Постанова № 28390530, 20.12.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.12 Справа № 5015/3451/12

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого - судді Кордюк Г.Т.

суддів Гриців В.М.

Хабіб М.І.

розглянувши апеляційну скаргу ПП «Акорд ЛТ»від 12.11.2012 року

на рішення господарського суду Львівської області від 31.10.2012 року

у справі № 5015/3451/12

за позовом: ТзОВ «Компанія управління проектами Акрополь», м. Львів

до відповідача: ПП «Акорд ЛТ», м. Львів

про розірвання договору найму, виселення з приміщень та стягнення 66 810,02 грн.

за участю представників:

від позивача: Яцишин А.В. - представник

від відповідача: не з'явилися

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило, тому протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 17.12.2012 року змінено склад колегії, замість судді Давид Л.Л., введено суддю Гриців В.М..

Рішенням господарського суду Львівської області від 31.10.2012 року у справі № 5015/3451/12 (суддя Морозюк А.Я.) позовні вимог ТзОВ «Компанія управління проектами Акрополь»задоволено частково: розірвано договір найму № 28/01-07-11 від 01.07.2011 року, укладений між ТзОВ «Компанія управління проектами Акрополь»та ПП «Акорд ЛТ», виселено ПП «Акорд ЛТ»з найманих в ТзОВ «Компанія управління проектами Акрополь»по договору найму №28/01-07-11 від 01.07.2011 року приміщень, що знаходяться за адресою м. Львів вул. Козланюка, 17, а саме: з приміщень підвалу, позначених в технічному паспорті цифрами 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63, 65, 66, 67, 68, 1/2 І, ІІ, загальною площею 199,4 кв.м.; з приміщень першого поверху, позначених в технічному паспорті цифрами 2, 3, загальною площею 94,9 кв.м. Крім цього, судовим рішенням стягнуто з ПП «Акорд ЛТ»на користь ТзОВ «Компанія управління проектами Акрополь»-59 000,78 грн. -заборгованості по орендній платі, 1 684,18 грн. -3 % річних, 6 125,06 грн. - пені, 2 414,25 грн. -судового збору. В частині позовних вимог про виселення ПП «Акорд ЛТ»з частин приміщень третього поверху, позначеного цифрою 43 в технічному паспорті, загальною площею 20 кв.м., які знаходяться за адресою м. Львів вул. Козланюка, 17 -відмовлено.

Місцевий господарський суд мотивував рішення тим, що відповідач визнає заборгованість перед позивачем, яка виникла на підставі договору оренди № 28/01-07-11 від 01.07.2011 року та належними доказами не спростовує її відсутність, а тому вимога позивача про стягнення 59 000,78 грн. заборгованості по орендній платі підлягає до стягнення.

Також, місцевий господарський суд у рішенні зазначив, що нарахована відповідачу пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань в розмірі 6 125,06 грн., підлягає до стягнення, оскільки правомірно нарахована позивачем у відповідності до підпункту 9.2.1 договору та з врахування вимог ч. 6 ст.232 Господарського кодексу України, як і 3% річних в розмірі 1 684,18 грн., що розраховані відповідно до ст. 625 ЦК України.

Крім цього, місцевий господарський суд зробив висновок про те, що оскільки відповідач допустив заборгованість за період, який перевищує, строк зазначений у п. 7.1 договору оренди та ст. 782 ЦК України, та те, що відповідач не заперечує проти розірвання договору, вимога про розірвання договору підлягає до задоволення.

Також, господарський суд першої інстанції у рішенні вказав, що з огляду на те, що відповідно до актів приймання-передачі від 01.07.2011 року, позивач передав відповідачу нежитлові приміщення, відповідно в силу вимог ч. 1 ст. 785 ЦК України підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині виселення відповідача із нежитлових приміщень, що розміщені на території за адресою: м. Львів, вул. Козланюка, 17.

Щодо позовних вимоги в частині виселення відповідача з частини приміщень третього поверху, позначеного цифрою 43 в технічному паспорті, загальною площею 20 кв.м., що знаходиться за адресою м. Львів вул. Козланюка, 17, то місцевий господарський суд прийшов до висновку, що така задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не подані суду та в матеріалах справи відсутні належні докази, які б підтверджували факт передачі відповідачу в оренду частини приміщень третього поверху, позначених в технічному паспорті за №43, загальною площею 20 кв.м., за адресою: м. Львів, вул. Козланюка, 17 (відповідний акт прийому-передачі).

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ПП «Акорд ЛТ»подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Львівської області частково скасувати, а саме в частині задоволення позову щодо стягнення із ПП «Акорд ЛТ»на користь ТзОВ «Акрополь»59 000,02 грн. заборгованості по орендній платі, 1 684,18 грн. -3 % річних, 6 125,06 грн. -пені, 2 414,25 грн. судового збору. В цій частині прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт покликається на те, що пунктом 5.4 договору найму № 28/01-07-11 від 01.07.2011 року визначено, що підставою для сплати орендної плати є рахунок, що виставляється наймодавцем. Таким чином, підставою для нарахування орендних платежів, є документ, який підтверджує факт надання послуг оренди, а вимога про стягнення виникає лише з моменту несплати рахунку. Оскільки, позивач не виставляв рахунків на орендну плату, а ПП «Акорд ЛТ»не відмовлялось від оплати рахунків (відповідний факт судом не був встановлений), отже, право позивача не було порушене, і у нього не виникало права вимагати стягнення через суд орендних платежів (передчасний позов).

Також, апелянт зазначає, що сума заборгованості по орендній платі не відповідає обставинам справи, оскільки на момент розгляду справи у ТзОВ «Акрополь»існувала заборгованість перед ПП «Акорд ЛТ»у розмірі 252 247,68 грн., про що суду першої інстанції були надані відповідні докази. Отже, не було правових підстав для стягнення коштів на користь боржника.

Крім цього, апелянт вважає, що оскільки ПП «Акорд ЛТ»не порушувало грошових зобов'язань відповідно до ст. 614, 625 ЦК України перед позивачем, а орендні платежі, які сплачувались без виставлення рахунків позивачем були авансовими проплатами, а також з врахуванням існуючої значної заборгованості останнього перед відповідачем, ПП «Акорд ЛТ»зараховувало орендні платежі на погашення заборгованості позивача перед відповідачем, відповідно відсутні правові підстави для нарахування 3 % річних та пені.

Зазначає апелент в апеляційній скарзі і те, що суд першої інстанції прийшов до неправильного висновку про розірвання договору найму №28/01-07-11 та про виселення ПП «Акорд ЛТ»з орендованих приміщень. Факт відсутності заперечень з боку відповідача щодо розірвання договору найму, є наслідок протиправних дій позивача та самостійне виселення ПП «Акорд ЛТ»з орендованих приміщень на момент винесення рішення суду.

Відповідач в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (долучене до матеріалів справи).

У відзиві на апеляційну скаргу від 05.12.2012 року № 5/12-12 та представник в судовому засіданні, позивач просить рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, позивач зазначає, що твердження скаржника про те, що у нього не виник обов'язок оплачувати користування найманими приміщеннями, оскільки наймодавець нібито не виставляв рахунків та звернення до суду було передчасним. Однак, такі твердження абсолютно не відповідають дійсності, так, як ТзОВ «Компанія управління проектами Акрополь»регулярно та вчасно надсилало та надавало особисто рахунки на оплату відповідних платежів, та, навіть якщо б припустити про не виставлення наймодавцем рахунків, то ненадання рахунків - фактур не є відкладальною умовою у розумінні статті 12 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 ЦК України, а тому наявність або відсутність рахунків-фактур не звільняє відповідача від обов'язку сплатити заборгованість, з огляду і на те, що рахунок містить лише платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти.

Щодо тверджень скаржника на існування заборгованості у ТзОВ «Компанія управління проектами Акрополь»перед ПП «Акорд ЛТ», то такі є безпідставними та необґрунтованими, оскільки, по-перше, не стосуються предмету розгляду даної справи, а по-друге, не ґрунтуються на належних доказах, а отже, такі твердження слід розцінювати як спроба ввести в оману суд, метою чого є прийняття завідомо рішення, яке б не ґрунтувалось на нормах матеріального та процесуального права.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши доводи та заперечення представника позивача, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, 02.04.2008 року між Національною спілкою художників України (установник управління) та ТзОВ «Компанія управління проектами Акрополь»(довірчий управитель) укладено договір довірчого управління, який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Холявкою В.Я., зареєстровано в реєстрі за №2127 (том І, а.с. 31). Відповідно до умов договору довірчого управління установник управління передав довірчому управителю -ТзОВ «Компанія управління проектами Акрополь»в довірче управління будинок позначений в технічному паспорті літерою А-3 Львівського художньо-виробничого комбінату, загальною площею 1408,6 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Козланюка, 17. Довірчому управителю належить право володіння, користування та розпорядження майном, переданим йому в управління (підстава п. 1 ст. 317 ЦК України) (п. 5 договору). Строк довірчого управління 5 років (1826 календарних днів) (п. 9 договору).

Актом приймання-передачі 02.04.2008 року довірчий управитель прийняв від установника управління визначені договором приміщення (том І, а.с. 118).

01 липня 2011 року між ТзОВ «Компанія управління проектами Акрополь»(наймодавець) та ПП «Акорд ЛТ»(наймач) укладено договір найму № 28/01-07-11 з додатками (том І, а.с. 10), відповідно до умов якого (п. 1.1), наймодавець зобов'язується передати, а наймач прийняти в строкове, оплатне користування окремі нежитлові приміщення, що розміщені на території за адресою: м. Львів, вул. Козланюка, 17, а саме: приміщення підвалу, позначенні в технічному паспорті цифрами 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63, 65, 66, 67, 68, 1/2 І, ІІ, загальною площею 199,4 кв.м.; приміщення першого поверху, позначені в технічному паспорті цифрами 2, 3, загальною площею 94,9 кв.м.; приміщення позначені в технічному паспорті за №45, 46, 47, загальною площею 94,27 кв.м. (п.1.1, п.п. 1.1.1-1.1.3 договору).

Сторони погодили, що договір діє з 01.07.2011 року до 01.02.2014 року, але в будь-якому разі не довше моменту початку проведення наймодавцем реконструкцій наданих приміщень під готельний комплекс та не більше строку дії договору довірчого управління (п. 3.1 договору).

15.06.2012 року Додатковою угодою до договору найму №28/01-07/11 від 01.07.2011 року (том І, а.с. 17) сторони домовились внести зміни до договору та доповнити його пунктом 1.1.4 та викласти в такій редакції: м. Львів, вул. Козланюка, 17 а саме: частину приміщення третього поверху, позначені в технічному паспорті за №43, загальною площею 20 кв.м.

Пунктом 4.1 договору сторони узгодили, що передача найманого приміщення від наймодавця до наймача здійснюється у відповідності до акту приймання -передачі (додаток №1 до договору), підписання якого свідчить про фактичну передачу майна у найм наймачу. У момент підписання акту приймання-передачі наймодавець передає наймачу ключі від приміщення, переданого у найм.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, факт передачі в оренду приміщень, визначених у п.п. 1.1.1-1.1.3 договору найму № 28/01-07-11, підтверджується підписаними сторонами актами приймання -передачі від 01.07.2011 року (додаток №1/1, додаток №1/2 та додаток №1/3) (том І, а.с. 13-15).

Пунктом 5.2 договору передбачено, що орендна плата сплачується у національній валюті України на поточний рахунок наймодавця щомісяця не пізніше 10 календарного дня місяця за поточний розрахунковий місяць. Пунктом 6.1.2 договору зобов'язано наймача своєчасно і в повному обсязі вносити передбачені договором платежі. Пунктом 5.1 договору визначено розмір орендної плати окремо по кожному із приміщень, визначених в п.1.1 договору.

Однак, як зазначає позивач, відповідач договірних зобов'язань по оплаті орендної плати належним чином не виконував, в наслідок чого позивач звернувся до відповідача з претензією № 44/08-06-12 від 08.06.2012 року (том І, а.с. 19), в якій просив останнього сплатити заборгованість по орендній платі яка виникла на підставі договору найму та станом на 18.04.2012 року становить 59 389,52 грн.. Окрім цього, позивач у претензії зазначив, що у відповідності до п. 7.1 договору найму та ст. 188 ГК України, враховуючи систематичне порушення умов договору щодо оплати орендних платежів повідомляє про розірвання договору найму № 28/01-07-11 від 01.07.2011 року та вимагає повернути орендовані приміщення.

01.08.2012 року позивач повторно звернувся до відповідача з претензією (том І, а.с. 20). Факт направлення та отримання відповідачем претензій підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (том І, а.с. 35, 36).

Листом № 132-01 від 08.08.2012 року (том І, а.с. 116) ПП «Акорд ЛТ»повідомило позивача, що визнає заборгованість в розмірі 60 807,20 грн. по договору найму № 28/01-07-11 від 01.07.2011 року та просить відтермінувати її сплату до 15.09.2012 року.

З огляду на наведене, позивач звернувся до суду з позовом (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 24.09.2012 року) про стягнення з відповідача 59 000,78 грн. заборгованості по орендній платі.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а при відсутності таких вказівок -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положенням ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

З огляду на вищенаведене та враховуючи те, що факт існування заборгованості по орендних платежах відповідачем не заперечується (листом № 132-01 від 08.08.2012р.), доказів сплати суду апеляційної інстанції не подано, відповідно колегія суддів погоджується з

висновком місцевого господарського суду щодо обґрунтованості задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 59 000,78 грн. заборгованості по орендній платі.

Покликання апелянта в апеляційній скарзі на те, що позивачем в порушення умови п. 5.4 договору не виставлялись рахунки на оплату орендної плати, а відтак позивач не вправі заявляти про порушення його прав, оскільки таке без рахунків не виникало, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутність таких рахунків не є відкладальною обставиною у розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України. Наявність чи відсутність рахунків-фактур не звільняє відповідача від обов'язку сплатити заборгованість. Аналогічної думки дотримується Вищий господарський суд України у своїх постановах (постанова від 29.08.2012 р. у справі №5011-55/3525-2012, від 17.04.2012 р. у справі №25/39/2011).

Крім цього, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені та 3% річних.

Згідно статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема -сплата неустойки.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Положення частини 6 статті 232 ГК України щодо нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання в межах шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, застосовується до відповідних правовідносин у разі, якщо інше не встановлено законом або договором.

Підпунктом 9.2.1 договору передбачено, що у випадку прострочення оплати платежів, передбачених ст. 5 Договору, наймач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який нарахована пеня, від суми, підлягаючої до оплати, за кожний день прострочення.

Таким чином, перевіривши розрахунок пені та 3% річних (том І, а.с. 56-62), колегія суддів вважає обґрунтованим задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних за період з 08.07.2011 року по 29.08.2012 року в розмірі 1 684,18 грн. та пені за несвоєчасне виконання зобов'язань в сумі 6 125,06 грн..

Крім цього, позивачем заявлено вимогу про розірвання договору найму № 28/01-07-11 від 01.07.2011 року.

Місцевий господарський суд, приймаючи рішення в цій частині позовних вимог, прийшов до висновку, що оскільки відповідач допустив заборгованість за період, який перевищує, строк зазначений у п. 7.1 договору оренди та ст. 782 ЦК України, та те, що відповідач не заперечує проти розірвання договору, вимога про розірвання договору підлягає до задоволення.

Однак, апеляційна інстанція вважає, що судом першої інстанції невірно застосовано норми ст. 782 ЦК України щодо вимог в частині розірвання договору та не погоджується із висновком місцевого господарського суду, що договір підлягає розірванню і тому, що орендар не заперечує проти його розірвання.

Як вбачається із позовної заяви, позивач підставою для розірвання договору вказує на те, що орендар істотно порушив умови договору оренди щодо сплати орендної плати, а тому договір підлягає розірванню в судовому порядку на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Крім того, позивач вказує на те, що договір підлягає розірванню на підставі ч. 1 ст. 652 ЦК України, яка передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання, та відповідно до ч. 3 ст. 652 ЦК України, у разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.

Отже, підстави для зміни і розірвання договору встановлені статтями 651, 652 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як зазначалось вище та вбачається з позовної заяви, позивач просить розірвати договір найму № 28/01-07-11 від 01.07.2011 року, оскільки відповідачем порушено умови договору найму щодо своєчасної та повної сплати орендної плати, на отримання якої щомісячно розраховував орендодавець, однак такої не отримав в повному обсязі.

Підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється відповідно до критерію, що встановлений абзацом другим ч. 2 ст. 651 ЦК. Слід мати на увазі, що істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склались у сторони, яка вимагає розірвання договору. Вина сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і взагалі для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України (коментар до ст. 651 ЦК України під ред.. проф.. Ротань В.Г.).

