Рішення № 28452347, 24.12.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2012 р.Справа № 5023/5276/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Васильєва Л.О.

розглянувши справу

за позовом ТОВ фірма "Антарес", м. Харків до ТОВ "Карпос", м. Харків про стягнення коштів в сумі 42 347,84 грн. за участю представників сторін:

позивача - Штанько О.М.

відповідача - Сізон. О.О.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2012 року ТОВ фірма "Антарес" (надалі - позивач) звернувся до господарського суду з позовом до ТОВ "Карпос" (надалі - відповідач), в якому просив суд стягнути з відповідача суму основної заборгованості в розмірі 41 277,79 грн., пеню в розмірі 1 070,05 грн., а також витрати зі сплати судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки № 12/12.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.11.2012 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 11.12.2012 року о 09:30 год.

У судовому засіданні 11.12.2012 року оголошувалась перерва до 24.12.2012 року до 09:30 год.

У призначеному судовому засіданні 24.12.2012 року представник позивача підтримав заявлений позов та просив суд його задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав їх необґрунтованості.

Згідно положень ст.ст. 4-3, 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.

Так, 01.02.2012 року між ТОВ фірма "Антарес" (надалі - Постачальник) та ТОВ "Карпос" (надалі - Покупець) був укладений договір поставки № 12/12 (надалі - Договір).

За умовами вказаного Договору, Постачальник зобов'язався в порядку та строки, встановлені цим договором, передати у власність Покупцеві товар, в певній кількості і відповідної якості, а Покупець зобов'язався прийняти товар і оплатити його на умовах, визначених даним договором.

Згідно п. 1.3. Договору, кількість і асортимент кожної партії товару вказується в накладній, складеній на підставі замовлення Покупця, яка є невід'ємною частиною цього Договору. Накладні оформлюються на кожну поставку товару, що поставляється і мають силу специфікацій до цього договору.

Згідно п. 3.4. Договору, поставка вважається завершеною з моменту передачі партії товару Покупцеві у власність. що засвідчується товарно - транспортною (видатковою) накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін із необхідними товаросупровідними документами, зазначеними в цьому договорі.

Відповідно до п. 6.4. Договору, Покупець зобов'язаний оплатити товари в строк 40 календарних днів з моменту поставки товару.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами була погоджена поставка товару шляхом централізовано - кільцевих перевезень

Так, на виконання умов Договору, позивач в період з 21.06.2012 року по 13.09.2012 року, поставив відповідачу товар на загальну суму 57 569,40 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних (а.с. 20 - 26).

Між тим, відповідач покладені на нього зобов'язання щодо оплати поставленого товару в повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 41 277,79 грн., що підтверджується актом звіряння розрахунків станом на 01.11.2012 року (а.с.18).

Зазначений акт підписаний представниками підприємств та скріплений відповідними печатками.

На підставі викладених вище обставин, позивач звернувся до господарського суду за захистом свого порушеного права.

Суд, надаючи правову оцінку позовним вимогам, зазначає наступне.

Як було зазначено вище, умовами Договору сторони погодили поставку товару шляхом централізовано - кільцевих перевезень.

При централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам їх відпуск постачальниками може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.

Що стосується безпосередньо поняття "централізовано-кільцеві перевезення", то його роз'яснено в листі Мінфіну України від 05.03.2002 року № 053-2930 (v2930201-02), відповідно до якого - це перевезення, за якими вантажовідправником (товаровиробником, товаропостачальником тощо) здійснюється систематичне завезення товарно-матеріальних цінностей за узгодженими на певний період параметрами (кількість, асортимент, час тощо) за адресою одного чи більше замовників (юридичних осіб або їх відділень, дільниць, філій).

Водночас будь-які роз'яснення щодо тлумачення таких критеріїв, як "систематичне завезення" та "узгодження на певний період", на сьогодні відсутні. Через таку невизначеність, наприклад, уже третя поставка цінностей через певний проміжок часу може розглядатися як систематичне завезення.

Тому для обґрунтування відпуску цінностей без довіреності доцільніше безпосередньо в договорі зазначити, що поставка цінностей здійснюється централізовано-кільцевим завезенням.

Як вбачається з матеріалів справи, видаткові накладні підписані представником ТОВ "Карпос" та скріплені відповідною печаткою підприємства, що в свою чергу є належним доказом отримання товару відповідачем.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи, що сума боргу за поставлений позивачем товар в розмірі 41 277,79 грн. відповідачем не погашена, суд вважає що позовні вимоги в частині стягнення основної заборговані є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною першою ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас частиною шостою статті 232 ГК України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування. Зокрема, частиною шостою цієї статті передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 8.2. Договору, сторони визначеними, що при затримці платежу, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочення платежу від суми заборгованості за поставлений товар за кожен день прострочення.

Позивач надав обґрунтований розрахунок пені, який відповідає вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та відповідно до якого належна до сплати сума становить 1 070,05 грн., за весь період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання по кожній спірній поставці товару.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору, оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України; -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з ТОВ "Карпос" (61052, м. Харків, вул. Мала Панасівська, 1, р/р 26009000123388 в філії ПАТ "Укрексімбанк", МФО 351618, код ЄДРПОУ 34629821) на користь ТОВ фірма "Антарес" (61057, м. Харків, Бурсацький узвіз, 6, к. 203, р/р 26009000010668 у відділенні "Харківська міжрегіональна дирекція" ПАТ "Креді Агріколь Банк", МФО 300614, код ЄДРПОУ 24481771) суму основної заборгованості в розмірі 41 277,79 грн., пеню в розмірі 1 070,05 грн., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 1 609,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26.12.2012 р.

Суддя Лаврова Л.С.

справа № 5023/5276/12