Ухвала суду № 2832475, 12.06.2008, Донецький апеляційний адміністративний суд

бенко К.П.

Суддя-доповідач Василенко Л.А.

Головуючий І інстанції суддя Христофоров А.Б.

                                                                                          Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

Іменем України

12 червня 2008 року                                                                                                             Справа № 22-а-5649/08

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Василенко Л.А.,

суддів:                     Сіваченка І.В.,

                                 Дяченко С.П.,

при секретареві       Скопинській А.О

з участю  представника відповідача  Романіка О.О.

розглянула апеляційну скаргу Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 березня 2008р. у справі № 2-а-1088/08 за позовом Державного підприємства «Сніжнеантрацит» до Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання не чинним податкового повідомлення-рішення від 24.10.2007р. № 0003851543/0/1517, і

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою  Донецького окружного адміністративного суду від 27 березня 2008 року задоволені позовні вимоги Державного підприємства «Сніжнеантрацит» до Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції (ОДПІ) про визнання не чинним податкового повідомлення-рішення від 24.10.2007р. № 0003851543/0/1517.

З таким рішенням суду не погодився відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати через невірне застосування норм матеріального права та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги.

Позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного  розгляду справи, але його представник до суду не прибув.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги та наданих на неї заперечень  вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а судове рішення таким, що підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що державне підприємство „Сніжнеантрацит" - юридична особа, включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за №31906124 (а.с. 7-15), взяте на облік як платник податку у Шахтарський ОДПІ 25.03.2002 за № 55.

15.10.2007 року Шахтарською ОДПІ складений акт за результатами невиїзної документальної перевірки ДП „Сніжнеантрацит" за № 1011/15/31906124, яким зафіксовані порушення ст.17 Закону України „Про плату за землю" та п.п.5.3.1. п.5.3. ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» щодо затримки на 814 календарних днів сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на землю.

На підставі висновків акту відповідачем прийняте спірне податкове повідомлення - рішення від 24.10.2007 № 0003851543/0/1517 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1435,45 грн. (а.с. 4).

Правовою підставою прийняття спірного податкового повідомлення-рішення визначені норми підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", згідно якого у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків такої суми.

Відповідно до абзацу першого його Преамбули та п.19.6 ст.19 цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платника податків контролюючими органами, закони та інші нормативні акти діють у частині, що не суперечить нормам цього закону.

Суд першої інстанції з врахуванням викладеного не взяв до уваги доводи позивача щодо неправомірності застосування податковим органом саме штрафних санкцій до спірних правовідносин з урахування приписів ст. 25 Закону України „Про плату за землю", якою передбачається відповідальність виключно у вигляді пені, з чим погодилася колегія суддів.

Строки сплати узгодженого податкового зобов'язання, встановлені п.5.3.1 ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", передбачають обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 цього закону для подання податкової декларації.

У відповідності із п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 цього Закону податкові декларації подаються за базовий податковий період, що дорівнює календарному року - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року. На підставі ст.14 Закону України „Про плату за землю" юридичні особи самостійно обчислюють суму земельного податку в порядку, визначеному цим Законом, за формою, встановленою Головною державною податковою інспекцією України, щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого подають дані відповідній державній податковій інспекції.

Виконуючи вимоги вказаної норми Закону, позивач надав до Шахтарської ОДПІ зведений розрахунок суми земельного податку на 2007 рік. У відповідності з п.1.11 ст.1 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" розрахунок ототожнюється з податковою декларацією.

Разом з тим, у акті перевірки № 1011/15/31906124 від 15.10.2007 податковим органом податкове зобов'язання нараховане на підставі рішення про правонаступництво № 4981 від 01.07.2005 року, яке не є розрахунком суми земельного податку і не являється податковою декларацією у розумінні п.1.11 ст.1 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та визначено граничний термін сплати податкового зобов'язання 06.07.2005р.

Позивачем у судовому засіданні було надано платіжне доручення № 27 від 28.09.2007 року на суму 5000 грн. в якому визначено призначення платежу - податок на землю по Грабовській сільраді за 3 квартал 2007 року. З цим платіжним дорученням відповідач пов'язує сплату податку за землю за 2005 рік (як вбачається з акту перевірки № 1011/15/31906124 від 15.10.2007), тобто відповідачем самостійно визначено призначення платежів без врахування позиції платника податків щодо розпорядження власними коштами для погашення податкових зобов'язань.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 319 Цивільного кодексу України встановлено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Цією ж статтею передбачено, що держава не втручається у здійснення власником права власності.

Позивач, сплачуючи грошові кошти та визначаючи напрямок його сплати, реалізує своє право власника грошових коштів, оскільки Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Законом України "Про державну податкову службу в Україні" не встановлено право органу державної податкової служби змінювати напрямок платежу, тобто обмеження на реалізацію конституційного права на розпорядження своєю власністю (як елементу права власності).

Обмеження стосовно реалізації права власника на розпорядження його власністю встановлені у Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ.

При цьому зазначеним Законом встановлені випадки такого обмеження, які передбачені пп. 8.6.1, 8.6.3 п. 8.6 ст. 8 Закону, ст.9 стосовно застосування адміністративного арешту активів, ст. 10 стосовно продажу майна.

Суд першої інстанції цілком обгрунтовано не прийняв  до уваги посилання відповідача на п. 8.2.2 ст. 8 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-IIIстосовно того, що право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебувають у його власності, а також на будь-які  інші активи, на які платник податків набуде право власності в майбутньому до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу з огляду на те, що положення підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 в частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу втратило чинність, як таке, що визнане неконституційним на підставі Рішення Конституційного Суду № 2-рп/2005.

Підпунктом 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону встановлено, що якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

Підпунктом 7.7 ст. 7 Закону не встановлено право чи обов'язок саме податкового органу, як наприклад у пп. 16.3.3 п. 16 ст. 16 змінювати податкові зобов'язання в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та іншими законами.

Відповідно до ст.20 Закону України „Про систему оподаткування" від 25 червня 1991 року 1251-XIIконтроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюється державними податковими органами та іншими державними органами в  межах повноважень, визначених законами.

Повноваження податкових органів визначені Законом України "Про державну податкову службу в Україні", зокрема, ст.10 визначено функції державних податкових інспекцій, у тому числі, щодо забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів.

На виконання покладених на податковий орган функцій ДПА України було затверджено Інструкцію про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України.

Проте Інструкція, яка була затверджена наказом Головної Державної податкової інспекції України від 12.05.94 N 37 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 03.09.01 N 342, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2001 р. за N 887/6078) і яка діяла до 13.08.2005р., та Інструкція, яка набрала чинності з 13.08.2005р (Наказ Державної податкової адміністрації України 18.07.2005 № 276, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 серпня 2005 р. за № 843/11123) не містять у собі положень щодо прав податкового органу змінювати призначення платежу визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету

Посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи ДПС функцій та повною мірою використовувати надані їм права (ст. 13 Закону України від 04.12.90 р. N 509-ХН "Про державну податкову службу в Україні").

У пункті 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що змінюючи призначення платежу на свій розсуд відповідач діяв з перевищенням своїх повноважень, в ході розгляду спору відповідач не довів правомірність прийняття спірного податкового повідомлення – рішення, тому вимоги позивача про визнання його недійсним обґрунтовані на законі і підлягають задоволенню повністю.

Судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути змінено чи скасоване з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються.

Керуючись  ст.ст.167, 195-196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 березня 2008р. у справі № 2-а-1088/08 за позовом Державного підприємства «Сніжнеантрацит» до Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання не чинним податкового повідомлення-рішення від 24.10.2007р. № 0003851543/0/1517 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і  може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий:        

Судді: