Ухвала суду № 28407590, 21.11.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-1857/11/2770

21.11.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Яковенко С.Ю.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Іщенко Г.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Гавура О.В. ) від 16.05.12 у справі № 2а-1857/11/2770

за позовом Товариства з обмеженною відповідальністю "СГС ПЛЮС" (пр. Перемоги, 39-3, Севастополь, 99046)

до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби (вул. Героїв Севастополя, 74,Севастополь,99001)

про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 16.05.2012 (суддя Гавура О.В.) частково задоволено позов ТОВ «СГС ПЛЮС»до Державної податкової інспекції в Нахімовському районі м. Севастополя ДПС про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000082300/0 від 24.03.2011 про збільшення ТОВ «СГС ПЛЮС»суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 806 209, 50 грн.

Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

У судове засідання 21.11.2012 сторони не з'явились, про день, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Судова колегія, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнає за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно матеріалам справи у період з 13.09.2010 по 03.12.2010 посадовими особами ДПІ в Нахімовському районі м. Севастополя та ДПА в м. Севастополі проведено планову виїзну перевірку ТОВ «СГС ПЛЮС»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 по 30.06.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 30.06.2010 (акт перевірки №4197/10/23-123/32294088/198 від 10.12.2010).

Перевіркою встановлені порушеня позивачем вимог п.1.11 ст.1, пп.3.2.7 п.3.2 статті 3, пп.7.4.3 п.7.4 ст.7, пп.11.11 статті 11 Закону України «Про податку на додану вартість» в частині завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 1612773,00грн.

За результатами перевірки складено акт №4197/10/23-123/32294088/198 від 10.02.2010.

На підставі цього акту перевірки відповідачем прийнято прийняте податкове повідомлення-рішення №000732310/0 від 23.12.2010 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 906 150, 00грн., з яких 604 100,00 грн. податок та 302 050,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржено позивачем.

Рішенням ДПА в м. Севастополі податкове повідомлення-рішення від 23.12.2010 №000732310/0 скасовано у частині визначення податку на додану вартість у розмірі 66627,00грн. та у частині застосування штрафних санкцій у розмірі 33313,50грн., всього на загальну суму 99940,50грн.

На виконання рішення про результати розгляду первинної скарги 24.03.2011 ДПІ в Нахімовському районі м. Севастополя прийнято податкове повідомлення-рішення №0000082300/0 про збільшення ТОВ «СГС ПЛЮС»суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у загальному розмірі 806 209, 50 грн., яке також оскаржене позивачем.

Рішенням Державної податкової адміністрації України від 25.05.2011 повторну скаргу позивача залишено без задоволення, податкове повідомлення-рішення №000732310/0 з урахуванням рішення про результати розгляду первинної скарги (податкове повідомлення-рішення №0000082300/0) - залишено без змін.

Стаття 19 Конституції України проголошує: органи державної влади та органи місцевого самоврядування,їх посадові та службові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зі статуту ТОВ «СГС ПЛЮС»вбачається, що видом економічної діяльності ТОВ «СГС ПЛЮС»є виробництво теплової енергії, транспортування її магістральними та місцевими тепловими мережами та постачання теплової енергії (виробництво електроенергії, постачання пари та гарячої води, передача електроенергії та інше).

Бюджетний кодекс України містить формування понять субвенції і дотації, а саме: субвенції - міжбюджетні трансферти для використання на визначену ціль у порядку, визначеним органом, що прийняв рішення про надання субвенції (п.48 ст.2). Дотації - це платежі, які не припускають заміну якої-небудь поставки.

Згідно зі статтею 96 Бюджетного кодексу України види міжбюджетних трансфертів: 1) дотація вирівнювання; 2) субвенція; 3) кошти, що передаються в Державний бюджет України і місцеві бюджети з інших місцевих бюджетів; 4) інші дотації.

Відповідно до статті 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла в зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за рахунок надходжень, визначених пунктом 41 статті 6 цього Закону, та додаткових податкових зобов'язань, які виникають у результаті виконання цієї статті. Перерахування зазначеної субвенції може здійснюватися також за рахунок погашення заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, яка була реструктуризована, та за рахунок погашення заборгованості місцевих бюджетів перед державним бюджетом, що виникла у зв'язку з наданням Міністерством фінансів України фінансової допомоги Уряду Автономної Республіки Крим, облвиконкомам, Севастопольському міськвиконкому для підприємств теплоенергетики, що перебувають у комунальній власності, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1994 року №510 «Про невідкладні заходи щодо забезпечення народного господарства і населення електричною і тепловою енергією в осінньо-зимовий період 1994/95 року».

Постановою Кабінету Міністрів України «Питання реалізації статті 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»затверджено порядок перерахування у 2009 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах.

У відповідності з п.12 Постанови Управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі на підставі рішень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій перераховують зазначену субвенцію на рахунки районних бюджетів і бюджетів міст обласного значення, відкриті в органах Державного казначейства. Для проведення розрахунків усі учасники розрахунків відкривають рахунки в органах Державного казначейства.

Судом першої інстанції встановлено, що у 2009 році позивачем на розрахунковий рахунок отримані грошові кошти з місцевого бюджету від Головного Управління житлово-комунального господарства Севастопольської міської державної адміністрації із зазначенням у призначенні платежу КЕКС 1310, які спрямовані на відшкодування різниці у тарифах на теплову енергію. Всього за період 2009 року позивачем отримано коштів на суму 3120810,01грн.

Підпункт.3.1.1 пункт3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» визначає: об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Пункт 1.4 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлює, що поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Відповідно до до п.4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг), визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що придбання товарів та послуг, що необхідні для виробництва теплової енергії, водопостачання та водовідведення, здійснюється з метою їх використання в операціях з поставки теплової енергії або послуг із водопостачання та водовідведення. Оскільки зазначені операції є об'єктом оподаткування, придбані виробниками теплової енергії з відповідною метою товари та послуги є такими, що використовуються в оподатковуваних операціях.

Відповідно до пп.3.2.7 п.3.2 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» не є об'єктом оподаткування операції з виплат у грошовій формі заробітної плати (іншим прирівняним до неї виплатам), а також пенсій, стипендій, субсидій, дотацій за рахунок бюджетів або Пенсійного фонду України чи фондів загальнообов'язкового соціального страхування (крім тих, що надаються у майновій формі).

Також правильним є висновок суду першої інстанції, що приписи пп. 3.2.7 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки зазначені норми регулюють оподаткування операцій саме з виплат, а не з отримання зазначеного у ньому цільового фінансування. Водночас придбані виробниками теплової енергії товари та послуги не використовуються при здійсненні виплат бюджетних субвенцій, а призначені для використання в оподатковуваних операціях з поставки теплової енергії та послуг із теплопостачання, водопостачання та водовідведення.

Отримання цільового фінансування для компенсації від'ємної різниці між затвердженим тарифом і фактичною вартістю теплової енергії, що постачалася населенню, за нормами зазначеного Закону України «Про податок на додану вартість» не розглядається як окрема операція, що створює наслідки у податковому обліку з податку на додану вартість теплопостачання.

Таким чином, бюджетні дотації фактично відшкодовують збитки підприємству за оподатковуваними операціями, здійсненими за регульованими цінами (тарифами), а відтак знаходяться поза межами ціни таких операцій, яка визначається у межах цих же операцій для покупця/споживача товару (послуги).

Товари та послуги, придбані виробником (позивачем) теплової енергії, повністю використані ним в оподаткованих операціях із поставки теплової енергії та надання послуг із теплопостачання, тому у позивача відсутня частка використання придбаних товарів або послуг в неоподатковуваних операціях.

Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів чи послуг, використаних при виробництві теплової енергії та наданні послуг із теплопостачання, повинні включатися до складу податкового кредиту виробника теплової енергії (позивача) в повному обсязі, а отримання цільового фінансування для компенсації від'ємної різниці між затвердженим тарифом і фактичною вартістю теплової енергії, що постачалася населенню, не розглядається як окрема операція, що створює наслідки в податковому обліку з податку на додану вартість теплопостачання.

Згідно з пунктом 11.11 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» тимчасово, до набрання чинності Податковим кодексом України, платники податку, які продають теплову енергію, газ природний (крім скрапленого), включаючи вартість його транспортування, надають послуги водопостачання, водовідведення, чи надають послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим платниками цього податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, товариствам співвласників житла, іншим подібним платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (послуг) у компенсацію їх вартості (далі - ЖЕКи), визначають базу оподаткування операцій з поставки таких товарів (послуг) за касовим способом. За касовим способом визначається також база оподаткування операцій з поставки зазначених товарів (послуг) для ЖЕКів та бюджетних установ, що отримують ці товари (послуги), у разі якщо вони зареєстровані як платники податку.

Відповідно до пункту 1.11 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» касовий метод - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Зазначеним пунктом Закону України «Про податок на додану вартість» визначений перелік товарів (послуг) та категорії споживачів, при здійсненні операцій з якими застосовується особливий порядок податкового обліку (касовий метод). Поставка зазначених у цьому пункті товарів (послуг) іншим категоріям споживачів чи поставка інших товарів (послуг) категоріям споживачів, визначеним у цьому пункті, здійснюються у загальному порядку (за правилом першої події). За операціями (за переліком товарів (послуг)), саме за якими податкові зобов'язання нараховуються за касовим методом, право на податковий кредит виникає на дату перерахування коштів з рахунку або каси платника податку в оплату вартості придбаних товарів (робіт, послуг) чи дату поставки інших видів компенсації їх вартості. За операціями, за якими податкові зобов'язання нараховуються в загальновстановленому порядку (за датою здійснення першої з подій - відвантаження товару чи отримання коштів), право на податковий кредит виникає за такими ж правилами (за датою здійснення першої з подій - отримання товару чи оплата його).

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з пп.7.5.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, податковий кредит визначається за кожною окремою господарською операцією (поставкою), тому продаж теплової енергії споживачам та придбання ТОВ «СГС ПЛЮС»товарів (послуг), в тому числі газу природного, є окремими господарськими операціями, тобто податковий кредит повинен визначатися за кожною окремою господарською операцією, а не в сукупності з податковими зобов'язаннями позивача за іншими операціями, які складають предмет поставки теплової енергії.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо протиправності оспорюваного податкового повідомленні-рішення.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, тому підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

Згідно статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195,196, пунктом 1 частини першої статті 198, п.1 частини першої статті 205, статтями 200, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Нахімовському районі м. Севастополя ДПС залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 16.05.2012 у справі №2а-1857/11/2770 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам,які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 26 листопада 2012 р.

Головуючий суддя підпис С.Ю. Яковенко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя С.Ю. Яковенко