Рішення № 28417093, 27.12.2012, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2012 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі

суддів: Хилевича С.В., Малько О.С., Шимківа С.С.

секретар судового засідання Панас Б.В.

за участю представників: позивача -ОСОБА_1, відповідача -ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Рівненського міського суду від 16 листопада 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Рівненського міського суду від 16 листопада 2012 року зазначені вимоги ОСОБА_4 задоволено частково: розірвано шлюб зареєстрований 9 вересня 2009 року відділом РАЦС Рівненського міського управління юстиції за актовим записом №1319 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Неповнолітню доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, залишено проживати з матір'ю.

Стягнуто з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання доньки Катерини в твердій грошовій сумі в розмірі 600 гривень щомісячно, починаючи з 15 серпня 2012 року до досягнення нею повноліття, та в дохід держави 214,60 гривень судового збору.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

На рішення суду про стягнення аліментів ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, де покликався на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.

На її обґрунтування зазначав про недодержання судом положень ст. 191 СК України, яка передбачає присудження аліментів від дня пред'явлення позову, та положень ст. 185 цього Кодексу щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину. Вважав, що твердження суду про надання ним нерегулярної та недостатньої матеріальної допомоги на утримання доньки не відповідає дійсності і є недоведеним, оскільки позивач не представила суду на підтвердження своїх вимог жодного доказу. Стверджував, що визначений судом розмір аліментів, більш як на третину перебільшує прожитковий мінімум, встановлений для дитини до досягнення шестирічного віку. Судом не було враховано, що він добровільно та постійно надає допомогу на утримання дочки та підтримує підприємницьку діяльність позивача. Крім того, він є безробітним, перебуває на обліку у службі зайнятості, єдиним джерелом його прибутку є допомога батьків.

Просив змінити рішення Рівненського міського суду від 16 листопада 2012 року, стягнувши з нього на користь позивача на утримання доньки аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 300 гривень щомісячно, починаючи з 15 жовтня 2012 рок до досягнення дитиною повноліття.

Заслухавши доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі, і з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи ОСОБА_3, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

Задовольняючи вимоги про стягнення аліментів з відповідача на утримання дитини на користь ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3, будучи батьком дитини, зобов'язаний на підставі закону утримувати її і сплачувати в разі виникнення спору аліменти на її утримання до досягнення донькою повноліття. Стягнення аліментів присуджено з 15 серпня 2012 року і до досягнення дитиною повноліття.

Матеріалами справи встановлено, що сторони від шлюбу мають дитину -доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.4). Дитина проживає разом з матір'ю і знаходиться на її утриманні.

Порушуючи вимоги ст.180 СК України, ОСОБА_3 нехтує своїми обов'язками батька і на утримання доньки надає нерегулярну й недостатню матеріальну допомогу. При визначенні розміру аліментів у твердій грошовій сумі судом першої інстанції з огляду на правила ст.182 цього Кодексу обґрунтовано перевірено стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, які є задовільними, стан здоров'я і матеріальне становище дитини, яка потребує утримання, відсутність у відповідача інших дітей чи утриманців, а також інші обставини, що мають істотне значення.

За таких обставин оспорюваний ОСОБА_3 розмір аліментів вірно визначено з урахуванням з'ясованих обставин справи та відповідно до вимог закону.

Доводи апеляційної скарги про те, що він перебуває на обліку у службі зайнятості та має незначний дохід спростовуються відсутністю у відповідача інших осіб на утриманні, за віком (1976 р.н.) та станом здоров'я він є працездатним, тобто має фізичну можливість працювати та отримувати матеріальний дохід, а відтак - і сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі, оскільки дитина потребує постійного догляду та достатнього матеріального забезпечення.

Є помилковим висновок суду про стягнення аліментів з 15 серпня 2012 року, оскільки суперечить нормам ч. 1 ст. 191 СК України, згідно з якою аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. Днем подачі позовної заява про стягнення аліментів є 17 жовтня 2012 року (а.с. 11), то цей день і є днем їх присудження.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України -неправильне застосування норм матеріального права є підставою для зміни рішення суду першої інстанції.

На підставі ч. 1 ст. 191, ст.ст. 180, 182 СК України, керуючись ст.ст. 307, 309, 313-314, 316, 324-325 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду від 16 листопада 2012 року змінити в частині визначення дати стягнення аліментів, вказавши після слів „Починаючи із..." в абзаці четвертому резолютивної частини рішення замість „15 серпня" -„17 жовтня".

В решті - рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: