Рішення № 28336151, 27.12.2012, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 1519/2-636/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2012 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Жуган Л.В.,

при секретарі -Ткаченко Б.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 правозахисної організації «Надія»діючої в інтересах члена організації -ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», ОСОБА_7 «МІАР-ТС», третя особа ОСОБА_8 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку, скасування права власності, -

ВСТАНОВИВ:

До Малиновського районного суду м. Одеси 21.03.2008 року звернулась Громадська правозахисна організація «Надія», яка діє в інтересах члена організації -ОСОБА_3, до ОСОБА_4, третя особа - Одеське міське управління земельних ресурсів про визнання державного акту серії ЯГ №915120 від 12.09.2006 року недійсним та його скасування.

В процесі розгляду справи позивач Громадська правозахисна організація «Надія», яка діє в інтересах члена організації -ОСОБА_3 кілька разів уточнювала та змінювала позовні вимоги, згідно остаточно уточненого позовну заяву від 09.02.2011 року позивач звернувся із позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ДП «Центр державного земельного кадастру», ОСОБА_7 «МІАР-ТС», третя особа ОСОБА_8 та просив: - скасувати рушення постійно діючого третейського суду ОСОБА_7 «МІАР-ТС»від 24.06.2005 року про визнання дійсним договір купівлі-продажу від 15.03.2005 року складеного ОСОБА_8 та ОСОБА_4; - визнати недійсним договір купівлі-продажу від 15.03.2005 року, складений у простій письмовій формі між ОСОБА_8 і ОСОБА_4; - визнати недійсним держакт серії ЯГ №915120 від 12.09.2006 року на право власності земельної ділянки 0,0463 га по вул. Строганова, у м. Одесі, виданий ОСОБА_4; скасувати право власності на земельну ділянку 0,0463 га по АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 відповідно держакту серії ЯГ №915120 від 12.09.2006 року; - визнати недійсним договір купівлі-продажу від 26.12.2006 року, складений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посвідчений нотаріусом Одеського нотаріального округу ОСОБА_9; - визнати недійсним держакт серії ЯЕ №111845 від 23.05.2007 року на земельну ділянку 0,0463 га по АДРЕСА_1, виданий ОСОБА_5; - Скасувати право власності на земельну ділянку 0,0463 га по вул. Строганова, 1 в м. Одеса за ОСОБА_5

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач послався на те, що в 2003 році ОСОБА_3 позичив грошові кошти у ОСОБА_8 під проценти, передавши у заставу незавершене будівництво нежитлового приміщення, загальною площею 290,6 кв.м. та земельну ділянку площею 0,0463 га по АДРЕСА_1, які належали ОСОБА_3 на праві приватної власності. 15.03.2005 року. За домашньою угодою ОСОБА_8 продав нежитлове приміщення та земельну ділянку площею 0, 0463 га по АДРЕСА_1, ОСОБА_4

Рішенням постійно діючого третейського суду ОСОБА_7 «МІАР-ТС» від 24.06.2005 року вказана угода від 15.03.2005 року - купівлі-продажу нежитлового приміщення та земельної ділянки площею 0, 0463 га по АДРЕСА_1, укладена між ОСОБА_8 та ОСОБА_4, була визнана дійсною.

На підставі рішення постійно діючого третейського суду ОСОБА_7 «МІАР-ТС»від 24.06.2005 року ОСОБА_4 зареєстрував своє право власності на нежитлові приміщення та земельну ділянку площею 0, 0463 га по АДРЕСА_1.

ГПО «Надія»та ОСОБА_3 вважають, що вказане рішення ТС ОСОБА_7 «МІАР-ТС»від 24.06.2005 року таким, що прийняте з порушенням вимог законодавства України тому має бути визнане недійсним, та договір купівлі-продажу від 15.03.2005 року, укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_4, та державний акт серії ЯГ №915120 від 12.09.2006 на право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0, 0463 га по АДРЕСА_1 теж є недійсними, та підлягає скасуванню право власності ОСОБА_4 на спірне майно.

26.12.2006 року за договорами купівлі-продажу ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_5 купила нежилі приміщення, загальною площею 290,6 кв.м., та земельну ділянку площею 0, 0463 га по АДРЕСА_1.

Посилаючись на те, що Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 18.02.2009 року було визнано незаконними дії КП «ОМБТІ та РОН»щодо реєстрації за ОСОБА_4 права власності на нежитлові приміщення першого поверху по АДРЕСА_1, позивачі вважають, що договір купівлі продажу від 26.12.2006 року про продаж ОСОБА_4 спірних нежилих приміщень ОСОБА_5 має бути визнаний судом нікчемним.

Крім того, позивачі посилаються на те, що ОСОБА_8 здійснюючи продаж спірної земельної ділянки ніколи не був її власником, тому не міг відчужувати її ОСОБА_4, а останній в свою чергу не міг продавати її ОСОБА_5, тому договір купівлі продажу земельної ділянки площею 0, 0463 га по АДРЕСА_1, від 26.12.2006 року та державний акт серії ЯЕ №111845 від 23.05.2007 року на право власності на спірну земельну ділянку мають бути визнані судом недійсними.

Позивач ОСОБА_3 та представник ГПО «Надія» - ОСОБА_10 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в судове засідання не з'явились, повідомлені судом про дату, час та місце розгляду справи належним чином, про причини своєї неявки суд не сповістили.

Представник відповідача ДП «Центр державного земельного кадастру»в судове засідання не з'явився про дату, час та місце розгляду справи, повідомлявся судом належним чином.

Представник відповідача ОСОБА_7 «МІАР-ТС»за довіреністю -ОСОБА_11 в судове засідання не з'явився, повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Третя особа ОСОБА_8 в судове засідання не з'явився, повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку поданим доказам, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 на праві приватної власності належали нежитлове приміщення та земельна ділянка площею 0, 0463 га по АДРЕСА_1.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 27.02.2004 року за ОСОБА_8 було визнано право власності на земельну ділянку площею 0,0463 га, розташовану по АДРЕСА_1, та визнано право власності на нежитлові приміщення першого поверху, розташованих по АДРЕСА_1. ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було зобов'язано не перешкоджати ОСОБА_8 в користуванні належними йому земельною ділянкою площею 0,0463 га, та розташованими на ній нежитловими приміщеннями першого поверху, по АДРЕСА_1.

Вищезазначене рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 27.02.2004 року набрало законної сили.

Право власності ОСОБА_8 на нежитлові приміщення першого поверху та земельну ділянку площею 0, 0463 га по АДРЕСА_1, було зареєстровано в КП «ОМБТІ та РОН».

Отже, на момент укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення та земельної ділянки площею 0, 0463 га по АДРЕСА_1, від 15.03.2005 року, укладеного в простій письмовій формі між ОСОБА_8 та ОСОБА_4, ОСОБА_8 був власником нежитлового приміщення та земельної ділянки площею 0, 0463 га по АДРЕСА_1, тому він в порядку ч.1 ст. 317 ЦК України мав право володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.

Рішенням постійно діючого третейського суду ОСОБА_7 «МІАР-ТС» від 24.06.2005 року договір купівлі-продажу нежитлового приміщення та земельної ділянки площею 0, 0463 га по АДРЕСА_1 від 15.03.2005 року, складений між ОСОБА_8 та ОСОБА_4, був визнаний дійсним.

Вказане рішення постійно діючого третейського суду ОСОБА_7 «МІАР-ТС»від 24.06.2005 року набрало законної сили, в установленому законом порядку недійсним не визнано та не скасовано.

Право власності ОСОБА_8 на нежитлові приміщення першого поверху та земельну ділянку площею 0, 0463 га по АДРЕСА_1, було зареєстровано в КП «ОМБТІ та РОН»в книзі 36 неж- 163, номер запису 340 за реєстраційним номером 7902050, про що свідчить витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно КП «ОМБТІ та РОН» №5067861 від 14.10.2004 року.

15.03.2005 року за договором купівлі-продажу, оформленому в простій письмові формі ОСОБА_8 продав ОСОБА_4 нежитлове приміщення та земельну ділянку площею 0, 0463 га по АДРЕСА_1.

Рішенням постійно діючого третейського суду ОСОБА_7 «МІАР-ТС» від 24.06.2005 року договір купівлі-продажу нежитлового приміщення та земельної ділянки площею 0, 0463 га по АДРЕСА_1 від 15.03.2005 року, складений між ОСОБА_8 та ОСОБА_4, був визнаний дійсним.

ОСОБА_4 зареєстрував своє право власності на нежитлові приміщення по АДРЕСА_1, що підтверджується витягом КП «ОМБТІ та РОН»№ 10449885 від 20.04.2006 року.

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №915120 від 12.09.2006 року, ОСОБА_4 оформив своє право власності на земельну ділянку площею 0, 0463 га по АДРЕСА_1.

26.12.2006 року було укладено договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_4, від імені якого на підставі довіреності діяла ОСОБА_6, продав, а ОСОБА_5 купила нежилі приміщення, загальною площею 290,6 кв.м., що розташовані по АДРЕСА_1, цей договір був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_9 під реєстровим №1777.

ОСОБА_5 зареєструвала своє право власності на нежитлові приміщення по АДРЕСА_1, що підтверджується витягом КП «ОМБТІ та РОН»№ 13300146 від 22.01.2007 року.

Крім того, 26.12.2006 року між ОСОБА_4, від імені якого на підставі довіреності діяла ОСОБА_6, та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, за яким ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_5 купила земельну ділянку площею 0, 0463 га по АДРЕСА_1. Договір був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_9 під реєстровим №1780.

ОСОБА_5 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №111845 від 23.05.2007 року, за яким вона є власником земельної ділянки площею 0, 0463 га по АДРЕСА_1.

Так, за ст. 203 ЦК України загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З урахуванням наведеного суд вважає, що посилання позивача про те, що договір купівлі-продажу нежитлового приміщення та земельної ділянки площею 0, 0463 га, по АДРЕСА_1, від 15.03.2005 року, укладений в простій письмовій формі між ОСОБА_8 та ОСОБА_4, є недійсним не відповідає вимогам закону.

Підстав передбачених ст. 215 ЦК України для визнання недійсності договору купівлі-продажу нежитлового приміщення та земельної ділянки площею 0, 0463 га по АДРЕСА_1, від 15.03.2005 року, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 судом не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, судом не встановлено жодних підстав для визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №915120 від 12.09.2006 року, за яким ОСОБА_4 належить земельна ділянка площею 0, 0463 га по АДРЕСА_1, та скасування його права власності.

Що стосується посилань позивача про те, що договір купівлі продажу від 26.12.2006 року про продаж ОСОБА_4 спірних нежилих приміщень ОСОБА_5 має бути визнаний судом нікчемним, оскільки постановою Приморського районного суду м. Одеси від 18.02.2009 року було визнано незаконними дії КП «ОМБТІ та РОН»щодо реєстрації за ОСОБА_4 права власності на нежитлові приміщення першого поверху по АДРЕСА_1, то вони не підлягають задоволенню.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 18.02.2009 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2010 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.01.2011 року, дії КП «ОМБТІ та РОН»щодо реєстрації за ОСОБА_4 права власності на нежитлові приміщення першого поверху по АДРЕСА_1, були визнані незаконними.

Водночас, з ухвали Вищого адміністративного суду України від 20.01.2011 року вбачається, що дії КП «ОМБТІ та РОН»щодо реєстрації за ОСОБА_4 права власності на спірні нежитлові приміщення на підставі рішення постійно діючого ТС ОСОБА_7 «МІАР-ТС»від 24.06.2005 року були визнані недійсними з підстав того, що КП «ОМБТІ та РОН»не витребував у ОСОБА_4 виданий компетентним судом виконавчий лист про виконання рішення постійно діючого ТС ОСОБА_7 «МІАР-ТС»від 24.06.2005 року.

ОСОБА_3 було відмовлено в скасуванні реєстрації права власності ОСОБА_4 на спірні нежитлові приміщення, оскільки відповідно до п. 3.9 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, у разі переходу права власності на нерухоме майно, яке вже зареєстроване у Реєстрі прав, реєстратор при реєстрації прав на це майно одночасно скасовує попередній запис щодо права власності на це майно. КП «ОМБТІ та РОН»22.01.2007 року зареєстрував за ОСОБА_5 право власності на спірне нерухоме майно, чим і була скасована попередня реєстрація про право власності на нерухоме майно за ОСОБА_4

Тобто постановою Приморського районного суду м. Одеси від 18.02.2009 року були визнані незаконними тільки дії КП «ОМБТІ та РОН»щодо недодержання порядку при здійсненні реєстрації права власності ОСОБА_4 на нежитлові приміщення першого поверху по АДРЕСА_1, але сама реєстрація права власності за ОСОБА_4 скасована не була.

Згідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За п. 4 Постанови Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»№9 від 06.11.2009 року нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Оскільки судом встановлено, що на момент укладення договору купівлі продажу від 26.12.2006 року, за яким ОСОБА_4, від імені якого на підставі довіреності діяла ОСОБА_6, продав, а ОСОБА_5 купила нежилі приміщення, загальною площею 290,6 кв.м., що розташовані по АДРЕСА_1, реєстрація права власності КП «ОМБТІ та РОН»за ОСОБА_4 на спірні нежитлові приміщення є дійсною та не скасована, підстави для визнання спірного правочину нікчемним відсутні.

Суд не погоджується із твердженнями позивача про те, що ОСОБА_8 здійснюючи продаж спірної земельної ділянки ніколи не був її власником, тому не міг відчужувати її ОСОБА_4, а останній в свою чергу не міг продавати її ОСОБА_5, тому договір купівлі продажу земельної ділянки площею 0, 0463 га по АДРЕСА_1, від 26.12.2006 року та державний акт серії ЯЕ №111845 від 23.05.2007 року на право власності на спірну земельну ділянку мають бути визнані судом недійсними.

Відповідно до ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Статтею 131 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_8 набув право власності на земельну ділянку площею 0, 0463 га по АДРЕСА_1, на підставі рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 27.02.2004 року, яким було визнано дійсним укладений 08.10.2003 року між ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_8 договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0463 га по АДРЕСА_1.

Вищевказана підстава набуття ОСОБА_8 у власність земельної ділянки площею 0,0463 га по АДРЕСА_1, відповідає вимогам встановленим ст.ст. 81, 131 ЗК України.

Що стосується посилань позивача про те, що у ОСОБА_8 був відсутній державний акт на спірну земельну ділянку, тому він не мав права укладати будь-які правочини по її відчуженню, то вони спростовуються тим, що ст. 132 «Зміст угод про перехід права власності на земельні ділянки»ЗК України, в редакції, яка діяла на укладення спірних правочинів, не передбачала обов'язкову наявність державного акту на право власності на земельну ділянку, що відчужувалась.

При таких обставинах, договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0463 га по АДРЕСА_1, укладений 15.03.2005 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 відповідає вимогам закону.

Враховуючи вищевказане, ОСОБА_4 на правових підставах набув право власності на спірну земельну ділянку, і в порядку ч.1 ст. 317 ЦК України мав право володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, зокрема, укласти 26.12.2006 року договір купівлі-продажу із ОСОБА_5, за яким продати останній земельну ділянку площею 0,0463 га по АДРЕСА_1.

Оскільки ОСОБА_5 на відповідних правових підставах набула право власності на земельну ділянку площею 0,0463 га по АДРЕСА_1, їй було правомірно видано відповідний державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №111845 від 23.05.2007 року.

З аналізу вищевказаного, не вбачається відповідно до ст. 215 ЦК України підстав недійсності оспорюваних позивачем правочинів, а саме недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно до п. 5 Постанови Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»№9 від 06.11.2009 року відповідно до статей 215 та 216 ЦК ( 435-15 ) вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Водночас, суд звертає увагу на те, що позивач ОСОБА_3 не є стороною жодного із оспорюваних ним правочинів.

Як було вже встановлено судом, за рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 27.02.2004 року право власності на земельну ділянку площею 0,0463 га та нежитлові приміщення першого поверху, розташовані по АДРЕСА_1, було визнано за ОСОБА_8, який у встановленому законом порядку зареєстрував своє право власності.

Отже, на момент укладення всіх оспорюваних ОСОБА_3 правочинів, ОСОБА_3 не був ані власником, ані співвласником нежитлового приміщення та земельної ділянки площею 0, 0463 га по АДРЕСА_1, і укладенням угод про відчуження спірного майна не було вирішено питання про права і обов'язки ОСОБА_3

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В процесі розгляду справи представником ГПО «Надія»та ОСОБА_3 в порушення вимог ст.ст.10, 60 ЦПК України не надано доказів та не доведено суду, що укладені між відповідачами спірні правочини якимось чином порушують права та законні інтереси ОСОБА_3, чи завдають йому шкоду.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ГПО «Надія», яка діє в інтересах члена організації -ОСОБА_3, не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 209, 212-215, 218 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 правозахисної організації «Надія»діючої в інтересах члена організації -ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», ОСОБА_7 «МІАР-ТС», третя особа ОСОБА_8 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку, скасування права власності -відмовити в повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня проголошення рішення.

Суддя: Л.В. Жуган