Ухвала суду № 28344581, 25.12.2012, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 222/1738/12 Провадження № 22-ц/0290/3511/2012Головуючий в суді першої інстанції:Нагорнюк С.В.Категорія: 23Доповідач: Войтко Ю. Б.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.12.2012 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Войтка Ю.Б.,

Суддів: Стадника І.М., Голоти Л.О.,

При секретарі: Яблонській І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Теплицького районного суду Вінницької області від 21 листопада 2012 року за матеріалами позовної заяви

ОСОБА_2 до ПП «ЗІС», Теплицького районного відділу Вінницької регіональної філії ДП «Центр ДЗК»про застосування наслідків нікчемного правочину, -

встановила:

В листопаді 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищезазначеним позовом.

Відповідно до ухвали Теплицького районного суду Вінницької області від 21 листопада 2012 року позовну заяву ОСОБА_2 повернено позивачу згідно ч.2 ст. 121 ЦПК України, оскільки позивачем у встановлений строк не виконано вимоги, визначені ст. 119 ЦПК України відповідно до ухвали судді від 08 листопада 2012 року про залишення позовної заяви без руху.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу Теплицького районного суду Вінницької області від 21 листопада 2012 року та направити матеріали справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки зазначена ухвала суду є необґрунтованою та постановлена з порушенням норм процесуального права.

Колегія суддів перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в межах доводів викладених в апеляційній скарзі прийшла до висновку про задоволення скарги з наступних підстав.

Ухвалою Теплицького районного суду Вінницької області від 08 листопада 2012 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху, оскільки подана заява не відповідає вимогам ст.119 ЦПК України, зокрема, позивач вказує, що внаслідок укладення договору оренди землі, який є нікчемним правочином, порушено його право на землю, що його право на землю не гарантується і відповідач користується земельною ділянкою протиправно, проте п.1 Договору оренди землі №396 від 21 квітня 2006 року, зазначає, що право власності орендодавця (ОСОБА_2) на земельну ділянку, яка передається в оренду посвідчується Державним актом на право власності на землю ЯА №104639 від 10 січня 2005 року.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху суддя районного суду також посилається на ч.2 ст.215 ЦК України, ст. 14 ЗУ «Про оренду землі»зі змінами та доповненнями, а також зазначає, що відповідно до Указу Президента від 02.02.2002 року №92 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)»запроваджено плату за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 3 % визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельно частки (паю) та поступове збільшення цієї плати залежно від господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря, в той час як позивач відповідно до умов Договору оренди №396 від 21 квітня 2006 року отримує лише 1.5 % і договір не передбачає взагалі збільшення розміру орендної плати, однак даний Указ Президента має рекомендаційний характер і є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору, а не для автоматичної зміни умов договору оренди та підвищення орендної плати (постанова Верховного суду України від 25 червня 2011 року).

Також в ухвалі від 08 жовтня 2012 року вказано, що є рішення суду від 20 березня 2012 року, яке набрало законної сили, у якому встановлено, що «починаючи з 2006 року відповідач проводив розрахунок за оренду в розмірі більшому, ніж визначено договором, що підтверджують надані ним документи ( справа № 222/386/2012 за позовом ОСОБА_2 до ПП «Зіс», а.с. 13-44), що позивачем та його представниками не заперечувалось. В 2011 році, позивач фактично отримав 137, 5% орендної плати».

Крім того, відповідача - Теплицький районний відділ Вінницької регіональної філії ДП «Центр ДЗК»в смт. Теплик на даний час не існує.

За таких обставин, позивачу надано строк для усунення зазначених недоліків поданої заяви -не більше чотирьох днів з дня отримання копії даної ухвали.

Ухвалою Теплицького районного суду Вінницької області від 21 листопада 2012 року позовну заяву ОСОБА_2 визнано неподаною та повернуто позивачу.

Як вбачається із змісту вказаної ухвали, вирішуючи питання про повернення позовної заяви, суд виходив із того, що недоліки позовної заяви зазначені в ухвалі судді від 08 листопада 2012 року не були виконані позивачем у встановлений строк.

З такими висновками суду не можна погодитись виходячи із наступного.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суддя відкриває провадження у цивільній справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої відповідно до вимог ст.ст. 119,120 ЦПК України.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільно-процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»позовна заява подається до суду в письмовій формі і за змістом повинна відповідати вимогам статті 119 ЦПК. У зв'язку з цим суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.

Якщо заява не відповідає вимогам ст.ст. 119, 120 ЦПК, або не сплачено судовий збір суддя постановляє ухвалу, в якій повинні бути зазначені конкретні підстави залишення заяви без руху.

Однак, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху суддя спростовує доводи позовної заяви, і не наводить при цьому недоліки, встановлені ст. 119 ЦПК України.

Питання про обґрунтованість позову та обставин, які в ньому викладені вирішується тільки під час розгляду справи з наступним винесенням рішення суду у справі, а не під час вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Крім того, відповідно до п. 8 вищезазначеної постанови пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК. У разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред'явлено позов, і позивач не погоджується на її заміну, суд залучає до участі в справі іншу особу як співвідповідача з власної ініціативи. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок для його вирішення.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Теплицького районного суду Вінницької області від 21 листопада 2012 року скасувати, а вирішення питання щодо відкриття провадження у справі передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: (підпис)

Судді: (підписи)

«З оригіналом вірно»

Суддя апеляційного суду Войтко Ю.Б.