Рішення № 28426849, 24.12.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-58/15276-2012 24.12.12

За позовомПублічного акціонерного товариства "Трест Житлобуд-1"ДоТовариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Брок"Простягнення моральної шкоди, 100000, 00 грн.

Суддя Блажівська О.Є.

Представники сторін:

Від позивача -не з'явився

Від відповідача -Гринь М.О. директор, Бєлкін Л.М., дов. б/н від 16.07.2012р. до 16.12.2012р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Трест Житлобуд-1" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Брок" про стягнення моральної шкоди, 100000, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2012 року порушено провадження у справі № 5011-58/15276-2012, розгляд справи призначено на 10.12.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва виправлено описку в даті Ухвали господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі, замість "01.10.2012 року" на "01.11.2012 року".

07.12.2012 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів.

07.12.2012 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

10.12.2012 року представники сторін у судове засідання з'явились.

10.12.2012 року у судовому засіданні представник позивача надав суду документи по справі.

10.12.2012 року у судовому засіданні представник-1 відповідача надав суду документи по справі.

Судом оголошено про перехід до розгляду справи по суті.

Представник позивача надав усні пояснення по суті справи та підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник-2 відповідача надав усні пояснення по суті справи та заперечив проти заявлених позовних вимог.

Представник-1 відповідача надав усні пояснення по справі.

Представник-2 відповідача надав суду усні пояснення по суті поданого відзиву на позовну заяву.

Представник-1 відповідача заперечив проти задоволення заявлених позовних вимог.

У судовому засіданні розглядається клопотання відповідача про витребування доказів.

Представник-2 відповідача подане клопотання підтримав у повному обсязі.

Клопотання про витребування доказів судом задавлено частково.

В зв'язку з необхідністю витребування документів по справі, відповідно до п.3 ч.1 ст. 77 ГПК України, судом оголошено перерву до 24.12.2012 на 16:05.

21.12.2012 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

24.12.2012 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі.

24.12.2012 року представник позивача у судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

24.12.2012 року представники відповідача у судове засідання з'явились.

У судовому засідання розглянуто клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

Представники відповідача проти задоволення клопотання про відкладення розгляду справи заперечили.

Клопотання про відкладення розгляду справи судом залишено без задоволення.

Представники відповідача надали суду усні пояснення по справі та заперечили проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 24.12.2012 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

В судовому засіданні суд повідомив сторони про порядок отримання повного тексту рішення відповідно до вимог ст. 87 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ

Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіті Брок»було поширено через засоби масової інформації, а саме 08 грудня 2011 року у рекламно-інформаційному виданні "Премьер-Експрес" № 289 на сторінці № 25, інформацію наступного змісту:

"Уважаемые акционеры! АО "ТРЕСТЖИЛСТРОЙ-1"г. Харьков, ул. Артема, 43.

ООО "Сити Брок"(г. Киев), являющееся одним из крупнейших акционеров АО "Трест ЖИЛСТРОЙ-1", в связи с неблагоприятной экономической ситуацией в строительной отрасли, с целью защиты прав акционеров инициирует вынесение на рассмотрение в повестку дня Общего собрания акционеров, которое состоится согласно действующего законодательства, следующие вопросы:

1. Ликвидация АО "ТРЕСТ ЖИЛСТРОЙ-1"(г. Харьков, ул. Артема, 43, код ОКПО 01270285) по решению высшего органа эмитента.

2. Избрание Ликвидационной комиссии, утверждение порядка и сроков ликвидации.

3. Порядок распределения между акционерами имущества, которое остается после удовлетворения требований кредиторов.

4. Утверждение ликвидационного баланса."

Відповідно позовної заяви позивач зазначає, що ТОВ «Сіті Брок», розмістивши дане оголошення, умисно завдав шкоди діловій репутації АТ «Трест Житлобуд-1», що підтверджується Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.02.2012 у справі № 5023/10562/11 яким визнано недостовірною поширену відповідачем інформацію.

18.04.2012 постановою Харківського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Харківської області від 15.02.2012 у справі № 5023/10562/11 залишено без змін.

27.06.2012 постановою Вищого господарського суду України по справі N0 5023/10562/11 в задоволені касаційної скарги ТОВ «Сіті Брок»було відмовлено В повному обсязі, а постанову від 18.04.2012 Харківського реляційного господарського суду зі справи № 5023/10562 залишено без змін.

Позивач згідно позовної заяви просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 100000,00 грн., оскільки вважає, що його ділову репутацію принижено внаслідок опублікування в рекламно-інформаційному виданні "Премьер-Експрес" № 289 недостовірної інформації.

В якості обґрунтування розміру моральної шкоди в сумі 100000,00 грн. позивач долучає до матеріалів справи копію рішень по справі № 5023/10562/11, копії фінансових звітів за 2011 та 2012 рік, постанову про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів № 284-ЦА-КП-Т від 25.05.2012 року.

Відповідно відзиву на позовну заяву та додаткових письмових пояснень до відзиву відповідач проти позовних вимог заперечує повністю, зазначаючи що моральна шкода не пов'язана з матеріальними збитками та погіршенням фінансового стану позивача внаслідок дій відповідача, та що позивачем не підтверджено факт втрат немайнового характеру.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати (ст. 94 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Отже, за змістом ст. 91 ЦК України право на спростування недостовірної інформації, передбачене ч. 1 ст. 277 ЦК України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб"єкта.

У п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" зазначено, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.

Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Також в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" вказано, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно ч.2 ст. 34 ГК України дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних з особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.

Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Статтею 94 ЦК України встановлено, що ділова репутація є особистим немайновим правом юридичної особи.

Частиною першою ст.1167 ЦК України, передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Отже, фактами, з якими матеріальний закон пов'язує настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння моральної шкоди, є: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, а також вини останнього в її заподіянні.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 31.03.1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством (пункт 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди".

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, що підтверджують заподіяння позивачу втрат немайнового характеру, у тому числі моральних, а також доказів, що підтверджують розмір моральної шкоди в сумі 100000, 00 грн.

Згідно ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26.12.11 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 29.12.2012 року.

Суддя О.Є. Блажівська