Ухвала суду № 2838068, 15.05.2008, Донецький апеляційний адміністративний суд

бенко К.П.

Суддя-доповідач Василенко Л.А.

Головуючий І інстанції суддя Наумова К.Г.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

Іменем України

15 травня 2008 року                                                                                                             Справа № 22-а-4646/08

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Василенко Л.А.,

суддів:                     Сіваченка І.В.,

                                 Дяченко С.П.,

при секретареві       Скопинській А.О.,

з участю представника відповідача Грішакової Н.І.,

розглянула апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції  м. Маріуполя на постанову господарського суду Донецької області від 07 лютого 2008 року  у справі № 26/379а за позовом Державного підприємства «Донецький обласний радіотелевізійний передавальний центр» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції  м. Маріуполя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ від 08.04.05р. № 0000332342/0, і

В С Т А Н О В И Л А :

В грудні 2005 року державне підприємство „Донецький обласний радіотелевізійний передавальний центр"  (ДП «ДОРПЦ») звернулося  до господарського суду  Донецької області з позовною заявою до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції (ДПІ) м. Маріуполя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 08.04.2005 р. №0000332342/0, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з земельного податку у сумі 35808грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 27904грн., загальній сумі 63712грн.

Заявою від 07.02.2008 р. позивач доповнив позов вимогами про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ м.Маріуполя № 0000332342/1 від 06.05.05р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на землю у сумі 35808грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 27904грн., у загальній сумі 63712грн., № 0000332342/2 від 06.07.05р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на землю у сумі 35808грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 27904грн., у загальній сумі 63712грн., № 0000332342/3 від 10.09.05р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на землю у сумі 27904грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 13952грн., у загальній сумі 41856грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що є підприємствами зв'язку, яке займаються розповсюдженням друкованої продукції, теле- і радіопрограм і тому розмір плати за землю не може перевищувати розміру плати за землю закладами культури.

Постановою господарського суду Донецької області від 07 лютого 2008 року позовні вимоги задоволені частково:   визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя від 08.04.05р. № 00000332342/0, від 06.05.05р. № 00003323342/1, від 06.07.05р. № 0000332342/2, якими позивачу визначено податкове зобов'язання з земельного податку у сумі 35808грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 27904грн., у загальній сумі 63712грн. у частині визначення податкового зобов'язання з податку на землю у сумі 27904грн. та фінансових санкцій у сумі 13952грн., у загальній сумі 41856грн. та податкове повідомлення-рішення від 10.09.05р. № 00000332342/3. У задоволенні решти позовних вимог  відмовлено.

Не погодившись з вказаною постановою суду відповідачем подано апеляційну скаргу на це судове рішення, в якій посилався на неправильне застосування норм матеріального  права, зокрема ст.12 Закону України «Про плату на землю», просив  скасувати оскаржувану постанову та прийняту нову постанову, якою у задоволені позову позивачу відмовити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, надав суду письмове клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з поважною причиною через яку неможливо взяти участь у справі у визначену судом дату. Суд на місці ухвалив розглянути справу у відсутність представника позивача, оскільки його явка в судове засідання не визнана обов’язковою.

Суд заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевірив матеріали справи, вивчив доводи апеляційної скарги і дійшов до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

ДП «ДОРПЦ»  є суб'єктом підприємницької діяльності, свідоцтво про держ'авну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності-юридичної особи видано виконавчим комітетом Донецької міської ради, про що 29.02.96р. зроблено запис у журналі обліку реєстрації

Згідно статуту позивача, який затверджено Концерном радіомовлення та телебачення 13.12.95р. та зареєстровано розпорядженням Ленінської районної ради народних депутатів м. Донецька від 29.02.96р. за №126р, Донецький обласний радіотелевізійний передавальний центр є державним підприємством. Основними напрямами діяльності позивача є - розвиток, вдосконалення та експлуатація технічних засобів телебачення і радіомовлення на базі найновіших досягнень науки і техніки, передового виробничого досвіду; розповсюдження телевізійних та радіопрограм, телефонної, телеграфної, комп'ютерної та іншої інформації через різні передавальні засоби згідно договорів з телерадіокомпаніями, підприємствами, установами та організаціями, а також з іншими замовниками, які мають ліцензії на такі види діяльності та на право користування каналом мовлення у відповідності з чинним законодавством; виконання технологічних функцій з визначеною нормативною якістю; та інші (п.2.2 Статуту).

ДПІ здійснила позапланову перевірку фінансово-господарської діяльності позивача, за наслідками якої складено акт від 07.04.2005р. №61/23-111-1/01183712 „Про результати тематичної перевірки з питання правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету плати за землю та комунального податку Донецьким обласним радіотелевізійним передавальним центром код за ЄДРПОУ 01183712 за період з 01.01.2002р. по 31.12.2004р.", відповідно до якого ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення від 08.04.05р. № 0000332342/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на землю у сумі 35808грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 27904грн., у загальній сумі 63712грн.

За наслідками адміністративного оскарження ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення:

№ 0000332342/1 від 06.05.05р., № 0000332342/2 від 06.07.05р. на такі ж суми податкового зобов'язання та фінансової санкції.

Рішенням про результати розгляду повторної скарги від 06.09.05р. № 14415/10/250135, ДПА у Донецькій області скасувала податкове повідомлення-рішення № 0000332342/0 від 08.04.05р. (№ 0000332342/1 від 06.05.05р.) у частині донарахування податкового зобов'язання з податку на землю у сумі 7904грн. та фінансових санкцій у сумі 13952грн., та у зазначеній частині скасувала рішення Жовтневої МДПІ м. Маріуполя від 06.05.05р. № 11117/10/25-013-3 про результати розгляду первинної скарги та рішення ДПІ у м. Маріуполі від 06.07.05р. № 11452/10/25-013 про результати розгляду повторної скарги. Рішення обґрунтовано тим, що у порушення вимог п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 ЗУ „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", визначено податкове зобов'язання з податку на землю за 2002р., тобто після закінчення встановленого цією статтею строку 1095 днів.

На підставі прийнятого ДПА у Донецькій області рішення про результати розгляду повторної скарги від 06.09.05р. № 14415/10/250135, Жовтневою МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000332342/3 від 10.09.05р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на землю у сумі 27904грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 13952грн., у загальній сумі 41856грн.

Підставою для визначення податкового зобов'язання з земельного податку, згідно акту перевірки, стало те, що у порушення ст.ст. 2, 12 Закону України „Про плату за землю", позивач не сплатив податок на землю за період з січня 2002 р. по грудень 2003р. за користування земельною ділянкою площею 21968,12кв.м., розташованою за адресою: м. Маріуполь, вул. Кленова балка, б.З, оскільки позивач безпідставно визначив наявність у нього пільги, яка звільняє його від сплати цього податку.

Згідно розрахунку фінансових санкцій за результатами перевірки позивача (до податкового повідомлення-рішення № 0000332342/3 від 10.09.05р.) від 12.12.05р., позивачу донарахований податок у сумі 27904грн. за 2003 рік. Фінансові санкції застосовані на підставі п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Позивач 30.01.03р. подав до ДПІ зведений розрахунок земельного податку на 2003р.. де зазначав, що земельний податок не підлягає сплаті. У Додатку 2 до зазначеного розрахунку позивач вказав, що користується пільгою щодо сплати земельного податку на підставі п.4 ст.5 Закону України „Про плату за землю" у розмірі 100% до загальної суми на земельну ділянку площею 21968,12кв.м.

Згідно довідки №2014/03 від 27.01.03р., виданої Маріупольським міським управлінням земельних ресурсів, про земельну ділянку кадастрового номеру 1412300000:02:000:000 за адресою: вул. Кленова балка, 3, користувачу - Державному підприємству „Донецький обласний радіотелевізійний передавальний центр" виділено земельну ділянку площею 21968,12кв.м., з грошовою оцінкою - 127грн. 02коп. за кв.м., категорія - землі транспорту та зв'язку, цільове призначення - громадське використання.

Суд першої інстанції встановив, що позовні вимоги  ДП «ДОРПЦ» підлягає  частковому задоволенню і з таким висновком погоджується колегія суддів .

Частиною 5 ст. 5 Закону України „Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" встановлено, що розмір плати за землю державними підприємствами зв'язку, які займаються розповсюдженням друкованої продукції, теле- і радіопрограм, не може перевищувати розміру плати за землю закладами культури.

Згідно п. 4 ст. 12 Закону України „Про плату за землю", від земельного податку звільняються вітчизняні заклади культури.

Ч. З ст. 1 Закону України „Про систему оподаткування", встановлено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Закон України „Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" - не є спеціальним законом у сфері оподаткування.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Закони є актами єдиного органу законодавчої влади - Верховної Ради України. Конституція України не передбачає пріоритетності застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Відсутній також закон, який би регулював питання подолання колізій норм законів, що мають однакову юридичну силу.

У п. З мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03.10.1997р. № 4-зп (справа про набрання чинності Конституцією України), зазначено, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний в часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Преамбула Закону України „Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" визначає правові, економічні, організаційні засади державної підтримки засобів масової інформації та соціального захисту журналістів і, як складова частина законодавства України про свободу слова та інформаційну діяльність, посилює систему правового регулювання в інформаційній сфері.

У ч. 1 ст. 1 цього Закону державна підтримка засобів масової інформації визначена як сукупність правових, економічних, організаційних та інших заходів державного сприяння зміцненню і розвитку інформаційної галузі, її інфраструктури. Визначаючи сферу дії цього Закону, законодавець поширив його норми також на телерадіоцентри -та підприємства поліграфії і зв'язку тією мірою, наскільки вони забезпечують діяльність засобів масової інформації (частина друга статті 2).

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України „Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", державна підтримка засобів масової інформації здійснюється шляхом протекціоністської політики зниження споживчої вартості інформаційної продукції, включаючи податкове, тарифне, митне, валютне та господарське регулювання, відшкодування збитків, подання фінансової допомоги.

При цьому ч.5 ст. 5 Закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" не встановлює пільги щодо плати за землю, яка справляється зазначеними в ній державними підприємствами зв'язку, а передбачає граничний рівень такої плати, який не може перевищувати розмір плати заземлю закладам культури. Тим самим законодавець запровадив однаковий підхід при визначенні обов'язків щодо плати за землю до суб'єктів господарювання, які діють в інформаційній сфері та потребують державної підтримки.

Відповідно до п.1, п.2 розділу VI "Прикінцеві положення" Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" цей закон введено в дію з 01.01.1998 р. та передбачено, що до приведення інших законодавчих актів у відповідність з цим Законом вони застосовуються і діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Цей закон прийнятий пізніше в часі, ніж Закон України “Про систему оподаткування”, тому й підлягає застосуванню як спосіб подолання колізії двох законів.

Посилання в апеляційній скарзі на статут та види діяльності ДП “ДОРПЦ” не мають під собою підстав, оскільки позивач здійснює діяльність у сфері радіомовлення і телебачення (код КВЕД 92.20.0).

Таким чином, у спірних правовідносинах повинен бути застосований однаковий підхід при визначенні обов'язків щодо плати за землю державними підприємствами зв'язку та закладами культури, які звільняються від сплати земельного податку згідно до ст. 12 Закону України „Про плату за землю".

Крім цього п.п. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", встановлено, що у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

У даному випадку норми різних законів по-різному визначають права та обов'язки платника податку, тому рішення повинно прийматись на користь платника податку.

Податкові повідомлення-рішення №0000332342/0 від 08.04.05р., №0000332342/1 від 06.05.05р., були скасовані рішенням ДПА у Донецькій області від 06.09.05р. № 14415/10/250135 у частині визначення податкового зобов'язання з податку на землю у сумі 7904грн. та фінансових санкцій у сумі 13952грн.

На підставі рішення ДПА у Донецькій області від 06.09.05р. № 14415/10/250135 позивачу було направлено податкове повідомлення-рішення від 10.09.05р. № 00000332342/3, якими позивачу визначено податкове зобов'язання з земельного податку у сумі 27904грн. та фінансові санкції у сумі 13952грн., у загальній сумі 41856грн.

Відповідно до п.п. 6.4.1. п. 6.4. Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податкове повідомлення від 16.07.05р. № 00000332342/2 у частині визначення податкового зобов'язання з податку на землю у сумі 7904грн. та фінансових санкцій у сумі 13952грн. вважається відкликаним.

З огляду на зазначене суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що позовні вимоги у частині скасування податкових повідомлень-рішень від 08.04.05р. № 00000332342/0, від 06.05.05р. № 00003323342/1, від 06.07.05р. № 0000332342/2, якими позивачу визначено податкове зобов'язання з земельного податку у сумі 35808грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 27904грн., загальній сумі 63712грн. у частині визначення податкового зобов'язання з податку на землю у сумі 7904грн. та фінансових санкцій у сумі 13952грн. задоволенню не підлягають.

Позовні вимоги у частині визнання недійсним податкових повідомлень-рішень від 08.04.05р. № 00000332342/0, від 06.05.05р. № 00003323342/1, від 06.07.05р. № 0000332342/2, якими позивачу визначено податкове зобов'язання з земельного податку у сумі 35808грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 27904грн., загальній сумі 63712грн. у частині визначення податкового зобов'язання з податку на землю у сумі 27904грн. та фінансових санкцій у сумі 13952грн., у загальній сумі 41856грн., та податкове повідомлення-рішення від 10.09.05р. № 00000332342/3, якими позивачу визначено податкове зобов'язання з земельного податку у сумі 27904грн. та фінансові санкції у сумі 13952грн., у загальній сумі 41856грн., є обґрунтованими т підлягають задоволенню.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального прав.

Керуючись ст.ст. 184, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, п.1 ч.1 ст.205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

В задоволенні апеляційної скарги Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції  м. Маріуполя відмовити.

Постанову господарського суду Донецької області від 07 лютого 2008 року  у справі № 26/379а за позовом Державного підприємства «Донецький обласний радіотелевізійний передавальний центр» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції  м. Маріуполя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ від 08.04.05р. № 0000332342/0 залишити без змін.

        Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий:        

Судді: