Рішення № 28407328, 20.12.2012, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 014/609/12-ц

Рішення

іменем України

"20" грудня 2012 р. Кагарлицький районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Шевченко І.І

при секретарі Губенко А.П.

з участю представника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кагарлик справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про витребування державних актів про право власності на земельні ділянки, визнання права власності на частини земельних ділянок та відшкодування збитків, зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

позивач ОСОБА_2 свої позовні вимоги змінила та просить суд визнати дії відповідачів (вчинення їй перешкод у розпоряджанні її власністю) протиправними та такими, що завдали їй моральної та матеріальної шкоди; стягнути солідарно з відповідачів на її користь матеріальні збитки в розмірі 331 832 гривні; стягнути солідарно з відповідачів на її користь завдану їй моральну шкоду в розмірі 500 000 гривень, стягнути солідарно з відповідачів на її користь судові витрати в розмірі 3 500 гривень та відмовити ОСОБА_4 в задоволенні зустрічного позову до неї про стягнення матеріальної та моральної шкоди та визнати його позов безпідставним, необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсності, посилаючись на те, що з 11.04.2007р. по 24.10.2012 року, приховували та відмовлялися надати їх їй, під різними надуманими приводами «хвороба», «погана погода», «зайнятість», «поки не владнаються спадкові справи та інше»(т.1 а. с. 28 абзац 8, 9 та т.2 а. с. 40 абзац 10 мотивувальної частини ухвали), чим порушили статтю 41 Конституції України, що «ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності»та статтю 361 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), що «Співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності».

Вважає за необхідне вказати, що це її законне право володіти державними актами, де вказано, що вона є власницею часток земельних ділянок та розпорядитися своїми земельними ділянками може на свій розсуд, а не на розсуд відповідачів - співвласників.

Неправомірні дії відповідачів, посягання на її права та інтереси продовжуються досить тривалий час та привели до втрати нормальних її життєвих зв'язків, до негативних наслідків морального та матеріального характеру, і виражаються вони в приниженнях, сильних емоційних та душевних переживаннях, тривалих та значних стресах, що стали причиною гіпертонічної хвороби з носовими кровотечами з вимушеним викликом швидкої допомоги (т. 1 а. с.207), з гіпертонічними кризами (т. 1 а. с. 208), розладом координації рухів, частими недомаганнями, головокружіннями (т. 1 а. с. 228), нервовими потрясіннями, зокрема 03.04.2009 р. після розмови з відповідачкою (доведено в судовому порядку 04.06.2009р. з 05 хв.30 сек. справа № 2-230/09), що призвели до інсульту (т.1 а. с. 81. 82) та інвалідності (а. с. 61).

В результаті цього вона переживає біль, почуття власної незахищеності, невпевненості у завтрашньому дні та страждання за членів її сім'ї, які через неї опинилися в скрутному становищі, оскільки вона втратила можливість заробляти собі на життя працею (т. 1 а. с. 84).

Вона постійно хвилюється за свою дочку, за її хворого сина (т.1 а. с. 104), якому конче потрібно перебувати на свіжому повітрі та плавати для зняття тонусу в ручці і ніжці, що дочка несе дуже великі затрати на його лікування (т.1 а. с. 102, 103, 218), а вона нічим не в змозі допомогти їй, бо ще й сама потребую допомоги.

Чи могла вона навіть подумати, що її самі близькі родичі вчинять так з нею та з її дітьми. Для укладення угоди дарування потрібні були оригінали державних актів буквально на один день, але відповідачі їх їй не надали, що призвело до психологічної травми, до надмірного нервового напруження.

Нестерпним є життя в комунальній квартирі (т. 1 а. с. 105), а в спогадах блиск в очах і радість доньки, що вона з сином зможуть проживати в м. Кагарлику, купатися у ставку та пити чисту джерельну воду.

Та тепер це не реально, бо замість красивого колодязя із смачною водою, стоїть бетонне кільце в якому на глибині 3-4 метрів видно брудну воду в якій плавають трухлі тріски, ганчірки та інше сміття.

Із-за постійного нервування у неї дуже погіршився зір, порушена координація рухів. Вона часто падає, навіть, на рівній дорозі. Довго лікувалася, але здоров'я так і не відновила.

Відповідачі звинуватили її в неправомірних діях, що вона сплатила по квитанції кошти за померлу ОСОБА_5 при оформленні дублікатів державних актів (т. 1 стор. 78, 79), оскільки згідно ст. 346 Цивільного кодексу України правоздатність особи припиняється з моменту смерті та така особа не може набувати будь - яких цивільних прав та нести обов'язків»та цими звинуваченнями відповідачі підтвердили її доводи, що виготовляла вона дублікати актів, будучи введена в оману відповідачами, та вірила їм, що оригінали актів зникли і вони не знають, де вони є. В день, коли вона сплачувала за оформлення дублікатів, вона розмовляла з відповідачкою та повідомила її, що вона йде сплачувати за акти.

Так як, відповідачка, на той час, ще не прийняла спадщину, то вона сплатила гроші вказавши в квитанції прізвище померлої її матері ОСОБА_5, що не може розцінюватися, як «ряд неправомірних дій».

В жовтні 2009 року були винесені рішення, які набрали законної сили, а в судовому порядку було доведено: що виготовленням дублікатів актів права відповідачки не були порушені, оскільки правового спору про право на частку на земельні ділянки у державних актах відсутнє і доля всіх власників при видачі дублікатів, як спадкоємця (ОСОБА_3 Ф.), так і співвласників не збільшено і не зменшено, тобто залишилися у тих розмірах, що були зазначені у оригіналах державних актів (т. 1 а. с. 24 абзац п'ятий); що це відповідачами була порушена найважливіша її правомочність, як власника, право розпоряджатися земельною ділянкою в розумінні права визначити юридичну і фактичну долю землі шляхом укладення певних правових угод: наприклад дарування (т. 1 а. с. 24 абзац другий); що дублікати виготовлені згідно з інструкцією № 43 від 04. 05. 1999 року про порядок видачі дублікатів актів (т. 1 а. с. 23, абзац одинадцятий і дванадцятий) та є законними (т. 1 а. с. 24 абзац п'ятий); що оригінали державних актів (т.1 а. с. 4, 5) ніколи не втрачалися, весь час, з дня їх отримання, знаходилися у відповідачів, які відмовлялися надати акти співвласникам для розпорядження своїми частками, під надуманими приводами, зокрема «поки не владнаються спадкові справи»(т. 1 а. с. 28 абзац восьмий та дев'ятий); що відповідачка ОСОБА_3 отримала свідоцтва про право на спадщину з порушенням закону, оскільки вона їх отримала обманним шляхом, подавши до нотаріуса недіючі оригінали державних актів та висновок про нормативну ціну земельної ділянки з порушенням дати його дійсності (т. 1 а. с. 24 абзац четвертий); дублікатидержавних актів були визнані недійсними лише «За умови існування оригіналів Державних актів»(т.1 а. с. 28 абзац дванадцятий), які відповідачі надали для огляду в судовому засіданні, а не тому, що вони визнані незаконними, як це стверджують відповідачі.

Згідно з дублікатами державних актів на право власності на земельні ділянки були укладені три угоди дарування (т. 1 а. с. 203, 204, 205), які після визнання дублікатів актів недійсними втратили свою силу, а після того, як земельні ділянки повністю заросли чагарниками (акацією та кленом), а будинок і будівлі знищені, то такі угоди втратили і свою цінність, що являється прямим наслідком реальних збитків.

Вважає за необхідне вказати на те, що всі позови та безглузда переписка з питання визнання дублікатів недійсними, тобто всі основні папери судової тяганини, підписані власноручно відповідачкою ОСОБА_3 (т.1 а. с. 213-215, 34-36).

