Ухвала суду № 28330142, 24.09.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-14331/11/0170/18

24.09.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ілюхіної Г.П.,

суддів Єланської О.Е. ,

Кукти М.В.

секретар судового засідання Радух Ю.А.

за участю сторін:

представник позивача, Колективного рибальського господарства "Луч" - не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача, Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим - Бабченко Людмила Павлівна, посвідчення № 077468, від 16.03.2011, довіреність № 121/9/10-00 від 05.03.12,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Панов О.І. ) від 22.02.12 по справі № 2а-14331/11/0170/18

за позовом Колективного рибальського господарства "Луч" (вул. Свердлова, 3, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98600)

до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим (вул. Васильєва, 16, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98600)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.02.2012 адміністративний позов Колективного рибальського господарства "Луч" до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим, - задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим № 0003502301/0 від 03.11.2006 на суму 1050300,00 грн., № 0003502301/1 від 29.11.2006 на суму 1050300,00 грн., №0003502301/2 від 12.02.2007 на суму 1050300,00 грн., №0003502301/3 від 04.05.2007 на суму 1050300,00 грн. Стягнуто на користь Колективного рибальського господарства "Луч" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 28,33 грн. (арк.с. 78-80).

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Державна податкова інспекція у м. Ялта АР Крим, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволенні позовних вимог відмовити (арк.с. 86-87).

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, а саме: до сільськогосподарського виробництва віднесено риболовецькі господарства, які займаються риборозведенням, вирощуванням товарної риби, виловом, переробкою та збутом власної продукції, при цьому на використання відповідних норм законодавства мають право лиш ті господарства які одержують від продажу власної продукції не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства, повторивши доводи викладенні в запереченні на адміністративний позов (арк.с. 46-50).

В судовому засіданні 24.09.2012 представник відповідача наполягав на задоволенні апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

В судове засідання, 24.09.2012 позивач явку уповноважених представників не забезпечив, про дату, час і місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив (арк. с. 96-104).

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що позивач викликався в судове засідання, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника позивача, за наявними матеріалами.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, встановила наступне.

З 09.10.2006 по 20.10.2006 ДПІ в м. Ялта проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004 по 30.06.2006.

За результатам перевірки складено Акт №2466/23-0/03889215/170 від 25.10.2006 (арк.с. 12-28).

На підставі вказаного акту перевірки, відповідачем винесене податкове повідомлення - рішення №0003502301/0 від 03.11.2006, відповідно до якого у відношенні позивача було визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 1050300,00 грн., з якого 700200,00 грн. за основним платежем та 350100,00 грн. штрафних санкцій (арк.с. 8).

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржено позивачем в адміністративному порядку, відповідно до статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами", а саме 09.11.2006 подана скарга (вх.№59/10 від 10.11.2006), яка рішенням ДПІ м.Ялта №20221/10/250 від 29.11.2006 залишена без задоволення та винесено податкове повідомлення - рішення №0003502301/2 від 29.11.2006 (арк.с.9), також скаргу позивача рішенням ДПА в АР Крим №1103/7/25-021 від 06.02.2007 залишено без задоволення та винесено податкове повідомлення - рішення №0003502301/2 від 12.02.2007 (арк.с. 10). Скаргу позивача до ДПА України залишено без задоволення рішенням №7974/7/25-0115 від 19.04.2007 на підставі чого винесено податкове повідомлення - рішення №0003502301/3 від 04.05.07 (арк.с.11).

За висновком відповідача, у порушення п. 11.29 статті 11 Закону 168/97 позивачем занижено податкові зобов'язання по ПДВ по загальній декларації та завищені по скороченій декларації: у липні 2004 року у розмірі 14115,00 грн.; у серпні 2004 року у розмірі 20133,00 грн.; у вересні 2004 року у розмірі 6916,00 грн.; у жовтні 2004 року у розмірі 33688,00 грн.; у листопаді 2004 року у розмірі 91042,00 грн.; у грудні 2004 року у розмірі 106915,00 грн.; у січні 2005 року у розмірі 38656,00 грн., у лютому 2005 року у розмірі 39526,00 грн., у березні 2005 року у розмірі 52941,00 грн.; у квітні 2005 року у розмірі 33483,00 грн.; у травні 2005 року у розмірі 3359,00 грн.; у червні 2005 року у розмірі 10783,00 грн.; у липні 2005 року у розмірі 11336,00 грн.; у серпні 2005 року у розмірі 3880,00 грн.; у вересні 2005 року у розмірі 21004,00 грн.; у жовтні 2005 року у розмірі 18755,00 грн.; у листопаді 2005 року у розмірі 67499,00 грн.; у грудні 2005 року у розмірі 183957,00 грн.; у січні 2006 року у розмірі 57413,00 грн.; у лютому 2006 року у розмірі 145903,00 грн.; у березні 2006 року у розмірі 32079,00 грн.; у квітні 2006 року у розмірі 51442,00 грн.; у травні 2006 року у розмірі 38238,00 грн.; у червні 2006 року у розмірі 16610,00 грн.

Позивач, не погодившись з результатами розгляду скарг, звернувся з позовом до Господарського суду АР Крим.

Постановою Господарського суду АР Крим від 21.08.2007 у справі №2-27/7629-2007А позов КРГ "Луч" до ДПІ в м. Ялта АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим №0003502301/0 від 03.11.2006 на суму 1050300,00 грн. (арк.с. 61-66).

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.10.2007 апеляційна скарга ДПІ в м. Ялта АР Крим на постанову Господарського суду АР Крим від 21.08.2007 у справі №2-27/7629-2007А залишена без задоволення, а постанову залишено без змін (арк.с. 67-74).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.12.2010 касаційну скаргу ДПІ в м. Ялта АР Крим задоволено частково, а саме: постанову Гоподарського суду АР Крим від 21.08.2007 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.10.2007 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, у зв'язку з тим, що суди попередніх інстанцій не встановили, чи являлось КРГ "Луч" сільськогосподарським товаровиробником (арк.с. 29-31).

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що підстави для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення вимог апеляційної скарги відсутні, виходячи з наступного.

На правовідносини, що склалися між сторонами поширюються положення Конституції України, Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 (далі - Закон №168/97), Постанови Кабінету Міністрів України "Про Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини" №271 від 26.02.1999 (далі - Порядок №271), Розпорядження Кабінету Міністрів України №391-р від 10.05.1999, Закону України "Про стимулювання розвитку сільськогосподарського на період з 2001-2004 років" №2238-ІІІ від 18.01.2001 (далі - Закон №2238).

Суд першої інстанції здійснив аналіз вищезазначеного діючого законодавства України та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 14 Закону України "Про систему оподаткування" ПДВ належить до загальнодержавних податків і зборів.

Відповідно до частини другої та третьої статті 1 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок таких податків і зборів (обов'язкових платежів): податку на прибуток підприємств; плати (податку) за землю; комунального податку; збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; плати за придбання торгового патенту на здійснення торговельної діяльності; збору за спеціальне водокористування.

Інші податки та збори (обов'язкові платежі), визначені Законом України "Про систему оподаткування", сплачуються сільськогосподарськими товаровиробниками в порядку і розмірах, визначених законодавчими актами України.

Відповідно до пункту 8 .1 статті 8 Закону №168/97 будь-яка юридична або фізична особа, яка провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського господарства, лісового господарства, рибальства, з обробки чи переробки такої виробленої нею продукції, а також з надання супутніх послуг, визначених цією статтею, може обрати спеціальний режим оподаткування ПДВ.

Подання скорочених податкових декларацій у розумінні Закону №168/97 та інших нормативних актів передбачає використання платником податку відповідної пільги, а платник податків звільняється від сплати податків і зборів, визначених в абзацу другого статті 1 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок".

Відповідно до підпункту 1.4.1 пункту 1.4. п. 1 наказу Державної податкової адміністрації України, Державного комітету статистики України "Правила обліку податку на додану вартість для вдосконалення обчислення вартісної величини впливу пільг з цього податку на формування дохідної частини Державного бюджету України" від 23 липня 2004 р. № 419/453 пільгами з ПДВ є переваги, надані певним суб'єктам підприємницької діяльності, пов'язані з повним або частковим звільненням від установлених законом зобов'язань за сплатою цього податку до державного бюджету.

Державною податковою адміністрацією України затверджений Довідник пільг від 01.04.2008 № 45, наданих чинним законодавством зі сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів станом на 01.03.2008, в якому під кодом № 14010213 зазначена пільга, яка надається платнику податку згідно з пункту 11.29 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до пункту 1 частини першої статті ст. 10 Закону України "Про систему оподаткування" платники податків і зборів (обов'язкових платежів) мають право, зокрема, подавати державним податковим органам документи, що підтверджують право на пільги щодо оподаткування у порядку, встановленому законами України.

Згідно пункту 11.29 статті 11 Закону №168/97, сільськогосподарські товаровиробники незалежно від організаційно-правової форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства, податок на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, не зараховують до бюджету, а залишають у своєму розпорядженні і використовують на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.

Відповідно до пункту 1 Порядоку №271, цим Порядком визначається механізм акумуляції та використання коштів податку на додану вартість, що не підлягають сплаті до бюджету, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою.

Відповідно до пункту 2 Порядоку №271, дія цього Порядку поширюється на сільськогосподарських товаровиробників незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, котрі зареєстровані як платники податку на додану вартість і одержали від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік суму, що становить не менш як 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Відповідно пункту 1.5 Статуту позивача предметом діяльності позивача є, зокрема: організація рибного промислу у водних басейнах; виробництво, переробка і реалізація рибної продукції; виробництво, закупівля, переробка, зберігання і реалізація сільськогосподарської і тваринницької продукції та інших продуктів харчування, з тому числі імпортного виробництва (арк. с. 51-54).

Відповідно до статті 1 Закону №2238, сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Продукцією сільського господарства (сільськогосподарська продукція) є - продукція, що виробляється в сільському господарстві та відповідає кодам 01.11 - 01.42 та 05.00.1 - 05.00.42 Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016-97.

Відповідно до довідки №01.60-1-21/527 з ЄДРПОУ позивач здійснює наступні види діяльності за КВЕД зокрема:

05.01.0 - рибальство, надання послуг у рибальстві;

52.23.0 - роздрібна торгівля рибою і морепродуктами.

Відповідно до пункту 2.15 Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України" №1877-IV від 24.06.2004 визначено, що сільгосппродукцією вважаються товари, що підпадають під визначення 1-24 груп УКТ ВЕД. Згідно до Митного тарифу України у групу 03 входять: риба та ракоподібні, молюски та інші водні безхребетні.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №391-р від 10.05.1999 встановлено, що центральним та місцевим органам виконавчої влади у взаємовідносинах з рибницькими та рибальськими, включаючи риболовецькі, господарствами, що займаються риборозведенням, вирощуванням товарної риби, виловом, переробкою та збутом власної рибопродукції (незалежно від організаційно-правових форм) виходити з того, що ці підприємства є сільськогосподарськими товаровиробниками.

Згідно Державного класифікатора видів економічної діяльності, затвердженого наказом державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №375 від 26.12.2005, ці види економічної діяльності в коди груп економічної діяльності 05.01. (рибальство і надання послуг у рибництві, у тому числі ловлю риби у внутрішніх водоймах, морях) і 05.02. (рибництво і надання послуг у рибництві, у тому числі вирощування рибопосадкового матеріалу, певних видів водоростей, морське і прісноводне рибництво, розведення устриць).

Таким чином, риболовецькі господарства прирівняні до юридичних осіб, що займаються виробництвом сільськогосподарської продукції, але не зобов'язані здійснювати усі стадії виробничого процесу, включаючи вирощування, з огляду на що висновок суду першої інстанції про правомірне використання позивачем встановленої пунктом 11.20 статті 11 Закону №168/97 пільги, є правильним.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що якщо суб'єкт господарювання займається хоча б одним з видів рибництва будь то вилов, вирощування товарної риби, переробка або збут власної рибопродукції, дає підприємству право на набуття при певних умовах статусу "сільськогосподарський товаровиробник" от же позивач по справі є сільськогосподарським товаровиробником.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду від 23.02.2011 у справі №К-20927/07.

Відповідно до абзацу 2 пункту 4 Порядку №271, залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.

Відповідно до пункту 5 Порядку №271 кошти, перераховані сільськогосподарськими товаровиробниками на окремий рахунок, використовуються ними для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання кошти стягуються до державного бюджету в безспірному порядку. Залишок коштів на окремому рахунку в кінці року вилученню до бюджету не підлягає і використовується сільськогосподарськими товаровиробниками на зазначені цілі в наступному році, а починаючи з 1 березня року, що настає за роком, в якому Верховна Рада України ратифікує протокол про приєднання України до Світової організації торгівлі, перераховується до державного бюджету.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач мав в АКБ УСБ в м. Ялта спеціальні рахунки для акумуляції податку на додану вартість. Вказані кошти залишаються у розпорядженні позивача і використовуються ним для придбання матеріально - технічних ресурсів виробничого призначення в наступному році.

Відповідно до підпункту 4.4.1 пункту 4.4 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

За таких обставин, судова колегія, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.02.12 по справі № 2а-14331/11/0170/18 залишити без задоволення.

2.Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.02.12 по справі № 2а-14331/11/0170/18 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 01 жовтня 2012 р.

Головуючий суддя підпис Г.П.Ілюхіна

Судді підпис О.Е.Єланська

підпис М.В. Кукта

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна