставою. Правами кредиторів щодо неплатоспроможних боржників користуються також визначені законом органи справляння податків, зборів (обов'язкових платежів).

Одночасно з цим, ч. 1 ст. 14 Закону про банкрутство встановлює порядок пред'явлення кредиторами своїх вимог до боржника, який включає також подання до господарського суду письмових заяв із вимогами до боржника, а також документів, що їх підтверджують.

При цьому слід врахувати, що особливості та порядок заявлення кредиторами претензій до боржника, що ліквідується в порядку ст. 51 Закону про банкрутство, визначені положеннями ч. 3 вказаної статті та передбачають те, що кредитори мають право заявити свої претензії до боржника, який ліквідується, в місячний строк з дня офіційного оприлюднення ухвали про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом.

Отже, у справі про банкрутство боржника, що ліквідується власником, особа може набути статусу кредитора - сторони у справі про банкрутство після прийняття постанови про визнання банкрутом та у разі звернення із кредиторськими вимогами до боржника.

Таким чином, стаття 210 ГК України не встановлює автоматичного визнання цих органів кредиторами у всіх справах про банкрутство. Статус кредитора щодо неплатоспроможного боржника набувається, у тому числі і цими органами, через вказані вище процедури.

Аналогічна правова позиція відображена у постановах Вищого господарського суду України від 19.09.2012 р. у справі № 49/149-б, від 29.05.2012 р. у справі № 5009/35/12, від 25.09.2012 р. у справі № 28/116-б, від 20.06.2012 р. у справі № 26/5005/17539/2011 тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.03.2012 р. на адресу ДПІ у Приморському районі м. Одеси направлено заяву про припинення платника податків за формою № 8-ОПП, а 03 квітня 2012 року у спеціалізованому засобі масової інформації - «Бюлетені державної реєстрації за № 209 (9) було надруковано повідомлення про припинення юридичної особи -ТОВ «РА «Клондайк Плюс».

04 вересня 2012 р. у газеті «Урядовий кур'єр»/а.с. 114/ надруковано оголошення про визнання ТОВ «РА «Клондайк Плюс»банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, а також про строк заявлення грошових вимог.

Про обізнаність ДПІ у Приморському районі у м. Одесі про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «РА «Клондайк Плюс»свідчить й лист скаржника від 26.06.2012 р. /а.с. 61/ до господарського суду Одеської області з проханням відкладення розгляду справи до проведення документальної перевірки зазначеної юридичної особи

Натомість, ДПІ у Приморському районі м. Одеси, незважаючи на усвідомленість про порушення справи про банкрутство та визнання боржника банкрутом, з грошовими вимогами до ТОВ «РА «Клондайк Плюс»в установленому законом порядку не зверталась.

До того ж, статтею 20 Податкового кодексу України зазначено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст.ст. 75, 78 Податкового кодексу України, проведення документальних позапланових перевірок дотримання вимог податкового законодавства знаходиться у виключної компетенції державної податкової служби, остання не позбавлена права здійснювати, в межах повноважень, свої функції та проводити перевірку дотримання вимог податкового законодавства платником податків до моменту затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу у справі про банкрутство такого платника податків.

Чинним законодавством не обмежуються повноваження податкових органів на проведення перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) суб'єктів господарювання, які перебувають у процедурах банкрутства. В будь-якому випадку порушення провадження у справі про банкрутство боржника та винесення постанови судом про визнання боржника банкрутом і введення ліквідаційної процедури не може бути перешкодою податковому органу у здійсненні ним планової або позапланової перевірки боржника. Орган податкової служби вправі звернутися з цього приводу до ліквідатора боржника та провести позапланову перевірку його господарської діяльності, а у випадку відмови ліквідатора, як керівника боржника, надати можливість проведення перевірки суб'єкта господарювання, орган податкової служби вправі оскаржити дії ліквідатора до суду.

Крім цього, в апеляційній скарзі ДПІ у Приморському районі м. Одеси жодним чином не посилається на наявність у ТОВ «РА «Клондайк Плюс»заборгованості по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), та відповідно, будь-яких майнових (грошових) претензій до нього, розмір таких претензій (суму вимог), характер вимог (майнові або грошові).

Відповідно до п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. № 15 юридичні та фізичні особи, акціонери, учасники господарських товариств, що не мають статусу сторони чи учасника у справі про банкрутство, не мають права на оскарження судових рішень у справі про банкрутство, а помилково порушене апеляційне і касаційне провадження підлягають припиненню в порядку, передбаченому ст. 80 ГПК України на підставі ст. ст. 91, 107 ГПК України як такі, що не підлягають вирішенню в господарських судах.

Виходячи з п. 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 7 у разі помилкового порушення апеляційного провадження в зазначених випадках суд апеляційної інстанції припиняє таке провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК України.

Згідно п. 1 частини першої ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Враховуючи наведене та виходячи із системного аналізу норм ГПК України, колегія суддів вважає, що спір згідно поданої ДПІ у Приморському районі м. Одеси апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Одеської області від 14.03.2012 року не підлягає вирішенню в господарському суді в порядку апеляційного провадження, а помилково порушене апеляційне провадження підлягає припиненню.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 80, ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

УХВАЛИЛА :

Апеляційне провадження з перегляду ухвали господарського суду Одеської області від 26.11.2012 р. по справі № 5017/1746/2012 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси припинити.

Справу повернути господарському суду Одеської області.

Головуючий В.В. Лашин

Суддя О.Л. Воронюк

Суддя М.А. Мирошниченко