Ухвала суду № 28410612, 13.12.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2012 р.Справа № 2а-1670/5616/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.09.2012р. по справі № 2а-1670/5616/12

за позовом Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгоспродукт" , Фізичної особи ОСОБА_1 , Фізична особа ОСОБА_2

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

28 серпня 2012 року позивач, Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Полтавської області Державної податкової служби, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгосппродукт", Фізичної особи ОСОБА_1 та Фізичної особи ОСОБА_2 про застосування до укладених угод наслідків нікчемних правочинів та стягнення коштів.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що в ході проведеної податковим органом документальної виїзної перевірки ТОВ "Сільгосппродукт" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2011року було встановлено факт реалізації пов'язаній особі - засновнику ОСОБА_1 основних фондів - рухомого та нерухомого майна нижче залишкової вартості останніх.

Позивач вважає, що вказаний правочин порушує вимоги ст. 228 ЦК України щодо укладення правочину, а саме укладений правочин суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

25.09.2012 до суду першої інстанції надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог, згідно якої він просив стягнути з: ОСОБА_1 в дохід держави отримане рухоме та нерухоме майно за договорами купівлі-продажу, що укладені з ТОВ "Сільгосппродукт" на загальну суму 132 539,79 грн.; ОСОБА_2 в дохід держави отримане рухоме та нерухоме за договорами купівлі-продажу, що укладені з ТОВ "Сільгосппродукт" на загальну суму 10 200,00 грн.; з ТОВ "Сільгосппродукт" в дохід держави кошти за реалізоване майно фізичним особам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на загальні суми 67 666,66 грн. та 11 900,00 грн. відповідно.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.09.2012 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгосппродукт", Фізичної особи ОСОБА_1 та Фізичної особи ОСОБА_2 про застосування до укладених угод наслідків нікчемних правочинів та стягнення коштів.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

За таких обставин суд апеляційної інстанції, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, розглядає справу у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 01.12.2011 між ТОВ "Сільгосппродукт" та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу № 1630, за умов якого ОСОБА_1 придбано 1/2 частки будівель та споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_2.

01.12.2011 року між ТОВ "Сільгосппродукт" та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу № 1642, за умов якого ОСОБА_1 придбано 1/2 частки будівель та споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_2.

01.12.2011 року між ТОВ "Сільгосппродукт" та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу № 1626, за умов якого ОСОБА_1 придбано 1/2 частки будівель та споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1.

01.12.2011 року між ТОВ "Сільгосппродукт" та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу № 1634, за умов якого ОСОБА_1 придбано 1/2 частки будівель та споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1.

28.11.2011 року між ТОВ "Сільгосппродукт" та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу № 1590, за умов якого ОСОБА_1 придбано будівлю човнової станції, що розташована за адресою: АДРЕСА_3.

28.11.2011 року між ТОВ "Сільгосппродукт" та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу № 1588, за умов якого ОСОБА_1 придбано об'єкт незавершеного будівництва, адміністративний будинок розташований за адресою: АДРЕСА_4.

28.11.2011 року між ТОВ "Сільгосппродукт" та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу майна № 2811, за умов якого ОСОБА_1 придбано понтони та шафу розподільчу розташовані на території човнової станції за адресою: АДРЕСА_5.

Крім того, 25.11.2011 року між ТОВ "Сільгосппродукт" та ТОВ "Авто-Ареал" укладені договори комісії за умов яких ТОВ "Авто-Ареал" зобов'язується здійснити оформлення довідки-рахунку з продажу автотранспортних засобів ТОВ "Сільгосппродукт", а саме: OPEL COMBO ЗНГ, OPEL VEKTRA, HYUNDAI TUSCON, OPEL ASTRA OTGF 69, КРАЗ 8138.

В період з 12.03.2012 по 06.04.2012 Кременчуцької ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Сільгосппродукт" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року валютного законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2011 та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 804/22-209/13958710 від 13.04.2012 року, яким, зокрема, зафіксовано порушення ТОВ "Сільгосппродукт" ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, а саме реалізація основних фондів фізичним особам за нікчемними правочинами спричинила ухилення від сплати податків.

Наслідком нікчемності правочинів, як таких, що вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є стягнення в дохід держави отриманих за ним коштів, в даному випадку 222 306,45 грн., про що і заявлено даний позов.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні правові підстави вважати договори купівлі-продажу від 01.12.2011 року № 1630, № 1642, № 1626, № 1634; від 28.11.2011 року № 1590, № 1588, № 2811 та договори комісії від 25.11.2011 року, укладені між ТОВ "Сільгосппродукт" та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 нікчемними.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Статтею 215 Цивільного Кодексу України від 16 січня 2003 року №435-ІV (ЦК України) визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 5) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Водночас, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, ушкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, що порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.12.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

Відповідно до частин 1, 5 статей 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, окрім тих, які пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою зацікавленою особою.

Тлумачення такої категорії як "суперечність інтересам держави і суспільства" міститься у Роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 року №02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", зі змінами, згідно з яким до угод, що підпадають під ознаки угоди, яка суперечить інтересам держави і суспільства, належать, зокрема угоди, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.ст. 14, 15 Конституції України, розділ ІІ Закону України "Про власність"), на придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обіг яких обмежено, на приховування підприємствами, установами, організаціями чи громадянами, які набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, від оподаткування доходів або використання майна, що знаходиться у їх власності (користуванні), - шкоду інтересам суспільства, правам, свободі і гідності громадян.

Отже, аналіз наведених приписів дає підстави для висновку про те, що для визнання правочину таким, що порушує публічний порядок, та, як наслідок , - застосування зазначених конфіскаційних санкцій до учасників такого правочину, Закон передбачає наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність цього правочину публічно-правовим актам держави, що одночасно становить правопорушення у вигляді злочину чи адміністративно-правового делікту.

Реальність вчинених правочинів підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладним № СП-0000011 від 25.11.2011, № СП-0000012 від 28.11.2011, № СП-0000309 від 28.11.2011, № СП-0000310 від 01.12.2011, № СП-0000010 від 25.11.2011 та банківськими виписками по особовому рахунку ТОВ "Сільгосппродукт".

Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно виявилась завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, і хто з її учасників мав намір на досягнення цієї мети.

За відсутності таких доказів наявність умислу не може вважатися встановленою.

Виходячи з того, що податковим органом не наведено обґрунтування наявності підстав для визнання правочинів такими, що укладені з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема не доведено факту наявності у жодної зі сторін угод наміру на досягнення цієї мети, підстави вважати їх нікчемними відсутні.

Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника або фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність такої мети у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком суду.

Доказів, які б свідчили про наявність у відповідачів наміру на вчинення правочинів, що завідомо суперечать інтересам держави та суспільства, позивачем не надано.

Перебування майна ТОВ "Сільгосппродукт" у податковій заставі, згідно акту опису № 7/19-036 від 22.06.2012 на загальну суму 5 446 698,95 грн., не береться до уваги колегією суддів, оскільки позивачем не надано доказів того, що предметом договорів купівлі продажу було майно, яке перебуває у податковій заставі.

Наявність у ТОВ "Сільгосппродукт" податкового боргу не може слугувати підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки така підстава не передбачена статтею 215 Цивільного кодексу України.

Посилання позивача на відчуження ТОВ "Сільгосппродукт" основних фондів пов'язаним особам з метою уникнення таким чином стягнення узгодженого податкового боргу судом до уваги не беруться, оскільки сума податкового боргу значно менше вартості майна, що перебуває у податковій заставі.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено наміру хоча б однієї із сторін правочинів (відповідачами) вчинення господарського зобов'язання з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 25.09.12 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.09.2012 року по справі № 2а-1670/5616/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Рєзнікова С.С.Судді(підпис) (підпис) Катунов В.В. Ральченко І.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Рєзнікова С.С.