Ухвала суду № 28344136, 18.12.2012, Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

Україна

В І Л Ь Н О Г І Р С Ь К И Й М І С Ь К И Й С У Д Д Н І П Р О П Е Т Р О В С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

18 грудня 2012 року Справа № 407/945/2012

п/с № 2/407/586/2012

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

в складі: головуючого судді Шаповала Г.І.

при секретарі Кудіній Н.І.

з участю: позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Вільногірську, Дніпропетровської області, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Теплові мережі м. Вільногірська" про стягнення моральної шкоди та зняття заборгованості по бухгалтерському обліку в комунальному підприємстві «Теплові мережі м. Вільногірська»,

У С Т А Н О В И В:

Згідно позову, що надійшов до суду 08.10.2012, та уточненням до позову від 26.10.2012 р. (а.с.26), позивач, керуючись ст.3 ЦПК України, ст.ст. 16, 22, 277, 280, 1166, 1167 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», прохає:

1. Постановити рішення, яким визнати дії колективного підприємства «Теплові мережі м. Вільногірськ», щодо звинувачення його, ОСОБА_1, в несплаті за послуги теплових мереж у 1997 - 1998 роках в сумі 1 448 грн.50 коп., не дійсними.

2. Зобов'язати «Теплові мережі м. Вільногірськ»списати з бухгалтерського обліку заборгованість, яка значиться за його квартирою за адресою АДРЕСА_1, за 1997-1998 роки в сумі 1 448 грн. 50 коп., якої в дійсності не існує.

3. У відповідності зі статтею 277 ЦК України зобов'язати відповідача спростувати розповсюджені про нього недостовірні відомості шляхом розміщення відповідних об'яв на будинку вул. Л.Комсомолу 52, м. Вільногірськ, у під'їзді де він мешкає, біля під'їзду, та біля будинку на дошках об'яв для публічного ознайомлення мешканців будинку.

4. Заборонити відповідачу розповсюдження про нього недостовірної інформації в подальшому.

5. Стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 10 000 грн., судовий збір 218 грн. 80 коп.

В обґрунтування позову зазначено, що постійно, в період з 2001 року по теперішній час відповідач в особі КП «Теплові мережі м. Вільногірська»тероризує його, шляхом розповсюдження про нього, недостовірної письмової інформації щодо, начебто, систематичного його ухилення від сплати за послуги теплових мереж. Саме ці дії відповідача, позивач вважає протиправними, так як вони, - по перше не відповідають дійсності, по- друге, наносять йому психологічні травми, та відповідно моральну шкоду.

Ця заборгованість створилась у 1997-1998 p.p. де договір по обслуговуванню житлових будинків був складений з КП Виробниче об'єднання ЖКХ м. Вільногірська. КП ПО ЖКХ м. Вільногірська порушило п.5 складеного договору, ним була направлена позовна заява до Вільногірського міського суду Дніпропетровської області про стягнення з відповідача (ВО ЖКХ м. Вільногірськ) нанесеної йому майнової та моральної шкоди.

Рішенням Вільногірського міського суду від 29 жовтня 2002 року № 2-265, позовна заява була задоволена. Борг, який створився з вини відповідача (ВО ЖКХ м. Вільногірська), був покладений на відповідача (ВО ЖКХ м. Вільногірська). Нанесена йому майнова та моральна шкода, яка була не справедливо нарахована за бухгалтерським рахунком КП ВО ЖКХ м. Вільногірська, рішенням Вільногірського міського суду було списано заборгованість по його квартирі. На його заяву № 525 від 29 травня 2006 року, КП ВО ЖКХ м. Вільногірська була дана відповідь за № 936 від 05 липня 2006 року, де вказано: «..что по Вашей квартире выполнен зачет задолженности по квартплате и жилищно-коммунальним услугам в счет начислений по возмещению материального и морального ущерба по решению суда от 29 октября 2002 года. Задолженность на 01 июня 2006 года составляет 46 (сорок шесть) грн. 91 коп». За підписом директора КП «ВО ЖКХ м. Вільногірськ»ОСОБА_2

Як проводилась передача документів КП «ВО ЖКХ м. Вільногірська» Комунальному підприємству «Теплові мережі м. Вільногірська»після 2001 року, йому не зрозуміло. Адміністрація КП «Теплові мережі м. Вільногірська»постійно приклеюють листівки на дверях будинку де він проживає, та його поштовий ящик його заборгованість в сумі 1503,42 грн., а також другі суми 1448,33 грн. Ним постійно направлялися відповіді керівнику підприємства на їхні повідомлення заказаними листами. Позивач особисто ходив на прийом до директора з скаргою, і прохав щоб розібрався з цим питанням, але відповідей ні одної не одержав до теперішнього часу. Він кожного місяця своєчасно проводить оплату за послуги КП «Теплові мережі м. Вільногірська»помісячно. Ним не нанесено збитків КП «Теплові мережі м. Вільногірська», за час обслуговування КП «Теплові мережі м. Вільногірськ». КПІ «Теплові мережі м. Вільногірськ»надали йому не зрозумілий рахунок, де вказано що заборгованість за послуги тепломережі з грудня 2000 року, складає 1 448,50 грн., в 2000 році КП «Теплові мережі м. Вільногірська»не обслуговував жилі будинки де він проживає, їх обслуговувало КП «ВО ЖКХ м. Вільногірська»з яким був укладений договір на комунальні послуги. Звідкіля заявником взяті ці дані, не зрозуміло?

В 2002 році по даній заборгованості і нанесенню йому майнової та моральної шкоди, Вільногірським міським судом Дніпропетровської області розглядалась ця справа і своїм рішенням від 29 жовтня 2002 року було прийнято рішення, щоб стягнути з КП «ВО ЖКХ м, Вільногірська»на його користь нанесені йому майнову та моральну шкоду.

КП «Теплові мережі м. Вільногірська»кожного місяця тероризують його по цій не обґрунтованій придуманій заборгованості. Заборгованість 1997-1998 роки розглядалась Вільногірським міським судом, і 29 травня 2002 року справа № 2-265; його позовна заява була задоволена. Згідно ст.257 ЦК України строк давності по даній справі закінчився .

20 липня 2011 року КП «Теплові мережі м. Вільногірська»направило до Вільногірського міського суду Дніпропетровської області заяву про видачу судового наказу на стягнення з квартиронаймача за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_1 на користь КП «Теплові мережі м. Вільногірська»заборгованість по оплаті за користування послугами теплопостачання на загальну суму 1 448 грн. 50 коп., заява Вільногірським міським судом була задоволена. Ним була направлена заява у Вільногірський міський суд про скасування судового наказу № 2-н-781/11 за заявою КП «Теплові мережі м. Вільногірська»про видачу судового наказу про стягнення з боржника ОСОБА_1 боргу, Вільногірським міським судом його заява була задоволена, а зазначений судовий наказ було скасовано.

Після отримання ухвали, ним було надіслано лист КП «Теплові мережі м. Вільногірська» з проханням, скасування з його рахунку вказану заборгованість, відповіді він не отримав, заборгованість виставляють щомісяця, продовжують ганьбити його гідність, честь, ділову репутацію як людини, як працівника правових органів, який всю діяльність працює і бореться з правопорушним елементом, він рахує, що КП «Теплові мережі м. Вільногірськ»звинувачує його в скоєнні злочину, якого він за собою не почуває, значить зловмисні, надумані діяння.

Щомісяця після отримання повідомлень про оплату за послуги КП «Теплові мережі м. Вільногірськ»у нього піднімається артеріальний тиск, загострюється гіпертонічна хвороба, в грудні 2011 року він перебував на двох недільному стаціонарному лікуванні. На лікування було ним витрачено багато грошей. Саме неправомірні дії КП «Теплові мережі м. Вільногірська»стали причинною захворювання на гіпертонічну хворобу та інфаркту.

Пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»передбачено, що: «При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні маги на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто завдає шкоду відповідним особистим не майновим, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право».

Не спиняючись на цьому, КП «Теплові мережі м. Вільногірська»продовжує його тероризувати щомісячно, направляють рахунки боргу, направили до Вільногірського міського суду Дніпропетровської області заяву про видачу судового наказу на стягнення з власника вказаної квартири ОСОБА_1 на користь КП «Теплові мережі м. Вільногірська»заборгованість 1 448 грн. 50 коп. по оплаті за користуванням послугами з теплопостачання.

Продовжуючи ганьбити його гідність, честь, ділову репутацію як людини, як правдивого громадянина, звинувачує його в скоєнні ним порушення по своєчасній сплаті за теплопостачання.

Згідно пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.02.2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації; оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.

Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професіональних якостей чи інших обов'язків.

Отже, неправомірними діяннями КП «Теплові мережі м. Вільногірська»йому як юридичному працівнику, як людині завдано великої моральної шкоди. Він дуже важко переживає появлення записок повідомлень при оплаті за користування послуг тепломереж в даний час, все це негативно відображається на стані його здоров'я, що привело до захворювання гіпертонічною хворобою та інфарктом, неодноразово знаходився на стаціонарному лікуванні.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу. Пункт 3-й частини 2-ї цієї статті вказує на те, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення дії, яка порушує право.

З такою вимогою він і звертається до суду, аби припинити неправомірні дії КП «Теплові мережі м. Вільногірськ», його безпідставні звинувачення його в заборгованості КП «Теплові мережі м. Вільногірськ»2000 році.

Пунктом 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи передбачено: «Способами захисту гідності, честі та ділової репутації від поширення недостовірної інформації може бути крім права на відповідь та спростування недостовірної інформації також вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяними порушеннями як фізичній так і юридичній особі. Зазначені вимоги розглядаються у відповідності до загальних підстав щодо відповідальності за заподіяння шкоди».

Статтею 280 ЦК України передбачено, якщо фізичній особі внаслідок порушення її немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Незаконними діями КП «Теплові мережі м. Вільногірськ», його безпідставними звинуваченнями його в заборгованості перед КП «Теплові мережі м. Вільногірськ», якої заборгованості у нього не має, йому спричинені моральні та фізичні страждання, які він оцінює в 10 тисяч грн..

Отже, в діях КП «Теплові мережі м. Вільногірськ»вбачається юридичний склад правопорушення, наявність якого є підставою для задоволення цього позову.

Відповідно до уточнень позову від 26.10.2012 р., позивач зазначив:

Перше. Доказами щодо створення у 1997-1998 роках заборгованості у сумі 1 448 грн. 50 коп. є копія рішення Вільногірського міського суду від 29 жовтня 2002 року № 2-265 (яке додане до позовної заяви)-- відповідно якому заборгованість з нього мала бути списана, як незаконна і стягнута моральна шкода у розмірі 250 грн.

На його заяву №525 від 29 травня 2006 року - КП ВО ЖКХ м. Вільногірська листом № 956 від 5 липня 2006 року сповістило його про задоволення його вимог, згідно рішення суду, і про залишок боргу за ним залишилось на цей час 46 грн. 91 коп. (копія листа до позову додається).

Але в подальшому, в наслідок невідомих йому причин, заборгованість у сумі 1 448 грн. 33 коп. з'явилася знову, як грошовий борг існуючий за ним, що він категорично заперечує згідно доданих до позову доказів.

Саме цим боргом і тероризує його відповідач шляхом розміщення відповідних записок по місцю його проживання. Позивач вважає ці записки доказами, він їх і додав до позову.

В ці роки відповідач не обслуговував жилі будинки де він проживав, ці будинки обслуговував КП ВО ЖКХ м. Вільногірська. (ЖКХ заводу електровакуумного скла).

Друге. В позові, до речі, зазначено, що в зв'язку з відсутністю у нього письмових доказів відносно створення, виникнення у 1997-1998 роках грошового боргу, то він в позові просить суд витребувати ці докази у відповідача за причини відсутності їх у нього, що регламентовано законом.

Третє. Сума боргу яка підлягає списанню (зняттю) з бухгалтерського обліку КП «Теплові мережі м. Вільногірськ»чітко ним зазначена і в змісті позову і в заключній його частині, а саме 1 448 грн. 33 коп.

Четверте. Свою вимогу, щодо спростування недостовірної інформації про нього, шляхом розповсюдження відповідних записок на дошках у під'їзді , та біля будинку вважає правомірною, так як вона кореспондується з п. 7 ст.277 ЦК України.

П'яте. На виконання вимог суду щодо визначення конкретної суми витрат оплати судового збору , (згідно п.п.6 п.1 Закону України «Про судовий збір»ставка судового збору за подання до суду позовної заяви про захист честі та гідності фізичної особи, а саме відшкодування моральної шкоди, встановлена у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 02 розміру мінімальної заробітної плати, установленої на 01 січня календарного року, в якому заява подається до суду, тобто повинна становити 214 грн. 60 коп.

Якщо позов буде задоволений, суму витрат відшкодувати з відповідача, на об'єктивний погляд суду.

Шосте. Так, згідно зауваження суду відповідно того, що згідно закону будь якій особі заборонено розповсюджувати недостовірну інформацію про інших осіб. Авжеж. Він розуміє цю вимогу закону, але він не знає іншого способу як зупинити відповідача в його правомірних діях окрім того як звернутися за захистом до суду.

Сьоме. Щодо можливого врегулювання питання про наявність грошового боргу за 19997-1998 роки він особисто письмово звертався до відповідача:

- 09.12.2008 року звернувся до відповідача с проханням направити рахунок заборгованості (копію листа з почтовим повідомленням про відправку) додав.

- 21.10.2009 року відповідачу був направлений лист з роз'ясненнями боргу 1997-1998 р. з проханням розгляд даного листа та усунення значимої заборгованості (копію листа з печаткою про отримання листа) додав.

- 14.01.2010 року відповідачу був направлений лист з проханням перевірки заборгованості за ним, і по дальшому не виставляти щомісячно рахунки боргу у квитанціях на оплату за послуги (копію листа з печаткою про отримання) додав.

- 10.01.2011 року відповідачу була направлена відповідь на його повідомлення про його заборгованість (копію листа з поштовим повідомленням про відправку) додав.

- 10.02.2011 року відповідачу була дана відповідь на його повідомлення про заборгованість ним (копію листа) додав.

- 03.01.2012 року відповідачу був направлений лист з поштовим повідомленням про вручення (копію листа та поштове повідомлення) додав.

Звертався до відповідача, докази про вручення до позову додано, але відповіді не одержав. Копії рахунків на оплату котрі щомісячно надходять йому додав в кількості трьох штук.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги та їх обґрунтування, що викладені в позовній заяві та змінах до неї, підтримав в повному обсязі. Додатково пояснив, що він наполягає на проведенні судового засідання за відсутності представника відповідача, оскільки відповідач неодноразово без поважних причин не направляв свого представника в судове засідання і не надавав ніяких доказів щодо поважності причин, за яких представник не являється в судове засідання. Розрахунки про сплату житлово-комунальних послуг він отримував, коли сплачував за отримані послуги в банку. Повідомлення від відповідача про наявність боргу були направлені йому шляхом залишення в поштовому ящику або розміщення в щілині вхідних дверей в його квартиру. Прохає застосувати наслідки пропуску відповідачем строку позовної давності.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, але в черговий раз надав телефонограму, в якій прохає відкласти розгляд справи на іншу дату, в зв'язку з відрядженням уповноваженого представника.

Суд, враховуючи думку позивача та приймаючи до уваги, що відповідач -є юридичною особою і необмежений в можливості направити до суду свого представника, що 02.11.2012 р., 21.11.2012 р. і 18.12.2012 р. відповідач, повідомляючи телефонограмами про причину неявки свого представника, жодного разу не надав доказів поважності причин неявки до суду його представника, керуючись ст.ст. 169, 224,225 ЦПК України, доходить висновку про проведення судового засідання за відсутності представника відповідача, з заочним розглядом справи, в зв'язку з неявкою представника відповідача за неповажних причин.

Згідно копії рішення Вільногірського міського суду від 29.10.2002 року, вирішено стягнути з КП «ВО ЖКГ м. Вільногірська»на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди -350 грн., у відшкодування моральної шкоди -250 грн., при цьому в описовій частині рішення представник третьої особи «Вільногірського підприємства теплових мереж», пояснив, що з кінця 2000 року функції ВО ЖКГ та ВПТМ розділені, і з того моменту ВПТМ надають тепло та гарячу воду в будинки. Якби були претензії до ВПТМ, контролери тепломережі складають акт, який є підставою для того, щоб провести перерахунок. (а.с. 4,5)

Згідно копій чотирьох повідомлень Адміністрації КП «Теплові мережі м. Вільногірська»на ім'я ОСОБА_1 , адміністрація повідомляє, що за ним рахується заборгованість з оплати послуг теплопостачання на суму 1434.33 грн. (дата відсутня; станом на 01.02.2003 р. -борг 1503.42 грн.; станом на 01.01.2011 р. - сума боргу не зазначена; станом на 01.04.2011 р. -сума боргу не зазначена. (а.с. 6)

Згідно копії листа директора КП «ВО ЖКГ м. Вільногірська» на ім'я ОСОБА_1, повідомляється, що по його квартирі виконано зарахування заборгованості по квартплаті і житлово-комунальним послугам в рахунок нарахувань по відшкодуванню матеріальної і моральної шкоди за рішенням суду від 29.10.02 року. Його заборгованість на 01.06.06 року складає 46,91 грн. (а.с. 7)

Згідно копії листа від 09.12.2008 року, ОСОБА_1 на ім'я керівника КП «Теплові мережі м. Вільногірська», ОСОБА_1 прохає надіслати йому розрахунок заборгованості. (а.с. 8, 29)

Згідно копії листа від 19.10.2009 року, ОСОБА_1 на ім'я керівника КП «Теплові мережі м. Вільногірська», ОСОБА_1 повідомляє про відсутність у нього заборгованості перед КП «Теплові мережі м. Вільногірська». (а.с. 9, 30)

Згідно копії листа від 28.12.2009 року, ОСОБА_1 на ім'я керівника КП «Теплові мережі м. Вільногірська», ОСОБА_1 повідомляє про відсутність у нього заборгованості перед КП «Теплові мережі м. Вільногірська»і прохає розібратися в цьому питанні та надати йому відповідь. (а.с. 10, 31)

Згідно копії листа від 08.01.2011 року, ОСОБА_1 на ім'я керівника КП «Теплові мережі м. Вільногірська», ОСОБА_1 повідомляє про відсутність у нього заборгованості перед КП «Теплові мережі м. Вільногірська»і прохає розібратися в цьому питанні та надати йому відповідь. (а.с. 11, 32)

Згідно копії судового наказу Вільногірського міського суду від 22.09.2012 року № 2-н-781/11, наказано стягнути з ОСОБА_1 на користь КП «Теплові мережі м. Вільногірська»- 1478,50 грн. із яких заборгованість з оплати послуг теплопостачання -1448,50 грн., судові витрати на ІТЗ розгляду справи -30. грн.. (а.с. 12)

Згідно копії ухвали Вільногірського міського суду від 25.10.2011 року, заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу № 2-н-781/11 за заявою КП «Теплові мережі м. Вільногірська»про видачу судового наказу про стягнення з боржника ОСОБА_1 боргу -задоволено, зазначений судовий наказ скасовано. (а.с. 13)

Згідно копії листа від 28.12.2011 року, ОСОБА_1 на ім'я керівника КП «Теплові мережі м. Вільногірська», ОСОБА_1 повідомляє про відсутність у нього заборгованості перед КП «Теплові мережі м. Вільногірська»і прохає розібратися в цьому питанні та надати йому відповідь, попереджує, що у випадку продовження ображань його як неплатника він буде звертатися до суду, цей лист слід вважати скаргою-претензією. (а.с. 14, 34)

Згідно копії повідомлення про вручення поштового відправлення, уповноваженою особою КП «Теплові мережі м. Вільногірська», Озерною, 03.01.2012 року отримано лист ОСОБА_1 (а.с. 15-16, 35)

Згідно копії розрахунку від 19.03.2012 року, на ім'я ОСОБА_1, в строчках за гарячу воду зазначено борг - 315,51 грн. та за опалення зазначено борг - 1284,23 грн., станом на 01.05.12 р. та на 01.06.12 р. - в строчках за гарячу воду зазначено борг - 312,69 грн. та за опалення зазначено борг -1194.22 грн., (а.с. 17, 36)

Згідно копії лікарняного листа на ім'я ОСОБА_1, останній перебував на стаціонарному лікуванні з 15.05.2012 року до 29.05.2012 року, діагноз - гіпертонічна хвороба та інші. (а.с. 18)

Згідно копії лікарняного листа на ім'я ОСОБА_1, останній перебував на стаціонарному лікуванні з 06.12.2011 року до 19.12.2011 року, діагноз -стенокардія, гіпертонічна хвороба та інші. (а.с. 19)

Згідно копії розрахунку, на ім'я ОСОБА_1, в строчках за гарячу воду зазначено борг - 312,69 грн. та за опалення зазначено борг - 1194,22 грн. (а.с. 20, 36)

Згідно копії листа від 10.02.2011 року, ОСОБА_1 на ім'я керівника КП «Теплові мережі м. Вільногірська», ОСОБА_1 повідомляє, що був особисто на прийомі у керівника та прохав розібратися з боргом, який значиться за його квартирою за період 1997-1998 р.р.; він сплачує всі послуги належним чином, але йому продовжують виставляти рахунок за подачу гарячої води -367.88 грн. за опалення -1046.79 грн. станом на грудень 2009 р., в той час, як заборгованості немає і сплив строк позовної давності. Повідомляє, що до цього часу не розглянуто його листи за 2006 р., та від 11.12.2008 р., 21.10.2009 р. Прохає об'єктивно розглянути даного листа та повідомити його в установлений законом строк. У випадку несвоєчасного отримання відповіді, буде звертатися до суду для захисту своїх конституційних та цивільних прав. (а.с. 33)

Згідно копії паспорту громадянина України, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, значиться зареєстрованим за місцем проживання по АДРЕСА_1.(а.с.42)

Згідно копії довідки № 1051/6406, ОСОБА_1 перебував в клініці на стаціонарному обстеженні у період з 05.11.2012 року по 19.11.2012 року. (а.с. 44)

Згідно ст.ст.10,11 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Для вирішення спору стосовно позовних вимог суд вважає необхідним керуватися наступними правовими актами та нормами.

Згідно п.5 ч.3 ст. 20 ЗУ „Про житлово-комунальні послуги" і п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою КМУ від 08.10.1992 № 572, споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі мають право на захист своїх прав державою, належну якість обслуговування, відшкодування збитків внаслідок продукції неналежної якості чи яка є небезпечною для життя, здоров'я та майна, звернення до суду за захистом порушених прав.

Згідно ст. 16 ЦК України, 1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого

особистого немайнового або майнового права та інтересу. 2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або

органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.617 ЦК України, 1. Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно ст. 614 ЦК України, 1. Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. 2. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. 3. Правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов'язання, є нікчемним.

Суд вважає, що між сторонами мають місце правовідносини, які виникли із факту оспорювання однією із сторін зобов'язань за законом та за фактичними договірними відносинами про надання та оплату житлово-комунальних послуг з центрального опалення (ЦО) та гарячого водопостачання (ГВП) квартири в багатоквартирному будинку, тобто, позивач оспорює правомірність нарахованого йому відповідачем боргу з оплати вартості наданої йому послуги з центрального опалення та гарячого водопостачання за певний період часу, посилаючись на те, що ця послуга за рішенням суду була, фактично, з нього знята, окрім того сплив строк позовної давності.

Суд вважає встановленим, що відповідачу було добре відомо з обґрунтованих листів позивача про відсутність у позивача заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг ЦО та ГВП за період 1997-1998 р., проте відповідач на неодноразові запити позивача, в порушення вимог ЗУ «Про захист прав споживача»не надав йому жодної відповіді про причини виникнення цього боргу або про безпідставність його нарахування, що суперечить, як ст. 21 ЗУ «Про захист прав споживачів»так і ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги».

Суд вважає, що позивач довів в судовому засіданні факт відсутності зазначеної заборгованості, внаслідок прийнятого Вільногірським міським судом від 29.10.2002 року рішення, та фактом відсутності відповідей від відповідача на листи позивача, з проханням розібратися з причинами виникнення заборгованості, якої не повинно було бути, копією ухвали Вільногірського міського суду про скасування судового наказу про стягнення боргу (а.с.4-5, 8-11,13,14,33).

Оскільки перше датоване повідомлення-вимога про оплату боргу в сумі 1503.42 грн., що вирахувана станом на 01.02.2003 р. (а.с.6), було направлене відповідачем позивачу 24.03.2003 р., то з цього часу, суд вважає, і слід відраховувати строк позовної давності, який складає 3 роки, тобто строк позовної давності сплив 01.02.2006 р.

Згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 267 ЦК України передбачено наслідки спливу позовної давності, а саме: 1. Особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. 2. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. 3. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. 4. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. 5. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Сторони не надали доказів про те, що між ними було укладено договір про надання послуг з ЦО та ГВП, хоча, згідно ст. 19 ЗУ „Про житлово-комунальні послуги", житлово-комунальні послуги надаються виключно на договірних засадах. Вимога закону про укладення договору для отримання послуг має на меті гарантувати надання відповідних послуг якісно і безперервно та своєчасно і в повному обсязі оплату цих послуг і додаткові можливості захисту прав споживача цих послуг. В той же час, відсутність же такого письмово оформленого договору, не являється підставою для ухилення від оплати наданих житлово-комунальних послуг, оскільки обов'язок їх оплати передбачений законами, також відсутність письмово укладеного договору не може бути підставою для відмови у захисті прав споживача послуг, враховуючи монопольне становище відповідача та неможливість позивача отримувати зазначені послуги від інших осіб.

Згідно ст.ст.11,626 ЦК України, цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо із актів цивільного законодавства, а також виникають із договору, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої особи (кредитора) визначені дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання.

Згідно ст. 20 ЗУ „Про житлово-комунальні послуги": 1. Споживач має право:

1) одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг;

2) одержувати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання, порядок надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо;

3) на відшкодування збитків, завданих його майну та/або приміщенню, шкоди, заподіяної його життю чи здоров'ю внаслідок неналежного надання або ненадання житлово-комунальних послуг;

4) на усунення протягом строку, встановленого договором або законодавством, виявлених недоліків у наданні житлово-комунальних послуг;

5) на зменшення розміру плати за надані послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості в порядку, визначеному договором або законодавством;

6) на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

7) отримувати від виконавця компенсацію в розмірі, визначеному договором, рішенням суду або законодавством, за перевищення нормативних термінів на проведення аварійно-відновлювальних робіт;

8) на перевірку кількості та якості житлово-комунальних послуг у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, суд доходить висновку, що вимоги про визнання недійсними дій відповідача, щодо звинувачення позивача в несплаті отриманих ним послуг та про списання нарахованого боргу -1448.50 грн., слід задовольнити.

Стосовно вимог позивача: про спростування розповсюджених про нього недостовірних відомостей про заборгованість; про заборону відповідачу продовжувати розповсюдження цієї недостовірної інформації про позивача в подальшому; про відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000.00 грн., суд доходить висновку, що ці вимоги позивачем не доведені.

Позивач не надав будь-яких доказів, що недостовірна інформація про наявність у нього боргу перед відповідачем, дійсно, була доведена до відома інших осіб, в тому числі, і шляхом розклеювання відповідних об'яв в місцях, доступних для ознайомлення з ними інших громадян. В той же час, всі повідомлення адресовані особисто позивачу, докази того, що з ними були ознайомлені інші громадяни, позивачем не надані. Тому підстав до зобов'язання відповідача спростувати недостовірну інформацію в тому числі, розповсюджувати її в майбутньому, немає.

Суд не може погодитися з вимогою позивача про відшкодування моральної шкоди, враховуючи, що діями відповідача, йому, як споживачу послуг, ніякої загрози життю чи здоров'ю не було, внаслідок необґрунтованого пред'явлення вимоги про сплату недійсного боргу, тобто, позивач не надав належного обґрунтування факту спричинення йому незаконними діями відповідача моральної шкоди, відповідно до положень ЗУ «Про захист прав споживачів», який передбачає таке відшкодування лише у випадку, коли моральна (немайнова) шкода була спричинена небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією (послугами) у випадках, передбачених законодавством, тому в задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити в повному обсязі. Також суд не може врахувати, як підставу для відшкодування моральної шкоди позивачу, факт лікування його в лікарні в стаціонарних умовах, оскільки позивачем не доведено, що виникнення чи загострення хвороб, було наслідком дій саме відповідача.

Згідно ст.4 ЗУ «Про захист прав споживачів», 1. Споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на:1) захист своїх прав державою; 2) належну якість продукції та обслуговування; 3) безпеку продукції; 4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); 5) відшкодування шкоди (збитків), завданих дефектною чи фальсифікованою продукцією або продукцією неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством.

Згідно ст.22 ЗУ «Про захист прав споживачів», 1. Захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. 2. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди. 3. Споживачі звільняються від сплати державного мита за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

В зв'язку з тим, що позивач не надав обґрунтування факту спричинення йому незаконними діями відповідача моральної шкоди, відповідно до положень ЗУ «Про захист прав споживачів», який передбачає таке відшкодування лише у випадку, коли моральна (немайнова) шкода була спричинена небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією (послугами) у випадках, передбачених законодавством, то в задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити в повному обсязі.

Таким чином, згідно наданих доказів та згідно вимог закону, є підстави для часткового задоволення позову, а саме: визнати дії комунального підприємства «Теплові мережі м. Вільногірська», щодо звинувачення ОСОБА_1 в несплаті за послуги теплових мереж у 1997 - 1998 роках в сумі 1 448 грн.50 коп. не дійсними; зобов'язати «Теплові мережі м. Вільногірська»списати з бухгалтерського обліку заборгованість, яка значиться за квартирою АДРЕСА_1 за 1997-1998 роки в сумі - 1 448 грн. 50 коп., яка в дійсності не існує; в задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд, керуючись ст. 88 ЦПК України, ЗУ «Про судовий збір», дійшов висновку про покладення судових витрат у справі на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та розміру вимог, в задоволенні яких відмовлено, для чого слід: стягнути з відповідача на користь позивача - 214.60 грн. для відшкодування понесених судових витрат в виді судового збору за задоволену майнову вимогу (списання боргу), та -04.20 грн. для відшкодування судових витрат в виді судового збору за задоволену немайнову вимогу (визнання дій недійсними), та в дохід держави України, додатково, судовий збір -103.10 грн. за задоволену немайнову вимогу (визнання дій недійсними);

судові витрати, в виді судового збору -107.30 грн., за немайнові вимоги (моральна шкода та спростування недостовірних відомостей), в задоволенні яких відмовлено, слід покласти за рахунок Державного бюджету України, оскільки позивач, як споживач послуг, звільнений від сплати судового збору, згідно закону.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 88, 209 ч.3, 212-215,218, 222-233, 294 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати дії комунального підприємства «Теплові мережі м. Вільногірська», юридична адреса: м. Вільногірськ, вул. Промислова, буд. № 17; банківські реквізити: розрахунковий рахунок № 26003123068071 в КБ "Приватбанк", МФО 305299, ОКПО 24422912, щодо звинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Максимовичі, Самборського району, Львівської області, і/к НОМЕР_1, зареєстрованого за місцем проживання по АДРЕСА_1, в несплаті за послуги теплових мереж у 1997 - 1998 роках в сумі 1 448 грн.50 коп. не дійсними.

Зобов'язати «Теплові мережі м. Вільногірська»списати з бухгалтерського обліку заборгованість, яка значиться за квартирою АДРЕСА_1 за 1997-1998 роки в сумі - 1 448 грн. 50 коп., яка в дійсності не існує.

Відмовити в задоволенні вимоги про зобов'язання, у відповідності зі статтею 277 ЦК України, комунального підприємства «Теплові мережі м. Вільногірська»спростувати розповсюджені про ОСОБА_1 недостовірні відомості шляхом, розміщення відповідних об'яв на будинку АДРЕСА_1, у під'їзді де він мешкає, біля під'їзду, та біля будинку на дошках об'яв для публічного ознайомлення мешканців будинку.

Відмовити у задоволенні вимоги про заборону комунальному підприємству «Теплові мережі м. Вільногірська» розповсюджувати про ОСОБА_1 недостовірної інформації в подальшому.

Відмовити у задоволенні вимоги про стягнення з комунального підприємства «Теплові мережі м. Вільногірська»на користь ОСОБА_1 - 10 000 грн., для відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Комунального підприємства "Теплові мережі м. Вільногірська на користь ОСОБА_1 - 214.60 грн. для відшкодування понесених судових витрат в виді судового збору за задоволену майнову вимогу (списання боргу), та -04.20 грн. для відшкодування судових витрат в виді судового збору за задоволену немайнову вимогу (визнання дій недійсними), та в дохід держави України, додатково, судовий збір -103.10 грн. за задоволену немайнову вимогу (визнання дій недійсними).

Судові витрати, в виді судового збору -107.30 грн., за немайнові вимоги (моральна шкода та спростування недостовірних відомостей), в задоволенні яких відмовлено, покласти за рахунок Державного бюджету України, оскільки позивач, як споживач послуг, звільнений від сплати судового збору, згідно закону.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається, протягом десяти днів з дня його проголошення, через Вільногірський міський суд, Дніпропетровської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Копію рішення, протягом двох днів з часу виготовлення його в повному обсязі, надіслати рекомендованим листом із повідомленням про вручення сторонам.

Головуючий суддя Шаповал Г.І.