Рішення № 28361320, 25.12.2012, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/1190/3644/12 Головуючий у суді І-ї інстанції Баранець А.М.

Спори, що виникають із трудових правовідносин про поновлення на роботі Доповідач Головань А. М.

РІШЕННЯ

Іменем України

25.12.2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області складі:

Головуючого Голованя А.М.

Суддів Черниш Т.В.

Кривохижі В.І.

При секретарі Дімановій Н.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 листопада 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до дошкільного навчального закладу (ясла - садок) загального розвитку № 6 "Зірочка" (далі - дошкільний заклад "Зірочка") про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди і

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2012 року ОСОБА_3 звернувся в суд з зазначеним позовом, посилаючись на те, що з 2005 року працював на посаді сторожа дошкільний заклад "Зірочка" на безстроковій основі.

Відповідно до наказу № 6-к від 5 червня 2012 року був звільненим з роботи з підстав передбачених п.3 ст. 40 КЗпП України. Вважає звільнення незаконним, оскільки він не порушував трудових обов'язків.

Неправомірні дії відповідача завдали йому моральних страждань, призвели до втрати нормальних життєвих зв'язків, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації життя. Розмір відшкодування моральної шкоди визначив у сумі 2 000 грн.

У подальшому позивач збільшив розмір позовних вимог, просив стягнути з відповідача 4000 грн. на відшкодування моральної шкоди.(а.с. 1-3, 22)

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 листопада 2012 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити заявлений ним позов.

Зокрема, зазначає, що суд не звернув уваги на невідповідність запису зробленого в трудовій книжці змісту наказу про звільнення, не з'ясував в якій формі було укладено трудовий договір, не урахував те, що відповідачем не надано доказів ознайомлення працівника з його трудовими обов'язками.

Представник дошкільного закладу "Зірочка", який належним чином був повідомлений про місце та час розгляду справи, в судове засідання апеляційного суду не з'явився.

Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_3, який підтримав доводи скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах встановлених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

За правилами ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Суд апеляційної інстанції вважає, що ухвалене у справі судове рішення не відповідає вищезгаданим вимогам закону.

Відмовляючи у задоволенні позову про поновлення на роботі, суд виходив з того, що звільнення позивача було проведене відповідачем з додержанням вимог трудового законодавства.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 3 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

З урахуванням положень статті 147 КЗпП України звільнення за передбаченими пунктом 3 статті 40 КЗпП України підставами є заходом стягнення, що застосовується до працівника за порушення ним трудової дисципліни.

Таким чином працівник може бути звільнений з роботи на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України, якщо після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення, яке не втратило юридичної сили за давністю і не зняте достроково (стаття 151 КЗпП України), він знову вчинив проступок на роботі.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_3 працював в дошкільному закладі "Зірочка" на посаді сторожа з 1 червня 2005 року, в членах профспілкової організації не перебував.

25 травня 2012 року, відповідно до наказу № 40, ОСОБА_3 було винесено догану за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків покладених на нього трудовим договором, без зазначення конкретного порушення цих обов'язків.(а.с. 33)

Встановлюючи обставини справи суд зазначив, що дисциплінарне стягнення -догана, була винесена за відмову позивача прибрати сніг 18.01.2012 року, виконати розпорядження адміністрації № 01 -р від 4.05.2012 року пофарбувати паркан та № 02-р від 23.05.2012 року знищити бур'яни на території навчального закладу.

В своїх доводах ОСОБА_3 зазначав, що при прийнятті на роботі його ознайомили з посадовою інструкцією, в якій було передбачено, що він може бути залученим до виконання інших робіт, не пов'язаних з охороною навчального закладу, тільки за його згодою.

Проте суд першої інстанції в порушення п.1 ч.1 ст. 214 ЦПК України не перевірив чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача.

Згідно ст.31 КЗпП України власник або уповноважений ним орган не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором.

Так, дійсно до матеріалів справи долучено посадову інструкцію, в якій є запис від 16.06.2009 року про ознайомлення позивача з її змістом, в пунктах 2.11, 2.12 якої передбачено, що сторож може залучатися до разових некваліфікованих робіт (прибирання снігу, ремонтних, розвантаження, перенесення вантажів, знищення бур'янів). (а.с. 50)

Слід зазначити, що зазначена інструкція не містить відомостей стосовно дати її затвердження, а відповідач не спростував доводів позивача й не надав суду доказів на підтвердження того, що на час укладення трудового договору у 2005 році діяла саме така ж за змістом інструкція з якою його ознайомили більш ніж через чотири роки.

Крім того, визначені посадовою інструкцією на ОСОБА_3 обов'язки виконувати некваліфіковані роботи суперечать положенням Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого наказом Мінпраці та соціальної політики України від 29.12.2004 року № 336, в якому зазначені наступні завдання та обов'язки сторожа: перевіряє цілісність об'єкта, що охороняється (замків та інших запірних пристроїв; наявність пломб; протипожежного інвентарю; справності сигналізації, телефонів, освітлення), разом з представником адміністрації або змінним сторожем. У разі виявлення несправностей (зламані двері, вікна, замки, відсутність пломб та печаток і таке інше), які не дозволяють прийняти об'єкт під охорону, доповідає про це особі, якій він підзвітний, представнику адміністрації та черговому з відділку міліції і охороняє сліди злочину до прибуття представників міліції. За умови виникнення пожежі на об'єкті підіймає тривогу, сповіщає пожежну команду та чергового з відділку міліції, вживає заходів щодо ліквідації пожежі. Чергує в прохідній підприємства, установи, організації: пропускає працівників, відвідувачів, автотранспорт на територію підприємства, установи, організації та назад після пред'явлення ними відповідних документів.

В частинах 1, 4 загальних положень цього Довідника вказано, що довідник є нормативним документом, обов'язковим з питань управління персоналом на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності та видів економічної діяльності і служить основою для розроблення робочих інструкцій працівникам, які закріплюють їх обов'язки, права та відповідальність

Також, суд апеляційної інстанції не вважає покладання на ОСОБА_3 обов'язків виконання разових некваліфікованих робіт зміною істотних обов'язків в розумінні ч.3 ст. 32 КЗпП України, оскільки відповідачем не доведено, що це було пов'язано із змінами в організації виробництва і праці дошкільного закладу.

Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає, що встановлені пунктами 2.11, 2.12 посадової інструкції сторожа обов'язки погіршили становище позивача порівняно з законодавством України про працю, тому згідно положень ст. 9 КЗпП України є недійсними.

Отже, у адміністрації дошкільного закладу "Зірочка" не було правових підстав застосовувати до ОСОБА_3 перше стягнення у вигляді догани за невиконання робіт, які не були передбачені трудовим договором і на які він не погоджувався.

Згідно наказу № 6-к від 5 червня 2012 року ОСОБА_3 було звільнено з посади за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків покладених на сторожа трудовим договором, з підстав передбачених п.3 ст.49 КЗпП України, без зазначення конкретного порушення функціональних обов'язків.(а.с. 4)

Замість цього в наказі вказано, що позивач систематично не виконує без поважних причин обов'язки, покладені на нього трудовим договором, порушує інструкцію з охорони праці, правила пожежної безпеки, правила внутрішнього трудового розпорядку, протягом зимового періоду не виконував п.2.10, п.2.11 посадової інструкції та постійно ігнорує виконання п.2.12 цієї інструкції.

Судом встановлено, що стягнення, у вигляді звільнення, застосовано за проступок, який мав місце 5 червня 2012 року і полягав у тому, що позивач палив на території закладу та відпочивав в кімнаті для перевдягання.

Разом з тим суд не зазначив за невиконання яких саме конкретно обов'язків покладе-них на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку ОСОБА_3. було вдруге притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Відтак, за відсутності доведеності фактів порушення трудових обов'язків працівником, звільнення ОСОБА_3 за п.3 ст. 40 КЗпП України є незаконним.

За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню з підстав передбачених п.п. 2,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про поновлення позивача на роботі.

При ухваленні рішення про поновлення на роботі, суд згідно ч.2 ст.235 КЗпП України вирішує питання про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року середній заробіток за час вимішеного прогулу обчислюється з середньомісячної заробітної плати за останні два календарні місяця роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Пунктом 8 вказаного вище Порядку передбачено, що нарахування виплат проводяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Здійснюючи розрахунок суд апеляційної інстанції визначає середньоденний заробіток позивача враховуючи розмір зарплати за квітень 2012 року та травень 2012 року та кількість робочих днів ( 1349,68 грн. + 1429,91 грн. = 2770,59 грн. : 40 р.д .= 69,26 грн.). (а.с.80)

Виходячи з графіку роботи позивача та дати ухвалення рішення, весь час вимушеного прогулу складає 142 робочих днів ( з 6 червня по 25 грудня 2012 року).

Тому, за час вимушеного прогулу з відповідача на користь позивача належить стягнути 9834,92 грн. (69,26 грн. х 142 р.д.= 9834,92 грн.).

Суд також враховує характер спірних правовідносин, роз'яснення наведені в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", положення ст. 237-1

КЗпП України, і вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 300 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат в порядку передбаченому ст. 88 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, приймає до уваги, що при пред'явленні позову позивач був звільнений від сплати судового збору згідно п.1 ч.5 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" та вважає за необхідне стягнути з дошкільного закладу "Зірочка" в дохід держави 113,40 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 листопада 2012 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_3 до дошкільного навчального закладу (ясла -садок) загального розвитку № 6 "Зірочка" задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_3 на посаді сторожа дошкільного навчального закладу (ясла -садок) загального розвитку № 6 "Зірочка".

Стягнути з дошкільного навчального закладу (ясла -садок) загального розвитку № 6 "Зірочка" (ідентифікаційний код -02143979) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер -НОМЕР_1) 9834,93 грн. (дев'ять тисяч вісімсот тридцять чотири гривні 93 коп.) середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, який обрахований без вирахування податків та інших обов'язкових платежів, 300 грн. на відшкодування моральної шкоди та в дохід держави 113,40 грн. судового збору.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: