Постанова № 28450983, 30.11.2012, Кодимський районний суд Одеської області

КОПІЯ:

Справа № 1514/1044/12

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2012 року м. Кодима Одеської області

Кодимський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Сопільняка ОМ.,

при секретарі Вдовиченко В.О.

з участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представників відповідача Балтяна В.В., Трегубчака Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кодимі Одеської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Петрівської сільської ради Кодимського району Одеської області про поновлення попередніх умов праці та стягнення різниці невиплаченої заробітної плати,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 13 березня 2012 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Петрівської сільської ради Кодимського району Одеської області про поновлення попередніх умов праці та стягнення різниці невиплаченої заробітної плати за період з 03 січня 2007 року по 01 березня 2012 року в сумі 78 431 грн.77 коп. (а.с.1-2).

Уточнивши в ході розгляду адміністративного позову свої позовні вимоги позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснили, що з 01 серпня 2002 року позивач працює на посаді спеціаліста-землевпорядника Петрівської сільської ради Кодимського району, є державним службовцем 10 рангу 7 категорії. Розпорядженням сільського голови №73 від 30 листопада 2006 року з 03 січня 2007 року були змінені істотні умови його праці, зокрема, його було переведено з посади спеціаліста-землевпорядника на посаду землевпорядника на півставки, а заробітну плату зменшено до 50% посадового окладу. Крім цього, у зв'язку з переведенням на посаду землевпорядника його було позбавлено статусу державного службовця та була припинена виплата всіх доплат за ранг державного службовця, надбавки за вислугу років та інтенсивність праці. Внаслідок цього за період з 03 січня 2007 року по 30 листопада 2012 року йому не було виплачено заробітної плати в сумі 91927 грн.37 коп. З цих підстав просили поновити позивачеві попередні умови праці та стягнути з відповідача недоотриману заробітну плату, яка утворилась через різницю посадових окладів.

Представники відповідача Балтян В.В. (сільський голова, діє за посадою) та Трегубчак Ю.В. (діє відповідно до угоди про надання правової допомоги) позов не визнали, пояснивши, що дійсно позивача з 01 серпня 2002 року було прийнято на посаду спеціаліста-землевпорядника Петрівської сільської ради. Проте, у 2007 році в ході перевірки Кодимське районне фінансове управління виявило порушення правильності нарахування та виплати заробітної плати в сільській раді. Зокрема, сільською радою в порушення постанови Кабінету Міністрів України №1349 від 03 грудня 1997 року «Про фінансове забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування»в апараті сільської ради була введена 1 ставка спеціаліста-землевпорядника, замість 0.5 ставки, оскільки кількість землевласників /землекористувачів складала до 1500 осіб. На підставі акту перевірки фінансового управління і було прийняте розпорядження про переведення позивача на 0.5 ставки спеціаліста з питань землевпорядкування та земельних ресурсів з виплатою 50% посадового окладу. У зв'язку з переведенням позивача на 05 ставки та позбавленням його статусу державного службовця доплати за ранг державного службовця, надбавки за вислугу років та інтенсивність праці позивачеві не виплачувались. Вважають розпорядження про переведення позивача законним, тому у задоволенні позову просили відмовити. Крім цього, вважають, що позивачем пропущений строк звернення до суду і підстав для його поновлення не має, що також є підставою для відмови у задоволенні позову.

Вислухавши сторони, їхніх представників, дослідивши надані ними письмові докази та матеріали адміністративної справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Позивачем ОСОБА_1 подано адміністративний позов до суб'єкта владних повноважень з приводу поновлення попередніх умов праці та стягнення різниці недоотриманої заробітної плати.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 відповідно до розпорядження Петрівського сільського голови Кодимського району №24-ХХІV від 01 серпня 2002 року був прийнятий на посаду спеціаліста Петрівської сільської ради з окладом 90 грн. на місяць згідно штатного розкладу з присвоєнням 10 рангу державного службовця 7 категорії (а.с.43).

Тоді ж, тобто 01 серпня 2002 року ОСОБА_1 склав Присягу державного службовця, запис про що внесено до його трудової книжки (а.с.44,73).

Вищий адміністративний суд України в аналітичній довідці про вивчення та узагальнення практики розгляду адміністративними судами спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби від 01 лютого 2009 року (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/n0006760-09) вказав, що справи про стягнення заробітної плати (грошового утримання) за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи у зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, за умови, коли така вимога не заявлялася одночасно з вимогою про поновлення на роботі, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки стосуються проходження особою публічної служби. Критеріями віднесення тієї чи іншої особи до осіб публічної служби визначено наявність запису в трудовій книжці особи про складення Присяги державного службовця та присвоєння відповідного рангу державного службовця, наявність виплати сум за ранг у загальній сумі заробітної плати.

Викладене свідчить про прийняття позивача ОСОБА_1 на публічну службу, у зв'язку з цим вимоги позивача стосуються проходження цієї публічної служби (п.15 ч.1 ст.3 КАС України).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.17 КАС України спори з приводу прийняття громадянина на публічну службу, її проходження та звільнення з неї розглядаються в порядку адміністративного судочинства. У зв'язку з цим, суд вважає необхідним розглянути вказану справу в порядку адміністративного судочинства з застосуванням відповідних норм Кодексу адміністративного судочинства та Кодексу законів про працю України.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що розпорядженням Петрівського сільського голови №24-ХХІV від 01 серпня 2002 року ОСОБА_1 був прийнятий на посаду спеціаліста Петрівської сільської ради з окладом 90 грн. на місяць згідно штатного розкладу з присвоєнням 10 рангу державного службовця 7 категорії (а.с.43).

Після прийняття на роботу 01 серпня 2002 року ОСОБА_1 склав Присягу державного службовця, запис про що внесено до його трудової книжки (а.с.44,73).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про державну службу»державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і

мають відповідні службові повноваження.

Відповідно до ст.2 цього Закону посадою є визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень. Посадовими особами відповідно до цього Закону вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.

Відповідно до ст.11 цього закону державний службовець має право на оплату праці залежно від посади, яку він займає, рангу, який йому присвоюється, якості, досвіду та стажу роботи. Тривалість робочого часу державних службовців визначається відповідно до законодавства про працю України з урахуванням

особливостей, передбачених цим Законом (ст.20 закону).

Рішенням сесії ХХІV скликання Петрівської сільської ради №42-ХХІV від 05 лютого 2003 року зі шатного розпису Петрівської сільської ради виключено посаду землевпорядника та введено посаду спеціаліста по земельним питанням (а.с.47).

Розпорядженням Петрівського сільського голови №73 від 30 жовтня 2006 року спеціалісту з питань землевпорядкування та земельних ресурсів ОСОБА_1 з 03 січня 2007 року встановлено заробітну плату у розмірі 50% посадового окладу (а.с.91-92).

Розпорядженням сільського голови №2 від 15 січня 2007 року «Про затвердження штатного розпису Петрівської сільської ради на 2007 рік»затверджено штатну чисельність апарату сільської ради, яка передбачала 0.5 посади землевпорядника (а.с.105-107).

Відповідно до п.5 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»до виключної компетенції сільських рад відноситься питання про затвердження за пропозицією сільського, селищного, міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України, витрат на їх утримання.

Постановою Кабінету Міністрів України №1349 від 03 грудня 1997 року «Про фінансове забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування»в редакції станом на 01 січня 2007 року затверджені типові штати сільських, селищних рад та їх виконавчих комітетів. Так згідно з додатком №5 рекомендовано ввести до апарату сільської ради з кількістю населення до 2000 осіб 0.5 посади спеціаліста, в т.ч. спеціаліста-землевпорядника. При цьому, відповідно до п.1 примітки цього додатку Штатна чисельність установлена виходячи з мінімальної чисельності населення і може уточнюватися пропорційно зростанню чисельності населення, але не більше максимуму.

