Вирок № 28402714, 02.10.2012, Городнянський районний суд Чернігівської області

справа № 2505/1998/2012

провадження № 1/2505/91/2012

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2012 м. Городня

року Городнянський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючої - судді Карпинської Н.М.,

секретарі - Харитоновій Т.М.,

прокурорів - Червонюка В.М., Червонюк Ю.М.

захисника-адвоката - ОСОБА_1,

захисника - ОСОБА_2,

потерпілих - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

законного представника потерпілої - ОСОБА_5,

представника потерпілої-цивільного позивача адвоката ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Городня кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, грома-

дянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не-

одруженого, невійськовозобовязаного, не працюючого, зареє-

строваного за адресою: с. Старосілля, Городнянського району,

Чернігівської області, вул. Леніна, буд.110, раніше не судимого,-

у скоєні злочинів, передбачених ч.1 ст. 289, ч.2 ст.286, ч.1 ст.135 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_7 13 квітня 2012 року близько 21-шої години умисно з метою задоволення особистих потреб всупереч волі потерпілого ОСОБА_4 незаконно заволодів транспортним засобом мотоциклом марки Дніпро-11 з боковим причепом без реєстраційного номера, який тимчасово був залишений потерпілим у дворі господарства, в якому проживає підсудний, розташованому за адресою: с. Старосілля, Городнянського району, Чернігівської області, вул. Леніна, буд.110.

Того ж дня 13 квітня 2012 року близько 21-шої години 40 хвилин підсудний ОСОБА_7, керуючи мотоциклом марки Дніпро-11, з боковим причепом без реєстраційного номеру з наявною несправністю, яка полягає у відсутності на передбачуваному заводом виробником конструктивному місці рульового демпфера, рухаючись по дорозі через вулицю Шатило в с. Солонівка, Городнянського району, Чернігівської області в районі будинку № 84, в напрямку виїзду із населеного пункту до с. Альошинське, Городнянського району, проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку, дорожні умови та технічний стан транспортного засобу, не обрав безпечної швидкості руху, внаслідок чого не мав змоги постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, що призвело до неконтрольованого виїзду на праве узбіччя дороги та скоєння наїзду на пішохода потерпілу ОСОБА_3, яка рухалась в попутньому напрямку.

В результаті порушення підсудним ОСОБА_7 вимог пунктів 2.3 «а», «б», 12.1, 31.4, 31.4.2 «в»Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10

жовтня 2001 р., що знаходяться у причинному звязку із настанням події дорожньо-транспортної пригоди, потерпіла ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження у вигляді відкритих переломів обох кісток правої гомілки в середній третині зі зміщенням, які згідно з висновком судово-медичної експертизи № 841 відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

Крім того підсудний ОСОБА_7 13 квітня 2012 року близько 21-шої години 40 хвилин, поставивши потерпілу ОСОБА_3 внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди в небезпечний для її життя стан, усвідомлюючи, що потерпіла позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через отримані тілесні ушкодження, залишив потерпілу без допомоги, покинувши місце дорожньо-транспортної пригоди.

У судовому засіданні підсудний визнав свою винність у порушенні ним правил безпеки дорожнього руху під час керування мотоциклом марки Дніпро-11, а також наслідки у виді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_3 Визнав, що по вулиці Шатило в с. Солонівка він на якийсь час втратив контроль над керуванням, внаслідок чого його почало заносити на праве узбіччя, він відчув стук під колесами та здійснив маневр кермом ліворуч. При цьому підсудний вказав, що не побачив самої події дорожньо-транспортної пригоди, а про те, що мотоциклом під його керуванням було збито ОСОБА_3 він дізнався від свого пасажира ОСОБА_8 У своїх показаннях підсудний вказав, що свідок ОСОБА_8 розповів йому про те, що наїзд на потерпілу було здійснено коляскою від мотоциклу і що розмова між свідком і підсудним відбулась невдовзі після того як підсудний опанував кермо та поїхав далі в напрямку виїзду із села.

Крім повного визнання вини підсудним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України його винність підтверджується дослідженими в судовому засіданні показаннями потерпілої, свідків, протоколами слідчих дій та актами судових експертиз.

Так, з показань даних у судовому засіданні потерпілою ОСОБА_3 встановлено, що 13 квітня 2012 року близько 21 шої години 35 хвилин вона рухалась по узбіччю вулиці Шатило в с. Солонівка в напрямку сільського клубу. Їй на зустріч по своїй смузі руху їхало два мотоцикли. Перший мотоцикл, під керуванням свідка ОСОБА_9, наблизившись до неї, зачепив її якоюсь виступаючою частиною мотоцикла від чого у неї утворився синець над коліном, а другий мотоцикл з боковим причепом, під керуванням ОСОБА_7, боковим причепом збив її з ніг, внаслідок чого вона опинилась на землі і більше самостійно піднятись не змогла, оскільки у неї стався перелом ноги. За кілька метрів від місця дорожньо-транспортної пригоди, як почула потерпіла, мотоцикли зупинились, а потім знову поїхали. Підсудний до неї не повернувся, допомоги не надав, хоча знав, що навколо не було перехожих і нікому було прийти їй на допомогу. Лише завдяки наявності у неї мобільного телефону потерпіла змогла викликати на місце події батьків, які допомогли їй піднятись, знайшли автомобіль та відвезли в лікарню.

Потерпіла ОСОБА_3 у судовому засіданні вказала, що крім матеріальних збитків, завданих злочином, їй також заподіяна моральна шкода, що заключається в душевних стражданнях з приводу вимушених змін у її житті, таких як: тривале невідвідування навчального закладу, ускладнення в проведенні дозвілля з однолітками, душевний і фізичний біль у зв'язку з погіршенням стану її здоровя.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 підтвердили, що 13 квітня 2012 року близько 21-шої години 40 хвилин мотоцикл Дніпро-11 з боковим причепом без реєстраційного номера під керуванням ОСОБА_7 з пасажиром ОСОБА_8 та мотоцикл НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_9 з пасажиром ОСОБА_10 проїзжали по вулиці Шатило в с.Солонівка, Городнянського району в напрямку виїзду до с. Альошинське, Городнянського району, Чернігівської області.

Із перевірених в судовому засіданні показань свідка ОСОБА_8 даних ним під час досудового слідства (а.с. 70-71) вбачається, що, будучи пасажиром мотоциклу Дніпро-11 під керуванням ОСОБА_7С . 13 квітня 2012 року після 21-шої години, проїжджаючи по вулиці Шатило в с. Солонівка він бачив, як відбувся наїзд на потерпілу ОСОБА_3 У вказаних показаннях свідок ОСОБА_8 розповів, що мотоцикл під керуванням ОСОБА_7 занесло на праве узбіччя, де рухалась ОСОБА_3, водій намагався вивернути кермо ліворуч і в цей час коляскою було скоєно наїзд на потерпілу. Між свідком ОСОБА_8 та підсудним ОСОБА_7 відбулась розмова, в якій свідок вказав підсудному, що під час вище вказаного маневру мотоциклом Дніпро-11 було збито ОСОБА_3, при цьому будь-яких заходів для допомоги потерпілій вжито не було, вони далі поїхали до сільського клубу в с. Кузничі.

Вказані показання узгоджуються з показаннями підсудного, даними ним в судовому засіданні. Зміст показань викладено точно, послідовно, з зазначенням деталей, які неможливо надумати іншою особою, в протоколі допиту міститься власний підпис свідка ОСОБА_8 та ним засвідчено, що протокол допиту з його слів записано вірно. Зміст протоколу допиту не спростовано свідком ОСОБА_8 і під час розгляду справи в судовому засіданні. Відмова ОСОБА_8 відтворити власні свідчення в суді з посиланням на давність події дорожньо-транспортної пригоди у зв'язку з чим він не памятає чи бачив як ОСОБА_7 збив ОСОБА_3 суд розцінює як умисне небажання свідчити про обставини і події злочину.

Винність ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України також підтверджується даними протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 13.04.2012 року, в якому зафіксовані характерні ознаки ділянки дороги, де сталась дорожньо-транспортна пригода (а.с. 16-18), схемою до нього та фототаблицями (а.с. 20-21), даними протоколу огляду та перевірки технічного стану транспорту мотоциклу Дніпро-11, у якому зафіксовані зовнішні пошкодження лакофарбового покриття, відсутність дзеркала заднього виду, правої задньої стоп фари, державного номерного знаку, розбитий показник світлового повороту на колясці, відсутність щитку коляски, подряпина на дузі підніжки бокового причепу мотоцикла (а.с. 22-25), даними протоколу відтворення обстановки та обставин події за участю потерпілої ОСОБА_3 та схемою до нього (а.с.243-245).

Згідно акту судово-медичного дослідження № 551 від 17.04.2012 року (а.с.40-42) та висновку експерта № 841 від 23.06.2012 року (а.с. 94-97) у потерпілої ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: відкритих переломів кісток правої гомілки в середній третині зі зміщенням, котрі виникли від дії тупих, твердих предметів, могли утворитись 13.04.2012 року і відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. Потерпіла ОСОБА_3 в момент первинного контакту з транспортним засобом знаходилась у вертикальному положенні, повернута до травмуючих поверхонь транспортного засобу правою половиною тіла. При цьому всі тілесні ушкодження, виявлені у ОСОБА_3 могли утворитись внаслідок одноразового наїзду транспортним засобом (а.с. 40-42).

Вказаний висновок експерта № 841 узгоджується з показаннями потерпілої, показаннями свідка ОСОБА_8 щодо механізму утворення у потерпілої комплексу тяжких тілесних ушкоджень, які утворились внаслідок взаємодії з мотоциклом Дніпро-11 під керуванням ОСОБА_7

Згідно висновку експерта № 164 від 31.05.2012 року (а.с. 84-89) щодо технічного стану мотоциклу Дніпро -11, яким 13.04.2012 року керував ОСОБА_7 встановлено, що робоча гальмівна система мотоцикла Дніпро-11, на момент дослідження знаходилась в працездатному стані, при якому навіть через виявлену технічну несправність, що полягає у відсутності тросу приводу гальмівного механізму колеса причепу мотоцикла зберігає значення основних вихідних параметрів у допустимих межах. Виявлена несправність, що полягає у відсутності тросу приводу гальмівного механізму колеса причепу мотоцикла під час дорожньо-транспортної події не виникла, а виникла під час проведення монтажно-демонтажних робіт особою, яка проводила дані роботи до дорожньо-транспортної пригоди. Дану технічну несправність водій міг виявити під час огляду та перевірки системи робочого гальма перед керуванням мотоциклом. Система рульового керування мотоциклу Дніпро-11 на момент її дослідження через виявлену технічну несправність, яка полягає у відсутності на передбаченому заводом виробником конструктивному місці рульового демпфера не відповідає вимогам п. 31.4.2 Правил дорожнього руху України, перебуває у частково відмовному, але функціонально діючому стані, при якому здатна виконувати основну функцію по зміні напрямку руху мотоцикла. Вказана несправність під час дорожньо-транспортної пригоди не виникла, а виникла під час проведення монтажно-демонтажних робіт особою, яка проводила дані роботи до дорожньо-транспортної пригоди. Дану технічну несправність водій міг виявити під час огляду та перевірці системи рульового керування перед керуванням мотоциклом. Експлуатацію мотоциклу згідно правил дорожнього руху України з даною несправністю заборонено.

Дослідивши вищенаведені докази в їх сукупності, провівши їх детальний аналіз, перевіривши доводи обвинувачення та захисту, враховуючи показання підсудного, суд дійшов висновку, що ОСОБА_7 порушив приписи пунктів 2.3 «а», «б», 12.1, 31.4, 31.4.2 «в»Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 р, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3, яка отримала тяжкі тілесні ушкодження.

Дії ОСОБА_7 стали причиною і умовою настання даної дорожньо-транспортної пригоди та перебувають у прямому причинному зв'язку із заподіяними потерпілій тяжкими тілесними ушкодженнями, тому його дії правильно кваліфіковані органом досудового слідства за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли тяжкі тілесні ушкодження потерпілій.

В судовому засіданні підсудний не визнав свою винність у вчиненні інкримінованих за ч.1 ст. 289, ч.1 ст.135 КК України злочинах. Невизнання ним вини в цій частині предявленого обвинувачення, суд розцінює як невірну оцінку обставин та подій злочинів в силу віку та рівня його загального розвитку, а також як спробу помякшити свою кримінальну відповідальність.

На свій захист від предявленого за ч.1 ст. 289 КК України обвинувачення підсудний вказав, що мотоцикл Дніпро -11, яким він керував 13 квітня 2012 року близько 21-шої години 40 хвилин був попередньо залишений власником у господарстві, що належить підсудному. А тому вважає, що відсутня основна ознака злочину, передбаченого ч.1 ст. 289 КК України: «незаконність заволодіння». Однак визнав, що між ним та законним володільцем не було досягнуто згоди на використання мотоцикла у власних потребах підсудного. При цьому вказав, що таке особисте використання прямо потерпілим не заборонялось. Обґрунтовуючи свою невинуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 289 КК України, підсудний стверджував, що мотоцикл 13 квітня 2012 року був використаний ним, перш за все, не у власних цілях, а з метою перевірки технічно-справного стану транспортного засобу, який був залишений потерпілим для ремонту.

Викладені підсудним на свій захист показання спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами: показаннями потерпілого ОСОБА_4, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10

Так, з показань потерпілого ОСОБА_4, в судовому засіданні встановлено, що вранці 13 квітня 2012 року він залишив мотоцикл марки Дніпро-11 з боковим причепом без реєстраційного номера в господарстві за адресою: с. Старосілля, Городнянського району, Чернігівської області, вул. Леніна, буд.110, попросивши підсудного зробити дрібний ремонт вказаного мотоциклу. Будь-яких домовленостей з приводу використання мотоциклу підсудним в особистих цілях між ним та підсудним досягнуто не було.

Суд відхиляє, як таку, що не знайшла підтвердження в судовому засіданні, позицію захисту про використання підсудним мотоциклу з метою перевірки його технічного стану. Вказана версія спростовується, як показаннями самого підсудного, так і свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 , які засвідчили в судовому засіданні, що мотоцикл був використаний підсудним як засіб пересування в інший населений пункт на дискотеку. При цьому сам підсудний на стадії досудового слідства послідовно давав показання про те, що не мав дозволу від потерпілого на використання його мотоцикла як засіб пересування в будь-який населений пункт, а 13 квітня 2012 року використав мотоцикл, щоб поїхати в сільський клуб (а.с. 79, 104) Вказаними доказами підтверджена обєктивна сторона злочину - умисне з метою задоволення особистих потреб всупереч волі власника незаконне заволодіння транспортним засобом.

Вважаючи доведеним предявлене ОСОБА_7 обвинувачення за ч.1 ст. 289 КК України суд зважає на те, що під незаконним заволодінням транспортним засобом слід розуміти умисне протиправне вилучення його з будь-якою метою у власника або законного користувача всупереч їх волі, в тому числі із місця стоянки шляхом запуску двигуна. А заволодіння може бути вчинене таємно, відкрито, шляхом обману чи зловживання довірою.

Те, що ОСОБА_4 є законним користувачем ніким не оспорюється. Встановлено, що він придбав мотоцикл марки Дніпро -11 у ОСОБА_11 (свідка), якому він перейшов від ОСОБА_12 (свідка). Продаж мотоцикла відбувався у сільській місцевості, тому вимоги щодо переоформлення та перереєстрації транспортного засобу сторонами не висувались.

Зловживаючи довірою потерпілого ОСОБА_4, який залишив мотоцикл в господарстві у с. Старосілля, Городнянського району,Чернігівської області, вул. Леніна, 110, для ремонту, підсудний свідомо використав його для власних потреб, вилучивши транспортний засіб із місця вказаної тимчасової стоянки.

Дії ОСОБА_7, які виразились в незаконному заволодінні транспортним засобом - мотоциклом марки Дніпро-11 з боковим причепом без реєстраційного номера, вірно кваліфіковані за ч.1 ст. 289 КК України

Щодо злочину, передбаченого ч.1 ст. 135 КК України підсудний у своїх показаннях заперечив свідомий характер своїх дій, а також зазначив, що йому не відомо було про те, що потерпіла була позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження.

Посилання підсудного на відсутність в його діях складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 135 КК України є безпідставним, оскільки судом достовірно встановлено, що тяжкі тілесні ушкодження потерпіла отримала під час дорожньо-транспортної пригоди, що сталась з його вини, при цьому підсудний залишив місце дорожньо-транспортної пригоди та не повернувся, щоб надати потерпілій допомогу: викликати швидку, звернутись за допомогою інших осіб, спроможних надати належну допомогу потерпілій, не повідомив її родичей, не сприяв у поміщенні потерпілої до найближчого лікувального закладу.

З показань підсудного, потерпілої ОСОБА_3, свідків: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_13 встановлено, що подія дорожньо-транспортної пригоди сталась у вечірній час, тобто в темну пору доби, у відсутності інших людей-перехожих. З цього суд робить висновок, що підсудний мав знати, що допомоги потерпілій чекати не було звідки, а тому вважає доведеним усвідомлення ним, що потерпіла залишилась в небезпеці, в якій опинилась внаслідок його протиправних дій.

При цьому сам підсудний у судовому засіданні вказав, що свідок ОСОБА_8 розповів йому про те, що наїзд на потерпілу було здійснено коляскою від мотоциклу під його керуванням і що розмова між свідком і підсудним відбулась невдовзі після того як підсудний опанував кермо та поїхав далі в напрямку виїзду із села. Замість того, щоб надати допомогу потерпілій, підсудний з друзями відвідали ще кілька сільських клубів в різних селах.

Дії ОСОБА_7, які виразились в завідомому залишенні без допомоги потерпілої ОСОБА_3, яку він сам поставив у небезпечний для життя стан і яка була позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок отриманих у дорожньо-транспортній пригоді тілесних ушкоджень, вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 135 КК України

Досліджені та проаналізовані зібрані по справі докази, тобто фактичні дані, які містяться в показаннях самого підсудного, показаннях допитаних у справі потерпілих і свідків, в протоколах слідчих дій, висновках експертів та спеціалістів, їх обєктивна оцінка з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності для вирішення питань, передбачених ст. 324 КПК України, дають підставу суду вважати про обґрунтованість предявленого органами досудового слідства обвинувачення. Суд приходить до висновку, що за сукупністю скоєних злочинів, дії ОСОБА_7 слід кваліфікувати за ч.1 ст. 289, ч.2 ст.286, ч.1 ст.135 КК України.

Вирішуючи питання про міру покарання ОСОБА_7 суд враховує характер та ступінь тяжкості вчинених злочинів, конкретні обставини справи, наслідки що настали від злочинів, особу винного - його вік, сімейний стан, освіту, стан здоровя, обставини, що помякшують і обтяжують покарання.

ОСОБА_7 вчинив в сукупності злочини: невеликої тяжкості, середньої тяжкості та тяжкий, а тому покарання йому слід призначити у виді позбавлення волі за правилами, передбаченими у ст.70 КК України, без додаткових факультативних покарань, зазначених у санкціях ч.2 ст. 286, ч.1 ст. 289 КК України. З урахуванням кількості злочинів, що входять до сукупності, форми вини і мотивів вчинення кожного з них, а також тяжкості наслідків і виду сукупності, суд обирає принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Враховуючи вимоги ст.ст.12, 98, 102 КК України та розяснення дані в п. 18 Постанови ПВСУ № 5 від 16.04.2004 року, п.27 Постанови ПВСУ № 7 від 24.10.2003 року, суд дійшов до висновку, що ОСОБА_7 слід звільнити від призначеного судом покарання за вчинення злочину передбаченого ч.1 ст.135 КК України на підставі ч.1 ст.74 КК України, оскільки санкцією ч.1 ст.135 КК України передбачені лише такі види покарань, які до нього як до особи, що вперше в неповнолітньому віці вчинив злочин невеликої тяжкості не можуть застосовуватись. З цих підстав, постановивши обвинувальний вирок, суд звільняє засудженого від покарання, оскільки неповнолітній вік особи враховується незалежно від того чи досяг підсудний на час розгляду справи повноліття. У відповідності до ч.1 ст. 74 КК України звільнення засудженого від покарання може застосовуватись тільки судом і тільки у випадках передбачених Кримінальним кодексом.

Дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на те, що головною метою покарання є виховання та соціальна реабілітація винного, суд приходить до висновку, що виправлення засудженого можливе без ізоляції від суспільства в умовах здійснення контролю за його поведінкою при звільненні від відбування покарання з випробуванням, з покладенням обовязків, передбачених ст.76 КК України.

У судовому засіданні потерпілою стороною не наведено переконливих мотивів, що виключно реальне відбування покарання сприятиме виправленню та попередженню вчинення винним нових злочинів.

Беручи до уваги характеризуючі дані особи винного, який на час вчинення злочинів був неповнолітнім, частково визнав свою вину, а, отже, готовий нести кримінальну відповідальність, з урахуванням відсутності обтяжуючих у справі обставин, а також позиції прокурора та потерпілого ОСОБА_4, які погодились із позицією захисту щодо можливості виправлення ОСОБА_7 без ізоляції від суспільства, суд приходить до висновку про можливість виправлення винного без реального відбування покарання, із звільненням з випробуванням на підставі ст.75 КК України. Приймаючи таке рішення суд бере до уваги, що кримінальне покарання не повинно бути карою та розправою за скоєний злочин. А реальне позбавлення волі, на думку суду, може негативно вплинути на особистість винного, який нещодавно досяг повноліття і тільки набуває життєвого досвіду.

Цивільні позови прокурора (а.с. 121-122, 125-126) є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 1206 Цивільного кодексу України, особа, яка вчинила злочин, зобовязана відшкодувати витрати закладу охорони здоровя на лікування потерпілого від цього злочину. За змістом ст.93-1 КПК України, відповідальність за відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, може покладатися на засуджених при заподіянні шкоди як умисними, так і необережними діями.

Розрахунок витрат наданий Городнянською центральною районною лікарнею (а.с. 120) та Чернігівською обласною дитячою лікарнею (а.с. 124) відповідають положенням пункту 2 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоровя на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року.

На підставі вказаного, враховуючи, що названі лікувальні заклади є державними закладами охорони здоровя, що фінансуються за рахунок відповідних бюджетів, суд дійшов висновку, що із ОСОБА_7 слід стягнути: 975 грн 66 коп, що підлягають зарахуванню до місцевого бюджету в УДК Городнянського району, як витрати понесені Городнянською центральною районною лікарнею; 3409 грн 43 коп, що підлягають зарахуванню до обласного бюджету в ГУДКСУ в Чернігівській області, як витрати, понесені КЛПЗ «Чернігівська обласна дитяча лікарня».

Суд враховує положення ч.3 ст. 1187 Цивільного кодексу України, згідно із яким особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобовязана відшкодувати її на загальних підставах.

Крім того, суд зважає, що у відповідності до ч.3 ст.1179 ЦК України обов'язок батьків відшкодувати шкоду припиняється після досягнення особою, яка завдала шкоди, повноліття.

На час постановлення вироку у справі ОСОБА_7 є повнолітнім, а тому згідно положень вище вказаних статтей саме на нього, а не на його батьків, суд покладає обовязок по відшкодуванню шкоди, завданої злочином.

Оцінивши вимоги цивільного позову, заявленого ОСОБА_5 в інтересах неповнолітньої потерпілої ОСОБА_3, суд прийшов до висновку, що вимоги матеріального характеру за вказаним позовом підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Стягненню з підсудного підлягають суми фактично понесених витрат на лікування потерпілої, що узгоджується із фіскальними чеками та медичними документами, з яких вбачається, які ліки були необхідні для потерпілої і що лікування медичними препаратами проводилось за рахунок батьків потерпілої.

Встановлено, що ОСОБА_3 в період із 13.04.2012 по 19.04.2012 року перебувала на стаціонарному лікуванні у Городнянській Центральній районній лікарні із діагнозом «Відкритий перелом кісток правої гомілки в середній треті із зміщенням. Згідно витягу із історії хвороби № 1055 (а.с .221) потерпілій призначено лікування медичними препаратами, придбання яких здійснювалось за рахунок її батьків. Розвязуючі позовні вимоги по суті, суд бере до уваги у взаємозвязку призначення лікаря (а.с. 221) та надані потерпілою стороною фіскальні чеки на підтвердження фактично понесених витрат. Сума фактично понесених витрат на стаціонарне лікування у Городнянській Центральній районній лікарні в період із 13.04.2012 року по 19.04.2012 року для батьків потерпілої склала 925 грн 37 коп (а.с. 239, вкладка «в»з чеками 1-8).

У період із 19.04.2012 року по 04.05.2012 року ОСОБА_3 перебувала на стаціонарному лікуванні у Чернігівській обласній дитячій лікарні із діагнозом «Відкритий перелом обох кісток правої гомілки середньої треті зі зміщенням відламків»Згідно витягу з історії хвороби № 01-07/1081 від 25.09.2012 (а.с 251-252) потерпілій призначено лікування медичними препаратами, придбання яких здійснювалось за рахунок її батьків. Розвязуючі позовні вимоги по суті, суд бере до уваги у взаємозвязку призначення лікаря (а.с. 251-252) та надані потерпілою стороною фіскальні чеки на підтвердження фактично понесених витрат. Сума фактично понесених витрат на стаціонарне лікування у Чернігівській обласній дитячій лікарні за період із 19.04.2012 року по 04.05.2012 року склала 1053 грн 91 коп (а.с.239, вкладка «г»з чеками 1-13).

Фіскальні чеки (а.с.239, вкладка «а»з чеками 1-16) підтверджують витрати на препарати придбані в період, в який згідно із випискою із історії хвороби лікування проводилось за рахунок лікарні й не в умовах стаціонару.

Фіскальні чеки (а.с.239, вкладка «б»з чеками 1-10) підтверджують витрати на препарати, які не прописані лікарем за встановленим діагнозом.

З огляду на вказане з підсудного слід стягнути фактично понесені та документально підтверджені витрати як матеріальну шкоду, завдану злочином з урахуванням вище перерахованого на загальну суму 1979 грн 28 коп.

Суд бере до уваги, що на час розгляду справи в суді законодавчо не визначена мінімальна або максимальна оплата праці адвоката, який представляє інтереси потерпілої в судовому засіданні у кримінальні справі. Витрати понесені родиною потерпілої на правову допомогу суд розцінює як частину шкоди, заподіяну потерпілій злочином. У звязку з чим вимоги про стягнення з підсудного витрат на правову допомогу, понесені потерпілою стороною, підлягають задоволенню у повному розмірі, оскільки документально підтверджені квитанцією розрахункової організації (а.с. 117).

Розвязуючи вимоги в частині покладення на підсудного обовязку відшкодувати потерпілій моральну шкоду суд, встановив наступні чинники: наявність такої шкоди для потерпілої, протиправність діяння заподіювача, причинний зв'язок між шкодою та діянням винного. Зясувавши при розгляді кримінальної справи, що шкода для потерпілої заключається як в її фізичних стражданнях внаслідок отриманих нею з вини підсудного тілесних ушкоджень, так і в її душевних стражданнях з приводу вимушених змін у її житті, таких як: тривале невідвідування навчального закладу, ускладнення в проведенні дозвілля з однолітками, душевний біль з приводу погіршення стану її здоровя, суд прийшов до висновку про часткове задоволення заявлених в цій частині вимог.

Враховуючи характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних), які зазнала потерпіла від злочину, а також тривалість вищезгаданих втрат немайнового характеру, можливість їх відновлення, а також зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, виходячи із засад розумності і справедливості, заподіяну потерпілій моральну шкоду суд оцінює в грошовій формі на суму 30000 гривень, що і підлягає стягненню із ОСОБА_7

Судові витрати за проведення судово-автотехнічної експертизи в сумі 235 грн 20 коп на час розгляду справи в суді відшкодовані (а.с. 90).

Речовий доказ: мотоцикл марки Дніпро-11 слід повернути потерпілому.

Підстав для зміни раніше обраного запобіжного заходу суд не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323-325 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_7 визнати винним у скоєні злочинів, передбачених ч.1 ст.135, ч.2 ст.286, ч.1 ст. 289 КК України і призначити йому покарання:

за ч.1 ст.135 КК України у вигляді одного року позбавлення волі, з урахуванням вимог ст.ст.12, 98, 102 КК України, звільнивши від призначеного судом покарання на підставі ч.1 ст.74 КК України;

за ч. 2 ст.286 КК України у вигляді чотирьох років позбавлення волі;

за ч. 1 ст. 289 КК України у виді трьох років позбавлення волі

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням визначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання звільнити з випробуванням з дворічним іспитовим строком та з покладенням відповідно до ст.76 КК України обовязку періодично зявлятись для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію та повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили, залишити без змін.

Цивільні позови прокурора задовольнити в повному обсязі:

стягнути із ОСОБА_7 975 (девятсот сімдесят пять) грн 66 (шістдесят шість) коп, що підлягають зарахуванню до місцевого бюджету Городнянського району (р/р 35414012001937 МФО 853592 в УДК Городнянського району, код ЄДРПОУ 020062205) як витрати понесені Городнянською центральною районною лікарнею;

стягнути із ОСОБА_7 3409 (три тисячі чотириста девять) грн 43 (сорок три) коп, що підлягають зарахуванню до обласного бюджету (р/р 35418004001565, МФО 853592 в ГУДКСУ в Чернігівській області, код 02006604) як витрати, понесені КЛПЗ «Чернігівської обласної дитячої лікарні».

Цивільний позов законного представника потерпілої задовольнити частково:

стягнути із ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 1979 (одну тисячу девятсот сімдесят девять) гривень 28 (двадцять вісім) копійок в рахунок відшкодування матеріальної шкоди завданої злочином, тобто витрати ним понесені за стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_3 в Городнянській Центральній районній лікарні із 13.04.2012 року по 19.04.2012 року та в КЛПЗ «Чернігівська обласна дитяча лікарня» із 19.04.2012 року по 04.05.2012 року;

стягнути із ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 8000 (вісім тисяч) гривень в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу адвоката.

Стягнути із ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди завданої їй злочином 30000 (тридцять тисяч) гривень.

Речовий доказ: мотоцикл марки Дніпро-11 - повернути ОСОБА_4

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Чернігівської області протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Суддя Н. М. Карпинська