Ухвала суду № 28322232, 06.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" грудня 2012 р. м. Київ К-34611/10

№ К-34611/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Менському районі Чернігівської області

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.03.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2010

у справі № 2а-734/10/2570 Чернігівського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство з іноземними інвестиціями «Інтрансагро»»(ТОВ)

до Державної податкової інспекції у Менському районі Чернігівської області

про скасування податкового повідомлення -рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.03.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2010, позов ТОВ «Інтрансагро»задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Менському районі Чернігівської області від 12 січня 2010 року № 0000102300/2/101/23 на суму 1530,00 грн.

Не погоджуючись з постановленим по справі рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ звернулась з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування попередніх рішень та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Менському районі Чернігівської області проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ТОВ «Інтрансагро» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2006 року по 31 березня 2009 року, за результатами якої складений акт від 28 серпня 2009 року № 365/23-023/33684523.

За висновком податкового органу позивач порушив, зокрема, підпункт 7.2.3 пункту 7.2 ст. 7 та пункт 11.29 ст. 11 Закону № 168/97-ВР від 03.04.1997 р., а саме: знижено суму податкового зобов'язання за податковою бюджетною декларацією (декларація №3) на 201193,00 грн., в тому числі за квітень 2008 року - на 178511,0 грн., червень 2008 року на -22682,0 грн.; занижено суму податкового кредиту по податку на додану вартість за скороченою податковою декларацією сільськогосподарського підприємства (пункт 11.29 ст. 11 Закону № 168/97-ВР) на 201193 грн., в тому числі: за квітень 2008 року -на 178511,0 грн., червень 2008 року - на 22682,0 грн.; підпункти 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами»(Закон № 2181-III) внаслідок не подання спеціальних податкових декларацій сільськогосподарського підприємства (пункт 11.29 ст. 11 Закону № 168/97-ВР) за березень -грудень 2008 року.

На підставі акту перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000712300/0/1834/23 від 11 вересня 2009 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 170,00 грн.

За результатом адміністративного оскарження 12 січня 2010 року ДПІ у Менському районі Чернігівської області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000102300/2/101/23 від 12 січня 2010 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання із штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1530,00 грн., встановлених підпунктом 17.1.1 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ.

Відповідно до пункту 8-1.6 статті 8 Закону № 168/97-ВР сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Для отримання свідоцтва про реєстрацію як суб'єкта спеціального режиму оподаткування сільськогосподарське підприємство реєструється у відповідному податковому органі за правилами та у строки, що визначені статтею 9 цього Закону для реєстрації платників податку на додану вартість.

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини»від 26 лютого 1999 року N 271 визначено, що на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подають її до органів державної податкової служби. Одночасно з декларацією з податку на додану вартість за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум податку на додану вартість за попередній звітний період, форма та зміст якої визначається Державною податковою адміністрацією за погодженням із Міністерством аграрної політики.

Постанова Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 року N 271 та пункт 8-1.6 ст. 8 Закону № 168/97-ВР встановлюють умови оподаткування для сільськогосподарських підприємств як суб'єктів спеціального режиму оподаткування, яким позивач в 2008 році не був, оскільки підприємство не обрало спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість, не подавало заяву до ДПІ у Менському районі про реєстрацію його як платника ПДВ за спеціальним режимом оподаткування, не отримало свідоцтво про реєстрацію підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування. З огляду на це підприємство не мало обов'язку подавати спеціальну декларацію (скорочену) з податку на додану вартість, а відтак у контролюючого органу не було законних підстав для застосування штрафних санкцій, встановлених підпунктом 17.1.1 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Менському районі Чернігівської області залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.03.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: М.І. Костенко Н.Є. Маринчак