У статті 652 ЦК України формулюються розгорнені правила, спрямовані на захист інтересів сторін договору у разі істотної зміни обставин.

Відповідно до ч. 1 ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Частиною 2 ст. 652 ЦК України передбачено, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У разі якщо заінтересована особа не довела одночасної наявності чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, підстав для розірвання спірного договору оренди немає (постанова Верховного Суду України від 27.02.2012р. у справі № 3-9гс12).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не доведено одночасної наявності чотирьох умов для розірвання спірного договору оренди.

Натомість, покликання місцевого господарського суду на ст. 782 ЦК України, як на підставу для розірвання договору найму, колегія суддів вважає безпідставним та необґрунтованим, оскільки норма даної статті не містить положень щодо розірвання договору за рішення суду.

Місцевий господарський суд не застосував до спірних правовідносин норми Цивільного кодексу України щодо розірвання умов договору та не дослідив наведені позивачем підстави для розірвання договору, а виходив лише з того, що відповідач допустив заборгованість за період, який перевищує, строк зазначений у п. 7.1 договору оренди та ст. 782 ЦК України, та те, що відповідач не заперечує проти розірвання договору.

Однак, незастосування місцевим господарським судом норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини не привело до прийняття невірного рішення в цілому, підстав для скасування рішення в цій частині немає. А тому, суд апеляційної інстанції виклав у постанові власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи, що і здійснено при перегляді рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку (п. 32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»).

Щодо позовних вимог позивача про виселення ПП «Акорд-ЛТ»із найманих по договору найму №28/01-07-11 від 01.07.2011 року приміщень, які знаходяться за адресою м. Львів вул. Козланюка, 17, то судова колегія погоджується з господарським судом першої інстанції, що в цій частині позовні вимоги у відповідності до вимог п. 4.1 договору найму на вимог ст. 785 ЦК України підлягають до задоволення частково, оскільки в матеріалах справи наявні акти приймання-передачі від 01.07.2011 року (додаток №1/1 та додаток №1/2), які підтверджують той факт, що позивач передав відповідачу нежитлові приміщення, що розміщені на території за адресою: м. Львів, вул. Козланюка, 17, а саме приміщення підвалу, позначенні в технічному паспорті цифрами 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63, 65, 66, 67, 68, 1/2 І, ІІ, загальною площею 199,4 кв.м. та приміщення першого поверху, позначені в технічному паспорті цифрами 2, 3, загальною площею 94,9 кв.м.. Акт приймання-передачі в оренду частини приміщень третього поверху, позначеного в технічному паспорті за №43, загальною площею 20 кв.м. за адресою м. Львів, вул. Козланюка, 17, в матеріалах справи відсутній, та як зазначив позивач, відповідач відмовився підписувати акт приймання-передачі приміщення, а тому відсутня можливість надати суду копію акту передачі вищенаведеного приміщення.

Твердження апелянта в апеляційній скарзі про те, що у ТзОВ «Компанія управління проектами Акрополь»існує заборгованість перед ПП «Акорд ЛТ», яка виникла на підставі Договорів про відступлення права вимоги, відповідно до яких ТзОВ «Тарма»та ТзОВ «МБК Груп»передали ПП «Акорд ЛТ»вимоги на загальну суму 303 595,39 грн. за виконані на замовлення ТзОВ «Компанія управління проектами Акрополь»роботи, і тому виниклу заборгованість по орендній платі слід врахувати в рахунок заборгованості позивача, не заслуговує на увагу, оскільки відповідачем не представлено ні місцевому господарському суду, ні суду апеляційної інстанції жодних доказів, які б підтверджували на підставі яких правочинів між позивачем та ТзОВ «Тарма», ТзОВ «МБК Груп»виникли договірні зобов'язання та заборгованість.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 6 «Про судове рішення», рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення господарського суду Львівської області від 31.10.2012 року у даній справі залишити без змін, апеляційну скаргу ПП «Акорд-ЛТ»-без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки, встановлені ст.ст. 109, 110 ГПК України.

Головуючий - суддя Кордюк Г.Т.

суддя Гриців В.М.

суддя Хабіб М.І.