Рішення № 28452303, 26.12.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" грудня 2012 р.Справа № 5023/4678/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Васильєва Л.О.

розглянувши справу

за позовом ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до КП БРР "Балаклійські теплові мережі", м. Балаклія про стягнення коштів в сумі 4 838 892, 71 грн. за участю представників сторін:

позивача - Мельника В.В.,

відповідача - Фурсал В.В.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2012 року ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - позивач) звернувся до господарського суду з позовом до КП БРР "Балаклійські теплові мережі" (надалі - відповідач), в якому просив суд стягнути з відповідача суму основної заборгованості в розмірі 4 053 783,52 грн., пеню - 311 034,52 грн., 3 % річних - 62 436,99 грн., 7 % штрафу в розмірі - 392 063,53 грн., інфляційні втрати - 19 574,15 грн., а також витрати зі сплати судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору № 14/1907/11 купівлі - продажу природного газу від 30.09.2011 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.10.2012 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 29.10.2012 року о 09:45 год.

У судовому засіданні 29.10.2012 року оголошувалась перерва до 12.11.2012 року до 11:00 год.

Ухвалою суду від 12.11.2012 року розгляд справи було відкладено на 04.12.2012 року до 11:00 год.

У судовому засіданні 04.12.2012 року оголошувалась перерва до 17.12.2012 року до 09:30 год.

Ухвалою суду від 17.12.2012 року, з метою повного та всебічного розгляду справи, судове засідання було відкладене до 26.12.2012 року до 10:00 год.

У судовому засіданні призначеному на 26.12.2012 року відповідачем було заявлене клопотання про уточнення суми основного боргу, зменшення розміру штрафних санкцій на 99 %, а також розстрочення виконання рішення суду на 24 місяці, у зв'язку із скрутним фінансовим становищем підприємства - відповідача.

Так, згідно доводів відповідача, викладених у заявленому клопотанні, заборгованість підприємства за поставлений природний газ, з урахуванням часткової оплати за рахунок компенсації різниці в тарифах, компенсації субсидій та поточних платежів, станом на 01.12.2012 року складає 3 611 826,52 грн.

Присутній у судовому засіданні представник позивача підтвердив розмір заборгованості відповідача в сумі 3 611 826,52 грн., та просив суд прийняти рішення про задоволення позовних вимог, з урахуванням проведених відповідачем платежів.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне

Так, 30.09.2011 року між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - Постачальник) та КП БРР "Балаклійські теплові мережі" (надалі - Покупець) був укладений договір № 14/1907/11 купівлі - продажу природного газу (надалі - Договір).

За умовами вказаного Договору, Продавець зобов'язався передати Покупцеві у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ (надалі - газ) для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити природний газ в обсязі та на умовах визначених цим договором.

Згідно п. 3.3. Договору, приймання - передача газу переданого Покупцеві у відповідному місяці продажу оформлюється актом приймання - передачі газу.

Відповідно до п. 6.1. Договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу.

На виконання умов Договору позивач протягом жовтня - грудня 2011 року, січня - квітня 2012 року поставив відповідачу природний газ на загальну суму 7 415 795,82 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу, копії яких наявні у матеріалах справи (а.с. 61 - 66). Зазначені акти складені згідно вимог діючого законодавства, підписані та скріплені відповідними печатками підприємств.

Між тим, відповідач, в свою чергу, покладені на нього зобов'язання за Договором виконав частково, сплативши за поставлений природний газ грошові кошти в сумі 3 362 012,30 грн., у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 4 053 783,52 грн.

Судом встановлено, що в процесі розгляду справи, відповідач частково розрахувався за поставлений природний газ, сплативши на рахунок позивача грошові кошти в сумі 441 957 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, зменшення суми основної заборгованості було зумовлене частковою оплатою за рахунок компенсації різниці в тарифах, компенсації субсидій та поточних платежів підприємства - відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в сумі 441 957 грн. по п.1.1 ст. 80 ГПК України в зв'язку з відсутністю предмету спору.

Таким чином, станом на момент розгляду справи, непогашена заборгованість відповідача за поставлений природний газ складає 3 611 826,52 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Виходячи із змісту укладеного між сторонами договору, він за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи, що сума боргу за постачання природного газу в розмірі 3 611 826,52 грн. відповідачем не погашена, суд вважає що позовні вимоги в частині стягнення основної заборговані є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача 311 034,52 грн. пені та 7% штрафу в сумі 392 063,53 грн., суд зазначає наступне.

Частиною першою ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас частиною шостою статті 232 ГК України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування. Зокрема, частиною шостою цієї статті передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2. Договору сторони визначили, що у разі невиконання Покупцем пункту 6.1. Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення платежу.

Позивачем до матеріалів справи наданий обґрунтований розрахунок пені за весь період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання по кожній поставці природного газу, відповідно до якого належною до сплати сумою є 311 034,52 грн.

Крім того, п. 7.2 Договору, сторони обумовили, що за прострочення платежу понад 30 днів Покупець зобов'язаний додатково сплатити штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.

Перевіривши правомірність нарахування позивачем 7% штрафу у розмірі 392 063,53 грн., суд встановив, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам Договору.

Разом з тим, вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд зазначає наступне.

Разом з тим, вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд зазначає наступне.

Згідно наданих відповідачем письмових пояснень основною причиною невиконання зобов'язань відповідача по договору є його тяжке фінансове становище, яке утворилося внаслідок затримки бюджетного фінансування на покриття збитків понесених підприємством з різниці в тарифах.

За приписами п. 3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу. пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Суд, об'єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем та вважає можливим зменшити розмір пені та 7 % штрафу, які підлягають стягненню з відповідача на 50 %.

Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 155 517,26 грн. та 7 % штрафу в сумі 196 031,77 грн.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам в частині стягнення 3 % річних інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 62 436,99 грн. та інфляційних втрат в розмірі 19 574,15 грн. підлягають задоволенню.

Згідно наданих суду письмових пояснень, відповідач наполягає на задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення суду на 24 місяці з моменту його ухвалення, у зв'язку з тяжким фінансовим станом підприємства, який виключає можливість виконання в повному обсязі усіх зобов'язань перед кредиторами.

Згідно доводів відповідача, зазначена ситуація зумовлена непокриттям діючими тарифами фактичних витрат підприємства через постійне зростання цін на енергоносії та тривалою процедурою затвердження тарифів на державному рівні.

Так відповідач зазначив, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 517 від 11.06.2012 року, було укладено Договір № 1329/517 "Про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування", згідно якого за рахунок державного бюджету виділяються кошти на погашення кредиторської заборгованості за спожитий природний газ підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію населенню, яка утворилася станом на 01.12.2012 року та залишалася непогашеною на дату проведення взаєморозрахунків, (на покриття заборгованості за договором купівлі - продажу природного газу № 14/1907/11 від 30.09.201 року) в розмірі 2 882 000,98 грн., тобто кошти субвенцій на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію.

Так, стороною вищезазначеного договору, а також отримувачем коштів є ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Крім того, згідно постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 року "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій", був укладений договір № 3304 "Про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету", згідно якого за рахунок державного бюджету виділяються кошти на проведення компенсацій пільг та субсидій в рахунок погашення кредиторської заборгованості за спожитий природний газ підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію населенню, та залишилася непогашеною на дату проведення взаєморозрахунків, у розмірі 150 000 грн., тобто кошти субвенцій на погашення заборгованості за теплову енергію.

Так, стороною вищезазначеного договору, а також отримувачем вищевказаних коштів є ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" .

Відповідно до ст.121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання, про що приймається ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

Для застосування передбачених цією нормою заходів, суду необхідно встановити чи є у наявності обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі.

Враховуючи питання про відстрочку виконання рішення суду, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

При вирішенні заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст.351 ЦПК України і ст.121 ГПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду.

Відповідно абз. 1 п. 1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12 вересня 1996 року № 02-5/333 "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального Кодексу України" зі змінами та доповненнями, господарський суд на підставі статті 121 ГПК (1798-12) має право за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно п. 2 зазначеного Роз'яснення, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

В даному випадку посилання відповідача на важкий фінансовий стан є винятковою обставиною в розумінні ст.121 ГПК України, за наявності якої можливе надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе відстрочити виконання відповідачем рішення суду до 01.02.2013 року.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору, оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі № 5023/4678/12 в частині стягнення суми основної заборгованості в розмірі 441 957 грн.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з КП БРР "Балаклійські теплові мережі" (64200. Харківська область, м. Балаклія, вул. Алієва, 72, р/р № 260003013273 в філії ХОУ АТ "Державний ощадний банк України", МФО 351823, код ЄДРПОУ 34328904) на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, р/р № 260053012609 в ГОУ "Промінвест банку України, МФО 300012, код 20077720) суму основного боргу в розмірі 3 611 826,52 грн., пеню - 155 517,26 грн., 7 % штрафу в сумі 196 031,77 грн., 3 % річних - 62 436,99 грн., інфляційні втрати в розмірі 19 574,15 грн., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 64 380 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

3. Відстрочити виконання рішення господарського суду Харківської області від 26.12.2012 року по справі № 5023/4678/12 до 01.02.2013 року.

4 Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26.12.2012 р.

Суддя Лаврова Л.С.

справа № 5023/4678/12