Ухвала суду № 28324392, 21.12.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

УХВАЛА

"21" грудня 2012 р. Справа № 02-03/1109/8

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., розглянувши матеріали

за заявою Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь», ідентифікаційний код юридичної особи: 24214088, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Хорива, буд. 11-А (надалі за текстом «Заявник»),

до боржника, - товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелторі Плюс», ідентифікаційний код юридичної особи: 33092788, місцезнаходження: 08292, Київська обл., м. Буча, вул. Жовтнева, буд. 66-А,

про порушення справи про банкрутство, –

В С Т А Н О В И В:

до господарського суду Київської області звернулось Публічне акціонерного товариства «Банк «Київська Русь», ідентифікаційний код юридичної особи: 24214088, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Хорива, буд. 11-А (надалі за текстом: «Заявник») із заявою № 9000/25 від 06 грудня 2012 року (вх. № 4402 від 17 грудня 2012 року) про порушення справи про банкрутство боржника –товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелторі Плюс», ідентифікаційний код юридичної особи: 33092788, місцезнаходження: 08292, Київська обл., м. Буча, вул. Жовтнева, буд. 66-А (надалі за текстом «Боржник») з підстав, передбачених ст.ст. 1, 6, 7, 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(надалі за текстом «Закон про банкрутство»), ст.ст. 2, 4?, 12 Господарського процесуального кодексу України. В своїй заяві № 9000/25 від 06 грудня 2012 року про порушення справи про банкрутство Заявник просить порушити провадження у справі про банкрутство Боржника, визнати Заявника кредитором Боржника з вимогами першої черги на загальну суму 11 117 630,06 грн., стягнути з Боржника на користь Заявника суму боргу в загальному розмірі 11 117 630,06 грн.

Дослідивши детально заяву Заявника з долученими документами, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону про банкрутство, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Згідно абз. 6 п. 2 ст. 8 Закону про банкрутство, суддя господарського суду відмовляє у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство, якщо вимоги кредиторів повністю забезпечені заставою.

У п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»№ 15 від 18 грудня 2009 року визначено, що законом виокремлено чотири категорії можливих кредиторів з різним правовим статусом. Тому судам у провадженні у справі про банкрутство слід враховувати особливості кожної з таких категорій у виявленні кредиторів, порядку і черговості задоволення їх вимог тощо. Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. … Кредитори, вимоги яких забезпечено заставою майна боржника. Вимоги цієї категорії задовольняються в межах порушеної справи про банкрутство, але не можуть бути підставою для порушення такої справи, оскільки відповідно до частини другої статті 8 Закону господарський суд відмовляє у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство, якщо вимоги кредиторів повністю забезпечені заставою. Аналогічний за змістом висновок міститься в п. 3.1.1. Рекомендацій Президії Вищого господарського Суду України «Про деякі питання практики застосування Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” № 04-5/1193 від 04 квітня 2004 року.

Заявником заявлені вимоги до Боржника, що випливають з кредитного договору від 17 березня 2008 року № 6579-20/8-1. Відповідно до заяви Заявника, для забезпечення виконання Боржником зобов’язань за кредитним договором від 17 березня 2008 року № 6579-20/8-1 перед Заявником, між Заявником та Боржником укладено договір застави № 58150-20/8-6 від 30 грудня 2008 року.

В своїй заяві № 9000/25 від 06 грудня 2012 року про порушення справи про банкрутство вимоги Заявника вмотивовані в тому числі п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону про банкрутство, згідно якого у першу чергу задовольняються вимоги, забезпечені заставою та в п. 2 прохальної частини вказаної заяви Заявник просить визнати його кредитором Боржника з вимогами першої черги на загальну суму 11 117 630,06 грн., що свідчить те, що з позиції Заявника, його вимоги в повній сумі забезпечені заставою.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», до забезпечувальних обтяжень належать застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 Цивільного кодексу України, що виникає на підставі договору.

Згідно ч. 2 ст. 22 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», за рахунок предмета обтяження обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій договором. Розмір забезпеченої обтяженням вимоги визначається на момент її задоволення і включає: 1) відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги і зверненням стягнення на предмет обтяження; 2) сплату процентів і неустойки; 3) сплату основної суми боргу; 4) відшкодування збитків, завданих порушенням боржником забезпеченого зобов'язання або умов обтяження; 5) відшкодування витрат на утримання і збереження предмета обтяження.

Згідно ст. 19 Закону України «Про заставу», за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про заставу», у випадках, коли суми, вирученої від продажу предмета застави, недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя, він має право, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна боржника в порядку черговості, передбаченої законодавством України.

Відповідно до п. 3 договору застави № 85150-20/8-6 від 30 грудня 2008 року, даним Договором забезпечується виконання Заставодавцем (Боржником –згідно умов договору застави № 85150-20/8-6 від 30 грудня 2008 року) Основного зобов’язання (кредитного договору № 6579-20/8-1 від 17 березня 2008 року та Договору про внесення змін до нього від 30 грудня 2008 року, договорів про внесення змін до кредитного договору, якщо такі були укладені) по поверненню Заставодержателеві (Заявнику) суми кредиту, сплати процентів за користування ним, пені, іншої заборгованості, платежів і штрафів, що передбачені та/або випливають з Основного зобов’язання.

Відповідно до п. 16.5. вказаного договору застави, у разі невиконання заставодавцем умов Основного зобов’язання заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави (його частини) і задовольнити за рахунок предмету застави свої вимоги у повному обсязі на момент фактичного задоволення таких вимог, включаючи суми кредиту, процентів за користування ним, неустойки та інших платежів і санкцій, що передбачені та /або випливають з Основного зобов’язання, а також відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання, витрат, понесених у зв’язку з пред’явленням вимоги.

Відповідно до п. 16.7. договору застави № 85150-20/8-6 від 30 грудня 2008 року, заставодержатель має право отримати відшкодування з майна заставодавця, яке не виступає предметом застави по цьому Договору.

Згідно п. 19 договору застави № 85150-20/8-6 від 30 грудня 2008 року, реалізація Предмету застави здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України, в тому числі Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». Вартість предмету застави, на який звертається стягнення, у випадках, передбачених абзацами третім та четвертим п. 18.1. цього Договору, встановлюється відповідно до висновку незалежного експерта –суб’єкта оціночної діяльності, кандидатура якого визначається Заставодержателем.

Отже, відповідно до наведених положень договору застави № 85150-20/8-6 від 30 грудня 2008 року, за рахунок предмету застави, Заявник має право задовольнити свої вимоги (всю суму зобов’язання на момент звернення стягнення) по сумі кредиту, сплаті процентів за користування ним, пені, іншої заборгованості, платежів і штрафів, що передбачені та/або випливають з основного зобов’язання.

Відповідно до абз. 3 п. 8 ст. 7 Закону про банкрутство, до заяви кредитора додаються відповідні документи: докази того, що вартість предмета застави є недостатньою для повного задоволення вимоги, забезпеченої заставою у разі, якщо єдина підтверджена вимога кредитора, який подає заяву, забезпечена активами боржника.

Судом встановлено, що до своєї заяви № 9000/25 від 06 грудня 2012 року про порушення справи про банкрутство Заявником як кредитором не додано жодних належних доказів того, що вартість предмета застави є недостатньою для повного задоволення вимоги, забезпеченої заставою у разі, якщо єдина підтверджена вимога кредитора, який подає заяву, забезпечена активами боржника, в тому числі здійснення оцінки ринкової вартості предмета застави станом на поточну дату.

Відповідно до ст. 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до абз. 6 ч. 2 ст. 8 Закону про банкрутство, суддя господарського суду відмовляє у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство, якщо: вимоги кредиторів повністю забезпечені заставою.

Відповідно до долучених Заявником до заяви доказів, зокрема, відповідно до листа відділу примусового виконання рішень ДВС України від 27.11.12 року № 12-0-35-3464/5-669/3 «Щодо розгляду звернення», з метою встановлення майнового стану боржника направлено запити до відповідних державних органів, що здійснюють реєстрацію права власності (КП Бучанське БТІ, УДАІ ГУ МВС України у Київській області, головне управління Держкомзему у Київській області). Із отриманих відповідей за боржником транспортні засоби та земельні ділянки не зареєстровано. Виходячи з вказаного листа, зазначеним органом не було встановлено факту відсутності у Боржника предмету застави –рухомого майна; нерухомого майна.

Отже, судом встановлено, що відповідно до наявних матеріалів заяви Заявника, грошові вимоги Заявника, що підлягають включенню до грошових вимог при вирішенні питання про наявність підстав для порушення справи про банкрутство повністю забезпечені заставою майна Боржника згідно договору застави № 85150-20/8-6 від 30 грудня 2008 року, та на виконання вимог абз. 3 п. 8 ст. 7 Закону про банкрутство, Заявником –кредитором не додано жодних належних доказів того, що вартість предмета застави є недостатньою для повного задоволення вимоги, забезпеченої заставою у разі, так як єдина підтверджена вимога кредитора, який подає заяву, забезпечена активами боржника в зв’язку з чим, суд дійшов висновку про відмову у прийнятті заяви Заявника № 9000/25 від 06 грудня 2012 року про порушення справи про банкрутство боржника –товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелторі Плюс», ідентифікаційний код юридичної особи: 33092788.

Поряд з цим, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Судом встановлено, що частина долучених до заяви Заявника доказів, не відповідають вимогам ч. 2 ст. 36 ГПК України, є не засвідченими жодною особою, а ті документи, які подані у засвідчених копіях, засвідчені особою, доказів права на засвідчення копій документів якої, суду не надано.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: відмови у відкритті провадження у справі.

Керуючись ст. 6 Конституції України, ст. 1, ст. 62, 86 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 1, 5, 6, 7, абз. 6 ч. 2 ст. 8 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст. 19 Закону України «Про заставу», п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 21, 22 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», п.п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство» № 15 від 18 грудня 2009 року, п.п. 3.1.1. Рекомендацій Президії Вищого господарського Суду України «Про деякі питання практики застосування Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” № 04-5/1193 від 04 квітня 2004 року, ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України, суд, –

УХВАЛИВ:

1. Відмовити в прийнятті заяви № 9000/25 від 06 грудня 2012 року (вх. № 4402 від 17 грудня 2012 року) Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь», ідентифікаційний код юридичної особи: 24214088, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Хорива, буд. 11-А, про порушення справи про банкрутство боржника –товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелторі Плюс», ідентифікаційний код юридичної особи: 33092788, місцезнаходження: 08292, Київська обл., м. Буча, вул. Жовтнева, буд. 66-А.

2. Судовий збір сплачений Заявником меморіальним ордером № 7270 від 06 грудня 2012 року у сумі 5 365,00 (п’ять тисяч триста шістдесят п’ять грн. 00 коп.) грн. повернути - Публічному акціонерному товариству «Банк «Київська Русь», ідентифікаційний код юридичної особи: 24214088, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Хорива, буд. 11-А. Підставою для повернення судового збору є дана ухвала.

3. Копію ухвали надіслати Боржнику та заяву з додатками надіслати Заявнику разом копією цієї ухвали.

Додаток: на 29 (двадцять дев'ять) аркушах для Заявника.

Суддя Скутельник П.Ф.