Рішення № 28420551, 28.12.2012, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________

Провадження № 22-ц-2090/7873/2012

Справа №2-51/12 Головуючий 1 інстанції:Герцов О.М.

Категорія: договірні Доповідач: Бобровський В.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2012 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого Бобровського В.В.,

С у д д і в Шевченко Н.Ф.,

Кокоші В.В.,

при секретарі Гелашвілі Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 18 травня 2011 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», ОСОБА_4, треті особи: орган опіки та піклування Ізюмської райдержадміністрації, приватний нотаріус Ізюмського районного нотаріального округу ОСОБА_5, Ізюмська державна нотаріальна контора, про визнання свідоцтва про право власності та договору іпотеки недійсним, -

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПАТ «КБ «Приватбанк», ОСОБА_4, треті особи: орган опіки та піклування Ізюмської райдержадміністрації Харківської області, приватний нотаріус ОСОБА_5, Ізюмська державна нотаріальна контора про визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_4 від 28 липня 2006 року на Ѕ частину житлового будинку по АДРЕСА_1 та договору іпотеки на це домоволодіння укладеного ОСОБА_4 та ЗАТ КБ «ПриватБанк», посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_5 26 лютого 2008 року

На обґрунтування позовних вимог посилався на те, що житловий будинок було зареєстровано на його батька ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, на той час він був малолітній, мешкав разом з батькам та вважає, що разом з матір'ю має право на спадщину.

Проте в порушення його прав ОСОБА_4 28 липня 2006 року отримано свідоцтво про право на спадщину на Ѕ частину будинку, спадщину після смерті батька, а в подальшому без його згоди передана в іпотеку ЗАТ «КБ «Приватбанк».

У липні 2010 року ОСОБА_3 доповнив позовні вимоги посиланнями на те, що на час смерті батька мешкав з матір'ю в житловому будинку, прийняв спадщину відповідно до норми ст..549 ЦК УРСР (1963р.) та з таких підстав вважав ,що свідоцтво про право його матері на спадщину, договір іпотеку є недійсними.

Рішеннями Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 18 травня 2011 року позов задоволено.

В апеляційній сказі ПАТ «КБ «ПриватБанк»з посиланням на безпідставність позову та висновку суду про його задоволення в порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати, у позові відмовити.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заперечення на них, колегія вирішила апеляційну скаргу ПАТ «КБ «ПриватБанк»задовольнити, рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у позові ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_4 та іпотечного договору з наступних підстав.

Згідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд розглядає цивільну справу за нормою ч.1 ст.11 цього Кодексу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом , згідно наданих доказів, встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, перебували з вересня 1983 року у шлюбі та 4 червня 1988 року на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу придбали житловий будинок по АДРЕСА_1.

На підставі заяви ОСОБА_4 Ізюмською державною нотаріальною конторою 8 липня 2006 року на її ім'я видане свідоцтво про право власності на Ѕ частину житлового будинку та на іншу Ѕ частину свідоцтво про право власності на спадщину за законом після смерті чоловіка.

З метою забезпечення виконання зобов'язань її сина ОСОБА_6, 1984 року народження за кредитним договором з ПАТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_4, уклала з банком іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5 26 лютого 2008 року, згідно якого передано в іпотеку банку житловий будинок.

Задовольняючи позовні вимоги сина ОСОБА_4, позивача ОСОБА_3, суд з посиланням на норму ст..549 ЦК УРСР (1963року) дійшов висновку про те, що він мешкаючи у будинку батьків прийняв спадщину, вступивши у володіння та користування будинком, та до того, що при оформленні свідоцтва про право матері на спадщину та укладання нею іпотечного договору з ПАТ КБ «ПриватБанк», були порушені його право на спадщину, визначив таке свідоцтво та договір недійсними.

Проте з таким висновком погодитись не можна через неправильне застосування норм матеріального та порушення вимог процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи судом.

Кожна особа відповідно до ч. ст..3 ЦПК України має право в порядку встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд за нормою ст..4 ЦПК України захищає права, свободи та інтереси осіб у спосіб, визначений законами України.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 на час смерті батька, ОСОБА_6, не досяг 10 річного віку, мешкав, як він зазначає з батьками та прийняв спадщину, за нормою п.1 ч.1 ст.549 ЦК УРСР (1963р.) фактично вступив в управління та володіння спадковим житловим будинком, як спадкоємець першої черги.

ОСОБА_4 звернулась до нотаріальної контори та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом 28 липня 2006 року при досягненні позивачем повноліття, проте із заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини не звертався, вимоги про визнання права на спадщину не заявляв.

За правилом ст..1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

ОСОБА_4, як дружина спадкодавця прийняла спадщину в порядку передбаченому п.1 ч.1 ст.549 ЦК УРСР (1963р.) у якості спадкоємця першої черги за ст..529 цього Кодексу, оформила право відповідним свідоцтвом і обставини за якими це свідоцтво може бути визнано недійсним позивачем не доведено по справі.

Враховуючи, що на час укладання іпотечного договору ОСОБА_4, мала право власності на весь жилий будинок, а позивач такого права, як спадкоємець першої черги на відповідну його частку не мав, колегія вважає за таких обставин безпідставним позов ОСОБА_3 про визнання цього правочину недійсним без зазначення підстави його недійсності за нормою ст..215 ЦК України а висновок суду про його задоволення прийнятий в порушення норм матеріального права, що регулюють правові наслідки недодержання сторонами вимог закону при вчиненні правочинів.

З огляду на викладене, керуючись ст..ст.303, 304, 309, 313, 314 ЦПК України, колегія. -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задовольнити.

Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 18 травня 2011 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_7 до ПАТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_4 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 28 липня 2006 року, іпотечного договору між ОСОБА_4 та ПАТ КБ «Приватбанк»від 26 лютого 2008 року відмовити.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк»719 грн. 25 коп. судових витрат.

Рішення набирає законної сили після проголошення але протягом двадцяти днів може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді