Ухвала суду № 2842311, 15.10.2008, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-1697/08

УКРАЇНА

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2008 року, м. Харків                                                 

Харківський окружний адміністративний складі колегії суддів:

Головуючого судді: П'янової Я.В., суддів Перцової Т.С., Спірідонова М.О.

При секретарі: Нікітіної О.В.

За участю представників сторін:

Позивача: Літвінцева О.О.

Відповідача: Сліденко А.В., Фоменко Н.О., Корольова В.Е., Мірошниченко С.С.

Прокурора: Горгуль Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов Приватної фірми «Орнатус» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкова, за участю прокурора м. Харкова про зобов’язання вчинити певні дії -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ПФ «Орнатус», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому з урахуванням наданих уточнень позовних вимог просить суд зобов’язати Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Харкові вчинити певні дії, а саме, відобразити в картці особового рахунку платника податку на додану вартість – Приватної фірми «Орнатус» погашення податкових зобов’язань за податковими векселями у кількості 1655 на загальну суму 62269566,09грн., виданих Приватною фірмою «Орнатус» при імпорті товарів на митну територію України органам митного контролю за період грудень 2006 р. –  вересень 2007 р. згідно Додатку № 1 до позовної заяви.

В судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування заявлених вимог посилаються на норми абз.7 п.11.5 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», п.23, та п.25 Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, затвердженого Постановою КМ України від 01.10.1997 року  № 1104 (зі змінами та доповненнями) та п.1.2 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів у бюджет, контроль за стягненням яких здійснюється органами державної податкової служби України від 18.07.2005 року № 276. Наполягаючи на достатності суми бюджетного відшкодування для права на застосування порядку погашення податкових векселів згідно з зазначеною нормою Закону, позивач надав суду додаткові докази про те, що фактична сума бюджетного відшкодування, на яку мало право розраховувати підприємство, становить 13 208 265грн., також в якості додаткових письмових доказів надано до суду документи, що підтверджують правомірність вимог позивача, а саме, це копії декларацій з ПДВ та уточнюючи розрахунки за періоди березень 2004 року, серпень 2005 року, грудень 2005 року, вересень 2005 року, жовтень 2005 року, листопад 2005 року, січень 2006 року, лютий 2006 року, березень 2006 року, квітень 2006 року, травень 2006 року та червень 2006 року; копії актів перевірки від 14.05.2004р. № 227/235/24136224, від 15.11.2005р. № 448/23-303, від 09.09.2006р. № 567-232/24136224, від 19.12.2006р. № 1489/23/24136224; копії податкових повідомлень – рішень щодо зменшення суми бюджетного відшкодування від 18.11.2005р. № 0001832320/0, від 11.12.2006р. № 0000102320/2, від 25.12.2006р. № 0000152320/0; ухвали господарських судів Харківської області від 27.09.2004р. по справі № 13/227-04, від 01.03.2006р. по справі № АС-13/406-05, від 31.05.2007р. № 22-а-185/07, від 19.07.2007р. по справі № 22-а-566/07, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2007р. по справі № 22-а-2046/2007 (№ 2а-655/07), згідно яких ці повідомлення-рішення визнанні нечинними.

Відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові, у письмових запереченнях та представники відповідача, проти позову заперечують, просять в позові ПФ "Орнатус" відмовити, посилаючись на норми Закону України «Про податок на додану вартість», Порядок випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, затвердженого Постановою КМ України від 01.10.1997 року  № 1104 (зі змінами та доповненнями), Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив таке.

ПФ «Орнатус» протягом грудня 2006 року – вересня 2007 року на суму ПДВ, розрахованого згідно з пп.3.1.2 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» при імпорті товарів на митну територію України надавала органам митного контролю податкові векселі, в тому числі і такі, строк сплати по яких виникав до закінчення терміну подачі декларації з ПДВ за кожний податковий період відповідно.

Відповідно до абз.7 п.11.5 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість»   підприємство, маючи підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування, яка більша ніж сума зобов’язань по кожному з податкових векселів, погашало зазначені векселя шляхом збільшення на суму ПДВ, зазначену у них, своїх податкових зобов’язань по р.19.2 Декларації з ПДВ за відповідний період. Вказана норма виписана законодавцем щодо однини кожного векселя для зіставлення його суми з розміром бюджетного відшкодування.

Право на використання даного методу погашення податкових векселів обумовлено наявністю в особовому рахунку по ПДВ ПФ «Орнатус» бюджетного відшкодування у розмірі 1937408,86грн. (лист СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові від 08.05.07р. № 5814/10/46-063/1285), який і зіставляється з розміром ПДВ, сплата якого відстрочена видачею особисто кожного податкового векселя. Жоден з наведених векселів не перевищував цієї суми. Тобто, видані ПФ «Орнатус» векселі є такими, що відповідають ознакам, наведеним у абз.7 п.11.5 Закону.

Дана сума була заявлена підприємством до відшкодування ще по декларації за березень 2004р. ПФ «Орнатус» та підтверджена податковим органом, про що свідчить акт перевірки від 14.05.07р. № 227/235/24136224 і постанова Харківського апеляційного господарського суду від 27.09.07р. по справі № 13/227-04.

Наполягаючи на достатності суми бюджетного відшкодування для права на застосування порядку погашення податкових векселів згідно з нормою абз.7 п.11.5 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», позивач надав до суду додаткові письмові докази, які прийняті судом як належні, та які підтверджують фактичну суму бюджетного відшкодування у розмірі 13208265 грн., на яку мало право розраховувати підприємство. Саме таку суму ПДВ було задекларовано ПФ «Орнатус» до відшкодування за період березень 2004 року, серпень 2005 року – червень 2006 року і згідно з п.п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» перевірено податковим органом, про що складені відповідні акти документальних перевірок. На момент видачі векселів ця сума підприємству не відшкодована та не зменшена в іншій спосіб.

В судовому засіданні представники відповідача додатково до заявленої позиції стосовно того, що ПФ «Орнатус» не сплачувала грошових коштів до бюджету, а тому спірні податкові векселі досі є непогашеними, надали пояснення, що підприємство взагалі не мало права використовувати податкові векселі при імпорті товарів на митну територію України, посилалися на положення ст. 65 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» щодо заборони у 2007 році надання відстрочок стосовно термінів сплати податкових зобов’язань суб’єктів господарювання за податками, зборами (обов’язковими платежами).

Судом не приймаються до уваги такі твердження відповідача з огляду на таке.

Законом України «Про податок на додану вартість» у п.1.16 ст.1 дійсно згадується «відстрочення сплати податку на додану вартість». Таким чином, тлумаченню зазначеної норми Закону про бюджет посприяло саме визначення податкового векселя в контексті даної норми Закону.

Але системний аналіз норм діючого в спірному періоді законодавства, дозволяє дійти висновку, що забороняючи надання відстрочень щодо строків сплати податкових зобов'язань, законодавець забороняв відстрочення щодо сплати податків, яке визначено статтею 14 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-IIIвід 21.12.2000р. (зі змінами та доповненнями), що надаються за рішенням керівника податкового органу та оформлюються договором між податковим органом і платником податків (пп.14.3.3 і п.14.5 ст. 14 Закону № 2181). Саме подібне відстрочення й заборонено ст. 65 Закону України «Державний бюджет України на 2007», а видача податкового векселя не є відстроченням податкових зобов'язань у розумінні ст. 14 Закону № 2181: у випадку з векселем немає ні рішення податкового органу, ні договору, ні відсотків.

З огляду на викладене, суд робить висновок про неспроможність такого тлумачення з боку податкового органу та зазначає, що в самому словосполученні «надання відстрочок» і виражається сенс заборони: законом заборонені не самі відстрочення, а їх надання, тобто компетентним органам тимчасово забороняється приймати рішення, що дозволяє конкретному платникові пізнішу оплату податку. При цьому, платникам не забороняється вибирати той порядок сплати податку (з дозволених законодавством), який передбачає пізніше виконання зобов'язань перед бюджетом і не вимагає спеціального дозволу.

За таких умов, суд вважає за необхідне зауважити на те, що обмеження такої можливості вибору є прямим порушенням прав платників податків, а також норм Закону України «Про податок на додану вартість», які прямо передбачають право імпортера надавати векселі.

Крім цього, Закон України «Про податок на додану вартість» встановлює, що «зміни порядку оподаткування податком на додану вартість можуть здійснюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону окремим законом з питань оподаткування цим податком. У разі, якщо іншим законом, незалежно від часу його прийняття, встановлюються правила оподаткування цим податком, відмінні від зазначених у цьому Законі, пріоритет мають норми цього Закону».

Аналогічне тлумачення надане й Міністерством юстиції України: надання податкового векселя на суму податкового зобов'язання з ПДВ при імпортуванні товарів на митну територію України та надання відстрочення щодо сплати податкових зобов'язань суб'єктів господарювання з податків, зборів (обов'язкових платежів) мають різну правову природу. Отже, у 2007 році платники ПДВ при імпортуванні товарів на митну територію України мали змогу за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов'язання за умови дотримання вимог п. 11.5 Закону України «Про податок на додану вартість (лист від 16.01.2007 р. № 20-9-159(229)).

Погоджується з висновками Міністерства юстиції України і Міністерство фінансів України (лист від 19.01.2007 р. № 31-20020-3-8/209).

В ході судового засідання представники відповідача для обґрунтування своєї позиції стосовно заборони надання відстрочок щодо термінів сплати податкових зобов’язань суб’єктів господарювання за податками, зборами (обов’язковими платежами) посилалися на лист Верховного Суду України від 21.04.2008 р. № 21-7/2008.

З огляду на викладене, суд зазначає, що в даному листі, Верховним судом України розглянуто звернення про надання методичної допомоги щодо застосування ст.63 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік». Положення даного листа роз’яснюють правові позиції щодо застосування податкових векселів у 2008 році, податкові ж векселя ПФ «Орнатус» видані у 2006-2007 роках.

За таких умов, суд дійшов висновку, про безпідставне накладання податковим органом положень наведеного листа на інші періоди, що суперечить дійсній структурі правоустрою щодо правила зворотної дії правових актів у часі.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про систему оподаткування»механізм сплати податків не може встановлюватись іншими законами, крім законів з оподаткування.

Крім того, суд зауважує, що відповідно до ст.69 КАС України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 70 КАС України передбачено належність та допустимість доказів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Надавши суду ухвалу адміністративного суду України від 04.12.2007р. по справі № К-22608/06 (№ 23/381-05-11415 А), представниками відповідача не було обґрунтовано належність даного доказу та співвідношення з предметом розгляду даної справи.

Суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача – орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

З огляду на викладене, суд відхиляє в якості доказу ухвалу Вищого адміністративного суду України від 04.12.2007р. по справі № К-22608/06 (№ 23/381-05-11415 А), як такий, що не стосується предмету доказування.

В обґрунтування своєї позиції СДПІ ВПП у м.Харкові зазначає, що погасити податковий вексель можливо лише сплативши кошти до бюджету.

Суд відхиляє однозначність такого твердження відповідача з огляду на таке.

Відповідно до абз.4 п.11.5 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку може за самостійним рішенням достроково погасити вексель шляхом перерахування коштів до бюджету або шляхом заліку сум бюджетного відшкодування, підтвердженого податковим органом.

Тобто погашення податкового векселя грошовими коштами або за рахунок суми підтвердженого бюджетного відшкодування, є одним з варіантів дострокового погашення такого векселя. 

Вищезазначені норми Закону підтверджують, що дострокове погашення податкового векселя саме грошовими коштами є не обов'язком, а правом платника, що реалізується за його самостійним рішенням.

Як встановлено судом, ПФ «Орнатус» в деклараціях по ПДВ на протязі грудня 2006 року – вересня 2007 року суми податкових векселів, виписаних в звітному місяці, і по яких не було прийнято рішення про дострокове погашення, відображала в рядку 19.2 (збільшення податкових зобов'язань). До декларацій оформлені додатки з повним переліком погашених таким чином 1655 векселів на загальну суму 62 269 566,09 грн.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що ПФ «Орнатус», керуючись положеннями Закону України «Про податок на додану вартість» та Порядком випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, затвердженого Постановою КМ України від 01.10.1997 року  № 1104 (зі змінами та доповненнями), правомірно, для погашення кожного податкового векселя відображала його суму у складі податкових зобов’язань в декларації по ПДВ за місяць, в якому відбулася його поставка органам митного служби.

Також суд не погоджується з посиланням органу податкової служби і на той факт, що погасити податкові векселя ПФ «Орнатус» за період грудень 2006 року – вересень 2007 року неможливо в зв’язку з тим, що «на теперішній час немає судових рішень, що набрали б законної сили».

З огляду на це, суд зазначає на те, що законодавчі підстави погашення податкових векселів, що видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, встановлені п. 11.5 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» та зазначені і у положеннях Порядком випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, затвердженого Постановою КМ України від 01.10.1997 року  № 1104 (зі змінами та доповненнями).

В обґрунтування своєї позиції відповідач також вказує про неможливість «фізично» виконати вимоги ПФ «Орнатус» щодо погашення податкових векселів, виданих підприємством органам митного контролю, у зв’язку з тим, що в картках платників ПДВ, непогашені векселя, видані митним органам, свого відображення не знаходять.

З огляду на це суд зазначає, що уматеріалах справи міститься лист СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові до директора ПФ «Орнатус» № 16118/10/46-063 від 29.11.07р. відповідно до якого, станом на 27.11.2007 року в СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові обліковується 1655 шт. непогашених податкових векселів ПФ «Орнатус» на загальну суму 62269566,09 грн. Тобто ця заборгованість врахована і обліковується за платником ПДВ.

Відповідно до пункту 25 Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, затвердженого Постановою КМ України від 01.10.1997 року  № 1104 (зі змінами та доповненнями) «контроль обліку податкових векселів здійснюють органи державної податкової служби на підставі даних, одержаних від органів митного контролю, податкових декларацій та платіжних документів на сплату сум податку на додану вартість за оплаченими векселями». 

Податковий орган веде облік векселів у журналі за формою згідно з додатком № 3 до зазначеного вище Порядку. У Журналі має міститися інформація щодо відмітки про погашення векселя, на підставі відомостей про включення суми векселя до даних декларації за податковий період.

Статтею 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" на органи державної податкової служби покладено обов'язки щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, до якого відноситься і Закон України «Про податок на додану вартість».

Як встановлено п.1.16 ст.1Закон України «Про податок на додану вартість» - «сума, зазначена у непогашеному векселі, розглядається як податкова заборгованість, яка погашається у порядку, передбаченому законодавством для погашення податкового боргу».

До компетенції державних податкових інспекцій законодавцем віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків (статті 10, 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»).

Відповідно п.1.2 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів у бюджет, контроль за стягненням яких здійснюється органами державної податкової служби України від 18.07.2005 року № 276, облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять у бюджет, проводяться органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи, засобами якої забезпечується автоматизоване виконання всіх операцій, у тому числі ведення особових рахунків платників податків. Відповідно до пунктів 3.1, 3.8 розділу 3 наведеної Інструкції з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів у бюджет органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки по кожному платнику й кожному виді платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. У картках особових рахунків відображаються умови стягнення платежу й дані про платника податків, у тому числі строки подання розрахунків і строки сплати; інформація про податкові зобов'язання, нарахованих за результатами документальних перевірок; стан розрахунків платників з бюджетом (суми нарахованого й сплаченого платежу, штрафних санкцій, суми податкового боргу й зайво сплачені) і ін.

З огляду на це, суд дійшов висновку, про порушення відповідачем покладених на нього обов’язків стосовно формування достовірної інформації по особовому рахунку ПФ «Орнатус» щодо податкових векселів.   

Відповідно до ст.19 Конституції України державні органи повинні діяти тільки на підставах, у межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією України та законами.  

Оскільки до теперішнього часу СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові не відобразила в картках особового рахунку платника ПДВ погашення податкових зобов’язань за податковими векселями, виданих ПФ «Орнатус», суд робить висновок про бездіяльність відповідача щодо виконання ним процедури погашення векселів, а відповідно і достовірного формування відомостей по особовому рахунку підприємства щодо відсутності заборгованості перед бюджетом.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватної фірми «Орнатус» до Спеціалізованої державної  податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкова про зобов’язання вчинити певні дії задовольнити в повному обсязі.

Зобов’язати Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Харкова вчинити певні дії, а саме, відобразити в картці особового рахунку платника податку на додану вартість – Приватної фірми «Орнатус» погашення податкових зобов’язань за податковими векселями у кількості 1655 на загальну суму 62269566,09грн., виданих Приватною фірмою «Орнатус» при імпорті товарів на митну територію України органам митного контролю за період грудень 2006 р. –  вересень 2007 р. згідно додатку 1 до позовної заяви.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова в повному обсязі виготовлена 20.10.2008 р.

Головуючий суддя                                                                              Я.В.П'янова

Суддя                                                                                                     Т.С. Перцова

Суддя                                                                                                      М.О.Спірідонов