Рішення № 28429580, 26.11.2012, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

______________

Справа №: 22-ц/0190/7834/2012Головуючий суду першої інстанції:Лягіна О.В. Доповідач суду апеляційної інстанції:Берещанська І. І.

РІШЕННЯ

"26" листопада 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіБерещанської І.І. СуддівКузнєцової О.О., Новікова Р.В. При секретаріТаранець О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зустрічний позов ОСОБА_7 який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_8 до ОСОБА_6, третя особа - Орган опіки та піклування Бахчисарайської районної державної адміністрації про вселення дитини за місцем проживання батька,

за апеляційними скаргами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на рішення Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 19 вересня 2012 року,

ВСТАНОВИЛА:

Позивачка ОСОБА_6 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартири АДРЕСА_1, мотивуючи свої вимоги тим, що вона є наймачем вказаної квартири, а відповідач ОСОБА_7, який є її колишнім чоловіком, не проживає у зазначеній квартирі з 1994 року, а його син ОСОБА_8, який зареєстрований за адресою спірної квартири, ніколи не проживав в цій квартирі. На теперішній час відповідач проживає по АДРЕСА_2 з іншою жінкою, втратив інтерес до квартири, житлово-комунальні послуги не оплачує, його особистих речей в квартирі не має.

Відповідач ОСОБА_7 звернувся з зустрічним позовом до ОСОБА_6 про вселення дитини за місцем проживання батька, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_6 перешкоджає проживанню дитини, чим порушує права дитини.

Рішенням Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 19 вересня 2012 року в задоволені позовів відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду позивачка ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог в повному обсязі та про відмову в задоволені зустрічного позову. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, при винесенні рішення, судом порушені норми матеріального та процесуального права. Зокрема апелянт зазначає, що судом не враховано той факт, що ОСОБА_7 не проживає на спірній житловій площі протягом шести місяців, що підтверджується поштовими повідомленнями, які повертаються на адресу суду із відміткою «за закінченням терміну зберігання», що свідчить проте, що ОСОБА_7 за зазначеною адресою не проживає.

ОСОБА_7 не погодившись з рішенням суду також подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, при винесенні рішення, судом порушені норми матеріального та процесуального права. Посилається на те, що ОСОБА_6 перешкоджає фактичному проживанню його дитини на його житловій площі, не допускає його до квартири, хоча дитина зареєстрована за вказаною адресою ще з 2009 року.

Заслухавши суддю-доповідача, позивачку, її представника, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_6 не підлягає задоволенню, апеляційна скарга ОСОБА_7 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_6 про визнання ОСОБА_7 і його неповнолітнього сина такими, що втратили право на житлову площу у спірній квартирі, суд першої інстанції посилався на рішення Бахчисарайського районного суду від 30.09.2010 року, яке було виконане у частині вселення відповідача у спірну квартиру тільки 25.05.2012 року.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції у цій частині рішення, оскільки вони відповідають дійсним обставинам справи, вимогам закону.

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом встановлено, що рішенням Бахчисарайського районного суду АР Крим від 30.09.2010 року ОСОБА_6 було відмовлено у задоволенні позову про визнання ОСОБА_7 таким, що втратив право користування спірною квартирою АДРЕСА_1. Зустрічний позов ОСОБА_8 задоволений частково, позивач був вселений у спірну квартиру.

Судом, зокрема, зазначено, що позивачка не довела ті обставини, що відповідач не проживає на спірній житловій площі без поважних причин, втратив інтерес до житла, тому суд прийшов до висновку про те, що ОСОБА_7 має право користуватися спірною квартирою і задовольнив позов про вселення.

З матеріалів справи вбачається, що рішення суду у частині вселення було виконане 25.05.2012 року, тобто після звернення ОСОБА_6 з вказаним позовом.

Відповідно до ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається житлове приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а у разі спору - судом.

Оскільки вказана квартира не приватизована, а позивачка ОСОБА_6 знову не надала доказів, того що ОСОБА_7 не проживає в спірній квартирі без поважних причин більш шести місяців, тому суд прийшов до правильного висновку про відмову у позові. Крім того, з пояснень позивача вбачається, що в спірній квартирі без права на житлову площу проживають дорослі діти сторін із своїми сім'ями, які на думку суду також чинять перешкоди неповнолітньому у користуванні квартирою.

Відмовляючи у задоволенні позову неповнолітньому про вселення неповнолітнього ОСОБА_8 2009 року народження, місцевий суд виходив з того, що дитина живе у спірній квартирі, тому не порушуються її права.

Проте, такий висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи, вимогам закону.

Згідно із ч.1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

На підставі ст. 64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки.

В матеріалах справи відсутні дані про спір між батьками неповнолітнього ОСОБА_8 про місце його проживання. Напроти, з позовної заяви ОСОБА_7 вбачається, що за погодженням з матір'ю дитини місцем проживання дитини визначена спірна квартира.

Відповідно до ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

З матеріалів справи вбачається, також це не заперечує позивач ОСОБА_6, що дитина не проживає у спірній квартирі. У кімнаті, в якій проживав ОСОБА_7 живе її дорослий син та його сім'я. Таким чином встановлено, що вселенню і проживанню дитини до батька перешкоджає ОСОБА_6 та інші мешканці спірної квартири.

З урахуванням викладеного в частині відмови у вселенні неповнолітнього рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову. В решті рішення залишається без змін.

Відповідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 303, 309, 316 Цивільного процесуального кодексу України колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.

Рішення Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 19 вересня 2012 року в частині відмови у вселенні неповнолітнього ОСОБА_8 скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким вселити ОСОБА_8 в квартиру АДРЕСА_1.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.