Ухвала суду № 28445138, 06.11.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-2270/12/0170/19

06.11.12 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Горошко Н.П.,

суддів Лядової Т.Р. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Романенко Г.О.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальнісю "Фірма Радар"- Неналтовська Ірина Павлівна, довіреність № б/н від 14.05.12,

представник відповідача, Державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши матеріали справи № 2а-2270/12/0170/19 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кузнякова С.Ю. ) від 22.05.12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Радар" (вул. Свердлова, буд.9, м.Ялта, Автономна Республіка Крим,98600)

до Державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул.Васильєва, буд.16, м.Ялта, Автономна Республіка Крим,98600)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Радар»звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форма «Р»від 30.11.11 №0004102301, видане Державною податковою інспекцією у м. Ялті.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.05.12 у справі № 2а-2270/12/0170/19 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Радар" до Державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби форма "Р" від 30.11.11 № 0004102301.

Судом вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з даною постановою, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача у судовому засіданні 6 листопада 2012 року з апеляційною скаргою не погодилася, просила постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача у судове засідання 6 листопада 2012 року не з'явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Згідно ч.4 статті 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України, повідомлення № 354/23-4 від 10.11.11 та наказу № 1594 від 09.11.11 ДПІ у м.Ялті АР Крим була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Фірма Радар»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Інфосервіском»за серпень 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки № 3436/23-4/20750364/70 від 15.11.11.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, яке виразилося у заниженні ТОВ «Фірма Радар»податку на додану вартість по декларації з ПДВ за серпень 2011 року у розмірі 107833грн.

Висновки даного акту перевірки були покладені в основу податкового повідомлення-рішення № 0004102301 від 30.11.11, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість в сумі 134 791грн., в тому числі 107833грн. за основним платежем та 26958грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з даним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до ДПА в АР Крим, рішенням якої за вих. № 223 від 09.12.11 «Про результати розгляду первинної скарги»було залишено без задоволення скаргу позивача, а оскаржене податкове повідомлення-рішення - без змін.

Подана позивачем на вищевказане податкове повідомлення-рішення повторна скарга до ДПА України рішенням за вих. №1802/6/10-2115 від 27.01.12 також була залишена без задоволення, а оскаржене податкове повідомлення-рішення - без змін.

Так, судом встановлено, що 1.08.11 між ТОВ «Фірма Радар»(Замовник) та ТОВ «Інфосервіском»(Виконавець) був укладений договір про надання послуг, відповідно до п. 1.1 якого Виконавець зобов'язався надати послуги згідно даного Договору, а Замовник - прийняти та оплатити надані послуги у розмірі та строки відповідно до умов договору. Вид та кількість послуг, що надаються Виконавцем Замовнику за даним договором, Замовник визначає самостійно шляхом направлення відповідних замовлень Виконавцю.

Згідно матеріалів справи, ТОВ «Інфосервіском»було надано позивачу послуги: розважальні вечори, шоу, жива музика, послуги ді-джея, концертні виступи, організації дитячих свят, розробка рекламних макетів, друк флаєрів, афіш та візитних карток, тощо на загальну суму 647000,00грн., в т.ч. ПДВ 129400грн., що підтверджується відповідними актами здачі-прийомки виконаних робіт від 31.08.11: на суму 278600,00грн., у т.ч. ПДВ 46433,34грн., на суму 147500,00грн., у т.ч. ПДВ 24583,34грн. та на суму 220900,00грн., у т.ч. ПДВ 36816,67грн.

З посиланням на вищевказані акти здачі-прийомки виконаних робіт від 31.08.11 ТОВ «Фірма Радар»було перераховано ТОВ «Інфосервіском»грошові кошти: платіжним дорученням № 812 від 14.09.11 - 147500,00грн., платіжним дорученням № 824 від 16.09.11 - 70000,00грн. та платіжним дорученням № 856 від 27.09.11 - 50000,00грн., всього 267500,00грн.

Також, судом встановлено, що відповідно до довідки з ЄДРПОУ, основними видами діяльності ТОВ «Інфосервіском»за КВЕД є, зокрема, рекламна діяльність та інші види діяльності у сфері розроблення програмного забезпечення, а отже, надані ним позивачу послуги - рекламні, розважальні та інші заходи відповідають змісту його господарської діяльності, а висновки відповідача про те, що ТОВ «Інфосервіском»здійснювало не характерний для нього вид діяльності, є неспроможними.

На підтвердження фактичного здійснення даних господарських операцій, ТОВ «Інфосервіском»були виписані також податкові накладні на загальну суму 647000,00грн., в т.ч. ПДВ 129400грн., а саме: № 735 від 01.08.11 на суму 278600,00грн., у т.ч. ПДВ 46433,34грн., № 744 від 31.08.11 на суму 147500,00грн., у т.ч. ПДВ 24583,34грн., № 745 від 31.08.11 на суму 220900,00грн., у т.ч. ПДВ 36816,67грн.

При цьому, як було встановлено перевіркою та не заперечувалось позивачем, до складу податкового кредиту за серпень 2011 року по контрагенту - ТОВ «Інфосервіском»віднесено ПДВ у розмірі 107833грн.

Матеріалами справи, встановлено, що вказані податкові накладні містять всі необхідні реквізити, передбачені ст. 201.1 Податкового кодексу України та Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом ДПА України № 969 від 21.12.10.

Зазначені податкові накладні відображені позивачем у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за серпень 2011 року.

Відповідно до вимог пунктів 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

До того ж, частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документу; дата та місце складання документу; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Згідно документів, які були досліджені судом та також відповідачем при перевірці (договір, акти здачі-прийомки виконаних робіт, податкові накладні, платіжні доручення), судова колегія погоджується з думкою суду про безпідставність неприйняття їх відповідачем до уваги та зменшення за ними податкового кредиту на 107833,00грн., оскільки вказані документи містять обов'язкові реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а відтак відповідають вимогам, які висуваються до первинних документів. Вказані первинні документи підтверджують реальність та товарність спірних господарських операцій.

Пункт 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.6.2 Наказу Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року N 969 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Пункт 198.3 статті 198 даного Кодексу визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

В силу п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

При цьому, в силу п. 184.5 ст. 185 Податкового кодексу України з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

Матеріалами справи встановлено, що ТОВ «Інфосервіском»під час виписки вищевказаних податкових накладних був зареєстрований як платник ПДВ, а його свідоцтво ПДВ, відповідно до акту перевірки, було анульовано тільки 27.09.11, тобто після виписки спірних податкових накладних.

За таких обставин, спірна сума податкового кредиту в розмірі 107833грн. підтверджується податковими накладними, складеними ТОВ «Інфосервіском», який станом на дату складання податкових накладних був зареєстрований як платник ПДВ.

Стосовно використання позивачем придбаних послуг у власній господарській діяльності, то, як встановлено судом, відповідно до довідки з ЄДРПОУ АБ № 191977, основними видами діяльності ТОВ «Фірма Радар» за КВЕД є: діяльність ресторанів, діяльність готелів, послуги з організації подорожувань тощо.

У п. 2.4.4, 2.4.5 акту перевірки відображено, що перевіркою встановлено здійснення позивачем у перевіреному періоді такого виду діяльності як «діяльність ресторанів», зокрема, у ресторані «Хуторок ля Мер»та ресторані «Чехов Sky», при цьому загальна чисельність працюючих за ІІІ квартал 2011 року на ТОВ «Фірма Радар» склала за штатом 39 осіб. Перевіркою також встановлено, що використання позивачем у своїй господарській діяльності належних на праві власності основних фондів - нежитлових будівель, кафе загальною площею 694,5 кв.м. та орендованих приміщень ресторану та земельної ділянки (п. 2.5 акту перевірки) .

П.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З п. 3.2 акту перевірки слідує, що для підтвердження використання наданих послуг у своїй господарській діяльності, позивачем були надані афіши про наступні виступи: 04.08.2011р. виступ «Yalta Jam»зірки Кримського Джаза»живий звук початок о 20:00; 13.08.2011р. - виступ групи «The NUTS»живий звук початок о 20:00; 25.08.2011р. виступ групи «The NUTS»живий звук початок о 20:00.

