Рішення № 28437666, 24.12.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" грудня 2012 р. Справа № 5011-66/8082-2012-10/089-12/8

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Каплі А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за первісним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «АЗМОЛ», ідентифікаційний код: 37102094, місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, 26а, поштова адреса: 71114, Запорізька обл., м. Бердянськ, вул. Шаумяна, 2,

до фізичної особи-підприємця Максимчука Максима Михайловича, ідентифікаційний номер: 3086601939, місце проживання: 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Чуйкова, 32, кв. 18,

про стягнення заборгованості,

та за зустрічним позовом фізичної особи-підприємця Максимчука Максима Михайловича, ідентифікаційний номер: 3086601939, місце проживання: 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Чуйкова, 32, кв. 18,

до відповідача за зустрічним позовом - товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «АЗМОЛ», ідентифікаційний код: 37102094, місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, 26а, поштова адреса: 71114, Запорізька обл., м. Бердянськ, вул. Шаумяна, 2,

про визнання договору недійсним,

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом: Єфімов С.А., який діє на підставі довіреності від 09.07.2012 року за №2202;

від відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом: Пилипенко М.І., який діє на підставі довіреності від 08.10.2012 року б/н, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «АЗМОЛ»(далі за текстом: Позивач за первісним позовом) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Максимчука Максима Михайловича (далі за текстом: Відповідач за первісним позовом) про стягнення заборгованості за договором поставки від 03.10.2011 року за №031011 у вигляді основного боргу у розмірі 162 682,97 грн. (сто шістдесят дві тисячі шістсот вісімдесят дві гривні 97 коп.), пені у розмірі 10 709,22 грн. (десять тисяч сімсот дев'ять гривень 22 коп.), трьох процентів річних у розмірі 2 089,52 грн. (дві тисячі вісімдесят дев'ять гривень 52 коп.), інфляційних нарахувань у розмірі 1 839,11 грн. (одні тисяча вісімсот тридцять дев'ять гривень 11 коп.) та штрафу 10% від суми боргу у розмірі 16 268,29 грн. (шістнадцять тисяч двісті шістдесят вісім гривень 29 коп.).

Позивач за первісним позовом свої вимоги обґрунтовує тим, що Відповідач за первісним позовом належним чином не виконав своїх зобов'язань з повної оплати поставленого Позивачем за первісним позовом товару за договором поставки від 03.10.2011 року за №031011, в зв'язку з чим за Відповідачем за первісним позовом утворилась заборгованість у вигляді основного боргу у сумі 162 682,97 грн. (сто шістдесят дві тисячі шістсот вісімдесят дві гривні 97 коп.), пені у розмірі 10 709,22 грн. (десять тисяч сімсот дев'ять гривень 22 коп.), трьох процентів річних у розмірі 2 089,52 грн. (дві тисячі вісімдесят дев'ять гривень 52 коп.), інфляційних нарахувань у розмірі 1 839,11 грн. (одні тисяча вісімсот тридцять дев'ять гривень 11 коп.) та штраф 10% від суми боргу у розмірі 16 268,29 грн. (шістнадцять тисяч двісті шістдесят вісім гривень 29 коп.).

Ухвалою від 21.06.2012 року суддею господарського суду міста Києва Гончаровим С.А. було порушено провадження у справі №5011-66/8082-2012. Ухвалою від 13.07.2012 року розгляд справи було відкладено на 08.08.2012 року. В судовому засіданні 08.08.2012 року було оголошено перерву до 15.08.2012 року. Господарським судом міста Києва було встановлено що місцезнаходженням відповідача є: Київська область, м. Біла Церква, вул. Чуйкова, 32, кв. 18, у зв'язку з чим, на підставі ст. ст. 15, 17 Господарського процесуального кодексу України ухвалою господарського суду міста Києва від 15.08.2012 року справу №5011-66/8082-2012 було передано за територіальною підсудністю до господарського суду Київської області.

Ухвалою від 03.09.2012 року суддею господарського суду Київської області Приваловим А.І. було прийнято справу №5011-66/8082-2012 до свого провадження, та присвоєно їй №5011-66/8082-2012-10/089-12, призначено до розгляду у судовому засіданні на 25.09.2012 року. Ухвалою від 25.09.2012 року розгляд справи було відкладено на 09.10.2012 року.

