Рішення № 28322200, 25.12.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "25" грудня 2012 р. Справа № 7/5007/1298/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" (м. Київ)

до Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Цюрупи (с. Андрушки Попільнянського району)

про стягнення 22943,16 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 7343,95 грн. - 3% річних, 7977,25 грн. - інфляційних та 7621,96 грн. - пені.

Позивач в судове засідання свого представника не направив.

20.12.12р. на адресу суду надійшло клопотання, з якого вбачається, що позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить задовольнити. Також позивач просить розглядати справу за відсутності їх представника за наявними матеріалами справи.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином, про що свідчить копія реєстру на відправку рекомендованої кореспонденції за 07.12.12р.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 17.05.11р. по справі №12/5007/33/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" до Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Цюрупи стягнуто 347671,00грн. заборгованості за поставлений товар.

Згідно даного рішення в період з 31.05.10 по 17.08.10р. згідно видаткових накладних № ЖИ/19-0015 від 31.05.10р., № ЖИ/19-0017 від 10.06.10р. та № ЖИ/19-0022 від 17.08.10р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" поставило Приватному сільськогосподарському підприємству імені Цюрупи товар на загальну суму 347671,00грн.

17.02.11р. за вих. № 17-1/02 відповідачу направлено лист з вимогою сплатити протягом 7 календарних днів з моменту отримання вимоги заборгованість за отриманий товар в розмірі 347671,00грн., який останнім було отримано 23.02.11р.

Оскільки, відповідач вимогу від 17.02.11р. про сплату заборгованості за отриманий товар, згідно вищезазначених видаткових накладних, отримав 23.02.11р., що вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення, то обов'язок оплатити товар у нього виник від дня пред'явлення вимоги і повинен він був його виконати у семиденний строк, тобто до 03.03.11 р.

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 7621,96грн.

Згідно приписів ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.230 ГК України штраф та пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 1, 3 Закону України від 22.11.96 р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», платники коштів сплачують на користь їх одержувачів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Також відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Між позивачем і відповідачем письмовий договір купівлі-продажу не укладався, отже і розмір пені не визначений.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову в позові в частині стягнення 7621,96 грн. пені.

Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, розмір яких згідно розрахунків позивача становить: 7977,25 грн. - інфляційних та 7343,95 грн. - 3% річних. Перевіривши здійснені позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних, суд вважає, що вказані суми обґрунтовані, нараховані відповідно до вимог чинного законодавства та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином , відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 1300,00 грн. витрат на адвокатські послуги, суд зазначає наступне.

Згідно п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 №01-8/973 у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Ухвалами від 21.11.12р., 06.12.12р. позивача зобов'язано надати докази в підтвердження розумної необхідності судових витрат на послуги адвоката для даної справи (можливі видатки на службові відрядження, вартість відповідних послуг адвоката в регіоні, вартість економних транспортних послуг, тощо).

В ході розгляду справи вимоги вищезгаданих ухвал не виконано, відповідні докази (можливі видатки на службові відрядження, вартість відповідних послуг адвоката в регіоні, вартість економних транспортних послуг, тощо) суду не надано.

За таких обставин суд відмовляє в задоволенні вимоги щодо стягнення витрат на послуги адвоката в сумі 1300,00 грн. за недоведеністю.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення 7977,25 грн. - інфляційних та 7343,95 грн. - 3% річних відповідають приписам чинного законодавства, фактичним обставинам справи, підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню. В іншій частині позову суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Цюрупи (13543, Житомирська область, Попільнянський район, с. Андрушки, вул. Заводська, 5, ід. код 00385767)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" (03038, м.Київ, вул. Ямська, 28а, ід. код 35076670) 7343,95 грн. - 3% річних, 7977,25 грн. - інфляційних, а також 1074,81 грн. сплаченого судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 29.12.12

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2, 3 - сторонам (рек. з повід.)