Враховуючи перелік наданих ТОВ «Інфосервіском»послуг, зазначених в актах здачі-прийомки виконаних робіт, як-то: розважальні вечори, шоу, жива музика, послуги ді-джея, концертні виступи, організації дитячих свят, розробка рекламних макетів, друк флаєрів, афіш та візитних карток та ін., колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що ці послуги були використані в діяльності ресторанів та були спрямовані на отримання ТОВ «Фірма Радар»доходу у цій сфері діяльності.

Доказів зворотного відповідачем, всупереч частині 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суду не надано.

Таким чином, сума податкового кредиту відображена позивачем у податковій декларації з ПДВ та розшифровках податкового кредиту в розрізі контрагентів за серпень 2011 року правомірно та обгрунтовано.

Також, судова колегія погоджується з думкою суду, що безпідставними є висновки відповідача, покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення, про нікчемність укладеного позивачем з ТОВ «Інфосервіском»договору про надання послуг на підставі ст. 228 та ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаного договору про надання послуг, відповідачем не наведено.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно з частиною 2 статті 71 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, ДПІ у м. Ялті АР Крим ДПС належними доказами не доведено, в чому полягає не спрямованість укладеного позивачем з ТОВ «Інфосервіском»правочину на настання обумовлених ним правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується його суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Будь-яких даних та доказів нікчемності угоди між ТОВ «Фірма Радар»та ТОВ «Інфосервіском», по якій відповідач зменшив позивачу податковий кредит з ПДВ за серпень 2011 року на суму 107833,00грн., відповідачем не зазначено.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

При цьому, відповідно до ст. 2 та п. 11 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" № 509-ХІІ державні податкові інспекції на виконання покладених на органи державної податкової служби завдань та функцій наділені повноваженням подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

Проте, жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

Матеріали справи свідчать про те, що спірний договір у встановленому законом порядку недійсним не визнано, а відтак є дійсним.

Щодо посилань відповідача, в обґрунтування своїх висновків про завищення позивачем податкового кредиту, на дані відповіді ДПІ у Голосіївському районі м. Києва №9313/7/23-8010 від 10.11.11 (вх. № 7648/7 від 14.11.11), то колегія судів погоджується з думкою суду, що такі дані не можуть бути покладені в основу висновків про завищення позивачем податкового кредиту, адже відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.10 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Водночас, відомості про контрагента позивача, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що перевіряється, які достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Судом визначено, що відсутність у податковій звітності ТОВ «Інфосервіском»відомостей про основні фонди та трудові ресурси не є беззаперечним доказом неможливості ТОВ «Інфосервіском»здійснювати господарські операції з надання обумовлених договором послуг, адже робочі активи та транспортні засоби могли залучатись, зокрема, на умовах підряду та оренди, а наявність власних основних фондів для проведення шоу та концертів для даного підприємства не є обов'язковим, адже вони проводились на території Замовника, а не Виконавця послуг.

Також. судова колегія вважає правомірно, що суд не прийняв до уваги як доказ нікчемності правочину і письмові пояснення директора та головного бухгалтера ТОВ «Фірма Радар»про те, що особисто директора ТОВ «Інфосервіском»вони не бачили та не знайомі, а договір про надання послуг від 01.08.11 був підписаний та переданий через перевізника «Нова Пошта», адже ст. 181 Господарського кодексу України визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Однак допускається також укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Позивач, як добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

До того ж, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету чи не надав податкові декларації до податкового органу, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З урахуванням викладеного, колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковим органом неправомірно було зменшено податковий кредит з ПДВ на суму 107833,00грн. у серпні 2011 року, а тому збільшення позивачу податковим повідомленням-рішенням № 0004102301 від 30.11.11 суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість в сумі 134 791грн., в тому числі 107833грн. за основним платежем та 26958грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, суперечить податковому законодавству України та не ґрунтується на фактичних обставинах.

Виходячи з вищенаведеного суд першої інстанції прийшов до обґрунтованих висновків про задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судом першої інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 159, 195, 196, п. 1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.05.12 у справі № 2а-2270/12/0170/19 - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.05.12 у справі № 2а-2270/12/0170/19 -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 12 листопада 2012 року.

Головуючий суддя підпис Н.П.Горошко

Судді підпис Т.Р.Лядова

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Н.П.Горошко