Рішення № 28389608, 16.11.2012, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Справа № 2/0544/3233/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2012 року

Словянський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючої - судді Ільяшевич О.В.,

при секретарі Грибан А.В.,

з участю позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Словянську справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Содовий завод»про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, індексу інфляції, моральної шкоди,

В С Т А Н ОВ И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій вказував, що він працював у відповідача з 24 липня 1972 року по 05 вересня 2001 року. На день звільнення відповідач не виплатив йому всіх сум при звільненні, а тому станом на час звільнення утворилась заборгованість по заробітній платі в сумі 707 грн. 54 коп. Оскільки відповідач по даний час не виплатив заробітну плату, позивач просить стягнути з відповідача заробітну плату в сумі 707грн. 54 коп., індекс інфляції в сумі 180 грн. 36 коп., середній заробіток за весь час затримки розрахунку в сумі 4330 грн. 50 коп. та моральну шкоду в сумі 10 000 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав з підстав, наведених в позовній заяві. Також пояснив, що він не може пояснити чому у нього такий середній заробіток. На день звільнення він працював. За розрахунком неодноразово звертався.

Представник відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Содовий завод» в судове засідання не зявився, про час, дату та місце розгляду справи у суді повідомлявся належним чином, одночасно надав суду заяву про розгляд справи за його відсутністю, зазначивши, що відносно ВАТ «Содовий завод», порушено 03 січня 2001 року справу № 5/174Б про банкрутство, у 2003 році відкрита ліквідаційна процедура, котра продовжена до 27 січня 2013 року. Повідомив, що в звязку з цим, зупиняється нарахування будь-яких економічних санкцій щодо підприємства. Відносно вимог, передбачених нормами КЗпП України покладається на розсуд суду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд задовольняє позов частково, виходячи з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював у відповідача з 24 липня 1972 року по 05 вересня 2001 року. У відповідності із записами в трудовій книжці та довідки ВАТ «Содзавод»№ 413 від 11 жовтня 2010 року, ОСОБА_1 було звільнено з роботи згідно приказу № 272 від 05 вересня 2001 року (а.с.3-5, ). На день звільнення відповідач не виплатив йому всіх сум при звільненні, а тому станом на час звільнення утворилась заборгованість по заробітній платі в сумі 707 грн. 54 коп., що стверджується довідкою № 16-6313 від 11 жовтня 2012 року(а.с.3)

У відповідності до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після предявлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові.

Разом з тим, суд не погоджується з вимогами позивача, щодо стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі з урахуванням індексу інфляції, оскільки відповідно до листа Мінпраці від 30 жовтня 2003 року № 024-130 виплати, розмір яких визначається виходячи з середньої заробітної плати не підлягає індексації, оскільки вже була врахована при начисленні самої заборгованості. При цьому, відповідно до Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових коштів населення»індексація заробітної плати припиняється після звільнення працівника, оскільки індексуються лише поточні доходи працівників. В звязку з цим, суд відмовляє у задоволенні позову щодо стягнення з відповідача на користь позивачки індексу інфляції.

Враховуючи викладене, суд стягує з підприємства на користь позивача заборгованість по заробітній платі в розмірі 707 грн. 54 коп., у відповідності із довідкою ВАТ «Содовий завод»№ 16-6313 від 11 жовтня 2012 року.

Судом встановлено, що у відповідності до ухвали господарського суду Донецької області від 21 лютого 2012 року по справі № 5/174Б відносно відповідача відкрито ліквідаційну процедуру, яка на даний час продовжена до 27 січня 2013 року. У відповідності із частиною шостою статті 12 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом передбачено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, на невикористані та своєчасно не повернуті кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. У трудових правовідносинах такі поняття як зобовязання, неустойка чи інша санкція за невиконання зобовязання не застосовуються. За структурою КЗпП України ст. 117, якою визначено підстави виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відноситься до розділу VII Оплата праці вказаного Кодексу. За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобовязання. Це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку. Отже, виплата за затримку розрахунку при звільненні, яка повязана з трудовими правовідносинами, є оплатою праці, а тому положення наведенного вище Закону України на ці правовідносини не поширюються. Наведену позицію висловив також Верховний суд України в своїй постанові № 6-121цс 12 від 17 жовтня 2012 року.

У відповідності до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки зазначені в ст. 116 КЗПП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

В п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року N 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»зазначається, що при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 (з наступними змінами і доповненнями).

За змістом п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою

пов'язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього

Порядку, згідно якого, у разі, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

У відповідності із ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із ст. 11 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

В судовому засіданні не доведено дані про середньомісячну заробітну плату за повні два місяці роботи, або дані про установлені в трудовому договорі тарифної ставки, посадовий (місячний) оклад, відсутні докази того з яких причин позивач не мав заробітку два останні місяці перед звільненням, за яким режимом роботи працював. Крім того, на пропозицію суду в порядку ч.4 ст. 10 ЦПК України щодо сприяння його права на витребування необхідних доказів, позивач наполягав на вирішенні справи за наявних у ній доказів.

З огляду на викладене, суд позбавлений можливості самостійно вирахувати розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, в звязку із недоведеністю обставин, які повинні бути враховані при стягненні середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.

А тому в частині вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку слід відмовити.

В частині стягнення моральної шкоди, суд вважає, що дана вимога підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Факт невиплати заробітної плати відповідачем позивачу в період з 31 березня 2003 року по день звернення до суду відповідачем не заперечується та визнається.

У відповідності до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником, або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівникові провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні, зокрема в рішенні "Зубко та інші проти України" від 26 квітня 2006 року, визнавалося таким, що підпадає під захист ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод: рухоме і нерухоме майно, матеріальні і нематеріальні права, зокрема акції, патенти, відшкодування згідно з рішенням суду, право на пенсію, право землевласника на орендну плату, економічні права, повязані з веденням підприємницької діяльності, право займатись професійною діяльністю, правомірні очікування щодо певного стану речей у майбутньому, право вимоги. Враховуючи, що сплата заробітної платні і її розмір обовязково зазначається в трудовому договорі чи контракті, її можливо вважати активом, а порушення роботодавцем умов виплати заробітної платні порушенням права власності відповідно до ст..1 Першого протоколу. При цьому, позов працівника до суду про стягнення заробітної плати також вважається активом і прирівнюється до „майна у значенні, закладеному в ст. 1 Першого протоколу.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач порушив право на отримання позивачкою законної винагороди за виконану роботу у вигляді заробітної плати, що в сенсі ст. 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод є також порушенням права на мирне володіння майном. Внаслідок такого порушення позивач не мав можливості вести нормальний спосіб життя, змушений був докладати додаткових зусиль для матеріального забезпечення себе та своєї родини, що призвело до душевних страждань.

В звязку з цим, суд також стягує з відповідача на користь позивача моральну шкоду в сумі 1500 грн, оскільки зазначена ним в заяві сума не в повній мірі відповідає характеру та обсягу фізичних та душевних страждань, яких він зазнав.

Крім того, суд стягує з відповідача в прибуток держави судовий збір в розмірі 214 грн. 60 коп. коп. та 107 грн. 30 коп в частині стягнення моральної шкоди.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст.3, 10, 11, 60, 209, 212-215, 367 ч.1 п.2 ЦПК України, Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових коштів населення», ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 21, ч.1 ст. 116, ст. 117 КЗпП України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Содовий завод», місцезнаходження: вул. Чубаря, 91 м. Словянськ, Донецької області, р/р 26004307660166, у філії відділення ПІБ м. Словянська МФО 334561, код ЄДРПОУ 00204895, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, заборгованість по заробітній платі без утримання обов'язкових платежів в сумі 707(сімсот сім) грн.. 54 коп., 1500 (тисячу)грн. моральної шкоди.

В решті позову відмовити.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Содовий завод», місцезнаходження: вул.. Чубаря, 91 м. Словянськ, Донецької області, р/р 26004307660166, у філії відділення ПІБ м. Словянська МФО 334561, код ЄДРПОУ 00204895 341 (триста сорок одну) гривню 74 коп. судового збору в прибуток держави.

Допустити негайне виконання рішення в сумі місячного платежу.

Повний текст рішення суду виготовлений 21 листопада 2012 року.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного суду через Словянський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуюча суддя: О.В.Ільяшевич