Рішення № 28452384, 22.11.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2012 р.Справа № 5023/4805/12 вх. № 4805/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Васильєва Л.О.

за участю

позивача -Супонько Г.П. відповідача -Івтушок С.В.

розглянувши справу за позовом ТОВ "Астекс-Групп", м. Харків

до ТОВ "Лікеро-горілчаний завод Арго", с. Подвірки

про стягнення коштів вс умі 4 453,83 грн.

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2012 року ТОВ"Астекс-групп" ( надалі позивач) звернувся до господарського суду та просить стягнути з ТОВ"Лікеро-горілчаний завод АРГО" (надалі відповідач ) суму основного боргу 4 100 грн. 58,97 грн. - 3 % річних, 294,86 грн. пені за час прострочення виконання зобов*язання, судовий збір, витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 6 000 грн.

Відповідач надав докази повної сплати основного боргу в сумі 4 100 грн. про що свідчить платіжне доручення за № 1245 від 20.11.2012 року.

Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору ( ст. 80 п.1-1 ГПК України).

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні оголошувалася перерва з 06.11.2012 року до 20.11.2012 року та з 20.11.2012 року до 22.11.2012 року до 10 години.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

19.12.2011 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання транспортних послуг за № 19/12/11 ( а.с.11). У відповідності до предмету договору, відповідач доручає, а позивач приймає на себе зобов*язання по перевезенню вантажів, своєчасної доставки, наданню транспортних послуг своїм автомобільним траспортом та паливно-мастильними матеріалами ( п.1.1 договора). Відповідач, зобов*язався надати заявку позивачу не пізніше чім за 12 годин до моменту завантаження, вказаного в заявці. ( п.2.1 договору). Надані послуги відповідач зобов*язався оплатити у відповідності до актів виконанних робіт ( п.1 розділу 3). Оплата проводиться на протязі 5-ти банківських днів з моменту надання послуг ( п.2 розділу 3 договору). З невиконання або неналежного виконання зобов*язань за даним договором, сторони несуть відповідальність, яка передбачена діючим законодавстом ( п.1 розділу 4 договору).

Так, позивачем на виконання вимог договору було здійснено перевезення за маршрутом Харків - Чернівці- Ужгород- Львів автомобілем DAФ АХ 8337 АО п/п АХ 7147 ХТ, про що свідчать товарно-транспортні накладні на переміщення алкогольних напоїв від 14.04.2012 року ( а.с.14), від 14.04.2012 року ( а.с.15), від 14.04.2012 року (а.с.16), та акт № ОУ-0000039 здачі-прийняття робіт на суму 12 600 грн.( а.с.17).

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Положення ст. 909 цього Кодексу встановлюють, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Суд встановив, що відповідач свій обов'язок не виконав, за перевезення не розрахувався .

Згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч.1ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судом встановлено, що сторони погодили вартість перевезення, проте відповідач, в порушення вимог чинного законодавства , за перевезення не розрахувався в зв'язку з чим у нього наявна заборгованість в розмірі 4 100 грн.

В зв*язку з оплатою основного боргу в розмірі 4 100 грн. суд припиняє провадження в цій частині.

Щодо стягнення з відповідача пені в сумі 294,86 грн.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України (постанови від 24.10.2011 № 25/187, від 07.11.2011 № 5002-2/5109-2010);

З дати набрання чинності Закону України"Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов*язань", тобто з 14.01.1997 року, розмір пені за прострочення платежу повинен встановлюватися за згодою сторін, тобто в договорі (ст. 12 Закону). Якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, пеня стягненню не підлягає. В даному випадку, сторони п.1 розділу 4 договору передбачили, що за невиконання або неналежен виконання зобов*язань за даним договором, сторони несуть відповідальність у відповідності до вимог діючого законодавства.

На підставі викладеного, суд відмовляє позивачу в задоволені щодо стягнення пені в розмірі 294,86 грн.

Нарахування 3% річних по грошових розрахунках є визначеною законом платою боржника за користування грошовими коштами кредитора. При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Так, суд перевіривши нарахування річних в сумі 58,97 грн. визнає їх нарахованими вірно та такми що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо стягнення понесених витрат на правову допомогу ( послуги адвоката) в розмірі 6 000 грн у відповідності до договору про надання правової допомоги адвокатом № 04/07/2012 ( а.с.23-26).

Стаття 44 ГПК України передбачає, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють в межах повноважень наданих їм законом та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Таким чином ст. 44 ГПК України передбачає відшкодування сум як судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь - яким представникам.

Матеріали справи свідчать про те, що юридичні послуги надавав адвокат Петровська-Караченцева Л.Г, про свідчить копія свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю № 1519, яка додана до матеріалів справи. Крім того, до матеріалів справи доданий прибутковий касовий ордер № 7, відповідно якого позивач сплатив 6 000 грн. послуг адвоката ( а.с.9). Але враховуючи, що сума позовних вимог, а саме основного боргу становить 4 100 грн., пеня нараховна позивачем безпідставно, в судове засідання адвокат щодного разу не з*явився, суд вирішив вимоги в цій частині задовольнити частково, а саме в розмірі 415 грн.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача диференційно сумі задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд , -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовільнити частково.

Припинити провадження в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 4100 грн.

Стягнути з ТОВ "Лікеро-горілчаний завод АРГО" (Харківська обл, Дергачівський район, с.Подвірки, вул.Свердлова, буд.43 код 32031841 р/р 26008001000465 в ПАТ "Перший інвестиційний банк" м.Харків, МФО 305060) на користь ТОВ"Астекс-групп" (м.Харків, вул.Новомосковська, буд.17 код 21198294 р/р 26000000720385 в ПАТ "Універсал банк" МФО 322001 ) 3 % річних- 58,97 грн., послуги адвоката - 415 грн, судовий збір -1609,50 грн.

В частині стягнення пені в сумі 294,86 грн. та 5 585 грн. послуг адвоката - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 22.11.2012 р.

Суддя Лаврова Л.С.