Рішення № 28389335, 07.12.2012, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Пр. №2/0544/3267/2012

Р І Ш Е Н Н Я

Ім'ям України

(заочне)

«03»грудня 2012 р. м. Слов'янськ

Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого -судді Чемодурової Н.О.

при секретарі -Бондаренко О.В.

за участю:

позивач ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Слов'янська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Український науково-дослідний інститут металургійного машинобудування», про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати, відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

29 жовтня 2012 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ДП «УкрНДІметалургмаш», про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати, відшкодування моральної шкоди, обґрунтувавши свої вимоги тим, що з 23 квітня 1992 року по 03 жовтня 2011 року вона перебувала в трудових відносинах з відповідачем. 03 жовтня 2011 року її було звільнено з підприємства. При звільненні позивачеві не була виплачена заробітна плата в розмірі 3610,73 грн. На даний час фактичний розрахунок з позивачем після звільнення досі не проведений. В зв'язку з цим позивач просить суд стягнути на свою користь з відповідача заборгованість по заробітній платі за період з червня по жовтень 2010 року у розмірі 3610,73 грн. компенсацію втрати частини грошових доходів в розмірі 246,30 грн., середній заробіток за весь час затримки розрахунку в розмірі 12597,00 грн. Крім того, просить стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду в сумі 5000 грн., оскільки дії відповідача спричинили моральні страждання та вимагали від позивача додаткових зусиль для організації свого життя.

В судовому засіданні позивач, ОСОБА_1, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, у їх обґрунтування надала суду пояснення аналогічні викладеним в позові, просила їх задовольнити.

Представник відповідача - ДП «УкрНДІметалургмаш», у судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України

Суд, вислухавши позивача, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до копії наказу про прийняття на роботу №40 від 23.04.1992р. ОСОБА_1 дійсно працювала на ДП «УкрНДІметалургмаш»(а.с.9) та була звільнена 03.10.2011р., що підтверджує копія наказу про припинення трудового договору №58 від 03.10.2011р.(а.с.10).

Вищенаведені обставини визнаються та підтверджуються сторонами по справі.

Вирішуючи заявлені вимоги про наявну заборгованість по заробітній платі суд дійшов до таких висновків.

Згідно ч. 7 ст. 43 Конституції України, ч. 1 ст. 115 КЗпП України, відповідач мав виплачувати працівникам заробітну плату регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженому у встановленому порядку, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У силу ст.116 ч.1 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Оскільки відповідач порушив право позивача на своєчасне та в повному обсязі отримання заробітної плати, таке право підлягає судовому захисту.

Суд погоджується з розрахунком заборгованості по заробітній платі, наданим позивачем, оскільки він не оспорюється відповідачем і підтверджується довідкою №88 від 01.10.2012р., виданою ДП «УкрНДІметалургмаш»на ім'я ОСОБА_1 (а.с.7). Будь-які розрахункові відомості про виплату належної позивачу заробітної плати відповідачем не представлено, а тому, дотримуючись принципу диспозитивності у цивільному процесі, в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі в сумі 3610 грн. 73 коп.

В частині стягнення середнього заробітку суд вважає, що дана вимога задоволенню не підлягає з наступних підстав.

У відповідності до ст. 117 КЗпП України передбачена відповідальність за затримку розрахунку при звільненні в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України. При відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»№13 від 29 грудня 1999 року, при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи -по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Відповідно до п. 2 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати»від 8 лютого 1995 року середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно з п. 8 вказаного Порядку, середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

З матеріалів справи вбачається, що позивач пропрацювала у відповідача з 23 квітня 1992 року по 03 жовтня 2011 року, що підтверджується копіями наказів №40 від 23.04.1992р. про прийняття на роботу та №58 від 03.10.2011р. про припинення трудового договору (а.с.9-10). Період заборгованості по заробітній платі -з червня 2010 року по жовтень 2010 року, що підтверджується довідкою №88 від 01.10.2012р.(а.с.7). При цьому, середньоденна заробітна плата позивача складає 44,25 грн., про що свідчить довідка №98 від 10.10.2012р. (а.с.8).

Відповідно до ст.ст. 11, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач під час розгляду справи не зверталася до суду з заявою у відповідності до ч. 4 ст. 10 ЦПК України про сприяння суду у витребуванні у відповідача відповідних доказів.

Виходячи з наведеного, суд був позбавлений можливості відповідно до Постанови КМУ «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати»розрахувати середній заробіток за час затримки розрахунку, оскільки відсутні дані про середньомісячну заробітну плату за останні два місяця, дані за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні, а також кількість робочих днів за час затримки розрахунку за професією позивача.

Щодо позовних вимог про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати в зв'язку з порушенням строків її виплати, суд відмовляє виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці», компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Між тим, згідно до ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Статтею 7 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»передбачено, що відмова власника або уповноваженого ним органу від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Таким чином, для розрахунку компенсації втрати частини заробітної плати необхідні дані щодо розміру щомісячного її нарахування, розміру її виплати і розміру заборгованості.

Оскільки позивачем не було надано доказів на підтвердження цих виплат, то суд позбавлений можливості зробити відповідні розрахунки.

В частині стягнення моральної шкоди, суд вважає, що дана вимога підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

У трудовому законодавстві право працівника на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням його трудових прав, визначено у статті 237-1 КЗпП України, відповідно до якої відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя; порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Строки звернення до суду за відшкодуванням моральної шкоди в зазначеній статті не встановлено.

Спір про відшкодування звільненому працівнику моральної шкоди, завданої затримкою розрахунку при звільненні, є трудовим спором.

У Цивільному кодексі України гарантується право особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу і встановлюється відшкодування моральної (немайнової) шкоди як один із способів захисту цивільних прав та інтересів (частина перша, пункт 9 частини другої статті 16).

Виходячи з цього, суд вважає, що в аспекті конституційного звернення визначені ЦК України і КЗпП України підстави та порядок відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди слід розглядати у нерозривному зв'язку з положеннями статті 233 КЗпП України, у яких встановлено строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, зокрема тримісячний строк, який розпочинається з дня, коли працівник дізнався чи повинен був дізнатися про порушення свого права.

Звільнений працівник, якому з вини власника або уповноваженого ним органу несвоєчасно виплатили належні при звільненні суми, має право вимагати відшкодування завданої при цьому моральної шкоди.

Виходячи з наведеного суд дійшов висновку, що для звернення працівника до суду з заявою про відшкодування моральної шкоди, завданої йому несвоєчасною виплатою з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум, встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли такий працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.

Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, характер та ступень моральних страждань позивача. Дійсно невиплатою відповідачем належних позивачу коштів, їй спричинена моральна шкода, яка полягає в порушенні її законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, ситуація, яка склалася, дійсно вимагала від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Разом з тим, суд вважає, що вимоги позивача про відшкодування на його користь моральної шкоди, хоча і ґрунтуються на діючому законодавстві України, але вони не можуть бути задоволені в повному обсязі, оскільки суд не може погодитись із запропонованим позивачем розміром відшкодування моральної шкоди. Але приймаючи до уваги ті обставини, що позивач мала незручності з приводу порушення відносно неї законодавства, що обумовлюється тим, що позивач, хвилювалася, зазнала моральних страждань. Враховуючи вимоги розумності та справедливості, суд вважає, що буде доцільним та справедливим стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 1000,00 грн.

Згідно ч.3 ст.6 ЗУ «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Пунктом 1 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.

Виходячи з цього, на підставі ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судові витрати, а саме судовий збір в сумі 321 грн. 90 коп.

На підставі викладеного й керуючись ст.ст. 47, 116 КЗпП України, керуючись ст.ст.1, 3,10,11, 60, 61, 209, 212-215, 224-226, 218, 294 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до державного підприємства «Український науково-дослідний інститут металургійного машинобудування», про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати, відшкодування моральної шкоди -задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства «Український науково-дослідний інститут металургійного машинобудування»(84102, Донецька обл., м. Слов'янськ, вул. Карпінського, 2а, р/р 26002301660023 у філії відділення ПІБ м. Слов'янська, МФО 334561, код ЗКПО 04601736) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1, заборгованість по заробітній платі в сумі 3610 грн. 73 коп. та моральну шкоду в розмірі 1000 грн. 00 коп., а всього 4610 (чотири тисячі шістсот десять) грн. 73 коп.

Стягнути з державного підприємства «Український науково-дослідний інститут металургійного машинобудування»(84102, Донецька обл., м. Слов'янськ, вул. Карпінського, 2а, р/р 26002301660023 у Промінвестбанку, МФО 334561, код ЗКПО 04601736) на користь держави на р/р 31210206700075, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Донецькій області, отримувач -УДКС у м. Слов'янську (м. Слов'янськ), код ЄДРПОУ (суду) -26503448, код ЄДРПОУ (банку) -37803368, МФО -834016, код класифікації доходів бюджету -22030001 судовий збір у сумі 321 (триста двадцять одна) грн. 90 коп.

У задоволенні інших заявлених позовних вимог відмовити за відсутністю підстав.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти дні з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 07 грудня 2012 року.

Суддя Слов'янського міськрайонного суду Н.О. Чемодурова