Таким чином, в апараті сільської ради з кількістю населення до 2000 осіб (якою є Петрівська сільська рада) з моменту прийняття позивача на роботу і до 05 червня 2010 року (до моменту набуття чинності законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік) було передбачено 0.5 посади спеціаліста (в т.ч. і спеціаліста-землевпорядника).

В подальшому, з 05 червня 2010 року після доповнень до постанови КМУ №1349 від 03 грудня 1997 року, внесених постановою КМУ №494 від 23 травня 2009 року, до апарату сільських рад з населенням до 2000 осіб вводилась одна посада спеціаліста-землевпорядника.

Водночас, постанова КМУ №1349 від 03 грудня 1997 року носить рекомендаційний, а не зобов'язальний характер (п.1 постанови).

Судом встановлено, що під час дії цієї постанови в редакції до 2010 року розпорядженням Петрівського сільського голови №24-ХХІV від 01 серпня 2002 року ОСОБА_1 був прийнятий на посаду спеціаліста-землевпорядника Петрівської сільської ради з окладом 90 грн. на місяць згідно штатного розкладу з присвоєнням 10 рангу державного службовця 7 категорії.

Цю посаду ОСОБА_1 займав до 03 січня 2007 року, коли розпорядженням сільського голови №73 від 30 жовтня 2006 року був переведений на 0.5 посади спеціаліста-землевпорядника.

Розпорядженням сільського голови №2 від 03 січня 2007 року «Про затвердження штатного розпису Петрівської сільської ради Кодимського району Одеської області»в апараті сільської ради введено 0.5 посади землевпорядника (а.с.105-107). У вказаному розпорядженні зазначено про необхідність його затвердження черговою сесією сільською радою, проте рішенням сесії №22 від 16 січня 2007 року були затверджені лише розпорядження сільського голови, видані за період з 29 червня 2006 року по 28 грудня 2006 року (а.с.108).

Розпорядженням сільського голови №20 від 05 квітня 2007 року чисельна статність апарату сільської ради була уточнена зі збереженням в апараті сільської ради 0.5 посади землевпорядника (а.с.89-90).

Рішенням наступної сесії сільської ради від 06 квітня 2007 року затверджені розпорядження сільського голови, прийняті ним за період з 16 січня 2007 року по 06 квітня 2007 року (а.с.98). Таким чином, розпорядження №2 від 03 січня 2007 року сесією сільської ради взагалі не затверджувалось.

Водночас, відповідно до п.5 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»питання про затвердження за пропозицією сільського, селищного, міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України, витрат на їх утримання, вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської ради. Відповідно до п/п.6 п.4 ст.42 цього закону сільський голова лише вносить на розгляд ради пропозиції щодо структури виконавчих органів ради, апарату ради та її виконавчого комітету, їх штатів, встановлених відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, рішення (розпорядження) про зміну штатної чисельності апарату сільської ради у 2007 році, зокрема про зменшення посади землевпорядника до 0.5 посади, прийняті сільським головою, який не мав відповідних повноважень. Відтак, ці рішення є протиправними.

Крім цього, прийнятими розпорядженнями (№73 від 30 жовтня 2006 року, №2 від 03 січня 2007 року та №20 від 05 квітня 2007 року) фактично змінювались істотні умови праці позивача, проте ці зміни здійснювались всупереч вимог норм Кодексу законів про працю України.

Так, відповідно до ч.3 ст.32 КЗпП у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці -систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу -працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Ознайомившись з розпорядженням №73 від 30 жовтня 2006 року ОСОБА_1 власноруч у журналі розпоряджень зазначив про свою незгоду з ним, проте всупереч вимог ч.4 ст.32 КЗпП за неможливості збереження попередніх істотних умов праці відповідач не ініціював питання про звільнення позивача з роботи відповідно до п.6 ст.36 КЗпП з підстав відмови працівника від продовження роботи у зв'язку зі змінами істотних умов праці.

Після цього, впродовж 1997-2012 р.р. позивач ОСОБА_1 займав зазначену посаду.

Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»роз'яснено, що припинення трудового договору за пунктом 6 статті 36 Кодексу законів про працю України при відмові працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обґрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці (раціоналізацією робочих місць, введенням нових форм організації праці тощо).

Отже, перед зміною істотних умов праці повинні відбуватись зміни в організації виробництва і праці, однак, відповідач всупереч вимог частин 3 та 4 статті 32 КЗпП України змінив для позивача істотні умови праці без наявності змін в організації виробництва і праці в сільській раді.

Таким чином, розпорядження №73 від 30 жовтня 2006 року, №2 від 03 січня 2007 року та №20 від 05 квітня 2007 року є протиправними, оскільки за відсутності правомірної зміни штатної чисельності апарату сільської ради підстав для переведення позивача на 0.5 посади спеціаліста-землевпорядника з 03 січня 2007 року не було.

Крім цього, ці розпорядження суперечить вимогам закону, оскільки порушено порядок вирішення відповідного питання.

З 05 червня 2010 року до апарату сільської ради вводилась вже одна посада спеціаліста-землевпорядника.

Пленум Верховного суду України в абз.3 п.31 постанови від 6 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснив, що згідно з ч.3 ст.32 КЗпП України в межах спеціальності, кваліфікації і посади, обумовленої трудовим договором, зміна істотних умов праці: систем і розмірів оплати, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміна розрядів і найменування посад та інших - допускається за умови, що це викликано змінами в організації виробництва і праці та що про ці зміни працівник був повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо при розгляді трудового спору буде встановлено, що зміну істотних умов трудового договору проведено не у зв'язку зі зміною в організації виробництва і праці на підприємстві, в установі, організації, то така зміна з урахуванням конкретних обставин може бути визнана судом неправомірною з покладенням на власника або уповноважений ним орган обов'язку поновити працівникові попередні умови праці.

Будь-яких змін в організації виробництва та праці в Петрівській сільській раді, які викликали необхідність зменшення посади спеціаліста-землевпорядника, судом не встановлено, оскільки об'єм та характер роботи, яку виконував позивач, не змінився, не змінився і об»єм його службових обов'язків.

Таким чином, судом встановлено, що зміна істотних умов праці позивача ОСОБА_1, зокрема його переведення на 0.5 посади спеціаліста-землевпорядника, була проведена всупереч вимог ч.3 ст.32 КЗпП за відсутності правомірних змін в організації виробництва і праці на той момент, за його незгоди, а тому не відповідала вимогам закону.

Крім цього, судом встановлено, що розпорядженням Петрівського сільського голови №17 від 24 лютого 2012 року позивача ОСОБА_1 з 07 березня 2012 року було звільнено з займаної посади відповідно до п.1 ст.40 КЗпП у зв'язку зі змінами в організації праці. Після цього, розпорядженням сільського голови №18 від 07 березня 2012 року позивача з 07 березня 2012 року звільнено з роботи відповідно до п.4 ст.40 КЗпП України за прогул (а.с.59,60).

Постановами Кодимського районного суду від 29 травня 2012 року та Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2012 року (а.с.63-67) звільнення визнано незаконним, поновлено позивача на роботі та стягнено заробітну плату за час вимушеного прогулу (з 07 березня 2012 року до моменту фактичного поновлення на роботі) .

Отже на підставі зазначених судових рішень позивача ОСОБА_1 поновлено на посаді спеціаліста-землевпорядника з моменту звільнення, тобто з 07 березня 2012 року, та зобов'язано відповідача виплати заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Відповідно до ст.235 КЗпП при поновленні на роботі незаконно звільненого працівника середня заробітна плата виплачується за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до роз'яснень, що є у п.32 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06 листопада 1992 року з послідуючим змінами та доповненнями, у випадку стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням він (заробіток) визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку.

Зокрема, середня заробітна плата за час вимушеного прогулу обчислюється відповідно до «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року (п/п.«з»п.1). Так, згідно п.3 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати враховуються такі доходи: основна заробітна плата; доплати і надбавки; суміщення професій і посад; високі досягнення в праці (висока професійна майстерність); умови праці; інтенсивність праці; вислуга років та інші); виробничі премії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо.

У зв'язку з цим, вимоги позивача ОСОБА_1 за період з 07 березня 2012 року по 30 листопада 2012 року є неправомірними, оскільки обов'язок виплати заробітну плату за цей період на відповідача покладено зазначеними судовими рішеннями, що набули чинності.

Водночас, частиною першою ст.99 КАС України встановлено, що адміністративний позов може бути поданий в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим кодексом або іншими законами. Частиною 2 цієї статті для звернення до адміністративного суду встановлений шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або могла дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Вищий адміністративний суд України в аналітичній довідці про вивчення та узагальнення практики розгляду адміністративними судами спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби від 01 лютого 2009 року (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/n0006760-09) вказав про необхідність застосування судом у справах такої категорії строків звернення до суду, встановлених не ст.99 КАС, а ч.1 ст.233 Кодексу законів про працю України, згідно з якою особа може звернутися з заявою про розв'язання трудового спору в тримісячний строк із дня, коли дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення з публічної служби -у місячний строк із дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Зміна істотних умов праці позивача, як-то зміна режиму його роботи, встановлення неповного робочого часу, зменшення розміру оплати та пільг, мала місце відповідно до розпорядження Петрівського сільського голови №73 від 30 жовтня 2006 року. З цим розпорядження ОСОБА_1 ознайомився відразу, зокрема в Журналі розпоряджень сільського голови власноруч зазначив про свою незгоду з ним. Однак, не погоджуючись з цим розпорядженням, отримуючи з 03 січня 2007 року заробітну плату у значно меншому розмірі, не отримуючи взагалі доплат, передбачених законом України «Про державну службу», продовжуючи працювати на зазначеній посаді позивач ОСОБА_1 в установленому законом порядку не оскаржував такі дії відповідача, а звернувся до суду з вказаним позовом лише у березні місяці 2012 року, тобто після спливу більше п'яти років.

Обґрунтовуючи причину пропуску строку звернення до суду в судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 вказав, що про порушення свого трудового права позивач дізнався лише у вересні 2011 року, коли після досягнення 60-ти років звернувся до управління ПФУ в Кодимському районі з заявою про призначення йому пенсії як посадовій особі органу місцевого самоврядування, де йому було відмовлено з посиланням та не те, що з 1997 року він позбавлений статусу державного службовця.

Однак, для вирішення вказаного строку суд застосовує строк звернення до суду, встановлений ч.1 ст.233 КЗпП України, який складає три місяці, при цьому, суд виходить з того, що про порушення свого трудового права позивача дізнався в жовтні 2006 року і в подальшому, незважаючи на отримання щомісяця заробітної плати у меншому розмірі, у встановленому законом порядку відповідні дії посадових осіб сільської ради не оскаржував, що призвело до пропуску ним строку звернення до суду. При цьому, позивачем не надано жодних відомостей, які б свідчили про поважність пропуску ним цього строку.

Суд вважає, що положення ч.2 ст.233 КЗпП для вирішення вказаного позову не можуть бути застосовані, оскільки вони застосовуються лише при вирішення справ про порушення законодавства про оплату праці. В цьому ж позові вимоги позивача про стягнення недоотриманої заробітної плати є похідними від доведеності правомірності розпоряджень сільського голови, якими були змінені істотні умови його праці. У зв'язку з цим до вимог, що стосуються змін істотних умов праці суд застосовує строк, встановлений ч.1 ст.23 КЗпП України.

Викладене є підставою для відмови у задоволенні позову позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.6,11,71,158-163 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Петрівської сільської ради Кодимського району Одеської області про поновлення попередніх умов праці та стягнення різниці невиплаченої заробітної плати відмовити.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 30 листопада 2012 року. Повний текст постанови виготовлено 03 грудня 2012 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Кодимський районний протягом десяти днів з моменту отримання повного тексу постанови.

Суддя Сопільняк О.М.