Рішення № 28417592, 29.12.2012, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 2012/2290/2012

Провадження 2/2012/1286/2012

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2012 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Гаврилюк С.М..,

за участю секретаря Ткаченко К.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного Акціонерного Товариства відкритого типу «Харківський канатний завод»про визнання права власності , відшкодування матеріальної та моральної шкоди ,

встановив :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом , який уточнив у судовому засіданні , до Публічного Акціонерного Товариства відкритого типу «Харківський канатний завод»про визнання права власності та відшкодування матеріальної та моральної шкоди , посилаючись на те, що житловий будинок № 5-в по вул. Китаєнко у м. Харкові знаходиться у колективній власності відповідача. Житлове приміщення № 66-а площею 16,5 кв.м. було надано позивачу як службове житло згідно рішення адміністрації та профспілкового комітету , затвердженого протоколом № 49 від 27.02.2003 року . На вказане приміщення позивачеві було видано ордер , відповідно до якого ОСОБА_1 вселився до кімнати № 66-а по вул. Китаєнко, 5-в у м. Харкові , в якій проживає до теперішнього часу. За час проживання позивач своєчасно сплачував комунальні послуги, робив косметичний та капітальний ремонт. Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 04.12.2007 року встановлено , що спірна квартира не є службовою , у звязку з чим позивача мали виселити без надання іншого житла. ОСОБА_1 звертався до відповідача з питанням приватизації спірної кімнати ,однак йму було відмовлено , у звязку з тим що ПАТ ВТ «Харківський канатний завод»не збирається передавити гуртожиток до комунальної власності, а в гуртожитку приватизувати кімнату неможливо. Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 24.10.2011 року було відмовлено в задоволенні позовних вимог АТВТ «Харківський канатний завод» до ОСОБА_1 про визнання ордера на вказане житлове приміщення недійсним. Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 21.12.2011 року рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 24.10.2011 року скасовано, визнано недійсним ордер на житлове приміщення у гуртожитку, виданий на вселення ОСОБА_1 до кімнати № 66-а у будинку № 5-в по вул. Китаєнко у м. Харкові. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 11.07.2012 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення апеляційного суду Харківської області від 21.12.2011 року скасовано та залишено без змін рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 24.10.2011 року. Позивач вважає , що діями відповідача , йому спричинено матеріальну шкоду у розмірі 3000 грн., яка складається з витрат на ремонт спірної кімнати, дверей, вікон, а також послуг адвокатів на захист інтересів в суді при розгляді справи про визнання ордеру недійсним, оскільки правових підстав на скасування ордера на вказане житлове приміщення у відповідача не існувало. Крім того, на думку позивача, внаслідок фізичного болю та страждання, яких він зазнав у зв'язку з ушкодженням відповідачем його здоров'я, йому було завдано моральну шкоду у сумі 9950 грн.

ОСОБА_1 просить визнати за ним право власності на житлову кімнату № 66-а по вул. Китаєнко ,5-в у м. Харкові на підставі ч.1 ст. 344 ЦК України та стягнути на його користь з відповідача матеріальну та моральну шкоду.

Представник позивача ОСОБА_2 , що діє на підставі довіреності , у судовому засіданні підтримала уточнений позов в повному обсязі , посилаючись на обставини зазначені у позовній заяві. При цьому пояснила, що відсутні докази щодо обґрунтування позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди у сумі 3000 грн. та моральної шкоди у сумі 9950 грн.

Представник відповідача ОСОБА_3, що діє на підставі довіреності, проти уточненого позову заперечувала в повному обсязі , посилаючись на його безпідставність, необґрунтованість , та пояснила , що жилий будинок № 5-в по вул. Китаєнка у м. Харкові , який складається з 6 підїздів знаходиться у колективній власності відповідача. У будинку № 5-в по вул. Китаєнка тільки перший та другий підїзди мають статус гуртожитку. Кімната № 66-а, розташована у третьому підїзді та не має статусу гуртожитку. Спірне житлове приміщення було надано ОСОБА_1 відповідачем як виняток , на період роботи на підставі прийнятого рішення адміністрації та профспілкового комітету АТВТ «Харківський канатний завод». Позивач працював в ДП ЖЕУ ХКЗ у якості газоелектрозварювальника з 01.12.2002 року по 01.07.2003 року та був звільнений з 01.07.2003 року у звязку з переводом в ТОВ «Консент»і на теперішній час ОСОБА_1В у трудових відносинах з відповідачем не перебуває. Позивач звертався до відповідача із заявами на приватизацію спірного житла 17.05.2007 р. та 21.12.2007 року , згода на які надана не була у звязку з тим , що жиле приміщення ОСОБА_1 надано з порушенням діючого порядку та умов надання жилих приміщень та позивач на квартирному обліку не знаходився. Представник відповідача вважає, що у позивача відсутні законні підстави для визнання права власності на вказане житло відповідно до ч.1 ст. 344 ЦК України, на яку позивач посилається як на підставу своїх вимог.

Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача , дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що уточнений позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вiдповiдно до ч. 1 ст. 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи i підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Судом встановлено ,що ОСОБА_1 працював на посаді газоелектрозварювальника на Дочірньому підприємстві ВП АТ «Харківський канатний завод»з 04.11.1999 року по 29.09.2000 рік, з 02.10.2000 року по 31.07.2001 рік, з 01.12.2002 року по 01.07.2003 року, що підтверджується копією трудової книжки ( а.с.5-6).

Відповідно виписки з протоколу № 49 від 27.02.2003 року сумісного засідання адміністрації та профспілкового комітету Акціонерного товариства «Харківський канатний завод»ОСОБА_1 затверджено в якості службової квартиру № 66-а, площею 16,5 кв.м. за адресою : м. Харків, вул.. Китаєнко, 5-а ( а.с.7,77).

На підставі ордера на житлову площу в гуртожитку № 109 від 05.03.2003 року ОСОБА_1 вселився у кімнату № 66-а в будинку 5-в , по вул. Китаєнко в м. Харкові ( а.с.8).

Відповідно довідки Приватного Підприємства «Баварський домовичок»від 20.09.2010 року ОСОБА_1 зареєстрований за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с.38).

Житловий будинок № 5-в по вул. Китаєнка у м. Харкові складається з 6 підїздів і знаходиться у колективній власності ПАТ «Харківський канатний завод», відповідно реєстраційного посвідчення на обєкти нерухомого майна , які належать юридичним особам , № 3534 від 29.05.2000 року, виданого Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації( а.с.65).

Відповідно до ст.ст. 42 ,43 ЖК України жилі приміщення надаються тільки громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості.

ОСОБА_1 на обліку у відповідача , як особа , яка потребує поліпшення житлових умов не перебував , що підтверджується довідкою ВАТ «Харківський канатний завод»№ 01/139 від 29.10.2010 року ( а.с.70) .

Відповідно ст. 9 ЖК України громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.

Забезпечення постійним житлом громадян, які відповідно до законодавства мають право на його отримання, може здійснюватися шляхом будівництва або придбання доступного житла за рахунок надання державної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

ОСОБА_1 звертався до відповідача із заявами на приватизацію спірного житла 17.05.2007 р. та 21.12.2007 року ( а.с.82,83), однак згода надана не була , у звязку з тим , що жиле приміщення ОСОБА_1 було надано з порушенням діючого порядку та умов надання жилих приміщень , оскільки позивач на квартирному обліку не знаходився ( а.с.84-85).

Статтею 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно із ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Статтею 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом ( стаття 328 ЦК України).

Відповідно ч.1 ст. 11 ЦПК України, виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог, на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі .

У судовому засіданні представником позивача не доведено належними та допустимими доказами наявність законних підстав, передбачених ч.1 ст. 344 ЦК України для визнання за ОСОБА_1 права власності на житлове приміщення № 66-а за адресою: м. Харків, вул. Китаєнко, 5-в.

Суд вважає також безпідставним посилання позивача на ст. 1195 ЦК України щодо обв'язку відповідача відшкодувати позивачеві заподіяну матеріальну шкоду, завдану ушкодженням здоров'я, оскільки представником позивача в судовому засіданні не представлено жодних доказів на підтвердження заподіяння діями відповідача ушкодження здоров'я ОСОБА_1, відсутні докази заподіяння позивачеві взагалі матеріальної шкоди ПАТ відкритого типу «Харківський канатний завод», що передбачено ст. 1166 ЦК України.

Відповідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю , відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини .

Згідно правової позиції Верховного Суду України , викладеної у п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»від 31 березня 1995 року обовязковому зясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного звязку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен зясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Представником позивача ОСОБА_2 не доведено у судовому засіданні належними доказами заподіяння позивачу саме діями відповідача моральної шкоди у сумі 9950 грн.

Верховний Суд України в своїй постанові № 2 від 12.06.2009 року Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції розяснив, що у тому разі коли питання про судові витрати не було вирішено при ухваленні рішення, суд , що його ухвалив, вирішує це питання відповідно до пункту 4 ч.1 ст. 220 ЦПК України за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухваленням додаткового рішення. У звязку з чим питання про судові витрати не можуть вирішуватись іншим судом або шляхом предявлення позову в іншій справі. На підставі вказаного позовні вимоги щодо відшкодування витрат, понесенних позивачем на правову допомогу , надану йому адвокатом при розгляді справи в суді за позовом АТВТ «Харківський канатний завод»про визнання недійсним ордеру на вказане житло задоволенню не підлягають.

Аналізуючи обставини справи та досліджені докази, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні уточнених позовних вимог ОСОБА_1.

Керуючись ст.ст. 5, 6,10, 11, 57, 60, 88, 179, 208,209, 212 -215 ЦПК України , ст. 316, ст. 328, ч.1 ст. 344, ст. 1166 , ст. 1167, ст. 1195 ЦК України, ст.ст. 9,42,43 ЖК України , п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»від 31 березня 1995 року, постановою Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 року Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції,суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову - відмовити .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення - шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне рішення складено 29.12.2012 року.

Суддя С.М. Гаврилюк