Ухвала суду № 28344921, 25.12.2012, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 209/1188/12 Провадження № 22-ц/0290/3600/2012Головуючий в суді першої інстанції:Проць В.А.Категорія: 27Доповідач: Стадник І. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.12.2012 м. ВінницяКолегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого, судді Стадника І.М.,

Суддів: Міхасішина І.В., Голоти Л.О.,

при секретарі Яблонській І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою представника відповідача -ОСОБА_2 на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 01 листопада 2012 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»до ОСОБА_3 про звернення стягнення на майно, та зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»про визнання недійсним рішення про підвищення процентної ставки по кредитно-заставному договору, -

встановила:

В січні 2012 року ПАТ КБ «Приватбанк»звернулось в суд з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на майно. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до кредитно-заставного договору №DN81AR01170039, укладеного 31.01.2008 року між банком та ОСОБА_3, останній отримав кредит у розмірі 54992,95 грн., зі сплатою відсотків у розмірі 9,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевою датою погашення кредиту -30.01.2013 року.

Крім того, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між сторонами укладено договір застави рухомого майна. За умовами даного договору відповідач ОСОБА_3 надав заставу, належний йому на праві власності, автомобіль ВАЗ, модель 111930, 2007 року випуску, тип ТЗ -легковий Комбі -В, № кузова/шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1.

В зв'язку з тим, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання за кредитним договором, утворилась заборгованість в сумі 42234,75 грн., з урахуванням зменшення позовних вимог, позивач просив рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 39621,22 грн. витребувати у відповідача та передати в заклад ПАТ КБ «Приватбанк»предмет застави, комплект ключів, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та звернути стягнення на предмет застави, шляхом його продажу .

В травні 2012 року ОСОБА_3, звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ КБ «Приватбанк»про визнання недійсним рішення про підвищення процентної ставки по кредитно-заставному договору. В обґрунтування позову посилався на те, що 31.01.2008 року між ним та банком був укладений кредитно-заставний договір, відповідно до якого він отримав кредит у сумі 43503,16 грн. Умовами договору передбачено, що щомісячний платіж для погашення заборгованості за кредитом, винагородою та процентами за користування кредитом становить 1136,14 грн. Однак в зв'язку з погіршенням матеріального стану у нього виникла заборгованість за кредитним договором.

При ознайомленні із позовною заявою, поданою банком та додатками до неї, він дізнався про підвищення процентної ставки за користування кредитом із 9,6% до 21%.Таке підвищення в односторонньому порядку процентної ставки по кредиту ОСОБА_3 вважає незаконним, а тому просив визнати недійсним рішення банку про підвищення процентної ставки.

Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 01 листопада 2012 року позов ПАТ КБ «Приватбанк»задоволено, в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням, представник відповідача ОСОБА_3 -ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення і ухвалити нове, яким його позов задовольнити повністю, а в задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк»відмовити.

Апелянт -відповідач ОСОБА_3, повідомлений в установленому порядку про дату, час і місце судового засідання, до суду не з'явився, що відповідно до ст. 305 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Представник позивача ПАТ КБ «Приватбанк»Рой В.Л. проти вимог апеляційної скарги заперечує, просить залишити в силі рішення суду першої інстанції, так як воно є законним і обґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляції та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлені, а сторонами не заперечуються наступні обставини справи.

Відповідно до кредитно-заставного договору DN81AR01170039, укладеного 31.01.2008 року між банком та ОСОБА_3, останній отримав кредит у розмірі 43503,16 грн., зі сплатою відсотків у розмірі 9,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевою датою погашення кредиту -30.01.2013 року під заставу автомобіля ВАЗ-111930, 2007 року випуску, № кузова/шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1.

В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань визначених умовами договору станом на 02.08.2012 року виникла заборгованість у сумі 39621,22 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом - 20392, 62 грн., заборгованості по процентам - 7580,55 грн., заборгованості по комісії за користування кредитом -4025,18 грн., пені за несвоєчасність виконання зобов'язань -5498,05 грн., а також штрафні санкції - фіксована частина -250 грн., та процентна складова -1874,82 грн.

Таким чином, суд першої інстанції вірно з'ясував обставини справи і встановив правовідносини, що випливають з них і прийшов до висновку, що вони врегульовані ст. 526, 530, 589, 590, 1050, 1054 ЦК України.

Згідно з ст. 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика»глави 71 ЦК України. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ст. 509, 526 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів (п. 1 ст. 11 ЦК України).Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

За змістом ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про заставу»за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Згідно з ч. 1,6 ст.20 Закону України «Про заставу»заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

Правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна визначений законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Відповідно до ст. 24 зазначеного Закону звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про порушення позичальником ОСОБА_3 своїх зобов'язань за кредитно-заставним договором і як наслідок це є підставою для задоволення позову ПАТ КБ «Приватбанк»про звернення стягнення на предмет застави.

Судом першої інстанції вірно надано оцінку представленим ПАТ КБ «Приватбанк»доказам наявності підстав для підвищення процентної ставки за користування кредитом ОСОБА_3, оскільки відповідно до п. 6.3.1 кредитно-заставного договору банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом, при зміні кон'юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення даного договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (за статистикою НБУ). При цьому банк надсилає позичальнику письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки.

В зв'язку з подорожчанням кредитних ресурсів на світовому та українському фінансових ринках та підвищення облікової ставки НБУ з 8,5 до 12 відсотків, з метою виконання зобов'язань перед своїми вкладниками, з 01 лютого 2009 року ПАТ КБ «Приватбанк», відповідно до внутрішнього розпорядження від 25.12.2008 року, підвищив ОСОБА_3 процентну ставку за користування кредитом з 9,60% до 21 %.

Про таке підвищення відповідача у належний спосіб було повідомлено шляхом направлення 07 січня 2009 року письмового повідомлення рекомендованим листом.

При цьому, відмовляючи в задоволенні позову про визнання недійсним рішення банку щодо підвищення процентної ставки по кредитно-заставному договору, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про пропущення ОСОБА_3 строку позовної давності з тих підстав, що таке підвищення відбулось з 01.02.2009 року і про даний факт останній був повідомлений у належний спосіб, що підтверджується внесенням ним коштів на погашення кредиту по новій відсотковій ставці з моменту підняття.

Відповідно до ч.3,4 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Заява про застосування строку позовної давності була подана суду представником ПАТ КБ «Приватбанк»відповідно до вимог чинного законодавства.

Твердження апелянта про те, що кредитно-заставний договір укладений від імені ПАТ КБ «Приватбанк»підписаний та скріплений печаткою ТОВ «Автокредит Плюс»суперечить вимогам ст.207 ЦК України є безпідставними оскільки, спростовуються наявним в матеріалах справи договором №1 від 17.07.2006 року, відповідно до п. 1.2 якого ПАТ КБ «Приватбанк»доручив ТОВ «Автокредит Плюс»від свого імені укладати кредитні договори на придбання транспортних засобів.

Крім того, посилання апелянта на невідповідність суми заборгованості, що стягнута судом, дійсній сумі заборгованості з урахуванням здійснених ним розрахунків, спростовуються матеріалами справи.

Так, згідно з розрахунком (а.с. 4) пред'являючи позов в січні 2012 року ПАТ КБ «Приватбанк»вказав про наявність заборгованості відповідача станом на 14 жовтня 20111 року в розмірі 42234,75 грн., що складалася з: поточної заборгованості за кредитом -16631,19 грн., простроченої заборгованості за кредитом -11361,72 грн., заборгованості за відсотками -5437,27 грн., пені (за вирахуванням списаної) -4705,32 грн., комісії -1849,98 грн., штрафу (фіксованої складової) -250 грн., штрафу (відсоток від суми заборгованості) - 1999,27 грн.

До заяви про зменшення позовних вимог додано розрахунок заборгованості станом на 02.08.2012 року, згідно з яким розмір заборгованості становить 39621,22 грн., з яких: 6860,32 грн. -поточна заборгованість за тілом кредиту, 13532,30 грн. -прострочена заборгованість за тілом кредиту, 7580,55 грн. -заборгованість за відсотками, 5498,05 грн. -пеня, 4025,18 грн. -комісія, штрафи -250 грн. (фіксована складова), 1874,82 грн. -відсоток від суми заборгованості.

Даний розрахунок відповідає вимогам закону і договору, що укладений між сторонами, і покладений судом в основу рішення.

Отже колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.

Згідно з ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. 304, 307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника відповідача - ОСОБА_2 відхилити, а рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 01 листопада 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/ Стадник І.М.Судді: /підпис/ Міхасішин І.В. /підпис/ Голота Л.О.«З оригіналом вірно»

Суддя апеляційного суду Стадник І.М.