Рішення № 28391884, 04.01.2013, Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

04.01.2013

Справа № 2215/2972/2012

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2012 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючої судді Сагайдак І.М.

секретаря Борикіної Л.В.

з участю: представника позивачки ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинів справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розподіл майна подружжя,

в с т а н о в и в:

В серпні 2012 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3 про розподіл майна подружжя.

В обґрунтування заявленого позову вказує, що з 04 серпня 1990 року перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. За час шлюбу ними придбано трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 вартістю 196909 грн., автомобіль Фіат Скудо, державний номер НОМЕР_1 вартістю 73000 грн., земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, що розташована за адресою: вул. 3Південна, 39 в м. Старокостянтинів, а також грошові вклади в ПАТ КБ «ПриватБанк», відкриті на ім»я відповідача.

В добровільному порядку розділити спільно нажите майно не можливо, а тому просить поділити вищезазначене майно, виділивши їй квартиру АДРЕСА_1 вартістю 196909 грн., а відповідачу залишити автомобіль та земельну ділянку, стягнувши з неї на користь відповідача різницю у вартості виділеної їй частини майна.

В ході судового розгляду справи представник позивачки ОСОБА_2 уточнив позовні вимоги і просить також виділити відповідачу грошові кошти, які знаходяться на банківських вкладах, відкритих на його ім»я.

В судовому засіданні представник позивачки підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач, який у встановленому порядку повідомлений про час і місце судового засідання, до суду не зявився. У відповідності до ст.224 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних в ній даних та доказів в порядку заочного розгляду.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ст.63 СК України).

Згідно ч.1 ст.69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

У разі поділу майна, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ч.1 ст.70 цього Кодексу).

Відповідно до положень ст. 71 СК України майно, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовились про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Судом встановлено, що з 04 серпня 1990 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі. 14 червня 2002 року позивачка змінила своє прізвище з ОСОБА_3 на ОСОБА_1. В період шлюбу сторонами придбано наступне майно: квартиру АДРЕСА_2, право власності на яку зареєстровано за позивачкою; автомобіль Фіат Скудо, державний номер НОМЕР_1, право власності на який зареєстровано за відповідачем, а також грошові кошти в сумі 400 EUR, які знаходяться на депозитному рахунку SAMDN47000700094852 в ПАТ КБ «ПриватБанк», відкритому на ім»я відповідача.

Вказані обставини підтверджуються: свідоцтвом про шлюб сторін, свідоцтвом про зміну імені позивачки з ОСОБА_3 на ОСОБА_1, договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 від 24 жовтня 1996 року, повідомленням Старокостянтинівського БТІ №1532 від 23 жовтня 2012 року про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_3 за ОСОБА_4, повідомленням ВРЕВ з обслуговування м. Старокостянтинів та Старокостянтинівського району УДАІ УМВС України в Хмельницькій області №5/36-1243 від 25 жовтня 2012 року про реєстрацію автомобіля Фіат Скудо, державний номер НОМЕР_1, 2002 року випуску за ОСОБА_3, а також повідомленням ПАТ КБ «ПриватБанк»від 21 листопада 2012 року про те, що на ім»я ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_2) зареєстровано депозитний рахунок SAMDN47000700094852, залишок на якому становить 400 EUR.

Таким чином, суд вважає, що до складу спільного майна подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 входить: квартира АДРЕСА_3, автомобіль Фіат Скудо, державний номер НОМЕР_1, 2002 року випуску, а також грошові кошти в сумі 400 EUR.

Що стосується земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, що розташована за адресою: вул. 3Південна, 39 в м. Старокостянтинів, то судом встановлено, що ця земельна ділянка на підставі рішення Старокостянтинівської міської ради народних депутатів №93 п.6 від 15 жовтня 1997 року передана безоплатно у приватну власність ОСОБА_3, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії ХМ №01747 від 05 листопада 1997 року. За повідомленням представника позивача вказана земельна ділянка є вільною від будь-яких забудов.

Відповідно до роз»ясень, даних в п. 18-2 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», відповідно до положень статей 81, 116 ЗК України окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а одержану громадянином частку із земель фонду.

Законом України від 11 січня 2011 року №2913-VI, статтю 61 СК України було доповнено частиною 5, яка набрала чинності 08 лютого 2011 року, та визначала, що об»єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації.

За загальним правилом нормативно-правовий акт не має зворотної дії в часі, тобто до кожної події, факту чи відносин повинен застосовуватись нормативно-правовий акт, що був чинним на момент, коли вказана подія, факт чи відносини мали місце. Принцип незворотності дії правового акта в часі закріплений в ст.58 Конституції України, в якій зазначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом»якшують або скасовують відповідальність.

Таким чином, оскільки в самому Законі України від 11 січня 2011 року №2913-VI не було вказано про зворотну дію закону в часі, тому його дія розповсюджувалась на правовідносини щодо набуття вказаних у ньому об»єктів права спільної сумісної власності подружжя (житло, земельна ділянка) лише з 08 лютого 2011 року.

На даний час Законом України від 17 травня 2012 року №4766- VI, який набрав чинності 13 червня 2012 року вищезазначену частину 5 статті 61 СК України виключено, а частину 1 статті 57 цього Кодексу доповнено пунктом 5, згідно якого особистою приватною власністю чоловіка, дружини є, зокрема земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених ЗК України.

Оскільки як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, спірна земельна ділянка придбана ОСОБА_3 під час перебування у зареєстрованому шлюбі внаслідок її безоплатної приватизації із земель комунальної власності до 08 лютого 2011 року, тому вона є особистою приватною власністю ОСОБА_3 і не може бути визнана об»єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таким чином, земельна ділянка площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, що розташована за адресою: вул. 3Південна, 39 в м. Старокостянтинів поділу не підлягає.

При вирішенні питання про розподіл між сторонами спільно нажитого майна, суд враховує, що квартира АДРЕСА_3 та автомобіль Фіат Скудо, державний номер НОМЕР_1, є неподільними речами. Разом з тим, позивачка не надала суду доказів, що відповідач погоджується на отримання грошової компенсації за належну йому частку у спірній квартирі, а також попередньо не внесла відповідну грошову суму не депозитний рахунок суду.

Відповідно до роз»ясень, даних в п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи питання про поділ майна, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 статті 71 СК України щодо обов»язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст.365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Оскільки спірні квартира та автомобіль є речами неподільними, згода відповідача на отримання грошової компенсації за належну йому частку у квартирі відсутня, грошова компенсація позивачем на депозитний рахунок суду не внесена, тому суд визнає за кожним із подружжя право на 1/2 частину у спільно нажитому майні подружжя.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 60 ч.1, ч.2; 63; 69 ч.1, 70 ч.1, 71 СК України, п. 18-2 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задоволити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в спільному майні подружжя на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3, на 1/2 частину автомобіля «FIAT Scudo», державний номер НОМЕР_1, 2002 року випуску, а також на 1/2 частину грошових коштів в розмірі 400 Євро, які знаходяться на залишку депозитного рахунку №SAMDN47000700094852 в ПАТ КБ «ПриватБанк», відкритому на ім»я ОСОБА_3.

Визнати за ОСОБА_3 право власності в спільному майні подружжя на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3, на 1/2 частину автомобіля «FIAT Scudo», державний номер НОМЕР_1, 2002 року випуску, а також на 1/2 частину грошових коштів в розмірі 400 Євро, які знаходяться на залишку депозитного рахунку №SAMDN47000700094852 в ПАТ КБ «ПриватБанк», відкритому на ім»я ОСОБА_3.

На рішення через суд першої інстанції, який його ухвалив, позивачкою може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії. Лише у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя: