Ухвала суду № 283920, 01.11.2006, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

УХВАЛА

01.11.06 Справа № 18/193

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Процика Т.С.

суддів Галушко Н.А.

Юрченка Я.О.

при секретарі судового засідання Трускавецькому В.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції (далі ДПІ) у м. Рівне від 28.08.2006 року № 16772/10-15

на постанову Господарського суду Рівненської області від 04.08.2006р.

у справі № 18/193

за позовом Відкритого акціонерного товариства (далі ВАТ) «Рівнехолод», м. Рівне

до відповідача ДПІ у м. Рівне, м. Рівне

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

за участю представників:

від позивача –Мошняга Л.Ю.–представник;

від відповідача 1 –Оніщук В.П. –головний державний податковий інспектор юридичного відділу.

Особам, які беруть участь у справі, права і обов’язки, передбачені ст. ст. 27, 29, 49, 51, 59 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), роз’яснено.

Постановою Господарського суду Господарського суду Рівненської області від 04.08.2006р. у даній справі, суддя Гудак А.В., позов задоволено, визнано нечинними податкові повідомлення-рішення №0000122344/0/23-318 від 03.03.2006р., № 0000122344/1/23-318 від 24.03.2006р., № 0000122344/2/23-318 від 29.05.2006р., № 0000122344/3/23-318 від 27.06.2006р., рішення № 4407/23-329 від 23.05.2006р. про внесення змін до податкових повідомлень-рішень № 0000122344/0/23-318 від 03.03.2006р., № 0000122344/1/23-318 від 24.03.2006р. з моменту їх прийняття.

Постанова суду мотивована положеннями норм п.1.8 ст.1, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції, чинній на момент виникнення господарських відносин), п.5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997р. № 165 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 за № 233/2037), а також, тим, зокрема, що право ВАТ «Рівнехолод»на податковий кредит за придбаною у Приватного підприємства (далі ПП) «Ельга»продукцією, підтверджено відповідними податковими накладними, оформленими згідно з чинним законодавством; розрахунки з ПП “Ельга” за отриману продукцію проведено в повному обсязі через розрахунковий рахунок, що підтверджено зустрічними перевірками постачальника; поряд з цим, з матеріалів зустрічних перевірок з постачальником ПП “Ельга”, з яким позивач був в господарських відносинах, підтверджується сплата ПДВ по бюджету за вересень та жовтень 2003 року; податковий кредит по податку на додану вартість у вересні, жовтні 2003 року формувався ВАТ “Рівнехолод” у відповідності з вимогами саме п.п. 7.4.1, 7.7.1 ст.7 та пункту 1.8 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” (редакція, що діяла на момент виникнення господарських відносин).

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ДПІ у м. Рівне подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Господарського суду Рівненської області від 04.08.2006р. у справі № 18/193 в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити. Відповідач в апеляційній скарзі посилається зокрема на те, що постанова Господарського суду Рівненської області від 04.08.2006р. у даній справі прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі та у судовому засіданні скаржник також зазначив, зокрема, що Господарським судом Рівненської області при винесенні оскаржуваної постанови не застосовано п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість».

У запереченні на апеляційну скаргу ВАТ “Рівнехолод” просить в задоволенні апеляційної скарги ДПІ у м. Рівне відмовити; постанову Господарського суду Рівненської області від 04 серпня 2006 року у справі № 18/193 залишити без змін, з підстав правомірності і обґрунтованості постанови, а також з тих підстав, що він не згідний з доказами ДПІ у м. Рівне щодо застосування до даної ситуації п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість». У цій нормі законодавства міститься лише визначення терміну «бюджетне відшкодування»і не визначено жодних підстав, від яких би залежало право на податковий кредит. Зазначений пункт дає загальне розуміння терміну «бюджетне відшкодування»і є відсильною нормою, оскільки безпосередньо не встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування, а відсилає до інших норм цього Закону. Іншою нормою Закону України «Про податок на додану вартість»слід вважати пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 цього Закону, який на момент виникнення спірних відносин передбачав, що суми податку на додану вартість, які підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню із бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку із поставкою товарів протягом звітного періоду, та сумою кредиту звітного періоду. При цьому відшкодуванню платникові податку підлягає сума, яка при визначенні її за пп..7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»має від’ємне значення. Отже, сума бюджетного відшкодування прямо залежить від правильного визначення суми податкових зобов’язань та податкового кредиту, а не навпаки.

ВАТ «Рівнехолод», позивач у справі, обґрунтовуючи свої вимоги, посилається зокрема на те, що у законодавстві України з питань оподаткування немає правової норми, яка б визначала, що за умови несплати господарюючими суб’єктами ПДВ у бюджет, з якими позивач не перебував у господарських відносинах, він повинен відкоригувати суму свого податкового кредиту, а також відсутні правові норми, які б дозволяли за таких умов податковому органу застосовувати штрафні санкції.

ДПІ у м. Рівне, відповідач у справі, посилається зокрема не те, що ВАТ “Рівнехолод” віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по придбанню ягід заморожених, ланцюги постачання яких пройшли певне коло постачальників, і в кінцевому результаті вийшли до: ПП “Атла”, ІНІ “Формула”, ПП “Еліпс-К”, якими суми податку на додану вартість не були сплачені до бюджету, що призвело до завищення від’ємного значення з ПДВ внаслідок того, що надмірна сплата податку у випадках, визначених Законом України «Про податок на додану вартість», як передбачено п.1.8 даного Закону, відсутня.

Враховуючи вищенаведені порушення податкового законодавства позивачем було зайво задекларовано до відшкодування податок на додану вартість у сумі 115085,58 грн., а саме: за вересень 2003 року на суму 41253,54 грн., за жовтень 2003 року на суму 73832,04 грн.

Вказані суми податку не підлягають поверненню з бюджету, так як не були попередньо сплачені до нього, у відповідності до п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», тому у ВАТ “Рівнехолод” відсутні підстави для отримання бюджетного відшкодування на суму 115085,58 грн.

Представник скаржника у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив вимоги апеляційної скарги з підстав, наведених у запереченні на апеляційну скаргу.

Обставини, що мають значення для справи, які встановлені судом першої інстанції.

Позивач подав позов про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000122344/0/23-318 від 03.03.2006р., № 0000122344/1/23-318 від 24.03.2006р., № 0000122344/2/23-318 від 29.05.2006р., № 0000122344/3/23-318 від 27.06.2006р. та рішення № 4407/23-329 від 23.05.2006р.

Рівненською об’єднаною державною податковою інспекцією Рівненської області (далі Рівненська ОДПІ) проведено невиїзну документальну перевірку правильності визначення сум ПДВ, задекларованих до відшкодування ВАТ “Рівнехолод” за вересень, жовтень 2003 року з врахуванням матеріалів зустрічних перевірок постачальників по ланцюгу, про що складено акт перевірки від 01.03.2006р. № 23-300/0/01553787 (далі по тексту ухвали –Акт) (а.с.а.с.10-19).

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідачем направлено запит до Березнівського відділення Костопільської МДПІ, де зареєстрований постачальник ПП «Ельга»- ППФ «Полісся»(лист № 1277/23-430 від 19.01.2004р. (за вересень 2003р.) та № 4206/23-430 від 12.02.2004р. (за жовтень 2003р.).

На адресу Рівненської ОДПІ надійшли матеріали перевірки № 258/23-05 від 11.02.2004р. та № 725/23-05 від 20.02.2004р., де підтверджено факт реалізації ППФ “Полісся” для ПП “Ельга” ягід заморожених у вересні та жовтні 2003 року, а також вказано, що ППФ “Полісся” не є виробником ягід, а придбало їх у постачальників, що зареєстровані платниками податків у м. Києві. Тому на виконання вимог чинного законодавства було направлено запити для відслідкування кінцевого постачальника заморожених ягід:

1. - до ДПІ у Солом’янському районі м. Києва № 65445/23-430 від 01.03.2004р., де зареєстровано платником ПДВ ПП “Атла” (код 31921749), від якого ППФ “Полісся” у вересні та жовтні 2003 року отримано ягоди заморожені. На адресу Рівненської ОДПІ надійшла відповідь № 6600/7/15-401 від 01.07.2004р. про те, що ПП “Атла” знаходиться на обліку в ДПІ Солом’янського району м. Києва з 19.04.2002р. за № 3408. Підприємство недіюче. З моменту реєстрації звітність до ДПІ не надавалася. Рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 12.11.2003р. визнано недійсним статут ПП “Атла” з 25.07.2002р.

2. - до ДПІ у Печерському районі м. Києва № 6543/23-430 від 01.03.2004р., де зареєстроване платником ПДВ ПП “Формула” (код 32158184), від якого ППФ “Полісся” у вересні та жовтні 2003 року отримано ягоди заморожені. Отримано відповідь № 12328/7/23-1010 від 07.11.2004р. про те, що зустрічну перевірку здійснити неможливо у зв’язку з тим, що ПП “Формула” до ДПІ у Печерському районі м. Києва не звітує, місцезнаходження не встановлено. Останній звіт був наданий за жовтень 2002 року;

3. - до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 6544/23-430 від 01.03.2004р., де зареєстровано платником ПДВ ПП “Еліпс-К” (код 31026231), від якого ППФ “Полісся” у вересні та жовтні 2003 року отримано ягоди заморожені. Отримано відповідь № 8381/7/23-902 від 20.09.04 про те, що зустрічну перевірку здійснити неможливо у зв’язку з тим, що ПП “Еліпс-К” за юридичною адресою не знаходиться.

За наслідками перевірки встановлено порушення вимог п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997р., зі змінами та доповненнями, у результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування на 115085,58 грн., у тому числі за вересень 2003 року на 41253,54 грн.; за жовтень 2003 року на 73832,04 грн.

За наслідками перевірки Рівненською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000122344/0/23-318 від 03.03.2006р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 115085,58 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 57542,79 грн. (а.с.21). Дане податкове повідомлення-рішення оскаржувалося в адміністративному порядку (а.с.а.с.25-43). За наслідками адміністративного оскарження скарги платника залишені без задоволення, та відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000122344/1/23-318 від 24.03.2006р. (а.с.22), № 0000122344/2/23-318 від 29.05.2006р. (а.с.23), № 0000122344/3/23-318 від 27.06.2006р. (а.с.24), які оскаржуються в судовому порядку.

Крім того, відповідачем 23.05.2006р. № 4407/23-329 прийнято рішення про внесення змін у податкові повідомлення-рішення № 0000122344/0/23-318 від 03.03.2006, № 0000122344/1/23-318 від 24.03.2006р. у частині зазначення нормативного акта (а.с.44), на підставі якого застосовано штрафні санкції, що також є предметом судового розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи та не оспорюється відповідачем, між ВАТ “Рівнехолод” (Покупець) та ПП “Ельга” (Продавець) укладено договір № 22/09 від 22.09.2003р. про поставку продовольчих продуктів (ягід заморожених). У вересні 2003 року ПП “Ельга” (м.Рівне) відвантажено продукцію відповідно до податкових накладних № 1 від 22.09.2003р. на суму 3158,70 грн., у тому числі ПДВ –526,45 грн. (а.с.110); № 2 від 24.09.2003р. на суму 27490,09 грн., у тому числі ПДВ на суму 4581,68 грн. (а.с.111); № 3 від 25.09.2003р. на суму 116510 грн., у тому числі. ПДВ на суму 19418,33 грн. (а.с.112); № 4 від 26.09.2003р., у тому числі ПДВ на суму 16727,08 грн. (113), які позивачем оплачені, що підтверджується копіями платіжних доручень та банківських реєстрів (а.с.а.с.123-132).

У жовтні 2003 року ПП “Ельга” відвантажено продукцію по податкових накладних № 5 від 07.10.2003р. на суму 74096,22 грн., у тому числі ПДВ –12349,37 грн. (а.с.114); № 6 від 08.10.2003р. на суму 47945,69 грн., у тому числі ПДВ –7990,95 грн. (а.с.115); № 7 від 09.10.2003р. на суму 3210,00 грн., у тому числі ПДВ –535,00 грн. (а.с.116); № 10 від 10.10.2003р. на суму 19999,92 грн., у тому числі ПДВ –3333,32 грн. (а.с.117); № 11 від 13.10.2003р. на суму 65247,00 грн., у тому числі ПДВ –10874,50 грн. (а.с.118); № 12 від 15.10.2003р. на суму 58815,52 грн., у тому числі ПДВ –9802,59 грн. (а.с.119); № 13 від 17.10.2003р. на суму 28270,67 грн., у тому числі ПДВ –4711,78 грн. (а.с.120); № 14 від 18.10.2003р. на суму 79657,34 грн., у тому числі ПДВ –13276,22 грн. (а.с.121); № 15 від 19.10.2003р. на суму 65749,85 грн., у тому числі ПДВ –10958,31 грн. (а.с.122). За отриману продукцію позивач розрахувався в повному обсязі, в т.ч. ПДВ, що підтверджується копіями платіжних доручень та банківських реєстрів (а.с.а.с.123-132).

ДПІ у м. Рівне з метою підтвердження заявлених до відшкодування сум податку на додану вартість за вересень 2003 року та за жовтень 2003 року проведені виїзні документальні перевірки ВАТ “Рівнехолод” (акт № 1436/699/23-400/01553787 від 31.10.2003р. (а.с.а.с.45-61) та акт № 1743/844/23-400/01553787 від 31.12.2003р. (а.с.а.с.62-71)).

За результатами актів перевірок, податковим органом встановлено, що документальною перевіркою з питань правомірності заявленого до відшкодування податку на додану вартість по ВАТ «Рівехолод»за вересень, жовтень 2003р. порушень не виявлено (а.с.а.с.60, 71).

З метою підтвердження правомірності віднесення ВАТ “Рівнехолод” до податкового кредиту сум ПДВ у вересні 2003 року у розмірі 41253,54 грн. та у жовтні 2003 року –у розмірі 73832,04грн. проведено зустрічну перевірку ПП “Ельга” ( м.Рівне). В отриманих довідках (від 05.11.2003р. № 1446/706/23-400/23-409/31541837 (а.с.а.с.89-90) та № 37/30/23-400/31541837 від 20.01.2004р. (а.с.а.с.83-84) підтверджено факт реалізації для ВАТ «Рівнехолод»ягід заморожених. Порушень не виявлено, податок на додану вартість ПП «Ельга»сплачений до бюджету по даній господарській операції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заслухавши пояснення представників у судовому засіданні, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено відповідачем в Актах перевірок, позивач у вересні та жовтні 2003р. поніс витрати на придбання ягід морожених на підставі договору № 22/09 від 22.09.2003р. про поставку продовольчих продуктів (ягід заморожених).

Факт списання коштів з рахунку позивача (оплати), як і факт виписування податкових накладних відповідним платником податку (контрагентом позивача), підтверджено відповідачем в Актах перевірок.

На підставі отриманих податкових накладних позивач відобразив суму сплаченого податку у складі податкового кредиту у загальній податковій декларації з ПДВ за вересень, жовтень 2003 року і визначив суму бюджетного відшкодування –115085,58 грн. (за вересень 2003 року на суму 41253,54 грн., за жовтень 2003 року на суму 73832,04 грн.).

Місцевим господарським судом повно встановлено обставини, що мають значення для справи, щодо проведення податковим органом перевірки, складення актів перевірки та прийняття оспорених податкових повідомлень-рішень та рішення про внесення змін у податкові повідомлення-рішення № 0000122344/0/23-318 від 03.03.2006р., № 0000122344/1/23-318 від 24.03.2006р. у частині зазначення нормативного акта.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позов підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Згідно із ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд у встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п.1, п.4 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Акти перевірок позивача, акти зустрічних перевірок, додані відповідачем до матеріалів справи, договір № 22/09 від 22.09.2003р. про поставку продовольчих продуктів (ягід заморожених), податкові накладні, платіжні доручення, банківські реєстри, у даному випадку є належними та допустимими доказами у розумінні ст.70 КАС України.

Відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Закон України «Про податок на додану вартість»визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до п.1.4 ст.1 вищезгаданого Закону поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її поставки, а також операції з безоплатної поставки товарів та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Між позивачем у справі та його контрагентом ПП «Ельга»укладено договір № 22/09 від 22.09.2003р. на поставку продовольчих продуктів (ягід заморожених).

У розумінні п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України “Про податок на додану вартість” операції платників податку з поставки товарів на митній території України є об’єктом оподаткування ПДВ.

З наведеного вбачається, що вищезазначені операції позивача з його контрагентом є об’єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до п.1.4. ст.1. та п.п.3.1.1. п.3.1. ст.3. Закону України “Про податок на додану вартість”.

Згідно з п.п.7.2.3. п.7.2. ст.7. Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно з п.п.7.3.1. п.7.3. ст.7. Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Згідно з п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7. Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997р. № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 за № 233/2037, (у редакції, що була чинна на момент отримання податкових накладних від ПП “Ельга”) податкова накладна вважається недійсною в разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник ПДВ; якщо особа, яка зобов’язана зареєструватися як платник ПДВ, не здійснила таку реєстрацію впродовж термінів, визначених законодавством, здійснює оподатковувані операції з продажу товарів (робіт, послуг) з врахуванням податку на додану вартість і видачею податкової накладної без внесення суми ПДВ до бюджету, то така податкова накладна вважається фіктивною. Інших підстав для визнання нарахування, сплати податку на додану вартість та складання податкової накладної недійсними, не передбачено.

Доказів щодо наявності обставин, з якими вищезазначений Закон та Порядок пов’язує недійсність податкових накладних, відповідачем не було подано.

При проведенні взаєморозрахунків з ПП “Ельга” ВАТ “Рівнехолод” надано копію свідоцтва платника ПДВ даного постачальника.

Таким чином, оплата за придбану продукцію (ягоди морожені), які також підтверджені податковими накладними, є підставою для віднесення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість.

Як правильно встановлено місцевим господарським судом та підтверджено матеріалами справи, право ВАТ «Рівнехолод»на податковий кредит за придбаною у ПП «Ельга»продукцією підтверджено відповідними податковими накладними, оформленими згідно з законодавством. Розрахунки з ПП «Ельга»за отриману продукцію проведено в повному обсязі через розрахунковий рахунок, що підтверджено зустрічними перевірками постачальника.

Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку.

Поряд з цим, судом першої інстанції правильно встановлено, що з матеріалів зустрічних перевірок постачальника ПП “Ельга” (м.Рівне), з яким був позивач в господарських відносинах, підтверджується сплата ПП «Ельга»ПДВ до бюджету за вересень та жовтень 2003 року.

З наведеного вбачається, що податковий кредит з податку на додану вартість у вересні, жовтні 2003 року формувався ВАТ “Рівнехолод” у відповідності з вимогами саме п.п. 7.4.1, 7.7.1 ст.7 та пункту 1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» (редакція, що була чинна на момент виникнення господарських відносин).

У зв’язку з вищенаведеним апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що посилання податкового органу на зустрічні перевірки з ППФ “Полісся” (м.Березне Рівненської області), ПП “Формула” (м. Київ), ПП “Еліпс-К” (м. Київ), з якими у позивача –ТзОВ “Рівнехолод” відсутні господарські взаємовідносини, є необґрунтованими і не випливають з вимог Закону України “Про податок на додану вартість”.

Також, відповідачем не обґрунтовано доводи в частині ліквідації юридичної особи - ПП «Ельга»та зняття її з податкового обліку 31.01.2006р. на підставі рішення господарського суду від 18.09.05 у справі № 8/50 ( визнання банкрутом), відповідно до поданої відповідачем довідки, - як це вплинуло на взаємовідносини з ВАТ «Рівнехолод»у вересні, жовтні 2003 року, і, які негативні наслідки спричинило у сфері оподаткування, зокрема, що стосується податку на додану вартість.

Згідно із ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак, відповідача не наділено законним правом самостійно визнавати недійсними податкові накладні, які слугували підставою для віднесення ВАТ «Рівнехолод»до складу податкового кредиту податку на додану вартість (пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»), оскільки вони були складені у момент виникнення податкових зобов’язань продавця, що в свою чергу відповідає даному Закону, зокрема, містять усі реквізити, передбачені пп. 7.2.1 ст. 7 цього Закону.

При цьому, відповідачем не було надано суду ні вироку суду у кримінальній справі, ні рішення суду у цивільній справі, ні іншого належного доказу, який би підтверджував фіктивність первинних документів, якими позивачем були оформлені господарські операції.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. При цьому, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України).

У свою чергу, законодавство, зокрема, Закон України “Про податок на додану вартість”, не встановлює обов’язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачено продавцем або іншою особою, з врахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару.

Відповідно до положень Закону України “Про податок на додану вартість”, сума податку на додану вартість включена до ціни товару, є податковим зобов’язанням продавця товару, і саме продавець товару має сплачувати цей податок до бюджету.

Таким чином, покладання податковим органом цього обов’язку на покупця (позивача) –є таким, що не відповідає вимогам законодавства.

Зазначена вище податкові декларації з податку на додану вартість за період вересень, жовтень 2003р. позивача були прийняті відповідачем, отже вони була визнані відповідачем такими, що відповідають вимогам законодавства. У матеріалах справи відсутні докази факту неприйняття або повернення позивачу податкових декларацій з податку на додану вартість за вказані періоди.

За таких обставин позивач правомірно включив до податкового кредиту суму 115085,58 грн., а саме: за вересень 2003 року суму 41253,54 грн.; за жовтень 2003 року суму 73832,04 грн., а тому позбавлення оспореними податковими повідомленнями-рішеннями права підприємства на бюджетне відшкодування є необґрунтованим, отже ці податкові повідомлення-рішення правомірно визнано недійсними.

Скаржник не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтували правомірність і підставність прийняття оспореного податкового повідомлення-рішення.

Наведеним також спростовується твердження скаржника, викладене в акті перевірки, апеляційній скарзі, про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування.

Згідно із ч.1, ч. 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно із ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному , повному та об’єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Щодо вимоги позивача про визнання нечинним рішення № 4407/23-329 від 23.05.2006р. про внесення змін до податкових повідомлень-рішень № 0000122344/0/23-318 від 03.03.2006р., № 0000122344/1/23-318 від 24.03.2006р., то суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що така вимога підлягає до задоволення з огляду наступне.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень.

Обставини, які є підставою визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000122344/0/23-318 від 03.03.2006р. зумовлюють також нечинність рішення № 4407/23-329 від 23.05.06 про внесення доповнення до податкових повідомлень-рішень № 0000122344/0/23-318 від 03.03.2006р. та № 0000122344/1/23-318 від 24.03.2006р., податкових повідомлень-рішень від № 0000122344/1/23-318 від 24.03.2006р., № 0000122344/2/23-318 від 29.05.2006р., № 0000122344/3/23-318 від 27.06.2006р., прийнятих щодо тих же правовідносин, яке лише доводить до платника податків новий граничний строк сплати податкового зобов’язання. Поряд з цим, щодо рішення № 4407/23-329 від 23.05.2006р., то дане рішення по своїй суті це рішення про внесення доповнення до податкових повідомлень-рішень № 0000122344/0/23-318 від 03.03.2006р. та № 0000122344/1/23-318 від 24.03.2006р., оскільки не змінює і не скасовує суму податкового зобов’язання з ПДВ, а лише визначає норму матеріального права, на підставі якої застосовані штрафні санкції.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 69, 71, 86, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Львівський апеляційний господарський УХВАЛИВ:

Залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін.

Дана ухвала набирає законної сили та може бути оскаржена в порядку і строки, визначені ст.ст.212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дана ухвала складена в повному обсязі 28.11.2006р.

Головуючий-суддя Процик Т.С.

суддя Галушко Н.А.

суддя Юрченко Я.О.