Рішення № 28420746, 12.12.2012, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №2601/21713/12

Провадження № 2/2601/5523/12

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12.12.2012 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Калініченко Л.С.

при секретарі - Юрченко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Компанії «ТІ.І.І. Крісто ЛТД»до ОСОБА_1, третя особа: Комунальне підприємство Київське міське бюро технічної інвентаризації права власності на об'єкти нерухомого майна про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки посилаючись на те, що 11.02.2011 року між ним та Компанією «ТІ.І.І. Крісто ЛТД»(T.E.E. KRISTO LTD) Кіпр було укладено договір позики із заставним забезпеченням на суму 90 000 (дев'яносто тисяч) Євро. В забезпечення виконання боргових зобов'язань за договором позики 17.02.2011 року укладено договір іпотеки квартири АДРЕСА_1. Свої зобов'язання за договором позики позивач виконав в повному обсязі, а відповідач свої зобов'язання не виконав належним чином, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх прав, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. В договорі іпотеки сторони погодили, що у разі невиконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, початкова ціна предмету іпотеки встановлюється в розмірі 967 736 грн. Повідомлення про усунення порушеня внаслідок не виконання зобов'язання за договором позики надіслано не було з підстав, що у іпотекодавця у судовому засіданні є можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя. Кінцевою датою користування грошовими коштами отриманими від позивача є 11.05.2011 року. Позивач вважає, що з цього моменту у відповідача починається заборгованість перед ним з урахуванням місячних премій та штрафних санкцій передбаченних ч.2 ст. 625 ЦК України. Звернення стягнення на предмет іпотеки є підставою для для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно іпотекодавця. Тому просив суд в рахунок погашення заборгованості за договором позики від 11.02.2011 року та договору іпотеки від 17.02.2011 року звернути стягнення на предмет іпотеки: квартиру АДРЕСА_1 шляхом визнання права власності на предмет іпотеки та реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно в КП Київське міське бюро технічної інвентаризації права власності на об'єкти нерухомого майна, судові витрати покласти на відповідача.

Представник відповідача позов визнав в повному обсязі проти ухвалення судом рішення про задоволення позову не заперечував. В судовому засіданні подану ним заяву про визнання позову підтримав. В наданих поясненнях суду уточнив підставу визнання позову як відсутність можливості виконати зобов'язання за договором позики через складну матеріальний стан.

Представник третьої особи в судове засідання не з»явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 4. ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Судом встановлено, що 11.02.2011 року між Компанією «ТІ.І.І. Крісто ЛТД»(T.E.E. KRISTO LTD) Кіпр та ОСОБА_1 укладено договір позики із заставним забезпеченням. 17.02.2011 року між Компанією «ТІ.І.І. Крісто ЛТД»та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки до договору позики. За умовами договору позики Компанія «ТІ.І.І. Крісто ЛТД»надала ОСОБА_1 суму в розмірі 90 000 Євро під забезпечення квартири АДРЕСА_1. Погашення заборгованості за договором позики здійснюється відповідно до умов договору та згідно графіку погашення зобов'язання, який встановлено п. 5 договору позики. В забезпечення до виконання боргових зобов'язань за договором позики 17.02.2011 року укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1.

Компанія «ТІ.І.І. Крісто ЛТД»свої зобов'язання щодо надання позики виконало, а саме передала в користування ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 90 000 Євро, що підтверджується актом отримання грошових коштів від 11.02.2011 року, а відповідно, Позичальник зобов'язаний належно виконувати всі свої зобов'язання за договором позики, зокрема, повертати суму 90 000 Євро, а також сплачувати винагороду за користування позиченими коштами в тій валюті, в якій йому надано позику.

Позивач свої зобов'язання за договором позики виконав, надавши відповідачу позику, що не оспорюється сторонами.

Належне виконання сторонами прийнятого на себе зобов'язання, передбачено як умовами договору позики, так і нормами чинного законодавства України, зокрема, Цивільним кодексом України. Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Тобто, отримуючи позику позичальник зобов'язується повернути суму позики, а також сплатити проценти в розмірі та на умовах, передбаченими договором позики.

Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору, яка полягає у визнанні за суб'єктом цивільного права можливості укладати договори (або утримуватись від укладення договорів) і визначати їх зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої з контрагентом домовленості. Відповідно до ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Договір позики є консенсуальним, оплатним та двостороннім. Договір позики вважається укладеним з моменту досягнення згоди по всім істотним умовам договору. Отже, договір позики, укладений між позивачем та відповідачем, є укладеним, про що свідчать підписи кожної із сторін в договору і є обов'язковим до виконання сторонами відповідно до ст. 526 ЦК України, згідно вимог якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Так, позивачем надано докази на підтвердження того, що він передав відповідачу 90 000 Євро за договором позики, що підтверджується актом отримання грошових коштів від 11.02.2011 року, крім того відповідачем дана обставина не спростовувалась, за таких обставин суд приходить до висновку, що факт передачі грошових коштів позивачем в розмірі 90 000 Євро відповідачу є встановленим та не підлягає доказуванню.

Частиною 1 ст. 1050 ЦК України встановлено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

З розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 08.10.2012 року у відповідача виникла заборгованість за договором позики в сумі 1042694 (один мільйон сорок дві тисячі шістсот дев'яносто чотири) грн. 05 копійок з яких основного зобов'язання 1005234 (один мільйон п'ять тисяч двісті тридцять чотири) грн. 81 коп. та 37459 (тридцять сім тисяч чотириста п'ятдесят дев'ять) грн. 24 копійки штрафних санкцій.

Статтею 572 ЦК України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленного майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Разом з тим, ч. 2 ст. 35 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Пунктом 38 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»роз'яснено, що у випадку якщо іпотекодержатель не реалізував способів позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, шляхом укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачав би передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов'язання (стаття 37 Закону України «Про іпотеку»), він має право звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до статті 39 цього Закону, а не з позовом про визнання права власності на нерухоме майно.

Пунктом 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 N 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»зазначено, що невиконання вимог частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (частина третя статті 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.

Отже, відповідач був належним чином повідомлений про невиконання ним основного зобов'язання, нарахування штрафних санкцій і у встановлений законом строк не сплатив його. Тому суд вважає, що позивачем вжито всіх передбачених законом та договорами заходів щодо належного повідомлення відповідача про порушення умов договору та їх усунення.

Таким чином, позивач набув право розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до вимог Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Крім того, право позивача за зустрічним позовом на звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення своїх вимог передбачено п. п. п. 2, 3 договору позики та п.п. 11, 12 договору іпотеки.

Згідно ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або належного виконання боржником основного зобов'язання iпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог iпотекодержателя.

Статтею 38 Закону України «Про іпотеку»передбачено право iпотекодержателя на продаж предмета іпотека будь-якій особі - покупцеві на підставі рішення суду.

Відповідно п. 6 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Пунктом 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»роз'яснено, що резолютивна частини рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Укладаючи договір іпотеки квартири від 17 лютого 2011 року сторони в п.п. 11, 12 визначили, що вартість предмета іпотеки зазначена у п. 4 цього договору. Пунктом 4 договору іпотеки передбачено, вартість предмета іпотеки складає 967 739 грн.

В судовому засіданні стороною відповідача не оспорювалась вартість предмета іпотеки, яка визначена в договорі іпотеки квартири, тому визначаючи початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, суд вважає за необхідне визначити суму, яка була погоджена сторонами при укладенні договору та зазначена в договорі -967 739 грн.

Статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Оскільки позивач звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього та вказаний спосіб захисту порушення його права передбачено із умов договору позики (п.п. 2, 3) та договору іпотеки (п.п. 11, 12), а розмір невиконаних зобов'язань у відповідача перед позивачем більше ніж вартість предмета іпотеки, а саме розмір невиконаних зобов'язань становить 1042694 грн. 05 копійок, а узгоджена сторонами вартість предмету іпотеки складає 967 739 грн., то суд приходить до висновку, що визначений позивачем спосіб захисту своїх прав шляхом визнання права власності на предмет іпотеки є правомірним і підлягає задоволенню.

Як встановлено в судовому засіданні, підтверджується матеріалами справи та не заперчується відповідачем, розмір невиконаних зобов'язань у відповідача перед позивачем більший ніж вартість предмета іпотеки, а тому визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує прав чи інтересів відповідача.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Виходячи з обставин викладених вище, суд вважає, що позовні вимоги Компанії «ТІ.І.І. Крісто ЛТД»про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторонни понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Тому, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сплачений в дохід держави судовий збір в сумі 3219 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 16, 328, 525, 526, 572, 589, 590, 625, 629, 1047, 1049, 1050, ЦК України, ст.ст. 33, 35, 37, 38, 39, 40 Закону України «Про іпотеку», ст. ст. 10, 11, 57, 58, 60, 88, 174, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов Компанії «ТІ.І.І. Крісто ЛТД»(T.E.E. KRISTO LTD) Кіпр до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 (01032, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) за договором позики від 11.02.2011 рок, з урахуванням штрафних санкцій у розмірі 1042694 грн. 05 копійок, звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 151,50 кв.м, що належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 02.11.2010 року, а саме визнати право власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 151,50 кв.м за Компанією «ТІ.І.І. Крісто ЛТД»(T.E.E. KRISTO LTD) Кіпр (Аматунос,5 Пірілідайз Білдінг (PIRILIDES BUILDING), 4 поверх, 3105, Лімасол, Кіпр) з поточною ціною реалізації предмета іпотеки 967 739 грн.

Зобов'язати Комунальне підприємство Київське міське бюро технічної інвентаризації права власності на об'єкти нерухомого майна вчинити реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Компанією «ТІ.І.І. Крісто ЛТД»(T.E.E. KRISTO LTD) Кіпр (Аматунос,5 Пірілідайз Білдінг (PIRILIDES BUILDING), 4 поверх, 3105, Лімасол, Кіпр).

Стягнути з ОСОБА_1 (01032, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Компанією «ТІ.І.І. Крісто ЛТД»(T.E.E. KRISTO LTD) Кіпр (Аматунос,5 Пірілідайз Білдінг (PIRILIDES BUILDING), 4 поверх, 3105, Лімасол, Кіпр) 3219 грн. судового збору.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя