Постанова № 28333392, 03.01.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.01.13 Справа № 5015/2872/12

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Михалюк О.В.

суддів Новосад Д.Ф.

Мельник Г.І.

розглянув апеляційну скаргу приватного підприємства «Земсервіс»

на рішення господарського суду Львівської області від 03.09.2012р.

у справі № 5015/2872/12

за позовом державного підприємства «Верховинське лісове господарство», смт.Верховина

до приватного підприємства «Земсервіс», м.Новояворівськ

про стягнення заборгованості в сумі 20000,00 грн.,

з участю представників :

від скаржника -не з»явився

від позивача -Кобильчук В.В. - юрисконсульт

В ході судового засідання сторонам права і обов"язки, передбачені ст.22 ГПК України роз"яснені, заперечень щодо складу суду не поступало.

Скаржник належним чином був повідомлений про день та час слухання справи, однак повноважних представників в засідання не скерував, в зв"язку з чим колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі доказами.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Рішенням господарського суду Львівської області від 03.09.2012р. у справі № 5015/2872/12 (суддя Фартушок Т.Б.) задоволено позов державного підприємства «Верховинське лісове господарство», смт.Верховина та стягнуто з приватного підприємства «Земсервіс», м.Новояворівськ 20000,00 грн. та 1609,50 грн. судового збору.

Не погоджуючись з даним рішенням відповідач -приватне підприємство «Земсервіс»подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення, посилаючись, зокрема, на те, що воно є незаконне, винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскільки відповідач належним чином не був повідомлений про час та місце розгляду справи, в зв»язку з чим був позбавлений права подати документальні заперечення на позовну заяву. Крім того, як зазначає скаржник, невиконання позивачем в повному обсязі п.4.1 договору унеможливило приступити до виконання умов договору, а відтак строк виконання робіт за даним договором не настав.

Наводить скаржник і інші доводи, що є на його думку підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

31.05.2011р. між ДП "Верховинське лісове господарство" (Замовник) та ПП "Земсервіс" (Виконавець) укладено договір на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку №51-05-11/п (далі -Договір), відповідно до п.1.1 якого, Виконавець зобов"язується виконати з дотриманням вимог законодавства проектно-вишукувальні роботи по виготовленню технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування земельними ділянками на території ДП "Верховинське лісове господарство", загальною площею 2497,5 га (перелік контурів лісових масивів надає замовник, які будуть вказані в додатку до договору), а Замовник -прийняти та оплатити виконані роботи.

Відповідно до п.п.2.1, 2.2 Договору, загальна вартість робіт за цим договором становить 99 900грн. у тому числі ПДВ 16650грн. До початку робіт Замовник перераховує на рахунок Виконавця аванс.

Згідно п.4.1 Договору, початком робіт вважати дату проплати авансу на рахунок Виконавця, закінчення протягом 8 місяців з дня проплати авансу.

Відповідно до п.6.1 Договору, цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін.

Згідно платіжного доручення №7 від 1 червня 2011р. ДП "Верховинське лісове господарство" перерахувало аванс ПП "Земсервіс" на суму 20000грн.

26.10.2011р. ДП "Верховинське лісове господарство" звернулось з листом до Відповідача №294/01-25 про надання інформації реального виконання зобов"язань за договором, проте Відповідач відповіді не надав.

Після закінчення терміну виконання зобов"язань за даним Договором, Позивач направив у письмовій формі вимогу добровільно повернути аванс, проте в матеріалах справи відсутні та Сторонами не наведено доводів та не представлено доказів надання відповіді на претензію

В матеріалах справи відсутні, сторонами не наведені доводи та не подані докази, і не заявлено про необхідність витребування таких згідно ст.38 Господарського процесуального кодексу України, які б вказували на відсутність боргу відповідача перед позивачем за договором, чи на здійснення повної чи часткової оплати такого.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ч.1 ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч.1 ст.887 ЦК України, за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

З врахуванням вищенаведеного вбачається, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду на проведення проектних робіт.

Строк виконання договору у відповідності до ч.1 ст.846 ЦК України встановлено п.4.1 Договору (8 місяців з дня проплати авансу).

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.3 ст.612 ЦК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно; особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала; положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Крім того, згідно ч.3 ст.538 Цивільного кодексу України, у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Враховуючи вищенаведене, та те, що в матеріалах справи відсутні та Відповідачем не подані докази, які б спростовували позовні вимоги, чи докази, які б свідчили про повне чи часткове погашення боргу в сумі 20000 грн., враховуючи представлені докази та доводи мотивувальної частини рішення, беручи до уваги те, що незважаючи на встановлені Договором строки виконання зобов'язання та листи-вимоги Позивача Відповідач не надав на них відповіді та не приступив до виконання ним зобов'язання за Договором і не скористався правом, передбаченим ст.854 ЦК України, а відтак, наявності підстав вважати, що Відповідач не виконає зобов'язання за Договором у встановлені Договором строки, що, в тому числі, дало право Позивачу відмовитись від виконання зобов'язання, враховуючи також те, що підстава, на якій Відповідачем набуто майно відпала, а відтак, у Позивача виникло право вимагати повернення виконаного у зобов'язанні, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.91,101-105 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Львівської області від 03.09.2012р. у справі № 5015/2872/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати покласти на скаржника.

Повний текст постанови складено «03»січня 2013 р.

Головуючий суддя Михалюк О.В.

суддя Новосад Д.Ф.

суддя Мельник Г.І.