Рішення № 28325632, 24.12.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.12.12 р. Справа № 5006/24/116/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

при секретарі судового засідання Гудковій К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас Пром Оіл», м. Донецьк, код ЄДРПОУ 33320092

до відповідача: Державного підприємства «Селидіввугілля», м. Селидове, код ЄДРПОУ 33426253

про: стягнення 48 997,10 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Шкута О.В. - за дов. б/н від 04.04.2012р.

від відповідача: Красильникова С.В. - за дов. № 1/1438 від 17.10.2012р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбас Пром Оіл» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства «Селидіввугілля» про стягнення за договором № 438-11МТС від 08.06.2011р. боргу у розмірі 44 128,00 грн., 2754,06 грн. пені, 2035,04 грн. - 3% річних та 80,00 грн. інфляційних втрат, всього 48 997,10 грн., крім того судовий збір у розмірі 1609,50 грн.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 8, 124 Конституції України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 550, 610-612, 625, 629, 655, 691, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 175, 193, 216-218, 230-232, 256, 265 Господарського кодексу України.

На підтвердження позову надано договір поставки №438-11МТС від 08.06.2011р., специфікації, накладні, довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей, банківські виписки, претензію з доказами направлення, розрахунок позовних вимог, довідку бухгалтерії щодо розміру боргу та статутні документи.

Відповідач позовні вимоги визнав частково, заперечує проти стягнення пені у розмірі 2754,06 грн. через сплив строку позовної давності. Заявив відповідне клопотання про застосування строку позовної давності в один рік до вимог про стягнення пені. Надав статутні документи підприємства.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 08.06.2011р. між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір №438-11МТС, за умовами якого позивач зобов'язався поставити у власність відповідачу мастильні матеріали у строки і за цінами, узгодженими сторонами у відповідних специфікаціях, а відповідач зобов'язався прийняти цю продукцію та оплатити на умовах цього договору (розділ 1 договору). Датою поставки вважається дата накладної (п.3.3 договору). Розрахунки за поставлену продукцію здійснюються у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача протягом 30-ти календарних днів з дня отримання продукції (п.4.2 договору). При порушенні строків оплати продукції відповідач зобов'язався сплатити позивачу пеню в розмірі однієї облікової ставки НБУ від вартості продукції, за якою допущено прострочення платежу за кожний день такої прострочки (п.6.2 договору).

Договір №438-11МТС від 08.06.2011р. за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України). Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна норма міститься у п.7 статті 193 Господарського кодексу України. Договір є обов'язковим до виконання (ст.629 ЦК України). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України). Згідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання зазначеного договору та специфікацій до нього позивач передав, а відповідач прийняв за накладною № ПРН+У503599 від 18.08.2011р. мастильні матеріали на суму 99 628,00 грн.

Згідно банківських виписок та довідки позивача, розмір боргу за цією накладною склав 44 128,00 грн. Таки обставини не заперечує і відповідач.

10.10.2012р. позивач направляв відповідачу претензію вих.№ 13000/2012 від 05.10.2012р. на суму 47 222,23 грн., з яких 44 128,00 грн. - борг, 1705,28 грн. - пеня та 1388,95 грн. - 3% річних.

Не отримавши від відповідача ані відповіді на цю претензію, ані оплати боргу, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем суми основного боргу, відповідач цю заборгованість визнає, тому суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 44 128,00 грн. як обґрунтовані.

Як вбачається, позивач окрім суми основного боргу просив суд стягнути з відповідача нараховані 2754,06 грн. пені за період з 19.09.2011р. по 17.03.2012р., 3 % річних - 2035,04 грн. за період з 18.09.2011р. по 14.11.2012р. та інфляційні у розмірі 80,00 грн. за період вересень 2011р. - жовтень 2012р.

Стосовно зазначених вимог суд виходить з наступного.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч.2 ст.193, ч.1 ст.216 та ч.1 ст.218 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч.4 ст.231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч.3 ст.549 ЦК України, ч.6 ст.231 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ч.6 ст.232 ГК України.

Сторони у Договорі визначили, що розрахунки за поставлену продукцію здійснюються у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача протягом 30-ти календарних днів з дня отримання продукції (п.4.2 договору). При порушенні строків оплати продукції відповідач зобов'язався сплатити позивачу пеню в розмірі однієї облікової ставки НБУ від вартості продукції, за якою допущено прострочення платежу за кожний день такої прострочки (п.6.2 договору).

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як встановлено судом, за накладною № ПРН+У503599 від 18.08.2011р. на суму 99 628,00 грн. у позивача виникло право вимоги сплати боргу з 18.09.2011р.

Зазначена заборгованість була частково сплачена відповідачем 17.10.2011р. на суму 5500,00 грн., 01.12.2011р. на суму 40 000,00 грн., 07.07.2012р. на суму 10 000,00 грн.

Позивач нарахував відповідачу на заборгованість за цією накладною з урахуванням здійснених оплат пеню на суму 2754,06 грн. за період з 19.09.2011р. по 17.03.2012р., 3 % річних - 2035,04 грн. за період з 18.09.2011р. по 14.11.2012р. та інфляційні у розмірі 80,00 грн. за період вересень 2011р. - жовтень 2012р.

Перевіривши за допомогою програмного комплексу «Законодавство» наданий позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних, суд вважає цей розрахунок арифметично вірним.

У той же час, тривалість загальної позовної давності складає три роки, а відносно стягнення неустойки (штрафу, пені) цей термін обмежено в один рік (ст. 257, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України). Відповідно до ч.5 ст.261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (п.6 ст.232 ГК України). Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд враховує, що відповідачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені, а позивач пропустив строк позовної давності за вимогою про стягнення пені на суму 2754,06 грн. за накладною № ПРН+У503599 від 18.08.2011р., що зумовлює відмову в задоволенні позову в цій частині.

Таким чином, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 2035,04 грн. та інфляційні у розмірі 80,00 грн.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Враховуючи наведене позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас Пром Оіл», м. Донецьк, до Державного підприємства «Селидіввугілля», м. Селидове, про стягнення 48 997,10 грн., з яких 44 128,00 грн. - основний борг, 2754,06 грн. - пеня, 2035,04 грн. - 3% річних, 80,00 грн. - інфляційних, задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» (85400, Донецька область, м. Селидове, вул. К. Маркса, 41, ЄДРПОУ 33426253) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас Пром Оіл» (83027, м. Донецьк, вул. Переїзна, 3, ЄДРПОУ 33320092) 44 128,00 грн. - основного боргу, 3 % річних у розмірі 2035,04 грн., інфляційні у розмірі 80,00 грн. та 1519,03 грн. - судовий збір.

В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили через десять днів з дня його прийняття (підписання) та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 28.12.2012 р.

Суддя Величко Н.В.