Рішення № 28353160, 20.12.2012, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

20.12.2012

Справа № 2-2967/11

2/0418/1017/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2012 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого-судді Маймур Ф.Ф.

при секретарі -Авраменко А.М.

за участю: представника позивача -Бондаренко В.О.

відповідача -ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Кіровського районного суду м. Дніпропетровська з 31 серпня 2011 року перебуває вищезазначена цивільна справа, яка відповідно до ст.11-1 ЦПК України ухвалою від 05 липня 2012 року прийнята до провадження суддею Маймур Ф.Ф. в зв'язку із переведенням попереднього судді до іншого суду (а.с.58-60).

В обґрунтування своїх позовних вимог з урахуванням їх подальшого уточнення позивач послався на те, що на підставі договору №040-Р/002388 про відкриття карткового рахунку від 29 травня 2008 року, договору №036/08-ФЛ/03 про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 04 червня 2008 року відповідач отримав кредит із встановленням ліміту кредиту в сумі 12000 гривень, зобов'язавшись його повернути до 05 квітня 2010 року у порядку та на умовах, визначених договором. Посилаючись на те, що відповідач свої договірні зобов'язання не виконав, позивач просив стягнути з першого на свою користь суму заборгованості в розмірі 29739,48 гривень, а також покласти на відповідача судові витрати (а.с.91-92).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні факт невиконання ним своїх договірних зобов'язань із своєчасного та належного повернення кредиту визнав, однак, посилаючись на своє скрутне матеріальне становище, проведення часткового погашення ним кредиту в розмірі 2400 гривень станом на 29 жовтня 2012 року, а також перебування на його утриманні матері похилого віку, просив суд стягнути з нього лише заборгованість по тілу кредиту в розмірі 12000 гривень.

Вислухавши пояснення учасників розгляду справи та дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Судом встановлені на ступні факти та відповідні їм правовідносини.

Так, в судовому засіданні встановлено, що 29 травня 2008 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є позивач, та відповідачем, було укладено договір №040-Р/002388 про відкриття карткового рахунку, надання і використання платіжної картки НОМЕР_2, за умовами якого відповідачу було відкрито картковий рахунок НОМЕР_2 та надано платіжну карту, що підтверджується копією зазначеного договору з додатковим договором №1, копією розписки, копією Статуту позивача (а.с.10-12, 16, 29-39).

За змістом п.2.7, 4.6, 5.1, 5.2, 5.4, 5.5 зазначеного договору, а також п.3.14 тарифів комісійної винагороди ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит»відповідач при допущенні перевищення суми операції, здійсненої за допомогою платіжної картки, встановленого видаткового ліміту (несанкціонований овердрафт) строком більше 10 днів зобов'язаний сплатити банку 40% річних від простроченої суми (а.с.10-11, 14).

Також судом встановлено, що 04 червня 2008 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», як кредитодавцем, правонаступником якого є позивач, та відповідачем, як позичальником, було укладено договір №036/08-ФЛ/03 про відкриття відновлювальної кредитної лінії, за умовами якого відповідач отримав кредит шляхом відкриття на його картковому рахунку НОМЕР_2 відновлювальної кредитної лінії з лімітом в сумі 12000 гривень, зобов'язавшись повернути кредит до 05 квітня 2010 року на умовах даного договору, сплативши 2,2% річних (22% річних з 23 дня після здійснення операції) при безготівкових розрахунках з використанням отриманої картки, а також 22% річних при знятті з карткового рахунку готівкових коштів. У випадку прострочення повернення кредитних коштів або сплати процентів за їх користування позичальник зобов'язався сплатити кредитодавцю пеню в розмірі 1% від простроченої суми за кожний день прострочення. Викладене підтверджується копією зазначеного кредитного договору, копією розпорядження №004 (а.с.7-9, 15).

Як вбачається із матеріалів справи та визнано сторонами, позичальник не виконав належним чином взяті на себе договірні грошові зобов'язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, яку кредитодавець своїми письмовими вимогами від 19 липня 2010 року, 15 грудня 2010 року просив відповідачів погасити, однак такі вимоги не були виконані в повному обсязі відповідачем, внаслідок чого утворилась заборгованість, розмір якої станом на 07 серпня 2012 року становить 29739,48 гривень, з яких 12000 гривень -заборгованість за тілом кредиту, 299,23 гривень -заборгованість за процентами за користування кредитом, 17440,25 гривень -штрафна санкція за несвоєчасне погашення несанкціонованого овердрафту (а.с.17-23, 71-74).

Правовідносини, які виникли між сторонами у справі, окрім положень зазначених вище договорів, врегульовані нормами ЦК України.

Так, відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм ст.ст.11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір, який є обов'язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є кредитний договір, який обов'язково укладається в письмові формі (ст.ст.1054, 1055 ЦК України).

Нормою ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

При цьому відповідно до норми ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, різновид якої є пеня (ст.549 ЦК України).

Згідно ст.16 ЦК України однією із форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.

Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає їх належними, допустимими та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

Вирішуючи питання щодо позовних вимог позивача за договором №036/08-ФЛ/03 про відкриття відновлювальної кредитної лінії 04 червня 2008 року, приймаючи до уваги, що в судовому засіданні знайшов підтвердження факт укладення між кредитодавцем, правонаступником якого є позивач, та відповідачем даного договору із дотриманням вимог діючого законодавства, а також встановлено невиконання відповідачем, на відміну від кредитодавця, своїх зобов'язань за даними договором, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню, однак частково -шляхом стягнення суми в загальному розмірі 18299,23 гривень.

Підставою для такого рішення є те, що за змістом п.2.7, 4.6, 5.1, 5.2, 5.4, 5.5 договору №040-Р/002388 про відкриття карткового рахунку від 29 травня 2008 року, п.6.1 договору №036/08-ФЛ/03 про відкриття відновлювальної кредитної лінії 04 червня 2008 року визначена позивачем заборгованість за несвоєчасне погашення несанкціонованого овердрафту в розмірі 17440,25 гривень фактично є пенею, як форма неустойки, в розумінні ст.549 ЦК України. А відтак суд, враховуючи скрутне матеріальне становище відповідача, яке не заперечувалось стороною позивача та не спростовується матеріалами справи, вважає за можливе застосувати положення ст.551 ч.3 ЦК України, на підставі якої зменшити до 6000 гривень зазначену позивачем суму штрафної санкції за несвоєчасне погашення несанкціонованого овердрафту, що пропорційно зменшить до 18299,23 гривень суму загальної заборгованості відповідача.

При цьому суд не приймає до уваги посилання відповідача на його матеріальне становище та утримання матері похилого віку як підставу для повного звільнення відповідача від сплати штрафних санкцій та процентів за користування кредитом, оскільки цивільним законодавством такої можливості не передбачено, навпаки положення ст.625 ч.1 ЦК України визначають, що боржник не звільняться від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд на підставі ст.88 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені останнім при зверненні до суду судові витрати в розмірі 417,39 гривень (а.с.1, 2, 69).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.11, 15, 16, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст.10, 11, 57-61, 64, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит»(ЄДРПОУ 26460727) заборгованість за договором №036/08-ФЛ/03 про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 04 червня 2008 року в сумі 18299,23 гривень, що складається із заборгованості по тілу кредиту -12000 гривень, заборговані по процентам за користування кредитом -299,23 гривень, пені за несвоєчасне погашення несанкціонованого овердрафту -6000 гривень, та у рахунок повернення судових витрат -417,39 гривень, а всього -18716,62 гривень.

У задоволенні іншої частини позовних вимог Публічному акціонерному товариству «Банк Фінанси та Кредит»-відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.223 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя Ф.Ф. Маймур