Рішення № 28404129, 10.12.2012, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/10690/2012 року

Провадження № 2/0907/5669/2012 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2012 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Домбровської Г.В.,

при секретарі с/з: Дзюбак Х.Б,

з участю Позивача ОСОБА_2.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_3, в якому просила, з урахуванням уточнених позовних вимог, розірвати шлюб між нею та ОСОБА_3, зареєстрований 27 січня 2009 року в відділі РАЦС Івано-Франківського міського управління юстиції, актовий запис № 82; малолітню доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, залишити на проживання із Позивачем; прізвище при реєстрації шлюбу не змінювати на дошлюбне; стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця АДРЕСА_1, аліменти на користь позивача на утримання доньки - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в твердому грошовому розмірі по 400 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття; витрати, пов'язані з реєстрацією розірвання шлюбу в органах державної реєстрації актів цивільного стану покласти на Відповідача.

Позивач в судове засідання з'явилася та підтримала позовні вимоги.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причину неявки суду не повідомив.

З урахуванням думки Позивача про можливість розгляду справи за відсутності Відповідача, суд ухвалив про розгляд справи за відсутності Відповідача, належним чином повідомленого про розгляд справи.

Заслухавши в судових засіданнях пояснення Позивача та Відповідача, дослідивши матеріали справи, Судом встановлено наступне.

27 січня 2009 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб у Відділі реєстрації актів цивільного стану Івано-Франківського міського управління юстиції, про що в Книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис за № 82 (Свідоцтво про одруження серії НОМЕР_2 від 27 січня 2009 року)

Під час перебування у шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дочка - ОСОБА_4 (Свідоцтво про народження НОМЕР_3 від 04 серпня 2009 року).

В ході судового розгляду справи встановлено, що станом на даний час шлюбно-сімейні відносини між сторонами остаточно припинені, у зв'язку з тим, що в сім'ї відбувалися суперечки внаслідок відсутності взаєморозуміння, психологічної несумісності та різного складу характеру Позивача та Відповідача. Сторони зазначили про те, що їхні цінності та погляди на життя суттєво відрізняються.

Відповідно до положень ст.51 Конституції України, ч.1. ст.24 Сімейного Кодексу України шлюб ґрунтується на добровільній згоді жінки та чоловіка; примушення жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно з положеннями п.3 ч.2 ст.18, ст.51, ч.3 ст.56, ч.1 ст.110 СК України дружина і чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань, при цьому способом захисту сімейних прав та інтересів, у тому числі, є право на припинення шлюбних відносин шляхом пред'явлення до суду позову про розірвання шлюбу одним із подружжя.

Згідно з частиною 2 статті 104 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Частиною 1 статті 110 Сімейного кодексу України визначено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення (частина 2 статті 112 Сімейного кодексу України).

Відповідно до правової позиції Пленуму Верховного Суду України, викладеної в пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя. Передбачене ч. 1 ст. 111 СК вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення (ч. 5 ст. 191 ЦПК). Судам слід використовувати надану законом можливість відкласти розгляд справи для примирення подружжя, особливо за наявності неповнолітніх дітей».

Таким чином, оскільки в судовому засіданні встановлено, що шлюб між сторонами носить формальний характер, додаткове надання сторонам часу для примирення є недоцільним, збереження їх сім'ї є неможливим, миритися вони не бажають, а тому є усі підстави для розірвання шлюбу, оскільки подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити їхнім інтересам, а збереження шлюбу є недоцільним.

З огляду на викладене та з урахуванням положень частини 2 статті 112 Сімейного кодексу України, Суд дійшов висновку, що позовну вимогу про розірвання шлюбу слід задовольнити.

Сторони дійшли згоди про залишення їхньої дитини проживати з матір'ю, тому малолітню дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, слід залишити на проживання з матір'ю ОСОБА_2.

Відповідно до статті 113 Сімейного кодексу України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

В позовній заяві Позивач висловила бажання у разі розірвання шлюбу залишити прізвище «ОСОБА_2». Враховуючи зазначене, Суд дійшов висновку, що при реєстрації розірвання шлюбу Позивачу слід залишити прізвище «ОСОБА_2».

Згідно з частиною 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року) держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (частина 2 статті 6 Конвенції про права дитини).

Частиною 1 та 2 статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина 3 статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» ).

Частиною 2 статті 150 Сімейного кодексу України (надалі - «СК України») визначено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (частина 1 статті 180 СК України).

Таким чином, Суд звертає увагу на те, що відповідно до норм СК України батьки мають рівні права та обов'язки щодо своїх неповнолітніх дітей, зобов'язані утримувати неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття та забезпечувати їм достатній рівень фізичного і духовного розвитку.

Частиною 1 статті 182 СК України визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Частина 2 статті 182 СК України визначає мінімальний розмір аліментів на одну дитину, який не може бути меншим, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, визначених статтею 184 цього Кодексу.

Відповідно до статті 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій

сумі, підлягає індексації відповідно до закону. Якщо розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, менше мінімального розміру, передбаченого частиною другою статті 182 цього Кодексу, то дитині призначається відповідно до закону державна допомога в розмірі різниці між визначеним розміром аліментів і 30 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця АДРЕСА_1, аліменти на користь позивача на утримання доньки - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в твердому грошовому розмірі по 400 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Згідно з пунктами 17, 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ відносно батьківства, материнства і стягнення аліментів» «За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно».

Як зазначила в судовому засіданні Позивач, Відповідач добровільно відмовляється матеріальну допомогу на утримання дитини, пояснюючи це відсутністю грошей, так як на даний час не має постійної роботи.

В той же час, Позивач звертала увагу Суду, на той факт, що за станом здоров'я Відповідач має можливість працювати та сплачувати аліменти.

Відповідачем не надано Суду жодних доказів для спростування наведених Позивачем фактів.

Таким чином, Суд приходить до висновку про те, що Відповідач має змогу платити аліменти на утримання доньки в розмірі 400 грн., і цей розмір відповідає праву дитини на утримання з боку одного з батьків, та відповідає обов'язку батька піклуватися про дитину.

При визначенні розміру аліментів Суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, зокрема те, що дитина, проживає разом з Позивачем, а також те, що Відповідач є працездатною особою, оскільки доказів, які б спростовували зазначене, суду не подано.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, оцінивши досліджені докази в їх сукупності, враховуючи визнання позову Відповідачем, Суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити: стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця АДРЕСА_1, аліменти на користь позивача на утримання доньки - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в твердому грошовому розмірі по 400 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

На підставі ч.3 ст. 105, ст.ст. 110, 112, 113, 180, ст. 184, Сімейного кодексу України, керуючись ст. ст. 209, 213-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, зареєстрований 27 січня 2009 року у відділі РАЦС Івано-Франківського міського управління юстиції, актовий запис № 82.

При реєстрації розірвання шлюбу прізвище Позивача «ОСОБА_2» не змінювати на дошлюбне.

Малолітню дитину - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, - залишити на проживання з матір'ю ОСОБА_2.

Витрати, пов'язані з реєстрацією розірвання шлюбу в органах державної реєстрації актів цивільного стану покласти на Відповідача ОСОБА_3.

Стягувати з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця АДРЕСА_1, аліменти в користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, жительки АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі в розмірі 400 (чотириста) гривень щомісячно, до досягнення дочкою повноліття.

Стягнення аліментів розпочати з 10 грудня 2012 року.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця АДРЕСА_1, - в спеціальний фонд Державного бюджету України з зарахуванням на рахунок 31214206700002, отримувач коштів УДКСУ у м. Івано-Франківську Івано-Франківської обл., код за ЄДРПОУ 37952250, банк отримувача ГУДКС України в Івано-Франківській області, код банку отримувача (МФО) 836014, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ суду 02891693 - 214 грн. 60 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення

Суддя Домбровська Г.В.