Рішення № 28452311, 12.11.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2012 р.Справа № 5023/4685/12 вх. № 4685/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Васильєва Л.О.

за участю представників сторін:

позивача - Вознюка Є.В. відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Приватного АТ "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" м. Харків

про стягнення коштів в сумі 2 708 361,13 грн

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2012 року ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - позивач) звернувся до господарського суду з позовом до ПАТ "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" (надалі - відповідач), в якому просив суд стягнути з відповідача суму основної заборгованості 2 089 310,68 грн., пеню - 214 819,14 грн., 3 % річних - 48 092,76 грн., 7 % штрафу - 334 253,98 грн., інфляційні втрати - 21 884,57 грн., а також витрати зі сплати судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору купівлі - продажу природного газу № 3140 від 30.09.2011 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.10.2012 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 29.10.2012 року о 09:45 год.

Ухвалою суду від 29.10.2012 року, з метою повного та всебічного розгляду справи, судове засідання було відкладено до 12.11.2012 року до 11:00 год.

У призначеному судовому засіданні 12.11.2012 року представник позивача підтримав заявлений позов та просив суд його задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзиву на позов та інші витребувані судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно положень ст.ст. 4-3, 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.

Так, 30.09.2011 року між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - Постачальник) та ПАТ "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" (надалі - Покупець) був укладений договір № 3140 купівлі - продажу природного газу (надалі - Договір).

За умовами вказаного Договору, Продавець зобов'язався передати Покупцеві у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ (надалі - газ) для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити природний газ в обсязі та на умовах визначених цим договором.

Згідно п. 3.3. Договору, приймання - передача газу переданого Покупцеві у відповідному місяці продажу оформлюється актом приймання - передачі газу.

Відповідно до п. 6.1. Договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 00 % оплати вартості обсягів газу в термін до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов Договору позивач протягом жовтня - грудня 2011 року, січня - червня 2012 року поставив відповідачу природний газ на загальну суму 12 678 778,50 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу, копії яких наявні у матеріалах справи (а.с. 44 - 52). Зазначені акти складені згідно вимог діючого законодавства, підписані та скріплені відповідними печатками підприємств.

Між тим, відповідач покладені на нього зобов'язання по оплаті поставленого природного газу виконав частково та несвоєчасно, розрахувавшись за газ в сумі 10 589 467,82 грн., у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 2 089 310,68 грн.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Виходячи із змісту укладеного між сторонами договору, він за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи, що сума боргу за постачання природного газу в розмірі 2 089 310,68 грн. відповідачем не погашена, суд вважає що позовні вимоги в частині стягнення основної заборговані є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною першою ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас частиною шостою статті 232 ГК України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування. Зокрема, частиною шостою цієї статті передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2. Договору сторони визначили, що у разі невиконання Покупцем пункту 6.1. Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення платежу.

Позивачем до матеріалів справи наданий обґрунтований розрахунок пені за весь період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання по кожній поставці природного газу, відповідно до якого належною до сплати сумою є 214 819,14 грн.

Крім того, п. 7.2 Договору, сторони обумовили, що за прострочення платежу понад 30 днів Покупець зобов'язаний додатково сплатити штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.

Перевіривши правомірність нарахування позивачем 7% штрафу у розмірі 334 253,98 грн., суд встановив, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам Договору, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 48 092,76 грн. та інфляційних втарт в розмірі 21 884,57 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору, оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України; -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ПАТ "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" (61172, м. Харків, вул. Роганська, 155, п/р 26008199100011 у ПАТ АКБ "Базис", МФО 351760, код 14085922) на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, р/р № 260053012609 в ГОУ "Промінвест банку України, МФО 300012, код 20077720) суму основної заборгованості в розмірі 2 089 310,68 грн., пеню - 214 819,14 грн., 3 % річних - 48 092,76 грн., 7 % штрафу - 334 253,98 грн., інфляційні втрати - 21 884,57 грн., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 54 168 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 14.11.2012 р.

Суддя Лаврова Л.С.

справа № 5023/4685/12