Постанова № 28443964, 15.11.2012, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2012 р. Справа № 2a-1870/7327/12

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко І.Г.

за участю секретаря судового засідання - Високос Я.С.,

представника позивача - Кузаєва О.М.,

представника відповідача - Зівако С.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта" до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафта» (далі - позивач, ТОВ «Нафта») звернулось до суду з позовною заявою до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - Шосткинська ОДПІ), в якій просило визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.04.2012р. :

- №0000032350, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в загальному розмірі 922814грн.;

- №0000042350, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в загальному розмірі 1289029грн.

В обґрунтування своєї позиції позивач посилається на те, що за результатами попередньої перевірки будь-яких порушень з боку ТОВ «Нафта» працівниками Шосткинської ОДПІ по взаємовідносинам з ТОВ «Нафто-Сервіс» виявлено не було. Крім того, зазначає, що висновки відповідача, які ґрунтуються на акті Кременчуцької ОДПІ, є необґрунтованими, оскільки податкове повідомлення-рішення, прийняте на його підставі, було оскаржене в судовому порядку.

Вважає безпідставними висновки перевіряючих щодо заниження підприємством позивача податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток по операціям з ТОВ «Нафто-Сервіс». Відмічає, що їхнім підприємством неодноразово надавались перевіряючим всі необхідні первинні документи, що дають право на формування валових витрат та податкового кредиту в межах сплачених сум за договором, а саме: договори, податкові, видаткові накладні. Податкові накладні були належним чином оформлені, та до їх складання зауважень не було. Позивач зазначає, що ТОВ «Нафта» не порушувало Закону України «Про податок на додану вартість» і Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» і дотримувалося визначеного законодавцем порядку формування податкового кредиту та визначення податкових зобов'язань. А тому просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач, заперечуючи проти позову у письмовому запереченні (т.1, а.с.60-63), зазначив, що винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними, прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства.

В обґрунтування своєї позиції, відмітив, що в ході перевірки, на підставі акта перевірки ТОВ «Нафто-Сервіс», наданого Кременчуцькою ОДПІ, встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів (послуг) на адресу ТОВ «Нафта» від ТОВ «Нафто-Сервіс», у зв'язку з відсутністю поставок по ланцюгу постачальників контрагентів, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків, тобто договори є нікчемними, у зв'язку з чим відповідач вважає, що податкові накладні були виписані з порушенням Закону України «Про податок на додану вартість», та не підтверджують поставку товару, а надані на перевірку документи на придбання паливно-мастильних матеріалів є такими, що не підтверджують факт здійснення поставки та продаж нафтопродуктів з огляді на нікчемний правочин.

Виходячи з викладеного відповідач просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги, з підстав, викладених у позові, підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував з підстав викладених у письмових запереченнях (т.1, а.с.60-63) в задоволенні позову просив відмовити.

Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити, виходячи з наступного.

У судовому засіданні встановлено, що позивач ТОВ «Нафта» зареєстрований юридичною особою (код 30084081). Позивач взятий на податковий облік 01.04.1999р. та зареєстрований платником податку на додану вартість, що вбачається з акта перевірки від 05.03.2012р. №8/2200/30084081 (т.1, а.с.18-41).

У період з 22.02.2012р. по 28.02.2012р. спеціалістами Шосткинської ОДПІ була проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Нафта» з питань формування податкового кредиту та валових витрат за період з 01.01.2009р. по 31.03.2011р., в ході якої були виявлені порушення допущені позивачем, серед яких:

- п 5.1, п.5.2.1 п.5.2, абз.4 п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (тут і далі по тексту постанови - в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) та пп. 138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, з урахуванням вимог ч.1, ч.5 ст. 203, ст.215, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток, у зв'язку з придбанням товарів на підставі нікчемного правочину за 4 квартал 2009р.- 1 квартал 2011р. всього у сумі 1188399грн.;

- пп. 7.2.3 п.7.2, 7.4.1 п.7.4, пп.7.4.4, п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями ) (тут і далі по тексту постанови - в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) та порушення п.п.198.3, 198.4, 198.6 ст.198, п.201.4, п.201.7, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, ч.1, ч.5 ст. 203, ст.215, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, в результаті чого донараховано податок на додану вартість за жовтень-грудень 2009р., квітень, липень 2010р., березень 2011р. всього на суму 789268,00грн., у зв'язку з відображенням у складі податкового кредиту придбання товарів на підставі нікчемного правочину.

За результатами перевірки, висновки якої зафіксовані в акті від 05.03.2012р. №8/2200/30084081 (т.1, а.с.18-41) 02 квітня 2012 року Шосткинською ОДПІ були винесені податкові повідомлення-рішення :

- №0000032350, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в загальному розмірі 922814грн., в тому числі за основним платежем 789268грн. та штрафних (фінансових) санкцій - 133546грн. (т.1, а.с.10);

- №0000042350, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в загальному розмірі 1289029грн. , в тому числі за основним платежем - 1188399грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 100630грн. (т.1, а.с.11).

Як вбачається з акта перевірки, підставою для винесення оскаржуваних рішень став висновок податкового органу, зробленого насамперед на основі акта перевірки Кременчуцької ОДПІ, про нікчемність правочину між позивачем та ТОВ «Нафто-Сервіс».

Однак, суд не може погодитись з висновками Шосткинської ОДПІ про нікчемність правочину укладеного ТОВ «Нафта» з ТОВ «Нафто-Сервіс», з огляду на наступне.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За приписами ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасників правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів врегульовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

Проте Шосткинською ОДПІ не надано суду належних доказів того, що правочини, укладені ТОВ «Нафта» з ТОВ «Нафто-Сервіс» порушують публічний порядок, а саме: спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини чи громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Акт перевірки не містить жодних фактичних даних, які б свідчили про наявність в діяльності платника податків обставин, передбачених ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України, як ознак нікчемного правочину.

При цьому доводи відповідача з посиланням на акти перевірки Кременчуцької ОДПІ від 25.05.2011р. №3305/23-209/36007629 (т.1, а.с.80-117) та від 10.06.2011р. №3856/15-14/36007629 (т.1, а.с.170-176) про нікчемність правочину між позивачем та ТОВ «Нафто-Сервіс» з підстав неможливості поставки товару для ТОВ «Нафто-Сервіс» його контрагентами (контрагенти в другій ланці постачальників для позивача) не приймаються судом до уваги, оскільки для встановлення факту порушення правочином публічного порядку відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України необхідно встановлення наявності на момент укладення такого правочину умислу хоча б у одного з його учасників на порушення публічного порядку. Відповідачем буд-яких доказів наявності такого умислу у позивача або у його контрагента ТОВ «Нафто-Сервіс» та інших доказів, всупереч ст. 71 КАС України не подано.

Відсутність трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень у контрагентів ТОВ «Нафто-Сервіс» та протоколи допиту свідків, копії яких зроблені з матеріалів кримінальної справи (т.1, а.с.118- 163) не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки відсутність складських приміщень у контрагентів у другій ланці постачальників для позивача не свідчить про те, що умови договору укладеного між ТОВ «Нафта» та ТОВ «Нафто-Сервіс» його сторонами не виконувались, товар не переміщувався, тим паче, що факт виконання договору підтверджується письмовими доказами, наданими як в ході перевірки так і долученими до матеріалів справи після огляду кримінальної справи №1-п-29/29/012, надісланої на запит суду (т.1, а.с.68,69, т.2, а.с.4, 16-32).

Так, як встановлено в судовому засіданні, згідно умов укладеного договору між ТОВ «Нафта» та ТОВ «Нафто-Сервіс» від 24.03.2009р. №22 (т.2, а.с.93-35) та додаткових угод (т.2, а.с.140,144,148, 171, 182, 199, 205, 215, 237, т.3, а.с.27) позивачем у ТОВ «Нафто-Сервіс» були придбані нафтопродукти. Суму витрат за вказаними операціями, як встановлено в судовому засіданні, позивач включив до складу валових витрат за 4 квартал 2009р., 1 півріччя 2010р., 3-й квартал 2010р., 1 квартал 2011р. в загальному розмірі 4753597грн. (т.1, а.с.20) та до складу податкового кредиту з податку на додану вартість в загальному розмірі 789268грн. у жовтні -грудні 2009р., квітні, липні 2010р., березні 2011р.

На підтвердження придбання товару позивачем на перевірку були надані первинні документи, що знаходяться в матеріалах справи: копії податкових накладних, видаткових накладних на поставлений товар, паспортів якості, сертифікатів відповідності, рахунків-фактур (т.2, а.с.103-135, 138, 139, 142-143, 146-147, 149,151-152, 154-155, 157-160, 162-164, 166-168, 170, 172-174, 176-179, 181,183-192, 194-198, 200, 201, 206-213, 216, 218, 220-222, 224, 225, 227, 228, 230-234, 238-240, 242-243,245-247,249,250, т.3, а.с.1-7, 9-12, 15-16, 18-25, 28-31, 33-38, 40, 41, 44,45, 47, 49-50, 52-53,55-58, 60-61, 63-66, 68,69, 71, 72, 74, 75, 77-80), реєстр отриманих та виданих податкових накладних (т.4, а.с.82-154). Також на підтвердження оприбуткування придбаного товару позивачем надано оборотно-сальдові відомості та картки по рахунку 631 (т.3, а.с.97-139). По укладеному договору були проведені розрахунки, в т.ч. з ПДВ, що підтверджується, виписками банку (т.1, а.с.180, т.3, а.с.83-94), платіжними дорученнями (т.3, а.с.140-250, т.4, а.с.1-81), що також доводить реальність здійснених операції.

При цьому, товар поставлявся, зокрема, автомобільними перевізниками ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ПП «Еверест», ТОВ «Аво-транс», ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, БРСМ, ПП «Транспортний союз», ПП «ОСОБА_9», власним транспортом, ПП «ОСОБА_8» , ПП ОСОБА_10, ТОВ «Спецавторесурс», ТОВ «УкрРесурс», ПП ОСОБА_11, ПП ОСОБА_12, ТОВ «Прайм-Бізнес Україна», ПП «Екмітранс», ПП ОСОБА_13, ПП ОСОБА_14, ПП ОСОБА_15, ПП ОСОБА_16, ПП «Нова-Мрія», ФОП ОСОБА_17, на підтвердження чого надано ліцензії на права надання послуг з перевезення небезпечних вантажів (т.2, а.с.96-102, т.3, а.с.96) та знаходяться в матеріалах справи товарно-транспортні накладні (т.2, а.с.103,105,106,108,111, 113, 115, 116, 120, 124,128,130,132, 133,134,141,145, 150, 153,156, 161,1 65, 169, 175, 180, 193, 202, 202-204,214,219, 223, 226,229,235,236,241, 244, 248, т.3, а.с.8,13, 14, 17, 26, 32, 39,42,43, 46, 48, 51, 54, 59, 62, 67, 70, 73,76, 81,155,156).

Також позивачем на підтвердження факту використання придбаного товару надані сумарні звіти по АЗС щодо реалізації товару (т.1, а.с.182-216), крім того в матеріалах справи містяться видаткові накладні на реалізацію придбаного товару (т.2, а.с.33-92).

Вказані вище докази, в їх сукупності, на переконання суду, підтверджують фактичне отримання придбаного товару та його зв'язок з господарськими операціями, які були здійснені» протягом 2009р. (4 квартал2009р.) - 2011р. (1 квартал 2011р.). При цьому на момент укладення договору, здійснення операцій з позивачем та станом на сьогодні в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців були підтверджені відомості про юридичну особу ТОВ «Нафто-Сервіс» (т.2, а.с.11-15).

Варто відмітити, що вказані вище первинні документи надались відповідачу в ході перевірки (т.1, а.с.22-26), однак, податковим органом, як вбачається з акта перевірки (т.1, а.с.18-41) належної оцінки наданим позивачем доказам надано не було.

Також висновок про нікчемність правочину (т.1, а.с.25-26) між позивачем та ТОВ «Нафто-Сервіс»податковий орган робить, у зв'язку з неналежним чином оформлених товарно-транспортних накладних (ТТН). Зокрема відмічають, що у деяких наданих для перевірки товарно-транспортних накладних не зазначено реквізити перевізника, або містять дані, які не відповідають кількості або вартості пального, не зазначено об'єм, гущина, температура нафтопродукту, дата виїзду автоцистерни з підприємства. Приймаючи до уваги викладене, податковий орган з посиланням на ст.ст.203,215,228 Цивільного кодексу України робить висновок, що договір між ТОВ «Нафта»та ТОВ «Нафто-Сервіс»укладений без мети реального настання правових наслідків, з метою незаконного формування валових витрат по податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки первинні документи не фіксують здійснення господарської операції, як це передбачено законом.

З такою позицією відповідача суд також погодитись не може. Оскільки для встановлення факту порушення правочином публічного порядку відповідно до ст. 228 ЦК України необхідно встановлення наявності на момент укладення такого правочину умислу хоча б у одного з його учасників на порушення публічного порядку. Відповідачем буд-яких доказів наявності такого умислу у позивача або у його контрагента ТОВ «Нафто-Сервіс»не подано. А відсутність у позивача належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, на переконання суду, не свідчить про те, що умови договору його сторонами не виконувались, а товар не переміщувався (тим паче, що товарно-транспортні накладні надавались підприємством позивача лише на підтвердження транспортування, а не на підтвердження витрат за перевезення, витрати з перевезення не відображались у податковому обліку позивача та не мали вплив на формування валових витрат та податкового кредиту), оскільки факт виконання договору підтверджується іншими доказами, що містяться у справі та були досліджені під час перевірки.

Згідно ч.1 ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини справи та досліджені докази, суд приходить до висновку, що договір №22 від 24.03.2009р. (т.2, а.с.93-94) між позивачем та ТОВ «Нафто-Сервіс», є дійсним та його умови були виконані сторонами належним чином.

В акті перевірки Шосткинська ОДПІ вказує на порушення позивачем п 5.1, п.5.2.1 п.5.2, абз.4 п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України.

При цьому, відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», порушення якого встановлено відповідачем у зв'язку із здійсненням господарської операції позивачем з ТОВ «Нафто-Сервіс», валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону передбачено, що до складу валових витрат не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Схоже міститься і в пп.138.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм та з урахуванням зазначеного вище, суд вважає, що витрати позивача по придбанню товару у ТОВ «Нафто-Сервіс» підтверджені належними первинними документами, та позивачем правомірно суми за господарською операцію з даним контрагентом було віднесено до складу валових витрат у 4 кварталі 2009р., 1 півріччі 2010р., 3-й кварталі 2010р., 1 квартал 2011р. в загальному розмірі 4753597грн., а тому висновок податкового органу про заниження позивачем по вказаним господарським операціям суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1188399грн. (4753597грн.*25%) є безпідставним та не знайшов своє підтвердження в судовому засіданні.

В акті перевірки відповідач також вказує на порушення позивачем пп. 7.2.3 п.7.2, 7.4.1 п.7.4, пп.7.4.4, п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та порушення п.п.198.3, 198.4, 198.6 ст.198, п.201.4, п.201.7, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 1.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Схожі норми містяться і в п. 14.1.181 Податкового кодексу України (який вже дія на час формування позивачем податкового кредиту в березні 2011р.) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього кодексу.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Схоже міститься і в пп.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, відповідно до якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. «а» п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 7.5. ст. 7 цього ж Закону, встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно пп.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України в редакції чинній до серпня 2011р., датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Схожі приписи зазначені і в пп.пп. 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 Податковому кодексу Україні, за якими платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, як згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» так і пп. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними. Таким чином, податкова накладна була та залишається документом, який підтверджує факт сплати покупцем податку на додану вартість у ціні товару.

В судовому засіданні було підтверджено виконання позивачем вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (при здійснення операцій в 2010р.) та пп.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (при здійсненні операцій в 2011р.), який сплатив податок на додану вартість в ціні товару (послуг), придбаного у безпосереднього постачальника товару, який, в свою чергу, виконав вимоги п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (при здійснення операцій в 2010р.) та пп.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій в 2011р.)- видав покупцю, яким є позивач, належним чином оформлені податкові накладні на визначені та сплачені покупцем суми податку.

Відповідно до акта перевірки (т.1, а.с.18-37) в ході її проведення ніяких зауважень щодо змісту або оформлення податкових накладних, (крім не прийняття їх до уваги з підстав встановлення податковим органом укладання нікчемних угод, що спростовано в судовому засіданні) відповідачем не надано. За таких обставин, суд вважає, що у позивача були підстави для включення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товару у ТОВ «Нафто-Сервіс»до складу податкового кредиту, що підтверджено належним чином оформленими податковими накладними, а тому висновок податкового органу про заниження позивачем по вказаним господарським операціям суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 789268грн. є безпідставним та не знайшов своє підтвердження в судовому засіданні.

Що стосується санкцій, застосованих оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями (т.1, а.с.10,11), суд зазначає, що відповідно до пп.109.2 ст.109 Податкового кодексу України вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України. Враховуючи, що в судовому засіданні не знайшов своє підтвердження факт заниження позивачем суми податку на додану вартість та податку на прибуток, застосування санкцій оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями також є безпідставними.

З огляду на встановлені в судовому засіданні обставини справи та досліджені докази, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 02.04.2012р. №0000032350 та №0000042350 (т.1, а.с.10,11) суперечать вимогам Податкового кодексу України, Законів України «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємств», є необґрунтованими, та такими, що прийняті з порушенням вимог ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України, а тому є незаконними та підлягають скасуванню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта" до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень -задовольнити.

Визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції від 02.04.2012р. №0000032350, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в загальному розмірі 922814,00грн. та від 02.04.2012р. №0000042350, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в загальному розмірі 1 289 029,00грн. .

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) І.Г. Шевченко

З оригіналом згідно

Суддя І.Г. Шевченко

Повний текст постанови складено 20.11.2012року.