Рішення № 28358517, 24.09.2012, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 419/3437/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2012 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Токар Н.В.,

при секретарі Бойко А.В.,

за участю представника позивача Бондаренко В.О.,

за участю представника відповідачів ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Дніпропетровську цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»про визнання кредитного договору удаваним правочином та про визнання кредитного договору таким, що укладений в національній валюті України -гривні, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2011 року позивач звернувся до суду з позовною заявою (Том 1 арк.с.1-2), неодноразово уточнюючі позовні вимоги (Том 1 арк.с.59,209), просив ухвалити рішення, яким стягнути солідарно з відповідачів суму заборгованості за кредитним договором №023/08-ФЛ/16 від 01 серпня 2008 року у розмірі 620830 (шістсот двадцять тисяч вісімсот тридцять) грн. 79 (сімдесят дев'ять) коп., з яких: заборгованість по кредиту -240338 (двісті сорок тисяч триста тридцять вісім) грн. 23 (двадцять три) коп.; заборгованість по процентам - 51696 (п'ятдесят одна тисяча шістсот дев'яносто шість) грн. 71 (сімдесят одна) коп.; заборгованість по пені за період з 27.04.2011 року по 27.04.2012 року 328795 (триста двадцять вісім тисяч сімсот дев'яносто п'ять) грн. 85 (вісімдесят п'ять) коп., судові витрати по справі просив покласти на відповідачів.

В обґрунтування позову позивач вказав на те, що 01 серпня 2008 року між позивачем та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №023/08-ФЛ/16 відповідно до якого, Банк надав грошові кошти у сумі 60704 долари США, а відповідач прийняв на себе зобов'язання сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 17% річних відповідно до графіку погашення кредиту. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, був укладений договір поруки №023/08/02/16, між банком, позичальником та поручителем ОСОБА_4 відповідно до умов якого, остання взяла на себе на добровільних засадах відповідати перед банком по зобов'язаннях позичальника ОСОБА_3 в повному обсязі. Позичальник з моменту отримання кредитних коштів свої обов'язки по поверненню кредиту, згідно графіку погашення кредиту, не виконує, у зв'язку з чим, станом на 27.04.2012 року утворилась заборгованість у розмірі 620830 грн. 79 коп., тому, позивач вимушений звернутися до суду із зазначеною позовною заявою.

У судовому засідання представник позивача уточнену позовну заяву підтримав в повному обсязі, просив її задовольнити, посилаючись на підстави зазначені в позовній заяві.

Представник відповідачів у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, заперечувала проти їх задоволення, посилаючись на те, що банк не мав права укладати з відповідачем ОСОБА_3 кредитний договір в іноземній валюті, оскільки єдиним законним засобом платежу на території України є національна валюта України -гривня, тому, просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

12 липня 2012 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулись до суду із зустрічною позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»про визнання кредитного договору удаваним правочином; застосувати наслідки удаваного правочину та визнати кредитний договір таким, що укладений в національній валюті України -гривні (Том 1 арк.с.237-240), в якій просили ухвалити рішення, яким визнати кредитний договір №023/08-ФЛ/16 від 01 серпня 2008 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «Банком «Фінанси та Кредит»та ОСОБА_3 -удаваним правочином; застосувати наслідки удаваного правочину та визнати кредитний договір №023/08-ФЛ/16 від 01 серпня 2008 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «Банком «Фінанси та Кредит»та ОСОБА_3 таким, що укладений в національній валюті України -гривні, вважати, що кредит був наданий в сумі 287273 грн. 60 коп. на умовах, визначених в договорі.

В обґрунтування позову, представник позивачів за зустрічною позовною заявою - ОСОБА_2, посилалась на те, що 30 липня 2008 року між ОСОБА_3 та регіональним дилером ЧП «Віктор та сини»був укладений договір купівлі -продажу №78526000012 на купівлю автомобілю Mercedes -Benz. Згідно умов договору купівлі -продажу, автосалон зобов'язався передати у власність позивача ОСОБА_3 автомобіль, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити зазначений автомобіль. Пунктом 3.2 цього договору визначено: платежі за цим договором здійснюються покупцем в національній валюті України -гривні. 31 липня 2008 року ОСОБА_3 на виконання умов договору купівлі -продажу, через касу автосалону, вніс попередню оплату вартості автомобілю у розмірі 10%. Для сплати решти вартості автомобілю, ОСОБА_3 звернувся до банку з метою отримання решти коштів кредиту. 01 серпня 2008 року між позивачем та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №023/08-ФЛ/16 відповідно до якого, Банк надав грошові кошти у сумі 60704 долари США, а відповідач прийняв на себе зобов'язання сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 17% річних відповідно до графіку погашення кредиту. З наведеного вбачається, що видаючи кредит в іноземній валюті, банк усвідомлював, що цей факт носить формальний характер, і насправді ця валюта виступає не як засіб платежу, а як еквівалент національної валюти України -гривні, необхідної для використання кредиту за цільовим призначенням, що підтверджується наданою банком квитанцією, в якій вказаний гривневий еквівалент виданої іноземної валюти, а отже кредитний договір є удаваним правочином, так як його було вчинено з метою приховання іншого правочину, який сторони вчинили в дійсності, а саме було здійснено надання кредиту в національній валюті України - гривні.

В судовому засіданні представник позивачів за зустрічною позовною заявою -ОСОБА_2, підтримала зустрічну позовну заяву, просила її задовольнити, посилаючись на підстави, зазначені у зустрічній позовній заяві.

Представник відповідача за зустрічною позовною заявою -Бондаренко В.О., в судовому засіданні заперечував проти задоволення зустрічної позовної заяви посилаючись на те, що Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит»діє на підставі положень чинного законодавства та підзаконних нормативно-правових актів України, має генеральну банківську ліцензію №85 на право здійснення банківських операцій, визначених частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», серед яких передбачено право здійснювати операції з валютними цінностями. Невід'ємною частиною ліцензії №85 є Дозвіл за №85-4 з додатком, в якому наведено перелік операцій, які має право здійснювати ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» з валютними операціями. Відповідно до Додатку до дозволу №85-4, Банк має право здійснювати операції з валютними цінностями, зокрема шляхом «Залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України», тому вважає, що правових перешкод для того, щоб ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»мало право укладати кредитні договори та видавати кредити в іноземній валюті -немає. Тому, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вислухавши доводи представника позивача, з'ясувавши заперечення представника відповідачів -ОСОБА_2, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню, а зустрічна позовна заява ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»про визнання кредитного договору удаваним правочином; застосувати наслідки удаваного правочину та визнати кредитний договір таким, що укладений в національній валюті України -гривні, задоволенню не підлягає, у зв'язку з наступним.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений термін, відповідно закону, договору.

При цьому, ст.533 ЦК України передбачено, що грошове зобов'язання має вбути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті під час здійснення розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Згідно ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», кошти -це гроші у національній або іноземній валюті.

Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов'язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити відсотки.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1054 ЦК України.

У судовому засіданні встановлено, що 01 серпня 2008 року між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит»та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №023/08-ФЛ/16 згідно якого, Банк надав грошові кошти у сумі 60704 долари США, а відповідач прийняв на себе зобов'язання сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 17% річних відповідно до графіку погашення кредиту (арк.с.5-7).

Банк перед відповідачем виконав свої зобов'язання за кредитним договором №023/08-ФЛ/16 від 01.08.2008 року повністю, що підтверджується копією заяви про видачу готівки (арк.с.11).

Згідно ч.1 ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, був укладений договір поруки №023/08/02/16, між банком, позичальником ОСОБА_3 та поручителем ОСОБА_4 відповідно до умов якого, остання взяла на себе на добровільних засадах відповідати перед банком по зобов'язаннях позичальника ОСОБА_3 в повному обсязі (арк.с.9-10).

Згідно ст.553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Зі змісту наведеної норми випливає, що порука є угодою щодо прийняття перед третьою особою на себе обов'язку поручитися перед кредитором за виконання боржником свого зобов'язання та нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язання боржником шляхом відшкодування у грошовій формі того, що не було виконане боржником.

Відповідно до вимог ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Таким чином, порука є способом забезпечення виконання зобов'язання; договір поруки не створює обов'язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором; в договорі поруки кредитор наділений лише правами, а поручитель -обов'язками; у разі невиконання боржником основного зобов'язання, забезпеченого порукою, поручитель зобов'язується виконати борг боржника замість останнього; обов'язок поручителя полягає не лише у виконанні обов'язку замість боржника, а у відшкодуванні збитків, завданих невиконанням обов'язку боржником.

Як вбачається з договору поруки, укладеного 01.08.2008 року, у вказаному договорі передбачено вид відповідальності поручителя та боржника, вони несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

За умовами кредитного договору, відповідач ОСОБА_3 зобов'язувався використати кредит на зазначені цілі, повернути отримані кошти і сплатити нараховані за користування кредитом відсотки. Але у порушення умов кредитного договору, відповідачі зобов'язання належним чином не виконали, у зв'язку з чим за кредитним договором виникла заборгованість, яка станом на 27.04.2012 року складає суму 620830 грн. 79 коп.

Таким чином, з відповідачів, в солідарному порядку, на користь позивача в рахунок стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає стягненню сума 620830 грн. 79 коп.

Зустрічна позовна заява ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання кредитного договору удаваним правочином; застосувати наслідки удаваного правочину та визнати кредитний договір таким, що укладений в національній валюті України -гривні, задоволенню не підлягає, у зв'язку з наступним.

01 серпня 2008 року між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит»та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №023/08-ФЛ/16 згідно якого, Банк надав грошові кошти у сумі 60704 долари США, а відповідач прийняв на себе зобов'язання сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 17% річних відповідно до графіку погашення кредиту (п.2.1 договору).

Розділ 1 Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 р. №337 та чинної на час виниклих правовідносин, визначає, що:

-касові операції - операції, які здійснює банк, а саме: видача готівки, приймання її та обмін не придатних до обігу банкнот (монет) на придатні до обігу банкноти (монети), банкнот на монети, монет на банкноти, банкнот (монет) одного номіналу на банкноти (монети) іншого номіналу, вилучення з обігу сумнівних банкнот (монет), валютно-обмінні операції та операції з банківськими металами;

-касові документи - документи, за допомогою яких оформляються операції з готівкою та банківськими металами.

Згідно глави 1 розділу 3 заява на видачу готівки належить до касових документів, які оформляються згідно з касовими операціями, визначеними цією Інструкцією.

Таким чином, видача готівки банком відповідачу підтверджується заявою на видачу готівки №1 від 01.08.2008 р., де зазначено, що сума операції 60704,00 дол. США, а зміст здійсненої касової операції: «Видача кредиту згідно договору № 023/08-ФЛ/16 від 01.08.2008»(Том 1 арк.с.11).

Відповідно до пунктів 1.2., 5.5. Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України, затвердженої постановою Правління НБУ від 12.12.2002 р. №502, квитанція за формою №377-К видається касою банку фізичним особам як підтвердження здійснення купівлі у фізичних осіб -резидентів готівкової іноземної валюти за готівкові гривні.

Отже, отримані долари США ОСОБА_3 за своєю ініціативою продав у касі банку за готівкову гривню (282273 грн. 60 коп.). Даний факт підтверджується квитанцією за формою №377-К під №4 від 01.08.2008 р., яка особисто підписана відповідачем.

01.08.2008 р. у відповідності до вимог ст.ст. 1066, 1067 ЦК України між банком та відповідачем ОСОБА_3 був укладений договір №МВКL-4319 про відкриття та обслуговуванні банківського рахунку фізичної особи в національній валюті, відповідно до п. 1.1 якого, банк відкрив Відповідачу поточний рахунок НОМЕР_1

На вказаний рахунок через касу банку ОСОБА_3 були зараховані кошти в сумі 287273 грн. 60 коп., що підтверджується заявою на переказ готівки № 275032 віт 01.08.2008 р.

В обґрунтування того, що кредит надавався у гривні відповідач ОСОБА_3 посилається на договір купівлі-продажу від 30.07.2008 р., який був укладений між ним та автосалоном.

Проте, суд вважає зазначені посилання необґрунтованими, оскільки банк не є стороною зазначеного договору, а отже він є двостороннім та не може створювати для третьої особи - «Банку «Фінанси та Кредит»жодних обов'язків.

Таким чином, всі операції з коштами, наявними на банківському рахунку відповідача ОСОБА_3 не пов'язані з виконанням банком свого обов'язку надати кредитні ресурси, а є сплатою за автомобіль самим відповідачем.

Отже, кредитний договір №023/08-ФЛ/16 не підпадає під ознаки удаваного правочину, на що посилалась представник позивачів за зустрічною позовною заявою, посилання останньої є незаконними та необґрунтованими.

Відповідно до вимог ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст.ст.651, 654 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Згідно ст.99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

За ст.192 ЦК України іноземна валюти може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст.2 Закону України «Про банки та банківську діяльність», кошти -це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статі 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Відповідно до вимог ч.2 ст.192 та ч.3 ст.533 ЦК України використання іноземної валюти, в тому числі при здійснені розрахунків на території України за зобов'язаннями, допускається у випадках, в порядку та на умовах, встановлених законом. Законодавчим актом який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Відповідно до ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу - генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п.2 ст.5 цього ж Декрету.

Відповідно до п. 2, 3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджено Постановою Правління НБУ №275 від 17.07.2001 року за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями.

Тобто діючим законодавством уповноваженим банкам на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями надано право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

В підпункті «в»п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»передбачена наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, але на цей час законодавець не визначив межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті.

Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14 жовтня 2004 року №483, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк.

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку. Тому, при наявності у банку відповідної генеральної ліцензії та письмового дозволу Національного банку України, здійснення кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України, що мало місце у даному випадку.

Отже, посилання представника позивачів за зустрічною позовною заявою про визнання кредитного договору удаваним правочином; застосувати наслідки удаваного правочину та визнати кредитний договір таким, що укладений в національній валюті України -гривні, не ґрунтуються на законі.

Таким чином, зібрані у справі докази та їх наявна оцінка вказують на наявність підстав для відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог.

Відповідно до вимог ч.1 ст.88 ЦПК України з відповідачів, у солідарному порядку, на користь позивача суд стягує сплачені судові витрати по справі: судовий збір у розмірі 1700 грн. 00 коп. та витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн., а разом -1820 грн. 00 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 57-61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст.526, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 192, 526, 533, 546, 553, 554, 611, 651, 654, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.99 Конституції України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором -задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (р/р 290970003, код ЄДРПОУ 26460727, МФО 307231) заборгованість за кредитним договором №023/08-ФЛ/16 від 01 серпня 2008 року у розмірі 620830 (шістсот двадцять тисяч вісімсот тридцять) грн. 79 (сімдесят дев'ять) коп., з яких: заборгованість по кредиту -240338 (двісті сорок тисяч триста тридцять вісім) грн. 23 (двадцять три) коп.; заборгованість по процентам -51696 (п'ятдесят одна тисяча шістсот дев'яносто шість) грн. 71 (сімдесят одна) коп.; заборгованість по пені за період з 27.04.2011 року по 27.04.2012 року 328795 (триста двадцять вісім тисяч сімсот дев'яносто п'ять) грн. 85 (вісімдесят п'ять) коп.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»(р/р 290970003, код ЄДРПОУ 26460727, МФО 307231) судовий збір у сумі 1700 (одна тисяча сімсот) грн. та витрати на інформаційно -технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 (сто двадцять) грн., а разом - 1820 (одна тисяча вісімсот двадцять) грн.

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»про визнання кредитного договору удаваним правочином та про визнання кредитного договору таким, що укладений в національній валюті України -гривні -відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська шляхом подачи апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Н.В. Токар