Постанова № 28425527, 19.12.2012, Закарпатський окружний адміністративний суд

справа № 2a-0770/3428/12

рядок статзвіту -8.2.2

код - 08

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2012 року м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд

у складі головуючого -судді Іванчулинця Д.В.,

з участю секретаря судового засідання -Гринюка І.В.,

з участю сторін та осіб, які беруть участь у справі:

представника позивача -Олійника Р.Б.,

представника відповідача -Бондарєвої В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою Приватного підприємства «Софт-Трайдінг» до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 3 статті 160 КАС України 19 грудня 2012 року було оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 21 грудня 2012 року.

Позивач - Приватне підприємство «Софт-Трайдінг»звернулося у Закарпатський окружний адміністративний суд з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби (далі - відповідач), якою просить визнати протиправними податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області від 17 червня 2011 року № 1139/15-2/35175663/4824, яким збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 893780,00 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що згідно висновків Акту камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість приватного підприємства «Софт-Трайдінг»№1404/15-2/35175663 від 14.06.2011 року відповідачем безпідставно, всупереч вимогам податкового законодавства було збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 893 780,00 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів наведених у позовній заяві та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позовних вимог з мотивів наведених у письмових запереченнях та просив суд відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, розглянувши поданні сторонами документи та матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закріплений конституційно принцип законності також міститься і в п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, згідно з яким, посадові особи контролюючих органів зобов'язані, зокрема, дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

У судовому засіданні встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Ужгороді Закарпатської області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість позивача, про що складено акт перевірки від 14.06.2011 року №1404/15-2/35175663 в якому встановлено порушення підпункту 200.14.3 пункту 200.14 статті 200 розділу V Податкового Кодексу України.

За наслідками перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.06.2011 року №1139/15-2/35175663/4824, яким збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 893780,00 грн.

Судом встановлено, що у податковому повідомленні рішенні від 17.06.2011 року № 1139/15-2/35175663/4824 вказується на порушення позивачем підпункту 200.14.3 пункту 200.14 статті 200 Податкового Кодексу України, однак такого підпункту у кодексі не існує.

Відповідно до абз. 2 п. 58.1 статті 58 Податкового Кодексу України податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Отже, в супереч вищевказаній нормі відповідачем у податковому повідомленні-рішенні від 17.06.2011 року № 1139/15-2/35175663/4824 не зроблене посилання на норму Податкового Кодексу України та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків.

Факти виявлених порушень податкового законодавства, контроль за дотримання якого покладено на органи державної податкової служби, повинні викладатися в акті перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. В той же час у акті перевірки від 14.06.2011 року №1404/15-2/35175663 взагалі не зазначено, у чому полягає суть порушення позивачем вимог податкового законодавства та якими документами вказане порушення підтверджується. З акту перевірки випливає, що перевірці підлягала податкова декларація з податку на додану вартість за квітень 2011 року, однак у результатах перевірки мова вже йде про перевірку показників декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року, яка не була предметом перевірки.

Крім того, судом встановлено, що у оскарженому податковому повідомленні-рішенні відповідач, з посиланням на підпункт «а»підпункту 7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», стверджує, що позивач добровільно відмовляється від отримання суми 893 780 грн. як бюджетного відшкодування. Разом з тим, вказаний закон втратив чинність з 01.01.2011 року у зв'язку з набуттям чинності Податковим кодексом України, який і регулював спірні правовідносини. Очевидно, що позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування на підставі норми закону, який втратив чинність, є протиправним.

З викладеного вбачається, що відповідачем неправомірно винесене податкове повідомлення-рішення від 17.06.2011 року № 1139/15-2/35175663/4824.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин суд приходить до висновку, що адміністративний позов Приватного підприємства «Софт-Трайдінг»є обґрунтованим у зв'язку із чим підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, а відтак слід присудити понесені позивачем документально підтверджені судові витрати, у вигляді сплати судового збору (платіжне доручення № 112 від 22 листопада 2012 року) у розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп. до стягнення з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 9, 11, 70, 71, 86, 94, 160-163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Софт-Трайдінг»до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомленні-рішення від 17 червня 2011 року за № 1139/15-2/35175663/4824 -задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області від 17.06.2011 року № 1139/15-2/35175663/4824, яким Приватному підприємству «Софт-Трайдінг»збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 893 780,00 грн.

Стягнути з державного бюджету України (місцевого бюджету) на користь Приватного підприємства «Софт-Трайдінг»судові витрати у розмірі 2146,00 грн.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Іванчулинець Д.В.