Рішення № 28452291, 24.12.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2012 р.Справа № 5023/5038/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Васильєва Л.О.

розглянувши справу

за позовом Публічного АТ "НАК "Нафтогаз України" м. Київ до КП "Харківські теплові мережі", м. Харків про стягнення 42 369 287,29грн. за участю представників сторін:

позивача - Станішевського І.С.,

відповідача - Ващенко Т.Д., Фоміна В.В.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2012 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (надалі - позивач) звернувся до господарського суду з позовом до КП "Харківські теплові мережі" (надалі - відповідач), в якому просив суд стягнути з відповідача суму основної заборгованості в розмірі 36 046 151,77 грн., пеню - 2 722 877,24 грн., 7 % штрафу - 2 523 230,62 грн., 3 % річних - 824 704,59 грн., інфляційні втрати - 252 323,06 грн., а також витрати зі сплати судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору купівлі - продажу природного газу № 06/11-16 БО від 29.09.2011 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.11.2012 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 20.11.2012 року о 10:00 год.

Ухвалою суду від 20.11.2012 року, з метою повного та всебічного розгляду справи, судове засідання було відкладене до 24.12.2012 року до 10:00 год.

Представник позивача у призначеному судовому засіданні 24.12.2012 року підтримав заявлений позов та просив суд його задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні визнали позов в частині стягнення суми основної заборгованості та заявили клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 86,1 %, у зв'язку з скрутним фінансовим становищем підприємства.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.

Так, 29.09.2011 року між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - Продавець) та КП "Харківські теплові мережі" (надалі - Покупець) був укладений договір № 06/11-БО купівлі - продажу природного газу (надалі - Договір).

За умовами вказаного Договору, Продавець зобов'язався передати Покупцеві у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ (надалі - газ) для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити природний газ в обсязі та на умовах визначених цим договором.

Відповідно до п. 2.1. Договору, Продавець передає Покупцеві з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року газ в обсязі до 173 010 тис. м. куб..

Згідно п. 3.3. Договору, приймання - передача газу переданого Покупцеві у відповідному місяці продажу оформлюється актом приймання - передачі газу.

Відповідно до п. 6.1. Договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу.

На виконання умов Договору, позивач протягом жовтня - грудня 2011 року поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 132 318 485,15 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів приймання - передачі природного газу (а.с. 17 - 20). Зазначені акти складені згідно вимог діючого законодавства, підписані та скріплені відповідними печатками підприємств.

Між тим, відповідач покладені на нього зобов'язання по оплаті поставленого природного газу виконав частково та несвоєчасно, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 36 046 151,77 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Виходячи із змісту укладеного між сторонами договору, він за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи, що сума боргу за постачання природного газу в розмірі 36 046 151,77 грн. відповідачем не погашена, суд вважає що позовні вимоги в частині стягнення основної заборговані є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача 2 722 877,24 грн. пені та 7% штрафу в сумі 2 523 230,62 грн., суд зазначає наступне.

Частиною першою ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас частиною шостою статті 232 ГК України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування. Зокрема, частиною шостою цієї статті передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2. Договору сторони визначили, що у разі невиконання Покупцем пункту 6.1. Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення платежу.

Позивачем до матеріалів справи наданий обґрунтований розрахунок пені за весь період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання по кожній поставці природного газу, відповідно до якого належною до сплати сумою є 2 722 877,24 грн.

Крім того, п. 7.2 Договору, сторони обумовили, що за прострочення платежу понад 30 днів Покупець зобов'язаний додатково сплатити штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.

Перевіривши правомірність нарахування позивачем 7% штрафу у розмірі 2 523 230,62 грн., суд встановив, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам Договору.

Разом з тим, вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд зазначає наступне.

Згідно наданих відповідачем письмових пояснень основною причиною невиконання зобов'язань відповідача по договору є його тяжке фінансове становище, яке утворилося внаслідок невиконання споживачами КП "Харківські теплові мережі" зобов'язань по оплаті послуг, які надаються підприємством, а також те, що 86,1 % теплової енергії, що виробляється останнім споживається населенням, яке має багатомільйонні борги перед підприємством.

Так, основним джерелом доходів відповідача є грошові кошти, які надходять від населення.

Заборгованість населення та бюджетних установ перед КП "Харківські теплові мережі" станом на 20.12.2012 року становить близько 1 069,6 млн. грн., що в свою чергу перешкоджає відповідачеві своєчасно сплачувати власні борги за отриманий природний газ, електроенергію, воду, проводити ремонтні роботи тощо.

Внаслідок цього підприємство є збитковим, що підтверджується його балансом, копію якого надано до матеріалів справи.

За приписами п. 3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу. пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Суд, об'єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем та вважає можливим зменшити розмір пені та 7 % штрафу, які підлягають стягненню з відповідача на 80 %.

Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 544 575,45 грн. та 7 % штрафу в сумі 504 646,12 грн.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам в частині стягнення 3 % річних інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 824 704,59 грн. та інфляційних втрат в розмірі 252 323,06 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору, оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з КП "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Доброхотова, 11, код ЄДРПОУ 31557119) на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) суму основного боргу в розмірі 36 046 151,77 грн., пеню - 544 575,45 грн., 7 % штрафу - 504 646,12 грн., 3 % річних - 824 704,59 грн., інфляційні втрати - 252 323,06 грн., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 64 380 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25.12.2012 р.

Суддя Лаврова Л.С.

справа № 5023/5038/12