У 1992 році будівлі та майно нею були застраховані (т.2 а. с.46-47 ), а в 1993 по домовленості повинні були застрахувати відповідачі, але вони цього не зробили; половина будинку обложена цеглою, а друга половина, літня кухня, (а2) та веранда (а1), збудовані повністю з цегли та покриті новим шифером в 1982 році. До того ж - це було самочинне будівництво, яке нею оформлене в 2010р. та за що сплачено нею 588, 40 гривень; ще 07.10.2008 при отриманні відповідачкою Свідоцтва про право на спадщину будинок та інші споруди були у задовільному стані, про що свідчить запис у свідоцтві: «Житловий будинок - глиноб. обл. цеглою, позначений в плані під літерою «А», житловою площею - 15, 80 кв. м., має при собі наступні надвірні будівлі та споруди: сарай під літерою «Б», оглядова яма під літерою «Г», погреб під літерою «Д»та 1 криниця (т.1 а. с. 76 абзац третій).

Також в матеріалах справи є фото зроблені в 2011 році, з яких вбачається, що надвірні споруди вже повністю зруйновані, замість красивого колодязі, стоїть бетонне кільце.

Відповідачі своїми протиправними діями свідомо і навмисне не давали їй оригінали державних актів, з метою ще більше нашкодити її здоров'ю та унеможливити її оформити належним чином майно придбане нею згідно з угодами дарування.

Адже, після 13.10.2009 року, коли рішення (т. 1 а. с. 25 - 29) набрало законної сили, відповідачі могли надати їй оригінали державних актів для укладення угод, оскільки вони були визнані Апеляційним судом дійсними, а спадкові справи були вирішені та отримані відповідачкою свідоцтва про право на спадщину ще в квітні 2008 року, але відповідачі цього не виконали.

Так, як відповідачі і далі ігнорували її та не надали їй державні акти ні добровільно, ні через Управління внутрішніх справ (т. 1 а. с. 110, 117, 70), то вона змушена була звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав.

Та замість того, щоб закінчити спір на першому ж судовому засіданні та надати їй акти, як це вони зробили 24.10.2012 року, вони почали робити все, аби знищити, в прямому смислі слова, дублікати державних актів.

Протягом усього часу розгляду справи, який триває майже два з половиною роки, вона не може нормально вести своє життя, її життєві зв'язки порушені, у зв'язку з розглядом справи вона постійно нервує, отримує постійні емоційні стреси із-за неправдивих заперечень та перекручування фактів навіть тих, що уже доведені судом.

Протизаконні дії відповідачів призвели до позбавлення її можливостей реалізації своїх звичок і бажань, які вона могла б реалізувати, не витрачаючи часу на підготовку заяв, звернень, скарг та судового позову, відвідування юридичних консультацій всіх рівнів, щоб добитися відновлення свого порушеного відповідачами, права.

Вона змушена постійно турбуватися про справу, будучи інвалідом 2 групи, приїздити на розгляд справи з м. Києва до м. Кагарлика, часто напрасно, так як судові засідання переносилися із-за відсутності одного із представників відповідачки ОСОБА_3, оскільки вони з'являлися на судові засідання по черзі, то один не прийшов, то вже інший.

Нею несуться витрати, пов'язані з розглядом справи, консультаціями з юристами, поїздками на маршрутках та приватних автомобілях з м. Києва до м. Кагарлика, роздрукуванням та зняттям копій матеріалів справи та багато іншого, що впливає на її матеріальне становище, так як вона є пенсіонер та лише отримує пенсію.

Відповідно до п.2 ст. 229 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), у разі визнання правочину недійсним особа, яка помилилася в результаті її власного недбальства, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.

Відповідно до п. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Відповідно до п. 2 ст. 230 ЦК України - сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Згідно з ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, втому числі, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Стаття 1168 ЦК України передбачає, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Виходячи з норм ст. 22 та ст. 1166 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, діями відповідачів їй заподіяна моральна шкода, яку вона виходячи з обсягу та характеру моральних, психологічних страждань оцінює наступним чином: душевні страждання, яких вона зазнала у зв'язку з вчиненням правочинів - отриманням дублікатів державних актів на право власності на земельні ділянки (т. 1 а. с. 6, 7), визнання дублікатів актів недійсними (т. 1 а. с. 25 - 29), укладенням трьох угод дарування, згідно з дублікатами актів (т. 1 а. с. 203, 204, 205), і які втратили силу із-за визнання дублікатів державних актів недійсними, а після того, як земельні ділянки повністю заросли чагарниками (акацією та кленом), а будинок і будівлі знищені, то такі угоди втратили і свою цінність - в розмірі 50 000 гривень; фізичний біль, відчай, почуття власної незахищеності, невпевненості у завтрашньому дні та страх за можливість продовжувати жити в майбутньому повноцінним життям, які вона зазнала у зв'язку з ушкодженням здоровя зі стійким розладом функцій організму, обмеженням життєдіяльності та довічною інвалідністю в розмірі 150 000,00 грн., психічні страждання, пов'язані з душевним болем, які вона зазнала у зв'язку із знищенням та пошкодженням її спадщини, дорогого для неї місця, де вона народилася і виросла - в розмірі 100 000 грн.; душевні страждання, яких вона зазнала у зв'язку з безпідставними, незаконними вимогами відповідача у зустрічній позовній заяві та протиправною поведінкою щодо неї самої та членів її сім'ї - в розмірі 200 000 грн.

Отже, сума моральної шкоди складає - 500 000 гривень.

Діями відповідачів їй була заподіяна також і матеріальна шкода, зокрема: витрати понесені на виготовлення дублікатів державних актів становлять в сумі 506 гривень (т. 1 а. с. 78, 79), а згідно з п. 2 ст. 230 ЦК України у подвійному розмірі -1012 гривень; збитки (упущена вигода), дохід який вона втратила внаслідок ушкодження здоров'я, інвалідності, відповідно до п.1 ст. 1197 - (1134,00 х 5 х 12 місяців х 3 роки) + (5 670,00 х 10 місяців) - в розмірі 260 820 гривень; витрати (реальні збитки) на виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої власності, а також час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану будівель та земельних ділянок - в розмірі 70 000 гривень.

Отже, сума матеріальної шкоди складає - 331 832 грн.

Також, нею понесені судові витрати, пов'язані з проїздом до суду, правовою допомогою, витратами на розгляд справи в сумі 3 500 гривень.

Щодо зустрічного позову вона пояснює наступне.

Відповідач ОСОБА_4, зловживаючи правом на звернення до суду з зустрічним позовом, виключно з метою заподіяння їй шкоди та спричинення їй багато незручностей майнового й морального характеру для доведення своєї невинності, звертається до суду з позовом про стягнення з неї моральної та матеріальної шкоди за своє онкологічне захворювання простати, інвалідність та оперативні втручання по видаленню поліпів прямої кишки і пахової грижі, безпідставно звинувативши її, що вона, вимагаючи поновлення її порушеного права, нанесла йому шкоду у великому розмірі.

Сам факт, що відповідач ставить під сумнів законність її дій та вимагає стягнення з неї шкоди за дії, які нею не вчинялися, наносить їй великі страждання і вона до сьогодні не може повірити в це.

На засіданні, коли відповідач подав до неї цей зустрічний позов, вона перенесла сильний емоційний стрес, і тільки дякуючи сину, який супроводжував її до Кагарлицького районного суду та був присутній на засіданні, у неї не трапився повторний інсульт, так як він для відволікання її від думки про зустрічний позов наказував їй писати, писати і писати те, що він диктував. А диктував він, як виявилося пізніше, різні твердження, які взагалі до справи не відносилися і таким чином відвів біду, тому відмовити ОСОБА_4 в задоволенні зустрічного позову до неї про стягнення матеріальної та моральної шкоди та визнати його позов безпідставним, необгрунтованим та таким, що не відповідає дійсності.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не зявилася та подала до суду клопотання, згідно якого справу за її позовом та клопотанням про зміну розміру позовних вимог від 10.11.2012р. до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 призначену на 20.12.2012 розглянути без її участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд задовольнити їх, а у задоволенні зустрічного позову до неї відмовити повністю.

Із зустрічним позовом звернувся відповідач ОСОБА_6 та просить суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь 31800 гривень матеріальної шкоди та 100 000 гривень моральної шкоди, посилаючись на те, що він звертається до Кагарлицького районного суду із зустрічною позовною заявою до відповідача про відшкодування матеріальної та моральної шкоди та обґрунтовує свої вимоги наступним.

Як було зазначено вище ОСОБА_2 звернулась до Кагарлицького районного суду з позовною заявою до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про витребування державних актів на право власності на земельні ділянки, визнання права власності на земельні ділянки, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

В результаті незаконного позову та безпідставних вимог відповідача ОСОБА_2, зловживання відповідачем своїм правом на звернення до суду за захистом прав, зловживання процесуальними правами під час розгляду справи та необгрунтованих звинувачень він зазнав моральної шкоди.

Розгляд справи триває вже два роки. Велика тривалість судового розгляду пов'язана з тим, що відповідач ОСОБА_2, зловживаючи своїми процесуальними правами, постійно затягувала розгляд справи, подаючи безпідставні клопотання про витребування доказів, про збільшення позовних вимог, залучення позивача співвідповідачем, про передачу справи з одного суду до іншого, подаючи безпідставні заяви про відвід судді, відкладення розгляду справи. Крім цього, відповідач неодноразово без поважних причин не з'являлась в судове засідання. Всі ці зловживання правами затягували розгляд справи.

При цьому, подаючи безпідставні різного роду клопотання, відповідач безпідставно звинувачувала позивача та його дочку в незаконності їхніх дій, в той час як відповідач сама вчиняла незаконні дії, зокрема, щодо отримання дублікатів державних актів, які рішенням суду були визнані незаконними та недійсними. В деяких клопотаннях відповідач виходили за всі межі моральності, відверто ображаючи позивача та його дочку.

Після подачі відповідачем клопотання про залучення позивача як співвідповідача у справі - з висунення вимог до нього про відшкодування шкоди він пережив сильний емоційний стрес та тривалий час не міг повірити, що відповідач ставить під сумнів законність його дій та вимагає відшкодування від нього шкоди в значному розмірі за дії, які ним не вчинялись і тому, що сплачувати такий великий розмір шкоди він не повинен.

Під час розгляду справи в судовому засіданні він отримав ще більший емоційний стан, ніж коли відповідачем було подано клопотання про залучення його як співвідповідача у справі, оскільки відповідач в суді звинувачувала його, в тому що наніс їй значної матеріальної та моральної шкоди.

Протягом усього розгляду справи, він не міг нормально вести своє життя. Він змушений був постійно турбуватись про справу, приїздити на розгляд з м. Київ багато разів, у звязку із затягуванням відповідачем розгляду справи. Були порушенні його нормальні життєві звязки, який у зв'язку із розглядом справи постійно нервував (маючи похилий вік 70 років) через те, що до нього ставляться вимоги про відшкодування шкоди, яку він не заподіював. Позивачем неслись витрати, пов'язані з розглядом справи, що впливало на матеріальне становище : він є пенсіонером та отримує пенсію, не міг нормально жити, спати, робити і звичні справи, так як постійно хвилювався та продовжує хвилюватись за судову справу. Через постійні хвилювання та нервові перенапруження стан здоров'я його значно погіршився, в нього в серпні 2010 року (позов подано в червні 2010 року) виявили тяжку онкологічну хворобу. Протягом розгляду справи через нервову напругу захворювання прогресувало та він змушений був зробити оперативне втручання. Зокрема, перша операція була зроблена 17.09.2010 р., друга - 01.07.2011 р., третя - 02.04.2012 р. Він пройшов чотири курси хіміотерапію. Також, було проведено вирізання поліпів прямої кишки. Крім цього, було проведено операцію по видаленню пахової грижі.

Під час тяжкого лікування позивач змушений був приймати участь у судовому розгляді, що наносило позивачу не тільки моральні страждання, а і фізичний біль.

14.05.2012 р. позивачу було присвоєно 2 групу інвалідності на підставі виявлених у нього захворювань та проведеного лікування, в тому числі операцій. Позивач пов'язує отриману ним інвалідність безпосередньо з незаконними діями відповідача.

У зв'язку з безпідставними вимогами відповідача, образами його самого, його дочки та покійної дружини, він зазнав сильних моральних переживань. Моральні страждання спричинили погіршення його емоційного та психологічного стану. Крім цього, змінилась і суспільна думка про нього та його сімю.

Також він у зв'язку із безпідставними позовами відповідача змушений звертатись до суду з даним позовом про відшкодування шкоди.

Згідно ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Згідно ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Діями відповідача йому була заподіяна моральна шкода, яку він, виходячи з обсягу та характеру моральних, психологічних страждань, оцінює в розмірі 100 000 гривень.

Також, у зв'язку з безпідставними та незаконними вимогами відповідача йому було заподіяно матеріальну шкоду. Зокрема, ним понесено витрати на лікування в сумі 26800 гривень, а також витрати на розгляд справи в сумі 5000 гривень, пов'язані з проїздом до суду, правовою допомогою, судовими витратами.

Отже, діями відповідача також була заподіяна йому і матеріальна шкоди в сумі 31800 грн.

Згідно ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними тішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Вислухавши відповідача та його представника, які просили суд задовольнити вимоги відповідача по зустрічному позову та щодо вимог позивача у задоволенні їх відмовити повністю, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні первісного та зустрічного позовів необхідно відмовити повністю з наступних підстав.

В судовому засіданні суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до

Конституції України, цього Кодексу та Закону України "Про міжнародне приватне право", за винятком випадку застосування правил міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, та яким передбачено інші правила, ніж встановлені

цим Кодексом. (ч.2 ст.2 цього Кодексу)

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

При цьому, згідно з ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно із статтею 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

За змістом вимог процесуального закону обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом посвідченого Кагарлицьким Державним нотаріусом 23.07.1983 року, реєстр 4863, власниками спадкового майна після смерті 28.10.1982 року ОСОБА_7 є його дружина ОСОБА_8, та його дочки ОСОБА_5, ОСОБА_9 та ОСОБА_10.

Згідно вказаного свідоцтва про право на спадщину за заповітом ними було отримано спадщину у вигляді житлового будинку № 19, який на вул. ОСОБА_1, що в м. Кагарлику, Київської області і знаходиться на присадибній ділянці колгоспу.

11 серпня 2007 року ОСОБА_5 померла.

07.10.2008 року відповідач ОСОБА_3 прийняла спадщину та отримала свідоцтво про право на спадщину на 1/3 частину житлового будинку , що належала померлій ОСОБА_5 та знаходиться в м. Кагарлик, Київської області по вул.. Франка, 19.

11.05.2010 року по заяві ОСОБА_2 Кагарлицька міська рада Київської області було прийнято рішення № 95 від 11.05.2010 року про оформлення самочинного будівництва та надано дозвіл ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_11 на оформлення самовільно побудовані господарські будівлі та споруди, що знаходяться в м. Кагарлик, по вул.. Франка, 19, а саме: на веранду, 1981 року побудови та літню кухню, 1982 року побудови.

ОСОБА_2 звернулася із заявою щодо переобладнання одноквартирного житлового будинку в двоквартирний по вул.. Франка, 19, що в м. Кагарлику до Кагарлицької міської ради Київської області, яка 15.10.2010 року своїм рішенням № 225 відмовила позивачу у надані дозволу на виготовлення будівельного паспорта на проектування перепланування житлового будинку з одноквартирного в двоквартирний по вул. Франка, 19 в м. Кагарлик в звязку з тим, що будинок побудований на одну сімю, розмір житлової площі 15,8 кв. м та в звязку з низьким технічним станом будинку (знос 65%).

Відповідно до ст..316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно зі ст..319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. При цьому, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Статтею 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав, власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Згідно з вимогами статей 356, 358 Цивільного кодексу України власність двох чи більше осіб із визначенням частко кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Відповідно до ст. 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не любим, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Що стосується вимог позивача щодо стягнення з відповідачів на її користь завданої матеріальної шкоди, яку вона оцінює в 331 грн. 832 коп., суд бере до уваги наступне.

Відповідно до ст. 22 ЦК України під збитками розуміються: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

У відповідності до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч.1 та 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи, шкідливий результат такої поведінки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, вина правопорушника.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України у випадку, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням зобов'язаний витребувати такі докази. Клопотання про витребування доказів має бути подано до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті із долученням відомостей про неможливість отримання таких доказів особисто стороною або іншою особою, яка бере участь у справі. У заяві про витребування доказів має бути зазначено, який доказ вимагається, підстави, за яких особа вважає, що доказ знаходиться в іншої особи, обставини, які може підтвердити цей доказ.

Аналогічно ні позивачем, ні відповідачами не було використано їх право, передбачене ст. 142 ЦПК України щодо призначення експертизи для зясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо з приводу обґрунтування їх позиції.

Обставини даного спору, суб'єктивна сторона поведінки ОСОБА_4 та ОСОБА_3, а також досліджені судом докази вказують на відсутність їх вини у вчинені матеріальної шкоди позивачу ОСОБА_2, тому уточнені позивачкою вимоги щодо відшкодування матеріальної шкоди в сумі 331 832 грн. 00 коп. є необґрунтованими, належними доказами не підтверджені та задоволенню не підлягають.

Що стосується вимог позивача щодо стягнення з відповідачів на її користь завданої моральної шкоди, яку вона оцінює в 500 000 грн. 00 коп., суд бере до уваги наступне.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з абз. 2 п. 5 Постанови, Верховного Суду України N 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов'язковому доказуванню позивачем підлягають такі обставини: наявність моральної шкоди, протиправність діяння того, хто спричинив цю шкоду, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Зокрема, необхідно з'ясувати, чи підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до п. 9 цієї постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Також, відповідно до п. 3.8. Порядку підставою для відшкодування моральної шкоди може бути висновок лікаря-психіатра лікувально-профілактичного закладу, або лікарсько-консультаційної чи медико-соціальної експертної комісії про стрес, якого зазнав позивач у результаті каліцтва, чи їх наслідків, про депресію чи інші негативні вияви стану позивача.

В матеріалах справи відсутні вказані медичні документи, які можуть підтвердити факт спричинення позивачу моральної шкоди. Крім того, позивачем не надано жодного доказу, підтверджуючого порушення нормальних життєвих звязків, внаслідок неможливості продовження активного громадського життя, додаткових зусиль для організації життя, а також доказів щодо настання негативних наслідків.

Відповідно до положень ст. 10 ЦПК саме позивач має довести наявність усіх вищевказаних обставин для вирішення питання про наявність та розмір моральної шкоди.

Позивачем, а ні в позові, а ні в судовому засіданні не було надано суду жодних достовірних доказів на підтвердження наявності моральної шкоди, причинного звязку між діями відповідачів та вказаною шкодою та підтвердження її розміру, причинного зв'язку між своїми захворюваннями та діями відповідачів, у звязку з чим суд приходить до висновку, що уточнені позивачкою вимоги щодо відшкодування моральної шкоди в сумі 500 000 грн. є необґрунтованими, належними доказами не підтверджені, тому задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що змінені позовні вимоги позивача ОСОБА_2 є недоведеними та необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Що стосується зустрічних позовних вимог позивача ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 26 800 грн. та моральної шкоди в сумі 100 000 грн., то судом встановлено наступне.

Згідно із вимогами ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у звязку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовується в повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з абз. 2 п. 5 Постанови, Верховного Суду України N 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов'язковому доказуванню позивачем по зустрічному позову підлягають такі обставини: наявність моральної шкоди, протиправність діяння того, хто спричинив цю шкоду, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Зокрема, необхідно з'ясувати, чи підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до п. 9 цієї постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Також, відповідно до п.3.8. Порядку підставою для відшкодування моральної шкоди може бути висновок лікаря-психіатра лікувально-профілактичного закладу, або лікарсько-консультаційної чи медико-соціальної експертної комісії про стрес, якого зазнав відповідач у результаті каліцтва, чи їх наслідків, про депресію чи інші негативні вияви стану відповідача.

В матеріалах справи відсутні вказані медичні документи, які можуть підтвердити факт спричинення відповідачу моральної шкоди. Крім того, позивачем по зустрічному позову не надано жодного доказу, підтверджуючого порушення нормальних життєвих звязків, внаслідок неможливості продовження активного громадського життя, додаткових зусиль для організації життя, а також доказів щодо настання негативних наслідків.

Відповідно до положень ст. 10 ЦПК саме позивач по зустрічному позову має довести наявність усіх вищевказаних обставин для вирішення питання про наявність та розмір моральної шкоди.

Позивачем по зустрічному позову, а ні в позові, а ні в судовому засіданні не було надано суду жодних достовірних доказів на підтвердження наявності моральної шкоди, причинного звязку між діями відповідача та вказаною шкодою та підтвердження її розміру, причинного зв'язку між своїми захворюваннями та діями відповідача по зустрічному позову.

Оскільки позивачем по зустрічному позову ОСОБА_4 не доведені обставини, на які він посилається в зустрічній позовній заяві належними та допустимими доказами, у звязку з чим суд приходить до висновку, що при розгляді справи позивачем ОСОБА_4 не було доведено факт того, що діями відповідача ОСОБА_2 йому завдано матеріальну та моральну шкоду, а тому в задоволенні даних позовних вимог повинно бути відмовлено.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача по зустрічному позову є недоведеними та необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо питання позивача ОСОБА_2 про стягнення судових витрат в сумі 3 500 грн. 00 коп. та позивача ОСОБА_4 по зустрічному позову про стягнення судових витрат в сумі 5000 грн. 00 коп., то суд бере до уваги наступне.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується положеннями ст. 88 ЦПК України, та враховуючи, що в задоволенні обох позовів відмовлено, суд приходить до висновку, що судові витрати залишаються за сторонами.

Крім того, вимога позивача ОСОБА_2 про стягнення витрат на правову допомогу у сумі 3500 гривень та вимоги позивача ОСОБА_4 по зустрічному позову про стягнення витрат на правову допомогу у сумі 5000 гривень не підлягає задоволенню також з наступних підстав.

Так, позивачем за первісним позовом на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, було надано квитанцію № 205 від 17.12.2010 року на суму 3500 грн. за складання позовної заяви, зміни та доповнення та ведення цивільної справи у суді, проте, суду всупереч вимогам ст. 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", стороною не надано звіту про надання правової допомоги.

Так, позивачем за зустрічним позовом на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, не було надано квитанцію. Окрім того, суду всупереч вимогам ст. 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", стороною не надано звіту про надання правової допомоги.

Змістом ч. 1,2 ст. 88 ЦПК України визначено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, оскільки обидві сторони звільнені від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір».

На підставі вищевикладеного та керуючись Конституцією України, ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»№ 4 від 31.03.1995 року, ст.ст. 10, 60, 88, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні змінених позовних вимогах ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про витребування державних актів про право власності на земельні ділянки, визнання права власності на частини земельних ділянок та відшкодування збитків відмовити.

У задоволенні позовних вимогах ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Кагарлицький районний суд протягом десяти днів з дня проголошення, а особами , які брали участь у справі і не були присутніми в судовому засіданні протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя:

ОСОБА_12