Ухвала суду № 28407584, 21.11.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-3389/12/0170/9

21.11.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Яковенко С.Ю.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Іщенко Г.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі АРК Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Гаманко Є.О. ) від 23.08.12 по справі № 2а-3389/12/0170/9

за позовом Публічного акціонерного товариства "Суднобудівний завод "Залів" (вул. Танкистов, 4,Керч,Автономна Республіка Крим,98310)

до Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі АРК Державної податкової служби (вул. Мате Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 23.08.2012 (суддя Гаманко Є.О.) задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Суднобудівний завод «Залів»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі АР Крим ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000180700 від 05.03.2012 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 47160,00грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 23580,00грн.

Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

У судове засіданні 21.11.2012 сторони не з'явились, про день, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Судова колегія, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнає за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ВАТ "Суднобудівний завод "Залів", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Суднобудівний завод "Залів", є юридичною особою та платником податку на додану вартість

У період з 25.01.2012 по 06.02.2012 посадовими особами податкового органу проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку з питань взаємовідносин з ПП «СК «Керчьстрой»за період з 01.08.2011 по 31.08.2011.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 14.1.18 п.14.1. статті 14 Податкового кодексу України, яке виразилось у завищенні суми бюджетного відшкодування ПДВ 47 160,0 гри. за серпень 2011р.

За результатами перевірки складено акт №23/07-00/14307251 від 14.02.2012 (а.с.14-18).

На підставі цього акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000180700 від 05.03.2012, яким ВАТ «Суднобудівний завод «Залів»зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 47 160 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 23 580 грн. (а.с.13).

Стаття 19 Конституції України проголошує: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В вищевказаному акті перевірки зазначено про неможливість виконання складально-зварювальних робіт (загальної підсекції секції 332, каркасу секції 332, накриття каркасу секції 332 НО, встановлення обухів, окантування, насищення, здачі під фарбування) - всього 5895норма/годин з наступних підстав: до перевірки не представлені необхідні документи, матеріалі розрахунки трудомісткості (розрахунок достатньої кількості працівників, кількості годин та інше); ФОП ОСОБА_1 з кількістю найманих осіб (дев'яті) робітників не міг виконати вказані роботи в об'ємі 5895 годин, що свідчить про нереальність вказаної операції; до перевірки не надано копій документів в підтвердження кваліфікаційного рівня та права на виконання збірно-зварювальних робіт найманими працівниками; відсутні підстави вважати, що роботи, задекларовані в податковій звітності є фактично отримані вії контрагентів-постачальників, тому податкові накладні виписані зазначеним підприємствами вважаються недійсними.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 175 цього України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 207 Кодексу господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до статті 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави. У разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.

У відповідності з частинами 1 та 2 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 203 зазначеного Кодексу загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 228 цього Кодексу правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та ПП «СК "Керчьстрой»14.06.2011 укладено договір за № 14/06/11 щодо виконання збірних та зварювальних робіт при виготовленні секцій і формуванні на стапелі корпусів суден, що будуються на території ВАТ "СБЗ "Залів" (термін дії до 31.12.2011).

Згідно з додатковою угодою №1 до цього договору ПП "СК «Керчьстрой»приймає на себе зобов'язання виконати роботи на обладнанні «виконавця»по заказу 01294, а саме: виготовлення підсекцій секції 332 - трудомісткість 301 н/г; виготовлення каркасу секції 332 - трудомісткість 3250 н/г; накриття каркасу секції 332 НО, встановлення обухів, окантування, насищення; здача під фарбування - трудомісткість 2344 н/г.

Для виконання вказаних робіт узгоджується ціна 40,00 грн. за н/г. Вартість робіт буде рівна 5895 н/г. х 40,00 грн. = 235800,00 грн. Термін виконання робіт 01.08.2011р.

Згідно умов договору Замовник забезпечує Виконавця електроенергією, технологічними газами, стиснутим повітрям, іншими видами енергії, спеціалізованою оснасткою, зварювальним та витратним матеріалом.

Відповідно до умов угоди ПП "СК "Керчьстрой" виписано акт прийому виконаних робіт № 1 від 01.08.2011р. - заказ 01294: виготовлення підсекцій секції 332, каркасу секції 332, накриття каркасу секції 332 НО, встановлення обухів, окантування, насищення, здача під фарбування - всього 5895н/г за ціною 40,00 грн. на суму 235800,00 грн., ПДВ - 47160,00 грн.

У рахунок оплати за надані роботи (послуги) ПП "СК "Керчьстрой" отримано кошти від ВАТ "СБЗ "Залів", що підтверджується платіжним дорученням № 3864 від 03.08.2011р. на загальну суму 282960,00 гри., у т.ч. ПДВ - 47160,00 грн.

Податкова накладна № 260 від 01.08.2011р. містить всі необхідні реквізити згідно п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затверджений наказом ДПА України від 21.12.2010 року № 969.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що первинними документами бухгалтерського обліку підтверджено фактичне здійснення сторонами умов угоди, включення суми ПДВ по вказаній угоді підтверджено відповідними необхідними документами.

Стаття 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає, що сфера дії цього Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Стаття 9 цього Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Акт перевірки, на підставі якого прийняте спірне рішення, не містить жодного посилання відповідача на встановлення порушень позивачем вимог вищевказаних норм. У акті є посилання на те, що ПП «СК «Керчьстрой»не міг виконати вказані роботи, тому склав договір з ФОП ОСОБА_4, у якого працювало всього 9 працівників, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської операції, що є тільки припущенням.

Доказуючи неможливість виконання складально-зварювальних робіт збоку ФОП ОСОБА_1 та його працівників, відповідач посилався на розрахунок робочого часу

Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що жодною нормою чинного законодавства відповідачу не надано повноважень щодо визначення можливого обсягу та часу проведення робіт.

Відповідно до абзацу першого пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно з абзацами 1-4 пункту 198.2 та абзацами 1-2 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, позивачем підтверджено дані податкового обліку достовірними первинними документами, які складені за наслідками фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 цього Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Позивач сплатив суму ПДВ у розмірі 47160,00грн. у складі оплати за виконані ПП «СК Керчьстрой»роботи, який в свою чергу відніс вказану суму податку до своїх податкових зобов'язань.

З урахуванням викладеного судова колегія вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо протиправності рішення відповідача.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Згідно статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195,196, пунктом 1 частини першої статті 198, п.1 частини першої статті 205, статтями 200, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 23.08.2012 у справі №2а-3389/12/0170/9 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам,які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 26 листопада 2012 р.

Головуючий суддя підпис С.Ю. Яковенко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя С.Ю. Яковенко