08.10.2012 року через відділ діловодства господарського суду Київської області надійшла зустрічна позовна заява фізичної особи-підприємця Максимчука Максима Михайловича до товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «АЗМОЛ»про визнання недійсним договору поставки від 03.10.2011 року за №031011 від 27.09.2012 року б/н (вх. №15877 від 08.10.2012 року).

Позивач за зустрічним позовом свої вимоги обґрунтовує тим, що договір поставки від 03.10.2011 року за №031011 та видаткові накладні від 04.10.2011 року за №352, від 19.10.2011 року за №332, від 26.10.2011 року за №358, від 09.11.2011 року за №420, від 17.11.2011 року за №453, від 22.11.2011 року за №470, від 22.11.2011 року за №471, від 29.11.2011 року за №517, підписані не Позивачем за зустрічним позовом, що підтверджується висновком спеціаліста науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області від 25.09.2012 року за №463.

Ухвалою від 09.10.2012 року зустрічну позовну заяву було прийнято для спільного розгляду з первісним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «АЗМОЛ»до фізичної особи-підприємця Максимчука Максима Михайловича про стягнення заборгованості та розгляд справи було відкладено на 30.10.2012 року.

Ухвалою від 30.10.2012 року продовжено строк вирішення спору у справі №5011-66/8082-2012-10/089-12, розгляд справи відкладено на 13.11.2012 року.

У зв'язку з виходом судді господарського суду Київської області Привалова А.І. у відпустку, на підставі розпорядження Голови господарського суду Київської області Грєхова А.С. від 13.11.2012 року за №243-АР, призначено повторний автоматизований розподіл справи №5011-66/8082-2012-10/089-12, за результатами якого справу передано для подальшого розгляду судді господарського суду Київської області Скутельнику П.Ф.

Справа №5011-66/8082-2012-10/089-12 відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 13.11.2012 року прийнята до провадження суддею господарського суду Київської області Скутельником П.Ф., який присвоїв їй номер 5011-66/8082-2012-10/089-12/8 та призначив до розгляду на 10.12.2012 року.

13.11.2012 року через відділ діловодства господарського суду Київської області від Позивача за первісним позовом надійшов відзив на зустрічний позов від б/н, б/д (вх. №18255 від 13.11.2012 року), в якому Позивач за первісним позовом просить суд відмовити Відповідачу за первісним позовом в задоволенні зустрічного позову в повному обсязі, обґрунтовуючи це тим, що зустрічна позовна заява ґрунтується на висновку спеціаліста НДЕКЦ при ГУМВС України в Київській області від 25.09.2012 року за №463, а тому є безпідставною та такою, що не ґрунтується на офіційних відомостях та подана з метою затягування судового процесу та націлена на введення суду в оману.

10.12.2012 року в судове засідання з'явився Відповідач за первісним позовом, який виконав вимоги ухвали суду від 13.11.2012 року, надав пояснення, проти первісного позову заперечував, просив в його задоволенні відмовити та задовольнити зустрічний позов. Позивач за первісним позовом в судове засідання не з'явився будучи повідомленим про день та час розгляду справи, вимоги ухвали суду від 13.11.2012 року не виконав. Ухвалою господарського суду Київської області від 10.12.2012 року розгляд справи відкладено на 24.12.2012 року.

24.12.2012 року в судове засідання з'явився Позивач за первісним позовом, який виконав вимоги ухвали суду від 10.12.2012 року, надав пояснення, позов підтримав, просив задовольнити в повному обсязі та відмовити в задоволенні зустрічного позову. Відповідач за первісним позовом в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив будучи повідомленим про день та час розгляду справи. Судом з врахуванням матеріалів справи та пояснень наданих Позивачем за первісним позовом та у попередньому судовому засіданні Відповідачем за первісним позовом направлено до органів прокуратури повідомлення в порядку ст. 90 Господарського процесуального кодексу України про виявлення ознак злочину, передбаченого ст.ст. 190, 191, 358 Кримінального кодексу України.

У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування наданих пояснень Позивача за первісним позовом та Відповідача за первісним позовом в попередніх судових засіданнях, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 24.12.2012 року.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»від 26.12.2011 року за №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Беручи до уваги викладене, а також те, що Відповідач за первісним позовом належним чином повідомлений про подання до суду позову, дату та час розгляду справи та враховуючи те, що кореспонденція суду також направлена на адресу Відповідача за первісним позовом, суд дійшов висновку, що Відповідач за первісним позовом був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Згідно з ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення Позивача за первісним позовом та Відповідача за первісним позовом в попередніх судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Цивільним кодексом України у ч. 2 ст. 202 передбачено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Крім того, Цивільний кодекс України у ч.ч. 1, 2 ст. 712 передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що Позивач за первісним позовом в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 03.10.2011 року між Позивачем за первісним позовом та Відповідачем за первісним позовом, з дотриманням вимог ст. 179 Господарського кодексу України та ст. ст. 202, 655 Цивільного кодексу України, було укладено договір поставки від 03.10.2011 року за №031011 (далі за текстом: Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Продавець (Позивач за первісним позовом) зобов'язується передати у власність Покупцеві (Відповідач за первісним позовом) мастильні матеріали, надалі -товар, згідно специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що найменування, одиниця виміру, кількість, ціна та загальна сума товару, що підлягає поставці конкретної партії товару за цим Договором, зазначається у накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору.

Згідно п. 3.3. Договору, датою поставки товару визнається дата підписання Покупцем підписаної та скріпленої печаткою Продавця належним чином оформленої накладної.

Договором у п. 4.3. визначено, що оплата проводиться в гривнях України та здійснюється на протязі 14 календарних днів з дати поставки товару. Датою поставки товару вважається дата підписання Покупцем накладної.

Відповідно до п. 4.4. Договору, сума договору на час оформлення: 900 000,00 грн. з ПДВ. Загальна сума договору може змінюватись шляхом підписання сторонами накладних. При цьому загальна сума договору визначається як сума вартості товару, передбаченого у всіх підписаних сторонами накладних.

Відповідно до п. п. 5.3., 5.4. Договору, за порушення строків оплати товару, Покупець сплачує на користь Продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару, оплату якого прострочено за кожен день такого прострочення. За порушення строків оплати товару більш ніж на 30 календарних днів, Покупець додатково сплачує Продавцю штраф у розмірі 10% вартості поставленого, але не сплаченого товару.

Пунктом 9.1. Договору передбачено, що даний договір набирає чинності з моменту його укладення та діє до 31.12.2012 року, а в частині проведення розрахунків -до їх повного здійснення.

Одночасно Позивач за первісним позовом в обґрунтовуючи свої позовні вимоги посилається на те, що 01.12.2009 року Позивач за первісним позовом з дотриманням умов Договору, вимог ст.ст. 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, передав, а Відповідач, за первісним позовом прийняв товар на загальну суму 187 682,97 грн. (сто вісімдесят сім тисяч шістсот вісімдесят дві гривні 97 коп.), що підтверджено видатковими накладними від 04.10.2011 року за №352, від 19.10.2011 року за №332, від 26.10.2011 року за №358, від 09.11.2011 року за №420, від 17.11.2011 року за №453, від 22.11.2011 року за №470, від 22.11.2011 року за №471, від 29.11.2011 року за №517, які підписані зі сторони Позивача за первісним позовом та зі сторони Відповідача за первісним позовом, на виконання вимог п. 3.3. Договору та ст. 193 Господарського кодексу України без будь-яких заперечень з приводу строків, обсягу, вартості та якості поставленого товару з метою засвідчення факту прийняття Відповідачем за первісним позовом поставленого товару у кількості, асортименті та вартості, визначених в даних видаткових накладних, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з положеннями Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012, відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується. При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Поряд з цим, на підтвердження позовних вимог, зокрема розміру основного боргу Відповідача за первісним позовом, Позивачем за первісним позовом надано суду копію видаткової накладної від 07.12.2011 року за №573 на суму 3 189,04 грн., детально дослідивши яку, судом встановлено, що в графі «Отримав(ла)»відсутній підпис Відповідача за первісним позовом або його представника.

Таким чином, на підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що видаткова накладна від 07.12.2011 року за №573 не відповідає вимогам, встановленим ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та не може свідчити про факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, а отже не є підставою виникнення обов'язку у Відповідача за первісним позовом щодо здійснення розрахунків за товар, що вказаний у видатковій накладній від 07.12.2011 року за №573.

Крім того, суд, розглянувши зустрічну позовну заяву фізичної особи-підприємця Максимчука Максима Михайловича до товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «АЗМОЛ»про визнання недійсним договору поставки від 03.10.2011 року за №031011, встановив наступне.

Позивач за зустрічним позовом у зустрічній позовній заяві від 27.09.2012 року б/н вказує, що він не підписував договір поставки від 03.10.2011 року за №031011 та видаткові накладні від 04.10.2011 року за №352, від 19.10.2011 року за №332, від 26.10.2011 року за №358, від 09.11.2011 року за №420, від 17.11.2011 року за №453, від 22.11.2011 року за №470, від 22.11.2011 року за №471, від 29.11.2011 року за №517, що підтверджується висновком спеціаліста науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області від 25.09.2012 року за №463.

Згідно з ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Відповідно до ст. 236 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно із вимогами ст.ст. 204, 205 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Детально дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що 25.09.2012 року начальником СТКЗР Білоцерківського МВ НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області, майором міліції Майданіком А.В., на підставі заяви громадянина України Максимчука М.М. від 25.09.2012р., за вх. №6/03/1296 від 25.09.2012 року проведено почеркознавче дослідження, за результатами якого складено висновок спеціаліста від 25.09.2012 року за №463, згідно якого спеціаліст Майданік А.В. дійшов висновку, що підписи, які виконані від імені Максимчука Максима Михайловича, в графі «Покупець Максимчук М.М.»та в графах «Отримав (ла)»в наступних документах: договір поставки від 03.10.2011 року за №031011; видаткова накладна від 04.10.2011 року за №352; видаткова накладна від 19.10.2011 року за №332; видаткова накладна від 26.10.2011 року за №358; видаткова накладна від 09.11.2011 року за №420; видаткова накладна від 17.11.2011 року за №453; видаткова накладна від 22.11.2011 року за №470; видаткова накладна від 22.11.2011 року за №471; видаткова накладна від 29.11.2011 року за №517, виконані не Максимчуком Максимом Михайловичем, а іншою особою.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 236 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вищевказаний договір поставки від 03.10.2011 року за №031011 та видаткові накладні від 04.10.2011 року за №352, від 19.10.2011 року за №332, від 26.10.2011 року за №358, від 09.11.2011 року за №420, від 17.11.2011 року за №453, від 22.11.2011 року за №470, від 22.11.2011 року за №471, від 29.11.2011 року за №517, підписні не фізичною особою-підприємцем Максимчуком Максимом Михайловичем, та в силу вимог ст.ст. 202, 203, 207, 215 Цивільного кодексу України, вказаний договір та видаткові накладні не засвідчують волю, зазначеного у Договорі та видаткових накладних, Покупця -фізичної особи-підприємця Максимчука Максима Михайловича, та Договір є таким, що суперечить вищевказаним нормам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Цивільного та Господарського кодексів України, інтересам Позивача за зустрічним позовом та порушує його права, внаслідок чого позовні вимоги Позивача за зустрічним позовом є обґрунтованими і доведеними, в зв'язку з чим позовні вимоги Позивача за зустрічним позовом про визнання договору поставки від 03.10.2011 року за №031011 недійсним - підлягають задоволенню судом у повному обсязі.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача за первісним позовом про стягнення заборгованості за договором поставки від 03.10.2011 року за №031011 у вигляді основного боргу у розмірі 162 682,97 грн. (сто шістдесят дві тисячі шістсот вісімдесят дві гривні 97 коп.), пені у розмірі 10 709,22 грн. (десять тисяч сімсот дев'ять гривень 22 коп.), трьох процентів річних у розмірі 2 089,52 грн. (дві тисячі вісімдесят дев'ять гривень 52 коп.), інфляційних нарахувань у розмірі 1 839,11 грн. (одні тисяча вісімсот тридцять дев'ять гривень 11 коп.) та штраф 10% від суми боргу у розмірі 16 268,29 грн. (шістнадцять тисяч двісті шістдесят вісім гривень 29 коп.), є необґрунтованими та недоведеними суду, в зв'язку з чим підлягають відмові в їх задоволенню.

Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача за зустрічним позовом про визнання договору поставки від 03.10.2011 року за №031011 недійсним, є обґрунтованими та доведеними суду, в зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем за первісним позовом та Відповідачем за первісним позовом суду в якості доказів, можуть вважатися належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмета спору та обставин справи.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У судових засіданнях надані Позивачем за первісним позовом докази спростовані за допомогою належних і допустимих доказів, які містяться у матеріалах справи, та заперечувались Відповідачем за первісним позовом протягом судового розгляду справи.

З врахуванням викладеного суд приходить до висновку про те, що в задоволені вимог Позивача за первісним позовом слід відмовити у повному обсязі та позовні вимоги Позивача за зустрічним позовом підлягають задоволенню в повному обсязі.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з тим, що суд відмовляє в задоволенні позовних вимог Позивача за первісним позовом про стягнення заборгованості за договором поставки від 03.10.2011 року за №031011 у вигляді основного боргу у розмірі 162 682,97 грн. (сто шістдесят дві тисячі шістсот вісімдесят дві гривні 97 коп.), пені у розмірі 10 709,22 грн. (десять тисяч сімсот дев'ять гривень 22 коп.), трьох процентів річних у розмірі 2 089,52 грн. (дві тисячі вісімдесят дев'ять гривень 52 коп.), інфляційних нарахувань у розмірі 1 839,11 грн. (одні тисяча вісімсот тридцять дев'ять гривень 11 коп.) та штраф 10% від суми боргу у розмірі 16 268,29 грн. (шістнадцять тисяч двісті шістдесят вісім гривень 29 коп.) та задовольняє позовні вимоги Позивача за зустрічним позовом про визнання договору поставки від 03.10.2011 року за №031011 недійсним, суд, на підставі абз. 2 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на Позивача за первісним позовом господарські витрати останнього у вигляді судового збору у сумі 3 871,79 грн. (три тисячі вісімсот сімдесят одна гривня 79 коп.), а також суд покладає на Позивача за первісним позовом господарські витрати Відповідача за первісним позовом у вигляді судового збору у сумі 1118,00 грн. (одна тисяча сто вісімнадцять гривень 00 коп.).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні первісного позову товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «АЗМОЛ»до фізичної особи-підприємця Максимчука Максима Михайловича про стягнення заборгованості за договором поставки від 03.10.2011 року за №031011, - відмовити повністю.

2. Господарські витрати за первісним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «АЗМОЛ»у вигляді судового збору у сумі 3 871,79 грн. (три тисячі вісімсот сімдесят одна гривня 79 коп.) покласти на товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «АЗМОЛ», ідентифікаційний код: 37102094, місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, 26а, поштова адреса: 71114, Запорізька обл., м. Бердянськ, вул. Шаумяна, 2.

3. Зустрічний позов фізичної особи-підприємця Максимчука Максима Михайловича до товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «АЗМОЛ»про визнання договору поставки від 03.10.2011 року за №031011 недійсним, - задовольнити повністю.

4. Визнати укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «АЗМОЛ», ідентифікаційний код: 37102094, місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, 26а, поштова адреса: 71114, Запорізька обл., м. Бердянськ, вул. Шаумяна, 2, та фізичною особою-підприємцем Максимчуком Максимом Михайловичем, ідентифікаційний номер: 3086601939, місце проживання: 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Чуйкова, 32, кв. 18, договір поставки від 03.10.2011 року за №031011, - недійсним з моменту укладення.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «АЗМОЛ», ідентифікаційний код: 37102094, місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, 26а, поштова адреса: 71114, Запорізька обл., м. Бердянськ, вул. Шаумяна, 2, на користь фізичної особи-підприємця Максимчука Максима Михайловича, ідентифікаційний номер: 3086601939, місце проживання: 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Чуйкова, 32, кв. 18, господарські витрати у вигляді судового збору у сумі 1118,00 грн. (одна тисяча сто вісімнадцять гривень 00 коп.).

6. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя П.Ф. Скутельник

Повний текст рішення складено та підписано 29 грудня 2012 року