Рішення № 28452290, 12.12.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2012 р.Справа № 5023/5227/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Васильєва Л.О.

розглянувши справу

за позовом ФОП ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ до ТОВ "Карпос", м. Харків про стягнення коштів в сумі 161 774,74 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2012 року ФОП ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до господарського суду з позовом до ТОВ "Карпос" (надалі - відповідач), в якому просив суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 158 042,20 грн. пеню - 3 109,03 грн., 3 % річних - 623,51 грн., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 3 235,49 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки за № 23/12 від 22.02.2012 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.11.2012 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 04.12.2012 року о 10:15 год.

Ухвалою суду від 04.12.2012 року. з метою повного та всебічного розгляду справи, судове засідання було відкладене до 12.12.2012 року до 09:30 год.

У призначеному судовому засіданні 12.12.2012 року представник позивача підтримав заявлений позов та просив суд його задовольнити, через канцелярію суду супровідним листом (Вх.№ 22091 від 12.12.2012 року) надав додаткові документи (акт звіряння взаєморозрахунків), які долучені судом до матеріалів справи.

Відповідач, повідомлений належним чином, в призначене судове засідання не з'явився, свого повноважного представника не направив, витребуваних судом документів не надав.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Так, 22.02.2012 року між ФОП ОСОБА_1 (надалі - Постачальник) та ТОВ "Карпос" (надалі - Покупець) був укладений договір поставки № 23/22 (надалі - Договір).

За умовами вказаного Договору, Постачальник зобов'язався в порядку та строки, встановлені цим договором, передати у власність Покупцеві товар, в певній кількості і відповідної якості, а Покупець зобов'язався прийняти товар і оплатити його на уа умовах визначених цим договором.

Згідно п. 1.3. Договору, кількість і асортимент кожної партії товару вказуються в накладній, яка є невід'ємною частиною цього договору та складена на підставі замовлення Покупця. Накладні оформлюються на кожну партію товару, що поставляється і мають силу специфікацій до цього договору.

Відповідно до п. 5.4. Договору, Покупець проводить оплату товару на умовах відстрочення платежу протягом 90 календарних днів з моменту поставки товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

На виконання умов Договору, в період з 03.03.2012 року по 23.06.2012 року позивачем було передано відповідачу товар загальною вартістю 160 439,80 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних (а.с. 24 - 105). Зазначені документи складені у відповідності до вимог діючого законодавства України та скріплені відповідними печатками обох сторін.

Між тим, відповідач, в порушення умов Договору, за поставлений товар не розрахувався, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 160 439,80 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було здійснено часткове повернення товару на загальну суму 2 397,60 грн.

31 липня 2012 року між сторонами був складений акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.03.2012 року по 31.07.2012 року за Договором, відповідно до якого заборгованість відповідача за поставлений товар складає 158 042,20 грн.

Так, зазначена заборгованість відповідачем погашена не була, що в свою чергу, стало підставою для звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Виходячи із змісту укладеного між сторонами договору, він за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи, що сума боргу за поставлений товар в розмірі 158 042,20 грн. відповідачем не погашена, суд вважає що позовні вимоги в частині стягнення основної заборговані є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною першою ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас частиною шостою статті 232 ГК України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування. Зокрема, частиною шостою цієї статті передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2. Договору, сторони визначили, що за несвоєчасну оплату товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми товару за кожен день прострочення.

Позивачем до матеріалів справи наданий обґрунтований розрахунок пені за весь період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання по кожній поставці природного газу, відповідно до якого належною до сплати сумою є 3 109,03 грн. за період прострочення.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 623,51 грн. підлягають задоволенню (здійснений позивачем розрахунки перевірено судом).

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору, оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України; -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ТОВ "Карпос" (61052, м. Харків, вул. Мала Панасівська, 1, п/р 26009000123388 в філії ПАТ "Укрексімбанк", м. Харків, МФО 351618, код 34629821) на користь ФОП ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1, п/р НОМЕР_2 в ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023, ІПН НОМЕР_1) суму основної заборгованості в розмірі 158 042,20 грн. пеню - 3 109,03 грн., 3 % річних - 623,51 грн., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 3 235,49 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 13.12.2012 р.

Суддя Лаврова Л.С.

справа № 5023/5227/12