Рішення № 28350543, 27.06.2012, Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа №709/1348/2012

Провадження по справі № 2/709/535/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.06.2012 року Рахівський районний суд Закарпатської області

у складі: головуючого - судді Тулик І.І.

при секретарі - Шемота М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення за договором кредиту на предмет іпотеки

В С Т А Н О В И В :

ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення за договором кредиту на предмет іпотеки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 27 листопада 2006 року між ПАТ "АК ПІБ" та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 766 відповідно до умов якого, позивач надав відповідачу кредит в сумі 10000 доларів США під 13% річних з терміном погашення 26 листопада 2016 року. В забезпечення договору кредиту 28 листопада 2006 року було укладено договір іпотеки № 766/766 згідно якого іпотекодавці ОСОБА_1 та ОСОБА_2 передали в заставу предмет іпотеки для забезпечення вимог іпотекодержателя за кредитним договором від 27.11.2006 року. 21 грудня 2006 року між ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком було укладено додатковий договір №1 до кредитного договору №766 від 27.11.2006 року, згідно якого були внесені зміни до пп.2.1 п.2 і позивач видав відповідачці кредит в сумі 19915 доларів США під 13% річних з кінцевим терміном погашення 26 листопада 2016 року. 23 грудня 2006 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком та відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 була укладена угода про внесення змін до іпотечного договору №766/766 від 28.11.2006 року. ОСОБА_2 в свою чергу зобов'язалася повернути кредит зі сплатою процентів за користування кредитом відповідно до графіку погашення кредиту. Відповідачка не повертаючи кредит та не сплачуючи проценти за Договором, порушила вимоги статті 1054 ЦК України, щодо обов`язку позичальника повернути кредит та сплатити проценти. Станом на березень 2012 року, загальна сума заборгованості відповідачки перед Банком становить 86499,84 грн. Тому просять суд винести рішення, яким стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1, на користь позивача, вищевказану заборгованість за кредитним договором , судові витрати по справі та звернути стягнення на предмет іпотеки житловий будинок АДРЕСА_1 в забезпечення боргу в розмірі 86499,84 грн. за ціною визначеною незалежним суб'єктом оціночної діяльності та винести рішення про виселення мешканців з будинку, який є предметом іпотеки.

Представник позивача Перевозчиков О.В. в судове засідання не з`явився, надав суду заяву, в якій просить дану справу розглянути у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судовому засіданні присутні не були. Надали кожен окремо заяву про розгляд справи в їх відсутності. Позовні вимоги визнають частково, лише в частині дострокового стягнення заборгованості за договором кредиту. В задоволенні іншої частини позову просять відмовити.

Суд вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні в справі докази, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Судом встановлено, що 27 листопада 2006 року між ЗАТ "АК ПІБ" ( 08.06.2010 року змінено найменування на ПАТ "АК ПІБ") та ОСОБА_2 укладено Кредитний договір № 766, відповідно до умов якого, позивач надав відповідачу кредит в сумі 10000 доларів США.

21 грудня 2006 року між ОСОБА_2 та ЗАТ "АК ПІБ" було укладено додатковий договір №1 до кредитного договору №766 від 27 листопада 2006 року, згідно якого внесені зміни до пп.2.1 п.2 щодо предмету договору, зокрема позивач видав ОСОБА_2 19915 доларів США під 13% річних з кінцевим терміном погашення 26 листопада 2016 року.

У відповідності до ст.ст. 526, 611 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (пені).

З матеріалів справи досліджених у ході судового розгляду, вбачається, що відповідачка, ОСОБА_2, взяті на себе зобов'язання, що виникають з умов договору, не виконувала, внаслідок чого за кредитним договором №766 від 27 листопада 2006 року виникла стійка заборгованість за кредитом. Станом на березень 2012 року, борг складає 86499,84 грн., а саме: заборгованість по сумі кредиту - 10579,49 доларів США, що за курсом НБУ дорівнює 84635,92 грн.; заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 187,76 доларів США, що за курсом НБУ дорівнює 1502,08 грн.; пеня та штрафні санкції - 45,23 доларів США, що за курсом НБУ дорівнює 361,84 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику ( грошові кошти у такій самі сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У частині 2 ст. 1050 ЦК України зазначено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами ( з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Судом достовірно встановлено, що відповідачкою ОСОБА_2 порушені умови кредитного договору, зокрема остання прострочила свої зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті процентів за користування кредитом, порушила графік погашення заборгованості за кредитом, отже, в даному випадку, має місце невчасне виконання зобов'язання відповідачкою.

Вирішуючи питання про звернення стягнення на предмет іпотеки судом встановлено наступне.

28 листопада 2006 року між сторонами укладено договір іпотеки № 766/766 відповідно до умов якого, іпотекодавці ОСОБА_1 та ОСОБА_2 передали в заставу предмет іпотеки для забезпечення вимог іпотекодержателя за кредитним договором від 27 листопада 2006 року. А 23 грудня 2006 року між зазначеними відповідачами та позивачем укладена угода про внесення змін до іпотечного договору №766/766 від 28 листопада 2006 року у зв'язку із укладенням додаткового договору №1 до кредитного договору №766 від 27 листопада 2006 року щодо предмета договору.

Предметом іпотеки, згідно з п.1.2 іпотечного договору є житловий будинок АДРЕСА_1

Згідно п.7.7 договору іпотеки від 28 листопада 2006 року сторони договору оговорили, що з усіх питань, що стосуються предмету, умов та/або процесу виконання цього договору, але прямо не врегульовані положеннями цього договору, сторони мають керуватись чинним законодавством України.

Згідно із ч.3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до положень статей 33, 35 Закону України «Про іпотеку», згідно з якими у разі порушення основного зобов'язання та\або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення у не менш ніж тридцятиденний строк. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає зверненню з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання відповідно до частини 2 статті 35 Закону України «Про іпотеку».

З матеріалів справи вбачається, що письмова вимога, передбачена статтею 35 Закону України «Про іпотеку" банком іпотекодавцям - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не направлялася, тому позов про звернення стягнення на предмет іпотеки є передчасним, в його задоволенні слід відмовити, оскільки недотримання іпотекодержателем процедури звернення стягнення на предмет іпотеки є однією з підстав для відмови в позові.

Натомість в матеріалах справи міститься лише вимога про сплату боргу № 02-10/66 від 23 січня 2012 року скерована основному боржнику ОСОБА_2, та попереджено останню, що у разі не виконання даної вимоги банком вимагатиметься дострокове стягнення кредитних коштів та нарахованих процентів за користування кредитом.

На підставі чого не підлягає й до задоволення і вимога про виселення мешканців з будинку, який є предметом іпотеки, оскільки вона є похідною від вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином позивачем доведена позовна вимога лише щодо можливості дострокового виконання кредитного договору.

Також не підлягає до задоволення позовна вимоги про солідарне стягнення суми заборгованості по кредиту. Оскільки, при вирішення спорів за участю майнових поручителів суди мають виходити з того, що відповідно до статті 11 Закону України "Про заставу", статей 1, 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель є заставодавцем або іпотекодавцем. відповідно до статті 546 ЦК України застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку ( статті 553-559 ЦК), не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед заставо/іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета застави/іпотеки. У зв'язку із цим солідарна відповідальність боржника та майнового поручителя нормами ЦК не передбачена ( п.23 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин").

Отже, враховуючи, що позивач не дотримався встановленої ст.35 Закону України «Про іпотеку" процедури розпочаття звернення стягнення на предмет іпотеки, що в свою чергу не позбавляє позивача права на повторне звернення з позовом до суду з додержанням встановленої Законом України «Про іпотеку » процедури, та відсутність підстав для солідарного стягнення суми заборгованості за кредитним договором, позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, лише щодо стягнення кредитної заборгованості з основного боржника ОСОБА_2.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України -стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Виходячи з наведеного, враховуючи положення ст. ст. 79, 80 ЦПК України та приймаючи до уваги те, що у зв'язку із розглядом справи в суді позивач, поніс судові витрати, а саме, сплатив судовий збір (мито) у розмірі 865 гривень, суд стягує вищенаведені витрати у повному обсязі, на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 6, 8, 10,11, 57,58, 60, 88, 212- 215, 223 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2. ІНФОРМАЦІЯ_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт: НОМЕР_2, виданий Рахівським РВ УМВС України в Закарпатській області, мешканки АДРЕСА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" ( 01001, м. Київ -1, пров. Шевченка, 12 код 00039002) кредитну заборгованість в сумі 86499,84 ( вісімдесят шість тисяч чотириста дев'яносто дев'ять гривень 84 копійки) грн. по договору кредиту №766 від 27 листопада 2006 року та 865 (вісімсот шістдесят п'ять гривень) грн. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення до цивільної палати апеляційного суду Закарпатської області через Рахівський районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Тулик І.І.

З оригіналом вірно,

Суддя Рахівського районного суду: Тулик І.І.