Ухвала суду № 28402113, 21.12.2012, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2012 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Половінкіної Н. Ю.

суддів Савчук М.В., Бреславського О.Г.

секретаря Хром»янчук І.Ю.

за участю: позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представників відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_6 про встановлення факту проживання однією сім»єю та надання права на спадкування за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 24 жовтня 2012 року,

встановила:

ОСОБА_1 у серпні 2012 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_6 про встановлення факту проживання однією сім»єю та надання права на спадкування.

Вказувала, що внаслідок смерті ОСОБА_7, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина.

Зазначала, що проживала з спадкодавцем однією сім"єю без шлюбу з травня 1994 року до часу відкриття спадщини, опікувалася ним.

За час проживання спільно з ОСОБА_7 без шлюбу набуто майно.

Посилаючись на те, що звернулася до Першої Чернівецької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, просила встановити факт проживання з ОСОБА_7 однією сім"єю без шлюбу з травня 1994 року по березень 2012 року та надати право на спадкування разом із спадкоємцями першої черги ОСОБА_3, ОСОБА_6

Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 24 жовтня 2012 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 24 жовтня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.

Справа №22ц-1477 рік Головуючий у 1 інстанції Кибич І.А.

Категорія: 37 Доповідач Половінкіна Н.Ю.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає відхиленню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім»єю чоловіка та жінки без шлюбу, суд першої інстанції виходив з того, що встановлення такого факту не має юридичного значення.

На обґрунтування таких висновків суд першої інстанції послався на те, що встановлення факту проживання ОСОБА_1 з спадкодавцем однією сім"єю без шлюбу не впливає на виникнення права на спадкування останньої за наявності спадкоємців першої черги ОСОБА_3, ОСОБА_6

Водночас суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність факту проживання ОСОБА_7 та ОСОБА_1 однією сім"єю без шлюбу з травня 1994 року по березень 2012 року.

Вирішуючи позов ОСОБА_1 про надання права на спадкування разом із спадкоємцями першої черги, суд першої інстанції виходив з недоведеності перебування ОСОБА_7 у безпорадному стані, який зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом та здійснення ОСОБА_1 догляду, матеріального забезпечення, надання іншої допомоги спадкодавцеві за таких обставин.

Наведені висновки суду першої інстанції стверджуються матеріалами справи.

З матеріалів справи вбачається, що внаслідок смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина.

Сторонами подано до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини.

ОСОБА_1, звертаючись до суду з позовом про встановлення факту проживання однією сім»єю чоловіка та жінки без шлюбу та надання права на спадкування разом із спадкоємцями першої черги, підставою позову, тобто обставинами, якими обґрунтовувала свої вимоги, зазначала проживання з ОСОБА_7 однією сім"єю без шлюбу з травня 1994 року по березень 2012 року, наявність спільного побуту та бюджету, набуття майна, опікування та надання допомоги ОСОБА_7

Як роз»яснив Пленум Верховного Суду України у п.24 постанови від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», проживання однією сім»єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування за законом у першу чергу на підставі ст.1261 ЦК України.

Статтею 1264 ЦК України передбачено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали із спадкодавцем однією сім"єю не менш як п"ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.2 ст.1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Згідно з п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування»безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

У матеріалах справи відсутні докази перебування ОСОБА_7 у безпорадному стані, зумовленого похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.

Сама позивач ОСОБА_1 пов»язувала надання ОСОБА_7 допомоги із відсутністю реєстрації місця проживання останнього та доходу.

У такому разі доводи ОСОБА_1 про те, що протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві ОСОБА_7 не спростовують висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для надання ОСОБА_1 права на спадкування разом із спадкоємцями першої черги.

Ураховуючи відсутність у ОСОБА_1 права на спадкування, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що встановлення факту проживання ОСОБА_1 з спадкодавцем однією сім"єю без шлюбу не має юридичного значення.

Не можна погодитися з доводами ОСОБА_1, на які є посилання в апеляційній скарзі, що встановлення факту проживання однією сім»єю чоловіка та жінки без шлюбу має юридичне значення для захисту майнового права на земельну ділянку, яка розташована в АДРЕСА_1, та немайнового права, пов»язаного з відвідуванням могили, встановленням пам»ятника, захороненням.

За змістом ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог.

ОСОБА_1, звертаючись до суду з позовом, хоча і посилалася на положення ст.74 СК України, проте встановлення факту проживання однією сім»єю чоловіка та жінки без шлюбу не опосередковувала із виникненням, зміною або припиненням права власності на набуте майно та немайнового права.

Відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом»якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно приписів ч.1, 2 ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом»якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Відповідно до п.1 розділу УП «Прикінцеві положення»СК України зазначений кодекс набрав чинності одночасно з набранням чинності Цивільним кодексом України, тобто з 1 січня 2004 року.

Отже, положення ст.74 СК України щодо права на майно жінки та чоловіка, які проживають однією сім»єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, застосовуються лише до відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, що розташована в АДРЕСА_1 цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку площею 0,1332 га, який посвідчений приватним нотаріусом Сторожинецького районного нотаріального округу ОСОБА_9 15 квітня 1999 року.

За таких обставин встановлення факту проживання однією сім»єю чоловіка та жінки без шлюбу не має юридичного значення для виникнення, зміни або припинення права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, що розташована в АДРЕСА_1 цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку площею 0,1332 га.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо іншого майнового права ОСОБА_1, виникнення, зміни або припинення якого залежить від встановлення факту проживання однією сім»єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Разом з тим апеляційна скарга ОСОБА_1 містить посилання здійснення добудови гаражу, облаштування тимчасової споруди протягом з жовтня 1998 року по вересень 2002 року.

З огляду на наведене рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 24 жовтня 2012 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ч.1 ст.308 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 24 жовтня

2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді